Ухвала суду № 134127547, 17.02.2026, Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області

Справа № 396/152/26

Провадження № 1-кп/396/113/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2026 року м. Новоукраїнка

Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Новоукраїнка Кіровоградської області в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР за №12025121080000299 від 12.09.2025 року, відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець ст. Кужорська, Майкопського району Краснодарського краю російської федерації, зареєстрований та фактично проживає за адресою АДРЕСА_1 , громадянина України, фізична особа-підприємець, освіта професійно-технічна, на утриманні має батька - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовозобов`язаний, раніше не судимий,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, - клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України та закриття кримінального провадження,

ВСТАНОВИВ:

До Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області надійшов обвинувальний акт, зареєстрований в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12025121080000299 від 12.09.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України.

Відповідно до обвинувального акту, досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до вимог статті 14 Конституції України земля є національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави. Згідно з частиною 1 статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Відповідно до частини 3 статті 79 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд. Частинами 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають право власності на право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Набуття права на землю громадянами та юридичним особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Згідно зі ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки вникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до частини 1 статті 211 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи несуть, в тому числі, кримінальну відповідальність за самовільне зайняття земельних ділянок.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо земельної ділянки.

Відповідно до ст.58 ЗК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів; ґ) штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів.

Для створення сприятливого режиму вздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водних об`єктів встановлюються водоохоронні зони, межі яких зазначаються в документації із землеустрою, містобудівній документації на місцевому та регіональному рівнях. Відомості про межі водоохоронних зон вносяться до Державного земельного кадастру. Згідно зі ст.60 ЗК України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів.

Відповідно ч.ч.1,2 ст.61 ЗК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

У прибережних захисних смутах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється, в тому числі, розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво.

Регламентація обмежень використання земель водного фонду передбачена ст. ст.85, 89, 95 Водного кодексу України, згідно з якими забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво, зберігання та застосування пестицидів і добрив, влаштування літніх таборів для худоби, будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікаційну тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів, миття та обслуговування транспортних засобів і техніки, влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо, випалювання сухої рослинності або її залишків з порушенням порядку, встановленого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно ст.88 Водного кодексу України з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів.

Однак, в порушення вказаних вимог законодавства ОСОБА_4 навесні 2025 року (точну дату та час під час досудового розслідування встановити не виявилося за можливе), достовірно знаючи про наявність на території біля земельної ділянки з кадастровим номером 3524083200:57:000:0014, площею 0,5503 га, яку ОСОБА_4 використовує з 28.04.2014 на підставі договору оренди, укладеного з Малопімічнянською сільською радою Новоукраїнського району Кіровоградської області в особі сільського голови ОСОБА_6 , прибережної захисної смуги водного об`єкту ставу, що на р.Мала Помічна правої притоки р.Помічна басейну Південний Буг загальною площею 2,3661 га з кадастровим номером 3524083200:02:000:0751, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, особисто, з метою збільшення посівної території, перебуваючи за межами населеного пункту с.Піддубне, Новоукраїнського району, Кіровоградської області поряд із земельною ділянкою з кадастровим номером 3524083200:57:000:0014, на території Малопомічнянської сільської ради, Новоукраїнського району, Кіровоградської області, усвідомлюючи відсутність будь-яких законних підстав, діючи всупереч вимогам ст. ст. 112, 113, 115, 116, 118, 123, 124, 125, 126 Земельного Кодексу України, які регламентують набуття і реалізацію права на землю, за відсутності відповідного рішення уповноваженого органу місцевого самоврядування та державної реєстрації про передачі йому у власність чи надання у користування земельної ділянки, а також на порушення статей 60, 61 Земельного Кодексу України, ст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», ст.ст.88, 89 Водного кодексу України, відповідно до яких у прибережних захисних смугах, які є частиною водоохоронних зон, уздовж річок, навколо водойм та на островах, забороняється розорювання земель, а також садівництво та городництво, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, самовільно зайняв земельну ділянку площею 1 604 м2, яка розташована у прибережній захисній смузі водного об`єкту ставу, здійснив обробіток шляхом оранки (подрібнення, перевертання, розпушування поверхневого шару ґрунту), розорювання із використанням сільськогосподарської техніки та в подальшому засівання даної земельної ділянки сільськогосподарськими культурами соняшнику, таким чином, самовільно зайняв землі в охоронних зонах загальною площею 1 604 м2державної форми власності.

Дії ОСОБА_4 органами досудового розслідування кваліфіковані за ч.2 ст.1971 КК України, а саме у самовільному зайнятті земельної ділянки, вчиненого щодо земель в охоронних зонах.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 подав письмове клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності в силу ст. 48 КК України, а кримінальне провадження щодо нього закрити. Клопотання мотивує тим, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, щиро розкаюється у вчиненому, збитки, завдані кримінальним правопорушенням ним відшкодовано, а самовільно зайняту земельну ділянку- звільнено, на момент розгляду кримінального провадження внаслідок зміни обстановки перестав бути суспільно небезпечним, а тому є підстави для звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст.48 КК України.

Прокурор в судовому засіданні не заперечувала щодо задоволення клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про звільнення його від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 197-1 КК України, у зв`язку із зміною обстановки та підтвердила, що обвинувачений раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, збитки, завдані самовільним зайняттям земельної ділянки, відшкодував та звільнив самовільно зайняту земельну ділянку.

Представник потерпілого Рівнянської сільської ради - ОСОБА_7 повідомлений належним чином в судове засідання не з"явився, подав заяву відповідно до якої просить суд провести судовий розгляд без його участі, претензій до обвинуваченого не має, завдана шкода відшкодована в повному обсязі.

Суд, заслухавши сторони кримінального провадження, вважає, що клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 44 КК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.

Згідно ч.1 ст.285 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Інститут звільнення від кримінальної відповідальності дозволяє не застосовувати жодну із форм реалізації кримінальної відповідальності до особи (осуд, покарання чи судимість).

Звільнення від кримінальної відповідальності згідно ст.48 КК України це право, а не обов`язок суду.

А застосування ст.48 КК України є виправданим лише тоді, коли суд дійде висновку, що виправлення особи яка вчинила злочин, є можливим без фактичного застосування до неї заходів кримінально-правової репресії.

Відповідно до положень ст.48 КК України, особу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.

Зі змісту вказаної норми Закону вбачається, що необхідною підставою звільнення від кримінальної відповідальності є встановлення того, що протягом певного часу обстановка, яка оточувала особу на момент вчинення злочину, змінилась таким чином, що позитивно впливає на неї і робить маловірогідним вчинення даною особою нового тотожного або однорідного злочину.

При цьому, при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності внаслідок зміни обстановки, за якої особа перестала бути суспільно небезпечною, суд повинен навести у судовому рішенні дані, які би свідчили про таку зміну обстановки та втрату суспільної небезпечності особою. Висновок про те, що особа перестала бути суспільно небезпечною, суд повинен зробити на підставі комплексного вивчення обстановки життєдіяльності суб`єкта та її впливу на його поведінку.

Відповідно до Постанови Пленум Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», судам необхідно розрізняти зміну обстановки в широкому розумінні, тобто соціальних, економічних, політичних, духовних, міжнаціональних, воєнних, міжнародних, природних, організаційних, виробничих та інших процесів у масштабах країни, регіону, області, міста, району, підприємства, установи, організації, та у вузькому, - тобто у об`єктивних (зовнішніх) умов життя, в яких перебувала особа на час вчинення злочину та які значною мірою позначались на її суспільній небезпечності. Для застосування ст.48 КК України необхідно встановити, що після вчинення певного злочину обстановка змінилася таким чином, що вчинене діяння вже не є суспільно небезпечним. Особу можна визнати такою, що перестала бути суспільно небезпечною, у разі, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнала таких змін, що унеможливлюють вчинення нею нового злочину.

У відповідності до ст. 12 КК України злочин, передбачений ч.2 ст. 197-1 КК України є нетяжким злочином.

З огляду на викладене та враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 вперше вчинив нетяжкий злочин, щиро розкаявся у вчиненому, збитки, завдані самовільним зайняттям земельної ділянки, згідно квитанції від 22.01.2026 в сумі 10524,28 грн - відшкодував, самовільно зайняту земельну ділянку, звільнив, що в сукупності свідчить про усвідомлення обвинуваченим протиправності свого вчинку та надання критичної оцінки своїм діям, суд доходить висновку, що на час розгляду даного кримінального провадження обстановка змінилася так, що позитивно впливає на обвинуваченого і робить маловірогідним вчинення ним нового злочину, а обвинувачений перестав бути суспільно небезпечним, у зв`язку з чим наявні всі обов`язкові підстави, передбачені ст. 48 КК України для звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, у зв`язку із зміною обстановки. ОСОБА_4 проти звільнення його від кримінальної відповідальності у зв`язку зі зміною обстановки не заперечує, наслідки закриття кримінального провадження йому зрозумілі.

Згідно вимог ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Частинами 1, 4 ст. 286 КПК України передбачено, що звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом. Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Відповідно до ч.3 ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає обґрунтованим клопотання обвинуваченого і приходить до висновку про те, що наявні усі необхідні підстави для звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 197-1 КК України, на підставі ст. 48 КК України, а кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 підлягає закриттю.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Процесуальні витрати по справі відсутні.

Речові докази по справі відсутні.

Захід забезпечення кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 не обирався.

Керуючись ст.ст. 12, 44, 48 КК України, ст.ст. ст. 284, 285, ст. 286, ч. 3 ст. 288, 350, 369-372 КПК України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України та закриття кримінального провадження - задовільнити.

Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 197-1 КК КК України на підставі ст. 48 КК України, у зв"язку із зміною обстановки.

Кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 , внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025121080000299 від 12.09.2025 року - закрити.

Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду через Новоукраїнський районний суд протягом семи днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складено 17.02.2026 року о 16.30 год.

Суддя: ОСОБА_1