Ухвала суду № 134125593, 16.02.2026, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа №191/3626/25

Провадження № 2-а/191/3/26

У Х В А Л А

16 лютого 2026 року м. Синельникове

Суддя Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області Твердохліб А.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

14.07.2025 року до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшов позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення від 26 березня 2025 року №ПК 43, який на підставі ухвали суду від 15.07.2025 року повернуто позивачу.

Дана ухвала суду була оскаржена позивачем і 29.01.2026 року, на підставі ухвали Третього апеляційного адміністративного суду, матеріали направлено до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області для вирішення питання щодо можливості відкриття провадження в адміністративній справі.

03 лютого 2025 року позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, залишено без руху, з метою надання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, із зазначенням поважних причин пропуску строку оскарження постанови від 26.03.2025 року.

Відповідно до ч.1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Статтею 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Позивачем заявлені вимоги стосовно оскарження постанови №ПК43 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП від 26 березня 2025 року.

За визначенням ч.3 ст. 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно частини другої ст. 286 КАС України передбачено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, -протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

З урахуванням вказаних положень законодавства, десятиденний термін для оскарження постанови №ПК 43 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП від 26.03.2025 року, розпочався з 27.03.2025 року та закінчився 08 квітня 2025 року включно.

Отже, позивач звернувшись до суду з даним позовом 14 липня 2025 року, пропустив встановлений законом десятиденний процесуальний строк на вчинення процесуальної дії зі звернення до суду з даним позовом, терміном пропуску у майже три місяці.

Згідно з ч.6 ст.161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Як вбачається з позовної заяви та заяви про усунення недоліків від 11.02.2026 року, позивачем було вказано, що 13.03.2025 року у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення за ознаками в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП та повідомлено про розгляд справи 26.03.2025. 13.03.2025 в протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 вказав свої зауваження, і розраховував, що надані письмові пояснення виключають в його діях склад інкримінованого правопорушення, у зв`язку з чим, не з`явився на розгляд справи. 26.03.2025 відносно позивача без його присутності було винесено постанову про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП та не відправлено її копію засобами поштового зв`язку. Постанову було винесено 26.03.2025 р., крайній термін для її вручення/направлення спливав 29.03.2025 р. Копію постанови позивач не отримав ані особисто, ані поштою; відмітки про вручення/надсилання у матеріалах справи відсутні. Позивач правомірно очікував направлення на його адресу копії постанови органів ТЦК та СП про результати розгляду справи про адміністративне правопорушення стосовно нього. Однак, відповідачем покладеного на нього законодавством обов`язку виконано не було, що й стало наслідком пропуску процесуального строку для подання позовної заяви про оскарження постанови. Бездіяльність посадових осіб відповідача, які не виконали вимоги статті 285 КУпАП, позбавила позивача можливості своєчасно реалізувати право на оскарження і є об`єктивною підставою для поновлення строку.

ОСОБА_1 вважає, що строк оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення розпочався 03.07.2025 року - дата, коли були отримані адвокатом матеріали, на підставі яких складена оскаржувана постанова, і 10-денний строк оскарження не є пропущеним, і навіть якщо він підписав протокол від 13.03.2025 р. і був поінформований про дату, час та місце розгляду справи, це не є доказом винесення щодо нього постанови та не запускає перебіг строку для її оскарження. Позивач зазначає, що лише постанова від 26.03.2025 р. №ПК 43 породжує для особи процесуальне право на її судове оскарження. З моменту фактичного отримання адвокатом позивача копії постанови ОСОБА_1 набув реальної можливості реалізувати своє право на судовий захист.

Суддя, з огляду на зазначає, вказує наступне.

Частиною першою ст. 121 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Законодавством не визначено початок перебігу строку на оскарження із фактом отримання копії постанови, у категорії адміністративного правопорушення за якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, тобто сам факт відсутності копії постанови у особи, яка була притягнута до адміністративної відповідальності не впливає автоматично на перебіг строку оскарження.

Зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що позивачем особисто визнається про обізнаність складення 13.03.2025 року відносно нього уповноваженою особою протоколу №ПК 43 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП.

Надана стороною позивача до позову копія вказаного протоколу містить дані і підпис позивача на підтвердження отримання його копії, а відтак його складення в присутності позивача. Цей протокол також містить інформацію про повідомлення ОСОБА_1 про права і обов`язки передбачені статтею 268 КУпАП, і те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 26 березня 2025 року об 11 год. 00 хв.

Надана позивачем до позову копія оскаржуваної постанови № ПК43 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210 КУПАП від 26 березня 2025 року винесена відносно позивача, не містить інформації про отримання її копії особисто ОСОБА_1 , або, що вона була ухвалена в присутності останнього на розгляді справи про адміністративне правопорушення.

Приймаючи вказані обставини суддя доходить до висновку, що ОСОБА_1 , будучи присутнім під час складання відносно нього протоколу №ПК43 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП від 13 березня 2025 року, отримавши його копію, починаючи з 13 березня 2025 року, безпосередньо особисто був обізнаним про наявність відносно нього порушеної справи про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП, безпосередньо знав про дату і час розгляду відповідної справи, як і за наслідком підтвердження про роз`яснення йому прав і обов`язків передбачених ст. 268 КУпАП був обізнаним, що розгляд справи про адміністративне правопорушення завершується винесенням постанови.

У позовній заяві та заяві про усунення недоліків, не зазначено про те, що ОСОБА_1 заявляв клопотання про перенесення розгляду справи передбачене статтею 268 КУпАП та не надав доказів того, що його не допустили до розгляду справи або відповідачем необґрунтовано було не враховано відповідних заяв чи клопотань.

Також судом прийнято, що у протоколі відсутні заперечення позивача щодо дати та часу розгляду справи.

Будь-яких доказів на підтвердження того, що позивач не мав можливості з поважних причин прийняти участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення 26 березня 2025 року, про дату і час якого він був обізнаний, до суду не надано.

Ні в позовній заяві, ні в заяві про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, позивачем не повідомлено і не надано доказів, що останнім вживались будь-які заходи і дії, у тому числі зі скерування запиту для отримання інформації про наслідки розгляду відносно нього справи про адміністративне правопорушення, про дату, час і місце якого він ОСОБА_1 був обізнаний, як і доказів на підтвердження наявності будь-яких незалежних від позивача і непереборних підстав, які ускладнювали вчинити відповідні дії у період з 27.03.2025 року до 08 квітня 2025 року.

Будь-яких інших причин, які б свідчили про поважність пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом, матеріали справи не містять.

Суддя зазначає, що за наслідком викладених обставин, позивач мав передбачити і повинен був дізнатись, що 26 березня 2025 року, за результатами розгляду відносно нього справи про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП, про що він був достеменно обізнаним, буде винесена оскаржувана постанова, а тому позивач мав діяти більш виважено та обачно щодо неявки на розгляд справи про адміністративне правопорушення та дотримання строків оскарження постанови.

Враховуючи викладене в цілому, суддя доходить до висновку, що позивач пропустив передбачений ч. 2 ст. 286 КАС України строк звернення до суду з позовом, а викладені обґрунтування у заяві про поновлення строку, не свідчать, що позивачем пропущено строк на оскарження постанови з підстав, що ним наведені, тобто які не залежали від волі позивача та унеможливили звернення з позовом до суду про скасування оскаржуваної постанови у встановлений процесуальним законом строк.

Приймаючи вищевикладене, надаючи оцінку вищевикладеним обставинам в цілому, суддя дійшов до висновку, що підстави додатково вказані стороною позивача у поданій заяві для поновлення процесуального строку звернення до адміністративного суду, є неповажними.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме:

- забезпечувати юридичну визначеність і остаточність;

- захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів;

- та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства».

Отже, для вирішення питання про правильність застосування судом строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з`ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.

Необхідно зазначити, що пропуск строку передбаченого ч.5 ст. 122 КАС України не є безумовною підставою для повернення позовної заяви або залишення адміністративного позову без розгляду, оскільки, за наявності поважних причин його пропуску, такий строк може бути поновлено.

За змістом наведеної процесуальної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Зокрема, причини пропуску строку звернення до адміністративного суду можуть бути визнані судом поважними лише якщо відповідні обставини виникли об`єктивно, незалежно від волі особи, безпосередньо унеможливлюють або ускладнюють можливість подання позову у визначений законом строк, виникли протягом строку, який пропущено та підтверджується належними і допустимими доказами.

Зазначені висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі 240/12017/19 від 31.03.2021 року.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Викладені висновки відповідають позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2020 у справі 340/1019/19.

Для суду є очевидним, що причини, які перешкодили особі реалізувати право на звернення до суду у визначений процесуальним законом строк, повинні не залежати від волі заявника, мати об`єктивний характер та бути оціненими судом у наступному, зважаючи на обґрунтованість їх поважності.

Приймаючи вищевикладене та надаючи оцінку викладеним позивачем обставинам, як на поважність причин пропуску строку для звернення до суду з цим позовом, суд доходить до висновку про їх неповажність.

Так, як вже є встановленим, позивачем пред`явлено до суду позов з пропуском процесуального строку у майже три місяці.

З викладених позивачем у позові обставин та наданих копій документів до позову вбачається, що оскаржувана позивачем постанова №ПК43 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП від 26.03.2025 року, винесена 26.03.2025 року в межах справи про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП порушеної відносно ОСОБА_1 , в рамках якої було винесено протокол №ПК 43 про адміністративне правопорушення.

Позивачем у позові не оспорювалось отримання ним копії протоколу №ПК 43 про адміністративне правопорушення, як і факт його складення в його присутності, а долучена до позову копія протоколу містить підпис позивача, у тому числі і на підтвердження повідомлення його про дату і час розгляду справи про адміністративне правопорушення, призначену на 26.03.2025 року об 11.00 год. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 АДРЕСА_1 .

За наслідком чого дані обставини в цілому достеменно свідчать про обізнаність позивача про факт порушення відносно нього справи про адміністративне правопорушення, місце її розгляду, дату розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Таким чином, суддя доходить до висновку, що позивач будучи обізнаним про наявність порушеної відносно нього справи про адміністративне правопорушення і достеменно знаючи про дату, час і місце її розгляду, повинен був дізнатись, що 26.03.2025 року, за результатами розгляду відносно нього справи про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП, про що він був достеменно обізнаним, буде винесена оскаржувана постанова, а тому позивач мав діяти більш виважено та обачно щодо неявки на розгляд справи про адміністративне правопорушення та дотримання строків оскарження постанови.

За змістом наведених процесуальних норм законодавця, слід виходити не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду.

Приймаючи викладене, з викладених позивачем обставин і наданих копій документів на підтвердження пропуску строку на звернення до суду з позовом, суддя вважає, що позивач в даному випадку об`єктивно знав про факти виникнення обставин з порушення його прав за наслідком розгляду справи про адміністративне правопорушення, знаючи про дату, час і місце її розгляду справи про адміністративне правопорушення, а нез`явлення та не використання процесуальних прав на подання пояснень чи клопотань про відкладення відповідного розгляду, є власним волевиявленням позивача, що не свідчить про не виникнення факту дізнання про відповідні обставини.

Також суддя зазначає, що позивачем не повідомлено у позові і не надано доказів, що останнім вживались будь-які заходи і дії, у тому числі зі скерування відповідного запиту, для отримання інформації про наслідки розгляду відносно нього справи про адміністративне правопорушення, будучи обізнаним про дату, час і місце її розгляду, як і доказів на підтвердження наявності будь-яких незалежних від позивача і непереборних підстав, які ускладнювали вчинити відповідні дії у період з 27.03.2025 року до 08.04.2025 року, а не в день коли позивач за вказаними ним у позові доводами дізнався про притягнення його до адміністративної відповідальності.

За наслідком чого, суддя вважає необґрунтованими доводи позивача про наявність поважних причин для пропуску процесуального строку на звернення до суду з цим позовом.

Одночасно судом враховується, що у відповідності до положень КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ст..6 КАС України).

Відповідно до положень ст. 8 КАС України, усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Статтею 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

За наслідком вищевикладеного, приймаючи що не вчинення особою власних процесуальних дій є волевиявленням особи і її правом, що не свідчить про поважність причин для поновлення процесуальних строків, суд вважає додаткові доводи позивача для поновлення процесуального строку на звернення до суду з цим позовом викладені у заяві на усунення недоліків, необґрунтованими, безпідставними, а пропущений позивачем строк на звернення до суду з цим позовом без поважних причин.

Частинами 1, 2 статті 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Частиною 4 статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо зокрема: позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк; у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

З урахуванням вищевикладеного, оскільки підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду, викладені стороною позивача в порядку усунення недоліків поданого позову після залишення позову без руху, є неповажними, суддя вважає, що позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення про скасування постанови №ПК43 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП від 26.03.2025 року, підлягає поверненню позивачеві на підставі п.9 ч.4 ст.169 КАС України.

Керуючись ст. 121, 122, 123, 160, 161, 169 КАС України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови №ПК 43 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП від 26 березня 2025 року, повернути позивачу.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається в порядку передбаченому статтею 297 КАС України протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя А. В. Твердохліб