Ухвала суду № 134125296, 17.02.2026, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/4185/23

Провадження № 6/0182/192/2025

У Х В А Л А

Іменем України

17.02.2026 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючої судді Рунчевої О.В., за участю секретаря судового засідання Паламарчук П.Ю., розглянувши в м. Нікополі подання приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, -

В С Т А Н О В И В:

Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Русецька О.О. звернулася до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 .

Посилається на те, що у неї на виконанні перебуває виконавче провадження №75725618 до складу якого входять виконавче провадження №75667815 з примусового виконання виконавчого листа №182/4185/23 виданого 13.03.2024 року Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за Договором № б/н від 07.07.2010 року в сумі 51 308 грн. 59 коп., та виконавче провадження № 75667741 з примусового виконання виконавчого листа №182/4185/23 виданого 13.03.2024 року Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 2684 грн. 00 коп.

31.07.2024 року до офісу приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької О.О., надійшла заява від представника стягувача та виконавчий лист №182/4185/23 виданого 13.03.2024 року Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за Договором № б/н від 07.07.2010 року в сумі 51308 грн. 59 коп.

31.07.2024 р. розглянувши заяву представника стягувача, приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №75667815, якою відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа 182/4185/23 виданого 13.03.2024 року.

Постанову про відкриття виконавчого провадження з ідентифікатором доступу направлено рекомендованим листом за адресою боржника вказаною у виконавчому документі: Дніпропетровська обл.. Нікопольський р., с. Покровське, вул. Тополина, буд. 5

В подальшому, на виконання до офісу приватного виконавця, 31.07.2024 року надійшла заява від представника стягувача та виконавчий лист 182/4185/23 виданого 13.03.2024 року Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 2684 грн. 00 коп.

31.07.2024 року, на підставі наданих документів, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №77502978 та яку направлено рекомендованим листом за адресою боржника вказаною у виконавчому документі: АДРЕСА_1 .

Приватним виконавцем неодноразово, направлялися виклики на адресу боржника, з вимогою з`явитись до офісу приватного виконавця щодо сплати боргу за вищевказаними виконавчими документами, та одночасно надати необхідні пояснення, достовірні відомості, та необхідні документи, але боржник на виклик не з`явився, витребувані документи та пояснення не надав.

Вжитими приватним виконавцем заходами, встановлено, що кошти на виявлених рахунках боржника у банківських установах в розмірі, достатньому для задоволення вимог стягувача - недостатньо. Боржник офіційно не працює, заборгованість за рішенням суду не сплачує.

Так, в процесі здійснення виконавчого провадження, 06.08.2024 р. винесено постанову про арешт коштів, яку направлено до банківських установ на виконання. Згідно відповіді з банківських установ, кошти на рахунках відсутні.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек. Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, за боржником право власності на нерухоме майно не зареєстровано.

Згідно відповіді МВС, за боржником транспортні засоби не зареєстровані.

З метою перевірки майнового стану боржника, 08.12.2025 року приватним виконавцем здійснено виїзд за місцем мешкання боржника, але перевірити майновий стан не було можливості, оскільки двері ніхто не відчинив.

Приватним виконавцем складено акт, яким встановлено: виходом приватного виконавця за місцем мешкання боржника, двері ніхто не відчинив. У зв`язку з чим, отримати будь-які відомості щодо боржника на місці складення акту приватного виконавця, виявилося неможливим.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, приватний виконавець просить суд ухвалити рішення, яким встановити тимчасове обмеження щодо боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 у праві виїзду за межі України до виконання зобов`язань, покладених на неї рішенням Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області, яке набрало законної сили.

Згідно зі ст. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Відповідно до ч.1 та п.1 ч.2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Суддя, дослідивши матеріали подання, приходить до наступного.

Дослідивши докази, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення подання приватного виконавця, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, 31.07.2024 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Русецькою О.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 75667741 з примусового виконання виконавчого листа №182/4185/23 виданого 13.03.2024 року Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 2684 грн. 00 коп. (а.с.11 на звороті - 12).

06.08.2024 року винесено постанову про арешт коштів боржника, яку направлено до банківських установ для виконання (а.с.15 на звороті - 16).

Приватним виконавцем Русецькою О..О. зроблено запит до Пенсійного фонду України щодо надання інформації про фізичну особу-боржника, які працюють за трудовими та цивільно правовими договорами, про їх останнє місце роботи, відповідно до якого була отримана відповідь 01.08.2024 року - останнє міце роботи боржника 01.04.2024 року ТОВ «Птахокомплекс Дніпровський» (а.с.12 на звороті).

01.08.2024 року на запит приватного виконавця до Міністерства внутрішніх справ, щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів, надана відповідь в якій зазначено що в МВС відсутні дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби (а.с.13).

01.08.2024 року на запит приватного виконавця до Державної податкової служби України, щодо отриманих доходів боржника, отримано відповідь задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, в Державному реєстрі відсутня (а.с.13 на звороті - 14).

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також, ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними і цьому Пакті.

Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» (з подальшими змінами) регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань.

Таким чином, право приватного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження права виїзду за межі України виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов`язань.

Із матеріалів справи вбачається, що приватний виконавець звернулась до суду із поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, посилаючись на те, що проведені заходи із боржником не дають позитивного результату щодо виконання рішення суду.

Розглядаючи подання та вирішуючи питання чи дійсно боржник ухилявся від виконання рішення суду, суд виходить із положень ч.5 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження», де зазначені обов`язки боржника, зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Разом з тим, приватним виконавцем не надано доказів на підтвердження навмисного ухилення боржника від виконання судового рішення, не вказано, які перешкоди вчинені з його боку для проведення виконавчих дій державному виконавцеві, обґрунтування ухилення боржника від повного виконання зобов`язання.

Як вбачається з матеріалів справи, приватним виконавцем 06.08.2024 року на адресу боржника направлено виклик з зобов`язанням з`явитися до виконавця 21.08.2024 року о 11-00 годині, але підтверження про отримання або причин не отримання боржником повідомлення в матеріалах справи відсутнє (а.с.16 на звороті - 17).

Також відсутні відомості про отримання, або причин не отримання боржником вищевказаних постанов. Крім цього, приватним виконавцем до матеріалів справи було долучено акт виходу за місцем реєстрації боржника від 08.12.2025 року, який судом до уваги не приймається, оскільки оформлений неналежним чином. Зокрема, в акті зазначено, що виходом за адресою: АДРЕСА_1 за місцем мешкання боржника, двері ніхто не відчинив. При цьому, особи (поняті), які повинні бути присутніми при вчиненні даних дій, в акті не зазначенні. Тобто, будь-яких інших достатніх та достовірних доказів, зокрема, про відсутність відомостей щодо місця проживання, перебування чи місцезнаходження боржника, даних про ухилення боржника від виконання рішення суду, які підтверджували б вичерпність заходів, вжитих державним виконавцем щодо встановлення місцезнаходження боржника, приватним виконавцем суду не надано.

Згідно узагальнень, наданих Верховним судом України (Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 01.02.2013 року), наголошується на тому, що ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), вжите у п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», позначає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків. У зв`язку з цим і здійснюється примусове виконання.

Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, та особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Таким чином, законодавством не передбачене обов`язкове обмеження в праві виїзду за межі України за наявності невиконаних зобов`язань, а встановлена лише така можливість при наявності відповідних підстав. Задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання.

Саме невиконання боржником самостійно зобов`язань протягом строку, про що вказує приватний виконавець, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків.

Дії приватного виконавця щодо встановлення місця проживання боржника, розшуку майна боржника не можуть свідчити про ухилення боржника від виконання зобов`язань. Вказані дії проводяться приватним виконавцем незалежно від ухилення чи не ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду. Надані заявником матеріали не містять доказів обізнаності боржника із відкритим відносно нього виконавчим провадженням, а тому відсутні підстави для визнання боржника таким, що ухиляється від виконання судового рішення.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Таким чином, аналіз перелічених норм законів дає підстави стверджувати, що необхідною умовою для застосування видів тимчасового обмеження у виїзді за кордон є встановлення факту умисного ухилення боржника - фізичної особи від виконання зобов`язань за рішенням суду. Подання не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, звертаючись до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, приватний виконавець не надав доказів того, що боржник ухиляється від виконання зобов`язань, що він за час виконання рішення виїжджав за межі України і це призвело до виникнення заборгованості, тому підстави для тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 відсутні.

Крім того, слід зауважити, що звернення приватного виконавця до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України повинно бути як крайній захід, який застосовується до боржника, коли приватним виконавцем вже виконані всі можливі дії щодо примусового виконання судового рішення, оскільки це веде до обмеження конституційного права громадянина на свободу пересування.

Аналогічної позиції дотримується Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, зокрема у справі № 6-55583ск13 (ухвала від 31.01.2014 року), у справі №6-51650ск13 (ухвала від 24.01.2014 року).

Звертаючись до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України Бояновського Б.В. приватний виконавець не прийняв до уваги, що законом передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від виконання (ст. 6 ЗУ «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України», п.19 ч. 3ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження»).

Відповідно до положення ч. 3 ст. 12 ЦПК наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб`єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню.

Невиконання рішення суду через відсутність доходу або майна на яке може бути звернено стягнення не свідчить про навмисне ухилення та не є достатнім для обмеження у праві виїзду за межі України.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Оскільки, відповідно до ч. 4 ст. 441 ЦПК України, подання розглядається судом без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця, приватного виконавця, то саме на останнього покладається обов`язок доказування.

Однак, дослідивши подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 та додані до нього документи, судом встановлено, що матеріали не містять жодного доказу про ухилення боржника від виконання зобов`язання в добровільному порядку, відсутні докази, що боржник має намір виїхати за кордон.

Згідно з інформацією Державною прикордонної служби України від 11.11.2025 року, наданої на запит приватного виконавця Русецької О.О., ОСОБА_1 жодного разу в період часу перебування виконавчого провадження в проваджені приватного виконавця, а саме з 31.07.2024 року по 10.11.2025 року державний кордон не перетинала (а.с.19 на звороті).

На підставі зазначеного, суд не вбачає підстав для задоволення подання.

Керуючись ст.441 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення до Дніпровського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя: О. В. Рунчева