Рішення № 134125069, 17.02.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/11505/25

Провадження № 2/202/1648/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі судді Михальченко А.О.,

секретар судового засідання Пономаренко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпра цивільну справу № 202/11505/25 за позовною заявою

Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції»

До

ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 01.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір № 4522659 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, за умовами якого Товариство надало відповідачу фінансовий кредит на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит й сплатити проценти за користування ним, в порядку та на умовах, визначених цим Договором. ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в сумі 2500,00 гривень, тобто в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору. Однак, відповідач умов кредитного договору не виконав, у зв`язку з чим на ним утворилась заборгованість.

25.11.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» укладено Договір факторингу № 25/11/2024, за умовами якого, ТОВ «Українські фінансові операції» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Лінеура Україна», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4522659 від 01.04.2024.

Після отримання права грошової вимоги позивачем, в межах строку дії кредитного договору, за 121 календарних дні нараховані відсотки за користування кредитними коштами в сумі 7433,18125 грн., із розрахунку 2457,25 грн * 2,5 % = 61,43125 грн * 121 календарних дні = 7433,18125 грн.

Таким чином, відповідач має заборгованість перед позивачем за Договором № 4522659 від 01.04.2024 на загальну суму 22729,55 грн., яка складається з: 2457,25 гривень - сума заборгованості з тіла кредиту; 12839,12 гривень - проценти, нараховані первісним кредитором; 7433,18125 гривень - відсотки нараховані ТОВ «Українські фінансові операції».

З урахуванням наведеного, представник позивача просить: стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» заборгованість за Договором № 4522659 від 01.04.2024 в сумі 22729,55 гривень, витрати з оплати судового збору в розмірі 2422,40 гривень та на правову допомогу в сумі 10000,00 гривень; в порядку ч.ч. 10, 11 статті 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції». Роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування.

Ухвалою суду від 15.12.2025 справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Заперечення від учасників справи проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, до суду не подавались.

Правом, передбаченим ст. 178 ЦПК України, щодо подачі відзиву на позовну заяву, відповідач не скористався.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином. Відзив на позовну заяву суду не надав.

Оскільки відповідачем не було надано відзиву на позов, тому суд приймає до уваги лише надані докази позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату,час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

На підставі ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних матеріалів, ухваливши заочне рішення. Позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Проаналізувавши зібрані в справі докази, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Між сторонами по справі виникли цивільно-правові відносини на підставі договору позики, які регулюються Цивільним кодексом України.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Відповідно до ст. 628 ЦК Українизміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін та погоджені ними. При цьому згідно ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що 01.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір № 4522659 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (далі - Кредитний договір), що містять анкетні та паспортні дані відповідача.

Пунктом 1.1. Кредитного договору визначено, що його укладення здійснюється сторонами за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується Клієнту через Веб-сайт або Мобільний застосунок «Сredit7». Електронна ідентифікація Клієнта здійснюється при вході Клієнта в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до Особистого кабінету. При цьому Клієнт самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Вебсайту/ІКС Товариства.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно положень статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч.13 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із ст. 64 ЦПК України.

На офіційному веб-сайті ТОВ «Лінеура Україна», у вільному доступі для всіх клієнтів ТОВ «Лінеура Україна» розміщена повна інформація щодо договору кредиту та порядку його укладення, а саме, документи: текстом кредитного договору, Правилами, Паспортом споживчого кредиту, інформацією передбаченою частиною 2 статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ліцензією, фінансовим звітом, тощо

Згідно ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до положень ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідач пройшов реєстрацію в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Лінеура Україна» та в Особистому кабінеті прийняв умови й, згідно з вимогами частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «34410», підписав електронний Кредитний договір, який містив усі істотні умови, і з якимм відповідач ознайомився до моменту укладання.

Аналізуючи надані докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що Договір № 4522659 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 01.04.2024, укладений у спосіб визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, який жодним чином не порушує вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Згідно з умовами Кредитного договору, сума кредиту (загальний розмір) складає 2500,00 гривень (п. 1.2. Кредитного договору). Строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів (п. 1.3. Кредитного договору). Тип процентної ставки фіксована (п. 1.4 Кредитного договору). Стандартна процентна ставка становить 2,50% в день та застосовується у межах строку кредитування, вказаного в п.1.3 цього Договору (п. 1.4.1. Кредитного договору). Знижена процентна ставка становить 0,01 % в день та застосовується на таких же умовах. Клієнт має право до 30.04.2024 року (включно) або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатити кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів, або здійснити часткове дострокове повернення кредиту та отримати від товариства знижку на стандартну процентну ставку. У випадку невиконання клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки, користування кредитом для клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних умовах (п. 1.4.2. Кредитного договору). Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою за весь строк кредитування 99 923,40% річних (п. 1.5.1. Кредитного договору). Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 25 000,00 грн. (п. 1.6.1. Кредитного договору).

Відповідно до п. 2.1. Кредитного договору, Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 .

Згідно з п. 3.1. Кредитного договору проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт".

Також ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором «34410», 01.04.2024 підписав Паспорт споживчого кредиту, що містять інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит.

Між сторонами по справі виникли цивільно-правові відносини на підставі кредитного договору, які регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з п.1-1 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Відповідно до положень ч.1 ст.638 та ч.1 ст.640 ЦК України та правової позиції Верховного Суду України у справі №6-63цс12 кредитний договір є укладеним не з моменту передачі грошей, а з моменту досягнення сторонами в письмовій формі згоди з усіх істотних умов такого договору.

Згідно з листом ТОВ «Пейтек Україна» вих. № 20241219-589 від 19.12.2024, між ТОВ «Пейтек Україна», який надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків, та ТОВ «Лінеура Україна» укладено Договір про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку №03012024-1 від 03.01.2024. Відповідно до умов даного Договору, було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «Лінеура Україна»: 01.04.2024 21:05:09 на суму 2500.00 грн, номер транзакції в системі ТОВ «Пейтек Україна» - 397cf786-2c75-419d-9cc0-67fb8681322e, номер транзакції в системі ТОВ " Лінеура Україна " - 45226591711994706, Session ID - 023843838173, Сайт торгівця - https://credit7.ua, Код авторизації - 337002, Банк-еквайр - АТ «ПУМБ», Призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_2 .

Отже, ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за Кредитним договором виконало, та надало йому кредит в сумі 2500,00 гривень, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача, яку останнім вказано особисто в заяві на отримання Кредиту, а також в кредитному договорі.

В свою чергу, відповідач підтвердив виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного Кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов`язання Кредитодавця, а саме отримавши кредитні кошти та частково здійснюючи погашення заборгованості за кредитним договором, що свідчить про визнання ОСОБА_1 правовідносин між ним та ТОВ «Лінеура Україна».

Разом з тим, відповідач свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення суми кредиту та нарахованих процентів не виконував належним чином та відповідно до Розрахунку заборгованості, сформованого ТОВ «Лінеура Україна станом на 25.11.2024 мав заборгованість в сумі 16546,37 гривень, з яких: 2457,25 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 12839,12 гривень - заборгованість за процентами; 1250 гривень - штрафні санкції.

Щодо наявності у ТОВ «ФК «Українські фінансові операції» права вимоги до відповідача за Договором № 4522659 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 01.04.2024, суд зазначає наступне.

Умовами п. 5.1.3. кредитного договору, передбачено право ТОВ «Лінеура Україна» укладати договори щодо відступлення права вимоги за Договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди Клієнта але з обов`язковим повідомленням Клієнта про таке відступлення протягом 10 робочих днів з дати такого відступлення.

25.11.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Українські фінансові операції» укладено Договір факторингу № 25/11/2024, згідно з умовами якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «Українські фінансові операції» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, зазначеними в Реєстрі боржників.

Згідно з Реєстром боржників до Договору факторингу № 25/11/2024 від 25.11.2024, ТОВ «Українські фінансові операції» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 , за Кредитним договором № 4522659, загальна сума заборгованості за яким складає 16546,37 гривень, з яких: 2457,25 гривень - сума основного боргу; 12839,12 гривень - сума заборгованості за відсотками; 1250,00 гривень - сума заборгованості за пенею, штрафами.

За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина перша статті 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 077, ч.1 ст.1084 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Отже, до ТОВ «Українські фінансові операції» відповідно до укладеного Договору факторингу 25/11/2024 від 25.11.2024 перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором № 4522659 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 01.04.2024.

Про відступлення прав грошової вимоги, ТОВ «Лінеура Україна» повідомило відповідача шляхом направлення 26.11.2024 о 11:26 год. відповідного повідомлення на фінансовий номер телефону ОСОБА_1 , зазначений останнім при реєстрації в особистому кабінеті й при укладанні кредитного договору.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Після отримання позивачем права вимоги, відповідач продовжив не виконувати покладені на нього кредитним договором обов`язки, а тому в межах строку дії кредитного договору за 121 календарних днів (з 26.11.2024 по 26.03.2025) позивачем нараховані відсотки за стандартною процентною ставкою 2,50% в сумі 7433,18 гривень, розрахунок яких наведено безпосередньо у позовній заяві (2457,25 грн * 2,5 % = 61,43125 грн * 121 календарних дні = 7433,18125 грн).

Отже, відповідно до наданих та наведених представником позивача розрахунків, заборгованість ОСОБА_1 за Договором № 4522659 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 01.04.2024 складає 22729,55 гривень, з яких: 2457,25 гривень - тіло кредиту; 20272,30 гривень - відсотки за користування кредитом.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даними договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В ході розгляду справи відповідачем не спростовано фактів укладання кредитного договору, отримання кредитних коштів, наданих позивачем розрахунків та не надано жодних інших розрахунків по заборгованості. Також відповідачем не надано доказів, які б підтверджували повернення кредиту та виконання ним зобов`язань за Договором 4522659 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 01.04.2024.

Згідно з статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Суд бере до уваги, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання та згідно матеріалів справи має заборгованість перед ТОВ «Українські фінансові операції», яке є правонаступником кредитора.

За таких обставин, враховуючи, що в установлені кредитним договором строки відповідач не виконав свої зобов`язання щодо погашення заборгованості, суд доходить висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача, який є правонаступником кредитора, заборгованість за Договором № 4522659 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 01.04.2024, в межах заявлених позовних вимог, що складає 22729,55 гривень, з яких: 2457,25 гривень - тіло кредиту; 20272,30 гривень - відсотки за користування кредитом.

Щодо вимог про застосування положень ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України та зобов`язання органу, який здійснюватиме примусове виконання рішення суду нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 10 ст. 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Згідно з ч. 11 ст. 265 ЦПК України остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.

Тобто, при ухваленні рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, суд може вирішити питання нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення. Однак, це є правом суду, а не обов`язком, і має вирішуватись з урахуванням обставин конкретної справи.

При цьому, відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року, а також п. 18 Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Кредитні правовідносини між сторонами у даній справі виникли 01.04.2024, тобто у період дії в Україні воєнного стану, який до теперішнього часу не припинено.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про здійснення нараховування органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення в порядку ч. ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України інфляційних втрат та 3% річних, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили та стягнення отриманих сум інфляційних втрат і 3% річних, а також надання даному органу роз`яснень щодо порядку проведення нарахувань у разі часткового погашення боргу, є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України - витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України - для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України- визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи висновки щодо застосування відповідних норм права, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, враховуючи, що справа є незначної складності, в даній категорії справ наявна узгоджена та установлена судова практика, існує відпрацьована адвокатська практика у даній категорії справ, а обсяг досліджених доказів є невеликим, суд приходить до висновку про зменшення суми стягнення з відповідача на користь позивача до 2 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу в суді, що відповідає критерію об`єктивності та буде співмірним з виконаною адвокатом роботою у цій справі.

Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача підлягають також стягненню на користь позивача понесені ним судові витрати в розмірі 2422,40 грн.

Керуючись ст. ст. 16, 526-530, 610-612, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 13, 19, 81, 82, 141, 263, 264, 265, 280-282 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», ЄДРПОУ 40966896, заборгованість за Договором № 4522659 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 01.04.2024, в загальній сумі 22729,55 гривень, понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 гривень та витрати на правничу допомогу в розмірі 2000,00 гривен.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Індустріальним районним судом міста Дніпра за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення суддя склав 17.02.2026.

Суддя АНАСТАСІЯ МИХАЛЬЧЕНКО