Рішення № 13412321, 16.12.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.12.10р.

Справа № 16/302-10

За позовом Відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля", м. Павлоград Дніпропетровської області

до Тернівської міської ради, м. Тернівка Дніпропетровської області

про визнання недійсним пункту 9 договору оренди землі №07-0/2484-А

Суддя ЗАГИНАЙКО Т.В.

Представники:

від позивача: Губайдуллін О.Ф. - представник, дов. від 02.12.2010р.;

від відповідача: Чорний О.Ю. - начальник юридичного відділу, дов. від 30.11.2010р. №2834/01-15.

СУТЬ СПОРУ:

Згідно із статтею 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні було оголошено перерву на 16.12.2010р.

Позивач просить визнати недійсним з моменту вчинення правочину пункт 9 договору оренди землі №07-0/2484-А, що укладений між сторонами.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що: - в пункті 9, укладеного між сторонами договору зазначено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції; - договір оренди землі укладається у письмовій формі і відповідно до типової форми договору оренди землі, яка затверджена постановою КМУ від 03.03.2004р. №220; - відповідно до пункту 10 Типового договору оренди землі, затвердженого постановою КМУ від 03.03.2004р. №220 в редакції, що діяла до 13.12.2006р., обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексу інфляції; - постановою КМУ від 13.12.2006р. №1724 „Деякі питання оренди земель” в Типовий договір внесено зміни; - пункт 10 викладено в наступній редакції: „Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладення або зміни умов договору оренди чи продовження його дії”; - сторони у договорі повинні керуватися пунктом 10 чинного Типового договору, а пункт 9 укладеного між сторонами договору є недійсним, оскільки статтею 630 Цивільного кодексу України та статтею 179 Господарського кодексу України встановлено обов’язковість використання сторонами типових умов, передбачених законодавством; - слід визнати недійсним з моменту вчинення правочину пункт 9 Договору, як такого, що порушує права та інтереси позивача та не відповідає змісту чинного законодавства.

Відповідач у поясненнях (вх. № 24074 від 15.12.2010р.) на позов зазначає, що: - визнає позов частково; - відповідно до пункту 2.2.3 „д” положення Вищого господарського суду України „Про узагальнення судової практики” визначається, що угода є недійсною з моменту її укладення, проте, якщо зі змісту угоди випливає, що вона може бути припинена на майбутнє, дія угоди визнається недійсною і припиняється на майбутнє; - застосування реституції неможливе, тому визнання пункту 9 договору оренди землі недійсним згодні лише на майбутнє, тобто після вступу в силу рішення.

Оригінали документів, оглянуті у судовому засіданні, відповідають копіям, залученим до матеріалів справи.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу за допомогою технічних засобів представниками сторін заявлено не було.

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін та третьої особи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

- 03.07.2007р. між відповідачем –Тернівською міською радою (орендодавцем) та позивачем - Відкритим акціонерним товариством "Павлоградвугілля" (орендарем) було укладено договір №07-0/2484-А (надалі - Договір), який було зареєстровано у Павлоградському міському відділі ДР філії ДП „Центр ДЗК”, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 03.08.2007р. за № 040711600062;

- відповідно до пунктів 1, 2 Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,0759 га, у тому числі – забудовані землі –0,0413 га, для обслуговування існуючого приміщення кафе „Варенична”, яка знаходиться на території м. Тернівка;

- нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 116 582 грн. 40 коп. (пункт 4 Договору);

- Договір укладено на п'ять років (пункт 7 Договору);

- відповідно до пункту 8 Договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 10% від грошової оцінки земельної ділянки, що складає 11 658 грн. 24 коп. щорічно та щомісячна оплата складає 971 грн. 52 коп., яка вноситься на рахунок одержувача УДК у м. Тернівці р/р 33217812700035 Банк ГУДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, код 13050200, код ЗКПО 23929856;

- відповідно до пункту 9 Договору обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції;

- не погоджуючись зі змістом пункту 9 Договору, позивач просить визнати його недійсним, як такий, що не відповідає вимогам чинного законодавства; відповідач визнає позовні вимоги частково.

Враховуючи викладене суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача, виходячи з наступного:

- згідно статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу;

- частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних дітей;

- відносини, пов’язані з орендою землі, регулюються Земельним та Цивільними кодексами України, Законом України "Про оренду землі", Законом України "Про плату за землю", іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі;

- сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо зазначено про це, а також у разі, якщо обов’язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (стаття 6 Цивільного кодексу України);

- відповідно до статті 13 Закону України "Про плату за землю" підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

- відповідно до положень статті 14 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально; типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України;

- постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 року №220 "Про затвердження Типового договору оренди землі" затверджений Типовий договір оренди землі;

- відповідно до частини 2 пункту 10 Типового договору оренди землі (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.12.2006 року №1724 (яка діяла на час укладення договору) обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії;

- таким чином, під час укладення договору оренди землі №07-0/2484-А, сторонами не дотримано умов частини 2 пункту 10 Типового договору оренди землі, та викладено пункті 9 договору оренди землі №07-0/2484-А у редакції, яка не відповідає умовам Типового договору оренди землі;

- відповідно зі статтею 217 Цивільного кодексу України правочин не може бути визнаний недійсним у цілому, якщо закону не відповідають лише його окремі частини й обставини справи свідчать про те, що він був би вчинений і без включення недійсної частини; у цьому разі відповідно до статті 217 Цивільного кодексу України суд може визнати недійсною частину правочину, з'ясувавши думку сторін правочину (пункт 9 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними");

- відповідно до частини 1 статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення;

- тому думка відповідача щодо визнання пункту 9 Договору недійсним на майбутнє не заслуговує на увагу.

З урахуванням вищевикладеного позовні вимоги про визнання недійсним з моменту вчинення правочину пункту 9 договору оренди землі №07-0/2484-А, укладеного між відкритим акціонерним товариством "Павлоградвугілля" та Тернівською міською радою є такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник з вини обох сторін, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати у справі розподіляються між сторонами порівну.

Керуючись статтями 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним пункт 9 договору оренди землі №07-0/2484-А, укладений між Відкритим акціонерним товариством „Павлоградвугілля” та Тернівською міською радою.

Стягнути з Тернівської міської ради (51500, м. Тернівка Дніпропетровської області, вул. Пушкіна, 5-А; ідентифікаційний код 33912428) на користь Відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля" (51400, м. Павлоград Дніпропетровської області, вул. Леніна, 76; ідентифікаційний код 00178353; п/р 26006039733200 в АКІБ „УкрСіббанк”, м. Харків, МФО 351005 ) 42 грн. 50 коп. –витрати по сплаті державного мита та 118 грн. 00 коп. –витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СУДДЯ Т.В. ЗАГИНАЙКО

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 84 ГПК України,

„21„ грудня 2010р.