Рішення № 134120365, 17.02.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/12093/25

н/п 2-а/953/25/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2026 року м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючої судді - Лисиченко С.М.,

за участю секретаря судового засідання Кот Я.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м.Харкова адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 в особі представника адвоката Кубая Ю.М. звернувся до Київського районного суду м.Харкова із адміністративним позовом до відповідача Головного управління Національної поліції в Харківській області, відповідно до якого просить постанову ЕНА №6108455 від 08.11.2025 року про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 КУпАП, винесену поліцейським відділу поліції №3 (м.Мерефа) Харківського РУП №1 ГУНП в Харківській області старшим сержантом поліції Борщ Анатолієм Вячеславовичем - скасувати та закрити справу про адміністративне правопорушення, стягнути на користь ОСОБА_1 з Головного управління Національної поліції в Харківській області судові витрати по справі.

В обґрунтування позову представник позивача вказує, що 08.11.2025 поліцейським відділу поліції №3 (м.Мерефа) Харківського РУП №1 ГУНП в Харківській області старшим сержантом поліції Борщ Анатолієм Вячеславовичем винесено електронну постанову серії ЕНА №6108455 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 КУпАП та накладення на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1190 грн. Відповідно до зазначеної постанови вбачається, що водій в с-щі Безлюдівка, вул. Зміївська, 2, керував автомобілем Audi A6 д.н. НОМЕР_1 без переднього та заднього державних номерних знаків, чим порушив вимоги п.2.9в. ПДР України, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.121-3 КУпАП. Вказує, що позивач не погоджується із вказаною постановою та вважає її незаконною, відповідно, такою, що підлягає скасуванню, з огляду на те, що з 09.05.2022 позивач проходить військову службу у Збройних Силах України, має військове звання капітана, займає посаду заступника командира зенітної ракетно артилерійської батареї по роботі зенітного ракетно-артилерійського дивізіону, що підтверджується посвідченням офіцера НОМЕР_2 . Таким чином, на момент винесення поліцейським оскаржуваної постанови, Позивач був військовослужбовцем. В свою чергу, згідно до ст.235-1 КУпАП, Військова інспекція безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України розглядає справи про вчинені водіями військових транспортних засобів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів, а також працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов`язків правопорушення, у т.ч. передбачені ст.121-3 цього Кодексу. Від імені військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України розглядати справи про адміністративні правопорушення мають право посадові особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. Посадова особа військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, розглянувши справу про зазначені у частині першій цієї статті правопорушення, може накласти на винних адміністративне стягнення у вигляді попередження або передати матеріали про ці правопорушення відповідним командирам (начальникам) для вирішення питання про притягнення винних до відповідальності згідно з Дисциплінарним статутом Збройних Сил України. Отже, системний аналіз зазначеного вище законодавства дає підстави дійти висновку про те, що ВІБДР розглядає справи про адміністративне правопорушення, вчинені водіями військових транспортних засобів і службовими особами військових частин та організацій вимог нормативно-правових актів з безпеки дорожнього руху та порядку використання транспортних засобів. За таких обставин, у поліцейського відділу поліції №3 (м.Мерефа) Харківського РУП №1 ГУНП в Харківській області Борщ А.В. не було законних підстав для притягнення військовослужбовця, до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 КУпАП та накладення на Позивача стягнення у вигляді штрафу у сумі 1190 грн., оскільки це не відноситься до його компетенції. Тобто, оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 КУпАП та накладання стягнення у вигляді штрафу у сумі 1190 грн. винесена не уповноваженою особою, а тому є незаконною.

Також представник позивача посилається на те, що в оскаржувані постанові зазначено тільки про те, що до постанови додається відеозапис. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 24 січня 2019 року у справі № 428/2769/17, від 13 лютого 2020 року у справі №524/9716/16-а та від 19 лютого 2020 року у справі № 524/1284/17, у разі відсутності в оскаржуваній постанові у справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення. Тобто, всі майбутні відеозаписи, що можуть бути додані представниками поліції під час розгляду справи в суді в силу практики Верховного суду не можуть вважатися належними доказами, оскільки їх взагалі не вказано як доказ у постанові та відповідно не вказано технічний засіб, яким здійснювалася фіксація.

Крім того, Позивач наполягає, що до постановлення оскаржуваної постанови розгляду справи по суті не було, працівник поліції одразу виніс постанову, тим самим порушивши право позивача на захист. Наведене свідчить, що під час винесення оскаржуваної постанови були порушені норми чинного законодавства, які гарантують особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, право на об`єктивний та справедливий розгляд справи.

Таким чином, оскаржувана постанова винесена неуповноваженою особою, без проведення процедури розгляду справи, без роз`яснення Позивачеві його процесуальних прав, із обмеженням у праві скористатися правовою допомогою адвоката. Позивач вважає, що належним способом захисту його прав буде скасування рішення суб`єкта владних повноважень, яке ухвалене неуповноваженою особою, всупереч встановленої процедури розгляду адміністративної справи та з порушенням права Позивача на захист.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського районного суду м. Харкова від 12.11.2025, визначено головуючу суддю у справі: Лисиченко С.М.

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 13.11.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення залишено без руху, встановлено строк 7 (сім) днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення зазначених в ухвалі недоліків.

21.11.2025 електронним шляхом до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 адвоката Кубая Ю.М. про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 25.11.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі.

09.12.2025 електронним шляхом до суду надійшов відзив на позовну заяву представника ГУНП в Харківській області Котик С.Ф., відповідно до змісту якого представник відповідача просить в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Заперечуючи проти задоволення позову представник відповідача вказує на те, що як вбачається з оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 6108455 від 08.11.2025, поліцейським відділення поліції № 3 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області, старшим сержантом поліції Борщем Анатолієм Вячеславовичем, встановлено, що громадянин ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки AUDI A6, державний номерний знак НОМЕР_1 , без переднього та заднього державних номерних знаків, чим порушив вимоги пункту 2.9 підпункту "в" Правил дорожнього руху України - керування водієм транспортним засобом, закріпленим у невстановленому для цього місці, за що передбачено адміністративну відповідальність згідно з частиною першою статті 121-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення. В листі з ВП №3 ХРУП 1 ГУНП в Харківській області за № 198281-2025 від 08.12.2025 (726114) зазначено, що 08.11.2025 поліцейськими сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 3 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області старшим сержантом поліції Борщем Анатолієм В`ячеславовичем та старшим сержантом поліції Кравченком Ігорем Олексійовичем під час несення служби на стаціонарному блокпосту що розташований за адресою: Харківська область, Харківський район, с-ще Безлюдівка, вул. Зміївська, 2, близько 08:40 поліцейськими зупинено транспортний засіб Ауді А6 без номерного знаку під керуванням ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , за фактом порушення останнім пункту 2.9 «в» в частині заборони водієві керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або без номерного знаку. ОСОБА_1 було повідомлено, що у відношенні нього буде винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за вчинення правопорушення передбаченого частиною першою статті 121-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення. В подальшому у відношенні ОСОБА_1 було розглянуто справу про адміністративне правопорушення та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6108455 та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1190 грн. В ході розгляду справи за частиною 1 статті 121-3 КУпАП у ОСОБА_1 поліцейським виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіри обличчя та очей, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки ТЗ з застосуванням газоаналізатору Drager Alkotest 6820 ARLJ 0421 та проходження такого огляду в закладі охорони здоров`я КНП ХОР «Обласна клінічна наркологічна лікарня» відмовився. Так у відношенні ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 506790 за частиною 1 статті 130 КУпАП який направлено для розгляду до Харківського районного суду Харківської області. Направляємо відеозаписи з портативного відеореєстраторів Teksar BDC-53-02 інв. 1113057280/79 який використовувався поліцейськими при оформленні адміністративних матеріалів у відношенні водія транспортного засобу AUDI A6 н.з. НОМЕР_1 . Під час перегляду відеозапису з портативного відеореєстратора чітко встановлено факт відсутності заднього державного номерного знака на транспортному засобі. Це свідчить про порушення ст. 121-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП), де вказано, що експлуатація транспортного засобу без номерного знаку, є правопорушенням. Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, перебувала у цивільному одязі. У розмові з поліцейським вона не повідомляла, що є військовослужбовцем, а також не вказувала на будь-яку приналежність транспортного засобу (автомобіль чорного кольору, без військового забарвлення) до Збройних Сил чи інших військових формувань.

Також вказує, що правові висновки Верховного Суду зазначені позивачем стосуються випадків, коли в постанові взагалі відсутнє посилання на використання будь-якого технічного засобу або доказів. У даній справі посилання на доказ та його джерело є (пункт 7 постанови). ГУНП в Харківській області під час судового розгляду надає суду сам відеозапис. Таким чином, посилання на практику ВСУ в даному контексті є некоректним, а доказ у вигляді відеозапису є належним та допустимим. Права особи, яка притягається до відповідальності, передбачені статтею 268 КУпАП (включаючи право на адвоката), були роз`яснені Позивачу. Факт роз`яснення підтверджується підписом Позивача у відповідній графі постанови та відеозаписом з бодікамери. Позивач не заявляв клопотання про необхідність залучення адвоката чи про перенесення розгляду справи до відділу поліції для забезпечення правової допомоги на місці зупинки. Поліцейський не міг і не зобов`язаний був примусово надавати адвоката особі, яка не виявила такого бажання.

За таких обставин докази порушення відповідачем процедури винесення постанови про накладання адміністративного стягнення відсутні, з огляду на встановлені вище фактичні обставини. Вказане свідчить про те, що оскаржувана постанова є правомірною, прийнятою у межах повноважень та у спосіб, встановлений законом, а тому не підлягає скасуванню, а вчинене владним суб`єктом волевиявлення з приводу реалізації адміністративної функції не спричинило безпідставного настання негативних наслідків для заявника, що є визначеною процесуальним законом підставою для відмови у позові.

10.12.2025 електронним шляхом до суду надійшла відповідь на відзив представника позивача адвоката Кубая Ю.М., відповідно до змісту якої представник позивача вказує, що з 09.05.2022 позивач проходить військову службу у Збройних Силах України, має військове звання капітана, займає посаду заступника командира зенітної ракетноартилерійської батареї по роботі зенітного ракетно-артилерійського дивізіону, що підтверджується посвідченням офіцера НОМЕР_2 . Таким чином, на момент винесення поліцейським оскаржуваної постанови, Позивач був військовослужбовцем. Разом з цим, статус військовослужбовця підтверджується відповідними службовими документами, а не зовнішнім виглядом чи добровільним повідомленням про це під час спілкування з поліцейським. До повноважень поліцейського належить з`ясувати особу та перевірити документи, а не робити припущення на підставі зовнішнього вигляду. Тому наведені доводи не спростовують факт необґрунтованості притягнення Позивача до відповідальності. Таким чином, оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 КУпАП та накладання стягнення у вигляді штрафу у сумі 1190 грн. винесена не уповноваженою особою, а тому є незаконною. Щодо доводів про наявність посилання на технічний засіб наголошує на тому, що зазначене не відповідає дійсності, а в графі 7 постанови вказано просто "Відеозапис", без будь-яких посилань, яким саме технічним засобом здійснювалася фіксація, відтак всі майбутні відеозаписи, що можуть бути додані представниками поліції під час розгляду справи в суді в силу практики Верховного суду не можуть вважатися належними доказами, оскільки їх взагалі не вказано як доказ у постанові та відповідно не вказано технічний засіб, яким здійснювалася фіксація. Посилання лише на «відеозапис з бодікамери» без належної конкретизації не є достатнім для визнання доказу допустимим. Надання відеозапису вже під час судового розгляду не виправляє недоліків постанови та суперечить правовій позиції Верховного Суду, оскільки доказ повинен бути зазначений у постанові у момент її винесення, що гарантує реалізацію права особи на захист. Разом з цим, Відповідач помилково ототожнює скорочену процедуру зі спрощенням процесуальних гарантій. Частина 2 статті 258 КУпАП не звільняє поліцейського від обов`язку з`ясувати всі обставини справи, забезпечити реальну можливість користування правами, а не формальне їх оголошення, розглянути клопотання особи, надати достатній час для ознайомлення з матеріалами. Формальне оголошення прав не є підтвердженням їхнього фактичного забезпечення. Відповідач фактично перекладає обов`язок забезпечення права на захист на Позивача, тоді як відповідно до приписів ст. 268 КУпАП особа повинна мати реальну можливість скористатися правовою допомогою. Просить суд позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі № 953/12093/25 задовольнити у повному обсязі.

У судове засідання, призначене на 17.02.2026, позивач не з`явився, про дату, час і місце проведення підготовчого розгляду повідомлений в установленому законом порядку та належним чином. Електронним шляхом до суду надійшла заява представника позивача адвоката Кубая Ю.М. з проханням розгляд справи здійснити за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Представник відповідача ГУНП в Харківській області у судове засідання, призначене на 17.02.2026, не з`явився, про дату, час і місце проведення судового розгляду повідомлявся в установленому законом порядку та належним чином. Електронним шляхом до суду надійшла заява представника ГУНП в Харківській області Котик С.Ф. з проханням проводити розгляд справи без участі ГУНП в Харківській області, пояснення на позовну заяву підтримує в повному обсязі, просить прийняти законне та обгрунтоване рішення.

Згідно із ч.9 ст.205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням ст.205 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін та їх представників за наявними матеріалами.

Суд, вивчивши подані заяви по суті справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до таких висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 09.05.2022 проходить військову службу у Збройних Силах України, має військове звання капітана, займає посаду заступника командира зенітної ракетно артилерійської батареї по роботі зенітного ракетно-артилерійського дивізіону, що підтверджується даними посвідчення офіцера НОМЕР_2 .

Зі змісту оскаржуваної постанови серії ЕНА №6108455 від 08.11.2025 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі вбачається, що 08.11.2025 08:45:57 с-ще Безлюдівка, вулиця Зміївська, 2, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керував автомобілем AUDI А6, д.н. НОМЕР_1 в с.Безлюдівка вулиця Зміївська без переднього та заднього державних номерних знаків, чим порушив п.2.9.в ПДР України. Зазначений автомобіль був зупинений поліцейським відділу поліції №3 (м.Мерефа) Харківського РУП №1 ГУНП в Харківській області старшим сержантом поліції Борщем Анатолієм Вячеславовичем, який 08.11.2025 о 09:13 розглянув справу та виніс постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1190 грн за порушення п. 2.9.в ПДР України, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.121-3 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За приписами ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 8 ч.1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до ч.5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353, встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі ПДР України).

За п.1.3. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9).

В силу положень ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Частиною 2 ст.258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

У вказаних вище випадках, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі (ст. 283 КУпАП) на місці вчинення правопорушення.

Відповідно до п. 30.1 ПДР України власники механічних транспортних засобів і причепів до них повинні зареєструвати (перереєструвати) їх в уповноваженому органі МВС або провести відомчу реєстрацію в разі, якщо законом установлена обов`язковість проведення такої реєстрації, незалежно від їхнього технічного стану протягом 10 діб з моменту придбання (отримання), митного оформлення або переобладнання чи ремонту, якщо необхідно внести зміни до реєстраційних документів.

Згідно п. 30.2 ПДР України на механічних транспортних засобах (за винятком трамваїв і тролейбусів) і причепах у передбачених для цього місцях встановлюються номерні знаки відповідного зразка. На трамваях і тролейбусах наносяться реєстраційні номери, що надаються відповідними уповноваженими на те органами. Забороняється змінювати розміри, форму, позначення, колір і розміщення номерних знаків, крім випадку закріплення заднього номерного знака на додатковому обладнанні, що призначене для тимчасового перевезення багажу або вантажу, наносити на них додаткові позначення або закривати їх, вони повинні бути чисті й достатньо освітлені.

Відповідно до п. 2.9 «в» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.

Частиною 1 ст.121-3 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, за керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що керування транспортним засобом без номерного знака є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності в порядку ч.1 ст. 121-3 КУпАП.

Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за № 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року, № 1408/27853 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України, саме на суб`єкта владних повноважень покладено обов`язок доказування в адміністративних справах.

Стаття 69 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частина 1 ст.76 КАС України, передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 40 Закону України "Про Національну поліцію" (далі Закон № 580-VIII) визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

За правилами п.5 Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.12.2018 року № 1026 (далі Інструкція №1026) включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Слід відзначити, що в силу вимог ст. 251 КУпАП візуальне спостереження працівником поліції за порушенням не може бути доказом порушення ПДР.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами, а саме: фото- або відеозаписом правопорушення.

Зазначене узгоджується з позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 23 жовтня 2019 року (справа № 357/10134/17).

Відповідно до частини 1 статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

З відтвореного у судовому засіданні відеозпису реєстратора закріпленому на форменому одязі патрульного, який є додатком до відзиву на позовну заяву та відомості про відеозапис зазначені в оскаржуваній постанові, вбачається, що 08.11.2025 о 08-44 годині біля узбіччя припарковано транспортний засіб AUDI на якому відсутній номерний знак. Біля транспортного засобу стоїть чоловік, який представився як ОСОБА_1 . На запитання поліцейського ОСОБА_1 повідомляє, що керував даним транспортним засобом та їхав з Циркунів до Безлюдівки. О 08-45 годині працівником поліції роз`яснео ОСОБА_1 права, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП. ОСОБА_1 повідомлено про те, що стосовно нього буде винесено постанову про накладення адміністративного стягнення за відсутність номерного знака. На запитання працівника поліції ОСОБА_1 повідомив, що йому все зрозуміло, погодився поставити свій підпис, пояснення надавати не виявив бажання.

З огляду на зазначене, в межах розгляду справи не знайшли свого підтвердження твердження представника позивача про порушення прав ОСОБА_1 , передбачених ст. 268 КУпАП, під час прийняття спірної постанови.

Відповідно до позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 26.03.2020 у справі № 2а-475/09/1370, не може бути скасовано правильне по суті рішення та відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму. Рішення може бути скасоване лише для виправлення істотної помилки. Пуризм у загальноприйнятому розумінні є надмірним прагненням до чистоти, переваги форми над змістом. Правовий пуризм може мати як добровільний характер і виявлятися в діяльності окремих посадових осіб, так і бути вимушеним через санкціонування державою, яка обмежує реалізацію дискреційних повноважень суб`єктів правозастосування, недопущення відступу від правових приписів. Процесуальні норми є вторинними порівняно з матеріальними, оскільки призначення перших полягає в забезпеченні реалізації других. Тобто характер, зміст і призначення процесуальних норм підпорядковані вимогам матеріальних норм і тому зумовлені ними та є похідними від них».

Не кожен дефект певного адміністративного акта, який має й оскаржувана постанова, робить його неправомірним. Фундаментальне порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Такий вимір суттєвості порушень застосовує Європейський суд з прав людини, який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод "оцінки справедливості процесу в цілому" не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу. По суті, ЄСПЛ у своїх рішеннях акцентує увагу на необхідності з`ясувати, "чи перетворили допущені порушення (в контексті конкретних обставин справи) судовий розгляд у цілому на несправедливий".

22 травня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 825/2328/16, адміністративне провадження №К/9901/23055/18 (ЄДРСРУ № 89396394) досліджував питання щодо наслідків порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень.

Так, Верховний Суд зазначив, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення. Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Отже, Верховний Суд наголосив, що у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

В межах розгляду даної справи судом встановлено, що спірна постанова від 08.11.2025 винесена поліцейським ВП №3 (м.Мерефа) ХРУП №1 ГУНП в Харківській області Борщем А.В., з огляду на керування ОСОБА_1 транспортним засобом без номерного знака. Цей факт підтверджується матеріалами справи і встановлено відеозаписом реєстратора закріпленим на форменому одязі поліцейського, що вказує на правомірність притягнення його до відповідальності та накладення адміністративного стягнення на підставі ч.1 ст.121-3 КУпАП.

Тобто, відповідачем, в порядку вимог ст.77 КАС України, в обґрунтування своїх заперечень надано суду відеозапис з відеореєстратора, в якості доказу вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Згідно з ч. 2 ст. 99 КАС України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

Таким чином, надані відповідачем матеріали на оптичному диску підпадають під визначення електронного доказу, встановленого ст. 99 КАС України, отже, копії зазначених доказів мають бути засвідчені електронним цифровим підписом або мають бути надані суду в оригіналі, що також передбачає наявність на них, серед іншого ознак цифрового підпису автора.

В ході судового розгляду, шляхом огляду змісту електронного доказу, встановлено, що надані суду відеозаписи, підписані цифровим підписом 08.12.2025, таким чином, надані суду відеозаписи з відеореєстратора є допустимими доказами в розумінні ст. 74 КАС України.

Щодо доводів представника позивача про те, що у поліцейського відділу поліції №3 (м.Мерефа) Харківського РУП №1 ГУНП в Харківській області Борщ А.В. не було законних підстав для притягнення військовослужбовця, до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 КУпАП та накладення на Позивача стягнення у вигляді штрафу у сумі 1190 грн., оскільки це не відноситься до його компетенції, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, відповідно до абзаців 1-3 ст.235-1 КУпАП військова інспекція безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України розглядає справи про вчинені водіями військових транспортних засобів - військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів, а також працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов`язків правопорушення, передбачені частинами першою, четвертою і п`ятою статті 121, статтею 121-1, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 122, частиною першою статті 123, статтями 124-1 - 126, статтею 132-1 цього Кодексу. Від імені військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України розглядати справи про адміністративні правопорушення мають право посадові особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. Посадова особа військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, розглянувши справу про зазначені у частині першій цієї статті правопорушення, може накласти на винних адміністративне стягнення у вигляді попередження або передати матеріали про ці правопорушення відповідним командирам (начальникам) для вирішення питання про притягнення винних до відповідальності згідно з Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 з 09.05.2022 проходить військову службу у Збройних Силах України, має військове звання капітана, займає посаду заступника командира зенітної ракетно артилерійської батареї по роботі зенітного ракетно-артилерійського дивізіону.

Згідно з положеннями ст.15 КУпАП, військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів, а також особи начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України, рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту, Державного бюро розслідувань, поліцейські несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, санітарних норм, правил полювання, рибальства та охорони рибних запасів, митних правил, вчинення правопорушень, пов`язаних з корупцією, вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування у разі винесення термінового заборонного припису, порушення тиші в громадських місцях, неправомірне використання державного майна, незаконне зберігання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, невжиття заходів щодо окремої ухвали суду, ухилення від виконання законних вимог прокурора, порушення законодавства про державну таємницю, порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, зазначені особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. До зазначених осіб не може бути застосовано громадські роботи, виправні роботи, адміністративний арешт. У разі притягнення таких осіб до відповідальності за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі направлення особи, яка вчинила таке насильство, на проходження програми для осіб, які вчинили домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, здійснюється на загальних підставах.

При порушенні правил дорожнього руху водіями транспортних засобів Збройних Сил України або інших утворених відповідно до законів України військових формувань та Державної спеціальної служби транспорту - військовослужбовцями строкової служби, а також вчиненні ними військових адміністративних правопорушень, передбачених главою 13-Б цього Кодексу, штраф як адміністративне стягнення до них не застосовується. У випадках, зазначених у цій статті, органи (посадові особи), яким надано право накладати адміністративні стягнення, передають матеріали про правопорушення відповідним органам для вирішення питання про притягнення винних до дисциплінарної відповідальності.

Разом з тим, позивачем не доведено та матеріали справи не містять даних, що ОСОБА_1 , станом на момент його зупинки та винесення оскаржуваної постанови, був водієм транспортного засобу Збройних Сил України або інших утворених відповідно до законів України військових формувань та Державної спеціальної служби транспорту.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови серія ЕНА №6108455 від 08.11.2025, ОСОБА_1 керував транспортним засобом AUDI A6, який, згідно з даними п.5 оскаржуваної постанови, належить ОСОБА_1 .

Відтак, ОСОБА_1 , як водій транспортного засобу, який порушив Правила дорожнього руху України, несе адміністративну відповідальність на загальних підставах, тому оскаржувана постанова правомірно винесена поліцейським відділу поліції № 3 (м.Мерефа) Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області старшим сержантом поліції Борщем Анатолієм В`ячеславовичем.

Будь-яких інших аргументованих доказів щодо незаконності дій відповідача та скасування спірної постанови від 08.11.2025 у справі про адміністративне правопорушення судом не встановлено.

Враховуючи те, що факт вчинення позивачем правопорушення знайшов своє підтвердження під час розгляду справи, суд дійшов висновку щодо правомірності винесеної поліцейським відділу поліції № 3 (м.Мерефа) Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області старшим сержантом поліції Борщем Анатолієм В`ячеславовичем постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №6108455. При цьому, поліцейським не було порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення та права позивача при прийнятті рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, аналізуючи вказані правові норми та дослідивши поданий відповідачем відеозапис події, суд зазначає, що факт порушення позивачем ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, а саме керування транспортним засобом без номерного знака є встановленим відеозаписом, а тому оскаржувана в межах даної справи постанова про адміністративне правопорушення серії ЕНА №6108455 від 08.11.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності винесена правомірно, за формою та змістом відповідає вимогам ст.283 КУпАП, підстави для її скасування відсутні.

В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст. 32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд зазначає, що позивачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Натомість, відповідач, будучи суб`єктом владних повноважень та заперечуючи проти позову, довів правовірність оскаржуваної постанови від 08.11.2025, яка є предметом оскарження позивачем.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Тому, керуючись приписами наведених норм законодавства, оцінивши надані сторонами до матеріалів справи докази, враховуючи, що відповідачем доведено правомірність встановлення адміністративного правопорушення, законність дії щодо винесення адміністративного постанови, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова від 16.11.2023 не підлягає скасуванню, а позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо інших доводів позивача та відповідача суд враховує правові висновки, викладені у пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, де Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Також, згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Частиною 1 ст.139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що суд відмовляє у задоволенні позову у повному обсязі, судові витрати покладаються на позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.2 ,3, 77, 94, 139, 143, 242-246, 250, 255, 286 КАС України, ст. 9, 33, ч.8 ст.121, 222, 251, 258, 280, 283, КУпАП, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення відмовити у повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Харківській області, місцезнаходження: 61002, м.Харків, вул.Жон Мироносиць, 13, ідентифікаційний код юридичної особи 40108599.

Суддя - С.М. Лисиченко