Рішення № 134117928, 17.02.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/11014/25

Провадження №: 2/755/3825/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

Головуючого судді: Хромової О.О.,

при секретарі: Церні В.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Онлайн Фінанс», третя особа - Приватний виконавець виконавчого округу Житомирської області Лужинецький Павло Вікторович, про стягнення безпідставного отриманих коштів,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Дніпроського районного суду міста Києва з позовом до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», третя особа - Приватний виконавець виконавчого округу Житомирської області Лужинецький П.В., в якому просить стягнути з відповідача безпідставно отримані грошові кошти у сумі 47 408,82 грн та судові витрати у розмірі 10 100,00 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 22 травня 2021 року Приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 38442, яким звернуто стягнення з ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором від 02 липня 2020 року 762483065, укладеним з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», за період з 16 квітня 2021 року по 12 травня 2021 року. Сума заборгованості складає 44 022,01 грн. Загальна сума, що підлягає стягненню - 45 222,01 грн, з урахуванням витрат на вчинення виконавчого напису нотаріусом.

26 жовтня 2021 року Приватним виконавцем виконавчого округу Житомирської області Лужинецьким П.В. відкрито виконавче провадження № 67287395 з примусового виконання виконавчого напису № 38442 від 22 травня 2021 року, вчиненого Приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В.

05 вересня 2024 року Приватним виконавцем виконавчого округу Житомирської області Лужинецьким П.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 67287395, оскільки ОСОБА_1 було сплачено грошові кошти, достатні для задоволення вимог стягувача і витрат виконавчого провадження у сумі 50 444,21 грн.

Згідно відповіді Приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Лужинецького П.В. на адвокатський запит, станом на 15 листопада 2023 року, в рамках виконавчого провадження 67287395 з примусового виконання виконавчого напису № 38442, виданого 22 травня 2021 року Приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» заборгованості в розмірі 45 222,01 грн, було стягнуто кошти в загальному розмірі 3 035,59 грн.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 02 грудня 2024 року по справі

№ 755/16078/23 визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 22 травня 2021 року

№ 38442, вчинений Приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В.

Також з ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на користь ОСОБА_1 стягнуто у виконавчому провадженні безпідставно набуті кошти в розмірі 3 035,59 грн та судові витрати.

Таким чином, залишок нестягнених безпідставно набутих відповідачем коштів складає

47 408,82 грн.

З урахуванням положень статті 1212 ЦК України, позов просив задовольнити та стягнути з відповідача безпідставно отримані грошові кошти у сумі 47 408,82 грн та судові витрати, що складають із витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 100,00 грн.

В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями заяву передано на розгляд судді Хромовій О.О.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 27 червня 2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, сторонам роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

У встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не подав. Ухвалу про відкриття провадження доставлено до електронного кабінету відповідача 02 липня 2025 року, про що свідчить довідка про доставку електронного документа, що міститься в матеріалах справи. Конверт з копією позовної заяви з додатками, що направлявся на адресу місцезнаходження відповідача, вручено відповідачеві 11 серпня 2025 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, що міститься в матеріалах справи.

Третя особа - Приватний виконавець виконавчого округу Житомирської області Лужинецький П.В., правом на подання письмових пояснень не скористався. Конверт з копією ухвали про відкриття провадження у справі та копією позовної заяви з додатками, що направлявся на адресу місцезнаходження третьої особи, вручено відповідачеві 18 серпня 2025 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, що міститься в матеріалах справи.

Строки для подання відзиву та відповіді на відзив закінчились, а тому відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України та частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суд приходить до таких висновків.

Частиною другою статті 82 ЦПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

22 травня 2021 року Приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 38442, яким звернуто стягнення з ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором від 02 липня

2020 року № 762483065, укладеним з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 02 від 06 жовтня 2020 року, є ТОВ «Таліон Плюс», правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами від 05 серпня 2020 року № 05/0820-01, реєстр прав вимоги від 16 квітня 2021 року № 5, є ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», заборгованість за кредитним договором від 02 липня 2020 року № 762483065. Строк платежу за кредитним договором від 02 липня 2020 року № 762483065 настав. Боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 16 квітня 2021 року по 12 травня 2021 року. Сума заборгованості складає 44 022,01 грн, в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 13 969,42 грн; прострочена заборгованість за комісією становить 0,00 грн; прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 30 052,59 грн; строкова заборгованість за сумою кредиту становить 0,00 грн; строкова заборгованість за комісією становить

0,00 грн; строкова заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 0,00 грн; строкова заборгованість за штрафами і пенями становить 0,00 грн. За вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі статті 31 Закону України «Про нотаріат» стягнуто плати із стягувача в розмірі

1 200,00 грн, які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача. Загальна сума, що підлягає стягненню - 45 222,01 грн.

Виконавчий напис перебуває на примусовому виконанні у Приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Лужинецького П.В., виконавче провадження № 67287395.

Згідно відповіді Приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Лужинецького П.В. на адвокатський запит, станом на 15 листопада 2023 року, в рамках виконавчого провадження

№ 67287395 з примусового виконання виконавчого напису № 38442, виданого 22 травня 2021 року Приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» заборгованості в розмірі

45 222,01 грн, було стягнуто кошти в загальному розмірі 3 035,59 грн.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 02 грудня 2024 року по справі

№ 755/16078/23 позов ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», треті особи: Приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В., Приватний виконавець виконавчого округу Житомирської області Лужинецький П.В., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення безпідставно набутих коштів, - задоволено, визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 22 травня 2021 року Приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В., зареєстрований в реєстрі за № 38442, яким звернуто стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», загальна сума, що підлягає стягненню - 45 222,01 грн, стягнуто з ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на користь ОСОБА_1 стягнуті у виконавчому провадженні безпідставно набуті кошти в розмірі

3 035,59 грн та судові витрати.

Водночас, 05 вересня 2024 року Приватним виконавцем виконавчого округу Житомирської області Лужинецького П.В. на підставі пункту 9 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» винесно постанову про закінчення виконавчого провадження № 67287395 з примусового виконання виконавчого напису № 38442, вчиненого 22 травня 2021 року Приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» заборгованості в розмірі 45 222,01 грн.

Приватним виконавцем встановлено, що борг згідно виконавчого документа стягнуто в повному обсязі. Залишок нестягнутої суми за виконавчим документом 0,00 грн, сума стягнутого виконавчого збору/сума стягнутої винагороди приватного виконавця 4 522,20 грн.

З листа Приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Лужинецького П.В. від 19 березня 2025 року, вих. № 20234, встановлено, що в рамках виконавчого провадження № 67287395 з боржника стягнуто кошти в загальному розмірі 50 444,21 грн. Дані кошти розподілено та перераховано відповідно до статті 45 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: 700,00 грн - перераховано на компенсацію витрат виконавого провадження, 45 222,01 грн перераховано стягувачу ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» в рахунок погашення боргу, 4 522,20 грн стягнуто як основна винагорода приватного виконавця.

За приписами статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи ( потерпілого ) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення 83 глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов`язань із повернення безпідставного набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині.

Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникнення обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна.

Одним із випадків відпадіння підстави набуття (збереження) може бути скасування вищою інстанцією рішення суду, що набуло чинності, або визнання судом таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого було здійснено стягнення майна (коштів).

Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов : 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі

№ 910/1238/17 ).

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Крім того, згідно пункту 3 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Однак, необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 910/9072/17).

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якої це відбулося.

Тобто, у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття ( збереження ) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі (аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30 серпня 2018 року у справі № 334/2517/16-ц та від

13 січня 2021 року у справі № 539/3403/17).

Подібний висновок також сформульовано у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 910/16334/19.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідносин, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Верховний Суд у постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 201/6498/20 зазначив, що особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно набула майно в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути таке майно цій особі на підставі статті

1212 ЦК України. Будь-яке набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на отримання майна за рахунок потерпілого, або у разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.

Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов`язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно до статті 1212 ЦК України у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов`язаний повернути потерпілому все отримане майно.

Судом встановлено, що рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 02 грудня

2024 року по справі № 755/16078/23 виконавчий напис № 38442, вчинений 22 травня 2021 року Приватним нотаріусом Києво-Святошинського (Бучанського) районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» заборгованості за кредитним договором 02 липня 2020 року № 762483065, укладеним з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», визнано таким, що не підлягає виконанню, відтак кошти, стягнуті при примусовому виконанні виконавчого напису, який судом визнано таким, що не підлягає виконанню, підлягають поверненню позивачу на підставі статті 1212 ЦК України, адже підстава, на якій вони були отримані відпала.

Висновок про можливість застосування до спірних правовідносин статті 1212 ЦК України викладений Верховним Судом у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 910/1531/18 та від 28 січня 2020 року у справі № 910/16664/18.

У позовній заяві позивач вказує, що в ході примусового виконання виконавчого напису № 38442, вчиненого 22 травня 2021 року Приватним нотаріусом Києво-Святошинського (Бучанського) районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В., відбулося примусове стягнення грошових коштів у розмірі 50 444,21 грн.

Водночас, рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 02 грудня 2024 року по справі № 755/16078/23 з ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на користь ОСОБА_1 безпідставно стягнуті в межах виконавчого провадження № 67287395 грошові кошти у сумі 3 035,59 грн

З постанови Приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Лужинецького П.В. від 05 вересня 2024 року про закінчення виконавчого провадження № 67287395 встановлено, що залишок нестягнутої суми за виконавчим документом складає 0,00 грн.

Також у листі Приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Лужинецького П.В. від 19 березня 2025 року, вих. № 20234, зазначено, що в рамках виконавчого провадження

№ 67287395 з боржника стягнуто кошти в загальному розмірі 50 444,21 грн. Дані кошти розподілено та перераховано відповідно до статті 45 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: 700,00 грн - перераховано на компенсацію витрат виконавого провадження, 45 222,01 грн перераховано стягувачу ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» в рахунок погашення боргу, 4 522,20 грн стягнуто як основна винагорода приватного виконавця.

Водночас, слід врахувати, що здійснення особою захисту порушеного права шляхом застосування кондикційного позову можливе лише за умови наявності підстав, передбачених статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати у набувача відповідне майно (у тому числі грошові кошти).

При цьому для правильного застосування статті 1212 ЦК України необхідно установити факт абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Частиною другою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, Законом України «Про виконавче провадження» встановлено спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності, зокрема, приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08 червня 2018 року у справі № 921/16/14-г/15, стягнення основної винагороди приватного виконавця або витрат на проведення виконавчих дій не регламентується положеннями статті 1212 ЦК України.

Таким чином, як встановлено з матеріалів справи, основна винагорода приватного виконавця та витрати на проведення виконавчих дій були стягнуті на підставі відповідної постанови Приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Лужинецького П.В. від 26 жовтня 2021 року.

З огляду на викладене, підстави для стягнення з ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» 700,00 грн, що перераховано на компенсацію витрат виконавого провадження № 67287395, та 4 522,20 грн, що стягнуто як основна винагорода приватного виконавця в межах виконавчого провадження № 67287395, відсутні.

Також при визначенні суми грошових коштів, які підлягають стягненню з ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», як безпідставно набуте майно у порядку статті 1212 ЦК України, у зв`язку із визнанням рішенням суду виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, слід врахувати, що рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 02 грудня 2024 року по справі № 755/16078/23 з ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на користь ОСОБА_1 стягнуті у виконавчому провадженні № 67287395 безпідставно набуті кошти в розмірі 3 035,59 грн.

З вказаного вбачається, що правові підстави набуття ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» грошових коштів у сумі 42 186,42 грн (45 222,01 грн - 3 035,59 грн), що стягнені з ОСОБА_1 , на підставі виконавчого напису № 38442, вчиненого 22 травня 2021 року Приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» заборгованості за кредитним договором від 02 липня 2020 року № 762483065 у розмірі 45 222,01 грн, який у подальшому визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, відпали, а відтак, такі кошти підлягають поверненню позивачу на підставі статті 1212 ЦК України.

Що стосується вимоги про стягнення судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, частиною шостою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При звернення до суду ОСОБА_1 заявлено самостійну вимогу майнового характеру про стягнення безпідставно набутих коштів.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України від

08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (із змінами та доповненнями).

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» у 2025 році прожитковий мінімум працездатних осіб з 1 січня 2025 року становить 3 028 гривень.

Підпунктом першим пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, справляється судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, враховуючи розмір заявленої позивачем суми до стягнення, сума судового збору, що підлягає сплаті позивачем при зверненні з позовом до суду за заявлену позовну вимогу майнового характеру становить 1 211,20 грн.

Таким чином, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а також враховуючи часткове задоволення позовних вимог, відповідно до вимог статті 141 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 1 077,78 грн.

Стосовно витрат на професійну правову допомогу у розмірі 10 100,00 грн суд зазначає таке.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно із частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У своїй практиці ЄСПЛ керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі.

У Практичних рекомендаціях: вимоги щодо справедливої компенсації (стаття 41 Конвенції), виданих Головою Європейського суду з прав людини відповідно до Правил 32 Регламенту Суду від

28 березня 2007 року, з поправками від 09 червня 2022 року, ЄСПЛ зазначає, що витрати, понесені (як на національному рівні, так і під час розгляду справи в самому Суді) у спробі запобігти порушенню чи з метою отримання компенсації після того, як воно сталося, мають бути фактично понесені. Фактично понесені означає, що «заявник мав сплатити їх або бути зобов`язаним сплатити їх відповідно до юридичного або договірного зобов`язання. Документи, що підтверджують те, що заявник сплатив або зобов`язаний сплатити такі витрати, мають бути надані суду» (пункт 18).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року по справі №922/445/19 зазначено, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

У постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року в справі № 750/2055/20 вказано, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14 квітня 2021 року у справі № 757/60277/18-ц.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі

№ 755/9215/15-ц вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач при зверненні до суду з даним позовом просив відшкодувати понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 100,00 грн.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем до матеріалів справи долучено:

1)договір від 19 лютого 2025 року № 19/02-25 про надання правничої допомоги, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Шестаковим В.Ю., відповідно до умов якого клієнт замовляє, приймає та оплачує, а адвокат надає правничу допомогу, здійснює представництво клієнта, в рамках виконавчого провадження № 67287395 по примусовому виконанню виконавчого напису від 22 травня 2021 року № 38442, вчиненого Приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. (пункт 1.1 договору). Вартість послуг, зазначених в пункті 1.1 договору, становить 10 100,00 грн, які повинні бути сплачені клієнтом готівковими коштами, або шляхом безготівкового розрахунку на рахунок адвоката, зазначений в розділі 6 договору (пункт 2.1 договору);

2)Акт від 09 червня 2025 року до договору про надання правничої допомоги від 19 лютого 2025 року

№ 19/02-25, у якому зазначено, що адвокат надав клієнту в рамках виконавчого провадження № 67287395 таку правничу допомогу:

-Усне консультування клієнта (1 год. 1 500,00 грн);

-Складання і направлення адвокатського запиту (1 500,00 грн);

-Юридичний аналіз справи, збір доказів, підготовка документів для подачі в суд (2 год 3 000,00 грн);

-Складання, оформлення та подачу позову до суду (4,1 год, 4 100,00 грн)

-Судовий супровід справи і супровід справи у виконавчому провадженні.

3)Прибутковий касовий ордер від 09 червня 2025 року № 26 на суму 10 100,00 грн про сплату за договором від 19 лютого 2025 року № 19/02-25 про надання правничої допомоги.

Надаючи оцінку переліку наданих послуг слід врахувати, що така послуга, як консультація позивача охоплюється послугою з юридичного аналізу справи, а послуги зі збору доказів, підготовки документів для подачі в суд охоплюється послугою зі складання, оформлення та подачі позову до суду. Тому зазначення цих послуг окремо і встановлення вартості за кожну з послуг є безпідставним та не відповідає критерію реальності адвокатських послуг.

Поряд з цим в межах розгляду справи № 755/16078/23, що перебувала у провадженні Дніпровського районного суду міста Києва, позивачем ОСОБА_1 було заявлено вимогу про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає примусовому виконанню, та аналогічну вимогу про стягнення безпідставно набутих коштів, що стягнуто у виконавчому провадженні № 67287395, представництво інтересів позивача також здійснював адвокат Шестаков В.Ю. Таким чином, підготовка позовної заяви по справі № 755/11014/25 не потребувала повторного консультування клієнта, юридичного аналізу ситуації, збирання доказів та тривалої підготовки, оскільки вимоги подібні та обґрунтовані аналогічними обставинами. Також позивачем не обґрунтовано в чому полягає послуга супроводу справи адвокатом і супроводу справи у виконавчому провадженні.

Суд також враховує, що дана справа про стягнення безпідставно набутих коштів, за критеріями предмету та підстав позову, кількості учасників та предмету доказування належить до справ незначної складності, розгляд справи здійснювався у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.

Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року

№ 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно із статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням не лише того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо (постанова Верховного Суду від 01 лютого 2023 року у справі № 160/19098/21).

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 у справі № 927/237/20).

У своїй практиці Європейський суд з прав людини керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі.

При цьому адвокатам, враховуючи положення статті 28 Правил адвокатської етики (затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09 червня 2017 року) необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

Суд вважає завищеною визначену адвокатом вартість правничої допомоги в даній справі, виходячи зі змісту та смислового наповнення позовної заяви, обсягу додатків до них та вважає розмір витрат на правничу допомогу в сумі 10 100,00 грн, що підлягає компенсації другою стороною, неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг.

Виходячи з критеріїв розумності та справедливості суд враховує, що виходячи з предмету спірних правовідносин дана справа не є складною, відноситься до категорії спорів, щодо якої існує стала судова практика, отже надання правничої допомоги в такій справі не потребує значного часу як для формування правової позиції сторони позивача, так і для збирання доказів та складання процесуальних документів.

Оцінюючи надані стороною позивача докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, співмірність витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, необхідним та достатнім на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, та виходячи із засад розумності та справедливості, а також з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд вважає, що визначена позивачем сума в розмірі 10 100,00 грн є надмірною, а такий розмір не є розумним, та, водночас, необґрунтованим. За таких обставин суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, має бути зменшений до 5 000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 15, 16, 18, 82, 1212 ЦК України, статтями 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 274-279, 353 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Онлайн Фінанс», третя особа - Приватний виконавець виконавчого округу Житомирської області Лужинецький Павло Вікторович, про стягнення безпідставного отриманих коштів, - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» на користь ОСОБА_1 безпідставно отримані кошти у сумі 42 186,42 грн (сорок дві тисячі сто вісімдесят шість гривень 42 копійки).

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі

5 000,00 грн (п`ять тисяч гривень).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» на користь держави судовий збір у сумі 1 077,78 грн (одна тисяча сімдесят сім гривень 78 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 42254696, адреса місцезнаходження: бульв. Верховної Ради, буд. 34, офіс 511, м. Київ, 02094.

Третя особа - Приватний виконавець виконавчого округу Житомирської області Лужинецький Павло Вікторович, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

Повне рішення суду виготовлено 17 лютого 2026 року.

Суддя О.О. Хромова