Ухвала суду № 134116607, 16.02.2026, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 16.02.2026Справа № 554/18223/25 Провадження № 1-кп/554/497/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2026 року місто Полтава

Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_2 ,

захисників ОСОБА_3 (в режимі ВКЗ), ОСОБА_4 ,

обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 22025170000000382 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України, кожного,

В С Т А Н О В И В :

На розгляд до суду надійшов обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_5 , ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України, кожного.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про обрання (продовження строку) запобіжних заходів у виді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , відповідно, на 60 днів, без визначення розміру застави як альтернативного запобіжного заходу.

Так, в обґрунтування поданого клопотання відносно обвинуваченого ОСОБА_5 прокурор покликається на обставини, зазначені в обвинувальному акті, згідно з якими сторона обвинувачення інкримінує ОСОБА_5 , за попередньою змовою з ОСОБА_6 , здійснення перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, з правовою кваліфікацією такого діяння за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України. Зазначене кримінальне правопорушення належить до категорії злочинів проти основ національної безпеки України, які є найбільш небезпечними посяганнями на суспільні відносини, що забезпечують державну безпеку, обороноздатність, незалежність країни, її конституційний лад.

24 вересня 2025 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтави до ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 29 листопада 2025 року, без визначення розміру застави. 13 жовтня 2025 року ухвалою Полтавського апеляційного суду зазначену ухвалу слідчого судді від 24 вересня 2025 року залишено без змін. 17 листопада 2025 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтави продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_5 в межах строку досудового розслідування до 23 грудня 2025 року. 22 грудня 2025 року строк тримання під вартою ОСОБА_5 продовжено до 19 лютого 2026 року.

У своєму клопотанні прокурор стверджує, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого, у разі доведеності вини, законом про кримінальну відповідальність передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років. На теперішній час підстав для зміни застосованого раніше відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу на більш м`який прокурор не вбачає, оскільки продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України, обґрунтування яких під час обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 були підтверджені судами першої та апеляційної інстанцій.

Так, прокурор зазначає, що обвинувачений ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, як на території України, так і за кордоном, через усвідомлення ним можливості втрати свободи на тривалий час, у разі доведеності винуватості у вчиненні тяжкого злочину. Також, на думку прокурора, обвинувачений, перебуваючи на волі, зможе вжити заходів із конспірації з метою ухилення від кримінальної відповідальності. Водночас переховування ОСОБА_5 від органів досудового розслідування та суду унеможливить своєчасне виконання процесуальних рішень та притягнення до кримінальної відповідальності. Серед іншого, ризик переховування від суду продовжує існувати із огляду на продовження воєнного стану в Україні.

Також зазначає, що обвинувачений може незаконно впливати на свідків, які можуть давати викривальні показання відносно нього. При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні в порядку ч. ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України. При цьому суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку ст. 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). За таких обставин, на переконання прокурора, ризик впливу на свідків, експертів, спеціалістів існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Крім того, прокурор зазначає, що обвинувачений ОСОБА_5 з метою ухилення від кримінальної відповідальності може як сам, так і на його вимогу інші особи, шляхом умовлянь, погроз, видати інформацію про інших учасників злочину, чи підкупу впливати або вимагати впливу на свідків та очевидців злочину, відомості про які він міг отримати як з копій документів кримінального провадження, так і з інших джерел.

Також обвинувачений ОСОБА_5 може продовжити вчинення кримінального правопорушення, в якому він підозрюється або вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки в разі обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, неможливо буде запобігти контактам з іншими невстановленими співучасниками злочину, з якими обвинувачений, перебуваючи на свободі, зможе вільно спілкуватися та координувати їхні дії щодо приховування слідів та засобів вчинення кримінального правопорушення.

Прокурор стверджує, що заявлені ризики не зменшилися, а тому необхідно продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого. Інші більш м`які запобіжні заходи, на думку прокурора, застосувати до обвинуваченого не доцільно.

Відповідно до ч. 6 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109 114-2, 258 258-6, 260, 261, 437 442-1 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої статті 176 КПК України тримання під вартою.

Крім того, згідно з ч.4 ст.183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених статтями 109 114-2, 258 258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437 442-1 Кримінального кодексу України.

В обґрунтування поданого клопотання відносно обвинуваченого ОСОБА_6 прокурор покликається на обставини, зазначені в обвинувальному акті, згідно з якими сторона обвинувачення інкримінує ОСОБА_6 за попередньою змовою з ОСОБА_5 здійснення перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, з правовою кваліфікацією діяння за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України. Кримінальне правопорушення належить до категорії злочинів проти основ національної безпеки України.

Так само 24 вересня 2025 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтави до ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 29 листопада 2025 року, без визначення розміру застави. 13 жовтня 2025 року ухвалою Полтавського апеляційного суду зазначену ухвалу слідчого судді від 24 вересня 2025 року залишено без змін. 17 листопада 2025 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтави продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_6 в межах строку досудового розслідування до 23 грудня 2025 року. 22 грудня 2025 року строк тримання під вартою ОСОБА_6 продовжено до 19 лютого 2026 року.

У клопотанні прокурор стверджує, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого, у разі доведеності вини, законом про кримінальну відповідальність передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років. На думку прокурора, на теперішній час підстав для зміни раніше застосованого відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу на більш м`який, не вбачається, оскільки продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, обґрунтування яких підтверджено судами першої та апеляційної інстанцій.

Зокрема, прокурор зазначає, що обвинувачений ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, як на території України, так і за кордоном, через усвідомлення ним можливості втрати свободи на тривалий час, у разі доведеності винуватості у вчиненні тяжкого злочину. На думку прокурора, обвинувачений, перебуваючи на волі, зможе вжити заходів із конспірації з метою ухилення від кримінальної відповідальності. Водночас переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та суду унеможливить своєчасне виконання процесуальних рішень та притягнення до кримінальної відповідальності. Крім того, ризик переховування від суду продовжує існувати із огляду на продовження дії режиму воєнного стану в Україні.

Прокурор зазначає, що обвинувачений ОСОБА_6 може незаконно впливати на свідків, які можуть давати викривальні показання відносно нього. На переконання прокурора, в даному випадку ризик впливу на свідків, експертів, спеціалістів існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, враховуючи передбачену чинним КПК України процедуру допиту свідків.

Крім того, прокурор зазначає, що з метою ухилення від кримінальної відповідальності обвинувачений може як сам, так і за допомогою інших осіб, шляхом умовлянь, погроз, видати інформацію про інших учасників злочину, чи підкупу впливати або вимагати впливу на свідків та очевидців злочину, відомості про які він міг отримати як з копій документів кримінального провадження, так і з інших джерел. Також обвинувачений ОСОБА_6 може продовжити вчинення кримінального правопорушення, в якому він підозрюється або вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки в разі обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, неможливо буде запобігти контактам з іншими невстановленими співучасниками злочину, з якими обвинувачений, перебуваючи на свободі, зможе вільно спілкуватися та координувати їхні дії щодо приховування слідів та засобів вчинення кримінального правопорушення.

Прокурор стверджує, що заявлені ризики у кримінальному провадженні не зменшилися, а тому необхідно продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 . Інші більш м`які запобіжні заходи, на думку прокурора, застосувати до обвинуваченого не доцільно. Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 176, ч. 4 ст. 183 КПК України просить не обирати обвинуваченому інші запобіжні заходи, ніж тримання під вартою.

У судовому засіданні прокурор підтримав заявлені ним клопотання у повному обсязі, які просив задовольнити з підстав, зазначених у цих клопотаннях.

Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник із клопотанням прокурора не погодилися.

Захисник заявив клопотання про зміну запобіжного заходу, обраного ОСОБА_5 з тримання під вартою на заставу 50 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Зокрема, у своєму клопотанні захисник ОСОБА_3 покликається на ті обставини, що досудове розслідування у кримінальному провадженні тривало значний період часу, після чого обвинувальний акт направлено до суду для розгляду по суті, що істотно впливає на оцінку необхідності подальшого застосування виняткового запобіжного заходу. Органами досудового розслідування було проведено увесь комплекс слідчих та процесуальних дій, матеріали кримінального провадження сформовані, процесуально закріплені та передані до суду, обвинувальний акт ґрунтується на конкретному обсязі доказів, які вже не можуть бути змінені чи доповнені поза межами судового контролю. За таких обставин, саме по собі продовження тримання під вартою не може обґрунтовуватися посиланням на тривалий характер кримінального провадження, оскільки фаза збирання доказів завершена. Сторона захисту заявляє про обґрунтовані сумніви у висунутому ОСОБА_5 обвинуваченні, а також на теперішній час відсутні реальні та доведені ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які б виправдовували подальше застосування до ОСОБА_5 виняткового запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Покликання ж сторони обвинувачення на існування таких ризиків мають загальний характер, не підкріплені конкретними фактичними даними та зводяться до формального посилання на тяжкість інкримінованих дій.

Захисник стверджує, що ОСОБА_5 має постійне місце проживання в м. Полтаві, яке відоме органам досудового розслідування та суду, фактично проживає за цією адресою разом із сім`єю, має міцні соціальні зв`язки, раніше не судимий, має позитивну характеристику, статус учасника бойових дій та інвалідність. Вказані обставини свідчать про сталість його соціального становища та відсутність об`єктивних підстав вважати, що він має намір або можливість переховуватися від суду. Будь-яких доказів підготовки до виїзду за межі України, зміни місця проживання чи інших дій, спрямованих на уникнення правосуддя, сторона обвинувачення не навела. Також матеріали кримінального провадження не містять жодних даних про спроби ОСОБА_5 контактувати зі свідками з метою зміни їхніх показань або чинити будь-який інший тиск. Сам по собі характер висунутого обвинувачення не може автоматично свідчити про існування такого ризику. Припущення сторони обвинувачення в цій частині не підтверджені конкретними фактами. Захисник зазначає, що ОСОБА_5 раніше не притягався до кримінальної відповідальності, має сталий спосіб життя. Водночас жодних фактів, які б свідчили про схильність до систематичної протиправної поведінки або реальної небезпеки вчинення нового кримінального правопорушення ОСОБА_5 сторона обвинувачення не довела. Таким чином, на переконання сторони захисту, жоден із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, не підтверджений належними та допустимими доказами. Сукупність даних про особу ОСОБА_5 , його стан здоров`я, стадія судового розгляду та характер доказової бази у справі, на думку захисника, свідчать про можливість забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу без подальшого невиправданого обмеження права на свободу. Водночас положення ст. 183 КПК України не виключають можливості суду визначити для обвинуваченого в якості запобіжного заходу розмір застави як альтернативу триманню під вартою, що у співмірному розмірі забезпечуватиме належну процесуальну поведінку обвинуваченого, його явку до суду та виконання покладених процесуальних обов`язків. Тому, обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник просили скасувати запобіжний захід у виді тримання під вартою та визначити обвинуваченому заставу в розмірі 50 прожикових мінімумів для працездатних осіб.

Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник у судовому засіданні із клопотанням прокурора не погодилися, заперечили наявність на теперішній час ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які вважають, що прокурором не доведені. Просили змінити запобіжний захід на домашній арешт або у виді застави. Зазначають, що ОСОБА_6 має має міцні соціальні зв`язки, власну сім`ю, а також позитивні характеристики за час його роботи в Полтавській районній раді. Також від початку широкомасштабного вторгнення рф на територію України ОСОБА_6 пішов добровільно захищати Батьківщину, вступивши до лав ЗСУ, неодноразово нагороджувався державними нагородами та відзнаками.

Крім того, захисник ОСОБА_4 надав до суду письмове клопотання про зміну запобіжного заходу, в якому покликається на те, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою не відповідає вимогам ч. 3 ст. 331 та ч. 3 ст. 184 КПК України, а також є необгрунтованим. Щодо заявлених прокурором ризиків зазначає, що сама лише тяжкість кримінального правопорушення не може бути єдиним обгрунтуванням для запобіжного заходу. Прокурор взагалі не обгрунтував наявність обставин і фактів, також не надав жодних доказів, які би доводили, що обвинувачений має намір виїхати за межі України чи переховуватися від органів досудового розслідування та суду або вчиняв будь-які дії для цього. Звертає увагу на те, що ОСОБА_6 раніше не судимий, до затримання мав постійне місце проживання та роботи, де характеризується виключно позитивно, має захворювання, пов`язане із проходженням військової служби, інвалідність 2 групи. Крім того, обвинувачений не має спеціальної слідчо-оперативної освіти, яка б давала йому змогу знати про заходи та методи прихованого пересування та проживання на місцевості, що свідчить про відсутність навиків переховування від органів досудового розслідування та суду. Тому, твердження прокурора про наявність відповідного ризику є абстрактними і недоведеними. Також відсутні ризики незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, оскільки не зафіксовано жодних проявів, які би прямо чи побічно свідчили про намір обвинуваченого впливати на свідків, а обгрунтування прокурором наявності вказаного ризику має неконкретизований характер та є припущеннями прокурора. Захисник заперечує наявність ризику вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, оскільки прокурором не обгрунтовано і не долучено доказів того, що обвинувачений у період перебування під вартою намагався вчинити нові кримінальні праовпорушення або намір їх вчинити. Таким чином, вважає, що відносно ОСОБА_6 , враховуючи вищенаведені дані про його особу, можливо застосувати альтернативний запобіжний захід у виді застави, яку захисник готовий внести особисто, а також покласти на обвинуваченого виконання процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Заслухавши думки учасників кримінального провадження з приводу обрання (продовження строку) запобіжних заходів у виді тримання під вартою кожному з обвинувачених, а також клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу, дослідивши необхідні матеріали кримінального провадження, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 194 КПК України під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним стороною обвинувачення.

Окрім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 КПК України.

За змістом ст. 199 КПК України суд, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, повинен з`ясувати всі обставини, з якими пов`язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе й виправдане.

Ризиком же в контексті кримінального провадження є певна обґрунтована ступінь ймовірності того, що обвинувачений вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Щодо вирішення питань обрання (продовження строку) запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 суд зазначає про таке.

24 вересня 2025 року слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Полтави застосував до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 20 листопада 2025 року, без визначення розміру застави.

17 листопада 2025 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтави продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_5 в межах строку досудового розслідування до 23 грудня 2025 року.

Надалі 22 грудня 2025 року згідно з ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтави зазначений запобіжний захід відносно ОСОБА_5 продовжено до 19 лютого 2026 року включно.

Зокрема, під час досудового розслідування та застосування запобіжного заходу до ОСОБА_5 встановлено наявність таких ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховування від органів досудового розслідування та/або суду; незаконного впливу на свідків, іншого підозрюваного у цьому кримінальному провадженні.

За змістом обвинувального акта і пред`явленого обвинувачення у цьому кримінальному провадженні № 22025170000000382 ОСОБА_5 інкримінується перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Такі дії за обвинувальним актом відносно ОСОБА_5 органами досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України.

Аналізуючи клопотання прокурора, суд вважає, що вказані ним ризики є доведеними, на теперішній час продовжують існувати, вони суттєво не змінилися та їх вагомість не зменшилася з огляду на таке.

Оскільки судове провадження перебуває на стадії судового розгляду по суті, тому суд не дає оцінки обґрунтованості підозри та висунутого обвинувачення.

Щодо наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

ОСОБА_5 обвинувачується у вчинені тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України, за який законом про кримінальну відповідальність передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.

Суд враховує дані про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , який не одружений, проживає разом із співмешканкою у квартирі батька, не має на утриманні інших осіб.

Водночас ОСОБА_5 має статус учасника бойових дій, тобто має навички володіння зброєю.

Розгляд справи по суті не розпочався, свідки у справі не допитувалися.

На думку суду, вказані обставини свідчать про наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховування від органів досудового розслідування та/або суду; незаконного впливу на свідків, іншого підозрюваного у цьому кримінальному провадженні.

Також встановлено, що ОСОБА_5 офіційно працює, має інвалідність 2 групи, вищу освіту, позитивні характеристики, статус учасника бойових дій. Однак, на думку суду, на даному етапі судового розгляду вказані обставини не спростовують вищевказаних ризиків.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, який затверджено Законом України №2102-IX від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє до теперішнього часу. На думку суду, сама по собі ця обставина підсилює вказані ризики, а жоден інший запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не може їм запобігти.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Згідно з ч.6 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.

Згідно з абзацем 6 п. 6.3. Рішення Конституційного Суду України від 19 червня 2024 року у справі № 7-р (ІІ)/2024 щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини шостої статті 176 Кримінального процесуального кодексу України законодавець визначив застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за частиною шостою статті 176 Кодексу без доведення прокурором, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, визначеним статтею 177 Кодексу. Однак це не позбавляє можливості слідчого суддю, суд застосувати інший, більш м`який, запобіжний захід, визначений Кодексом.

Однак, на теперішній час, суд не вбачає на цій стадії судового провадження підстав для визначення альтернативного запобіжного заходу у виді застави відносно обвинуваченого ОСОБА_5 .

Таким чином, клопотання захисника про зміну запобіжного заходу задоволенню не підлягає.

Щодо вирішення питань обрання (продовження строку) запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_6 суд зазначає про таке.

24 вересня 2025 року слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Полтави застосував до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 20 листопада 2025 року, без визначення розміру застави.

Надалі 22 грудня 2025 року згідно з ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтави зазначений запобіжний захід відносно ОСОБА_6 продовжено до 19 лютого 2026 року включно.

Зокрема, під час досудового розслідування та застосування запобіжного заходу до ОСОБА_6 встановлено наявність таких ризиків, передбачених п.п.1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховування від органів досудового розслідування та/або суду; незаконного впливу на свідків, іншого підозрюваного у цьому кримінальному провадженні.

За змістом обвинувального акта і пред`явленого обвинувачення у цьому кримінальному провадженні № 22025170000000382 ОСОБА_6 інкримінується перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, вчинене за попередньою змовою групою осіб, тобто вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України.

Такі дії за обвинувальним актом відносно ОСОБА_6 органами досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України.

Аналізуючи клопотання прокурора, суд вважає, що вказані ним ризики є доведеними, на теперішній час продовжують існувати, вони суттєво не змінилися та їх вагомість не зменшилася з огляду на таке.

Оскільки судове провадження перебуває на стадії судового розгляду по суті, тому суд не дає оцінки обґрунтованості підозри та висунутого обвинувачення.

Щодо наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

ОСОБА_6 обвинувачується у вчинені тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України, за який законом про кримінальну відповідальність передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.

Суд враховує дані про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , який не одружений, проживає разом із співмешканкою у будинку, що належить останній.

Також ОСОБА_6 має статус учасника бойових дій, тобто має навички володіння зброєю.

Розгляд справи по суті не розпочався, свідки по справі не допитані.

На думку суду, вказані обставини свідчать про наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховування від органів досудового розслідування та/або суду; незаконного впливу на свідків, іншого підозрюваного у цьому кримінальному провадженні.

Крім того, встановлено, що ОСОБА_6 має вищу освіту, офіційно працює, має позитивні характеристики, статус учасника бойових дій, інвалідність 2 групи, за час проходження військової служби отримав декілька державних нагород та відзнак, у тому числі від вищого військового керівництва держави, має на утриманні дитину 2009 року народження.

Однак, на думку суду, на даному етапі судового розгляду цього кримінального провадження вказані обставини не спростовують вищевказані ризики.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, який затверджено Законом України №2102-IX від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє до теперішнього часу. На думку суду, сама по собі ця обставина підсилює вказані ризики, а жоден інший запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не може їм запобігти.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.

Відповідно до абзацу 6 п. 6.3. Рішення Конституційного Суду України від 19 червня 2024 року у справі №7-р (ІІ)/2024 щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини шостої статті 176 Кримінального процесуального кодексу України законодавець визначив застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за частиною шостою статті 176 Кодексу без доведення прокурором, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, визначеним статтею 177 Кодексу. Однак це не позбавляє можливості слідчого суддю, суд застосувати інший, більш м`який, запобіжний захід, визначений Кодексом.

Однак, на теперішній час, за вказаних вище обставин, суд не вбачає на цій стадії судового провадження достатніх правових підстав для визначення альтернативного запобіжного заходу у виді застави відносно обвинуваченого ОСОБА_6 .

Отже, у задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого необхідно відмовити.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.170, 173, 174, 176, 177, 178, 182, 183, 193, 194, 331, 370, 372, 376 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора задовольнити.

Обрати (продовжити строк) до 15 квітня 2026 року включно запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без визначення розміру застави.

Обрати (продовжити строк) до 15 квітня 2026 року включно запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без визначення розміру застави.

У задоволенні клопотання захисників про зміну запобіжних заходів - відмовити.

Копію ухвали вручити обвинуваченим, прокурору та направити уповноваженій службовій особі Державної установи Полтавська установа виконання покарань (№ 23).

Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Суддя ОСОБА_1