Рішення № 134113166, 17.02.2026, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/5952/25

2/583/290/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2026 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Савєльєвої А.І.,

за участю секретаря Доценко Т.Г. ,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», представник позивача Столітній Михайло Миколайович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Представник позивача Столітній М.М. звернувся до суду з позовом та просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором №4458868 від 10.03.2024 у загальному розмірі 25562,50 грн, з яких: сума кредиту 2500 грн, сума процентів за користування кредитом, нарахованих первісним кредитором 14375 грн, сума процентів за користування кредитом за 119 календарних днів, нарахована позивачем 7434,50 грн, штрафні санкції 1250, 00 грн, а також понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн та 10000,00 грн витрат на правову допомогу.

Свої вимоги мотивує тим, що 10.03.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 4458868, відповідно до умов якого відповідачу було надано грошові кошти (споживчий кредит) у сумі 2500 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 на умовах строковості, зворотності, платності. За умовами договору строк кредиту 348 днів з 10.03.2024 по 21.02.2025 , періодичність платежів зі сплати процентів кожні 29 днів. Позивальник зобов`язувався повертати кредит частинами щомісячно згідно з графіком. Однак ОСОБА_1 не виконує належним чином взяті на себе зобов`язання, внаслідок чого утворилась заборгованість за основною сумою кредиту 2500 грн та нараховані процент в сумі 14375 грн.

25.10.2024 року ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» уклали договір факторингу №25/10/2024, згідно з яким відбулося відступлення прав вимог за рядом кредитних договорів. Відповідно до вказаного договору ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ «Фінтраст Україна», у тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором №4458868 від 10.03.2024 року.

Відповідно до рішення № 251124/1 ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» змінено найменування на ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал».

Посилаючись на викладене представник позивач просив задовольнити позовні вимоги.

02.01.2026 ухвалою судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області відкрито провадження у справі та постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, відповідачеві відповідно до ч. 1 ст. 278 ЦПК України запропоновано протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позов.

Представник позивача в позовній заяві просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, розгляд справи проводити без участі позивача та його представника.

Відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи, відзиву на позовну заяву не подав.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, проаналізувавши матеріали справи, дослідивши письмові докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 10.03.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №4458868, відповідно до умов якого відповідачу було надано грошові кошти (споживчий кредит) у сумі 2500 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 строком на 348 дні. За користування кредитом відповідач зобов`язалась сплачувати фіксовані проценти в розмірі 2,50 % на день щомісяця у строки, передбачені Додатком № 1, та повернути кредит у строк до 21.02.2025.

Згідно з Додатком № 1 до договору про надання споживчого кредиту №4458868 від 10.03.2024 року, сторони погодили таблицю обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, зі змісту якої вбачається, що загальна вартість кредиту складе 24250 грн.

Договір укладено та підписано сторонами в електронній формі одноразовим ідентифікатором 16240.

Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 ст. 639 ЦК України).

Нормою ст. 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5-7 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає порядок укладення електронного договору.

Так пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі «Інтернет» або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Ст. 527 ЦК України передбачає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 625 ЦК України визначає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Як вбачається з листа АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано платіжну картку НОМЕР_2 . 10.03.2024 на зазначену платіжну картку було зарахування коштів у сумі 2500 грн.

Таким чином, позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору та отримання ОСОБА_1 кредитних коштів.

Відповідачем зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом виконані не були.

25.10.2024 року ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» уклали договір факторингу №25/10/2024, згідно з яким відбулося відступлення прав вимог за рядом кредитних договорів. Відповідно до вказаного договору ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ «Фінтраст Україна», у тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4460126 від 10.03.2024 року.

Відповідно до рішення № 251124/1 у ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» змінено найменування на ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал».

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

За приписами ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

У ст. 516 ЦК України зазначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

У постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 2-2035/11 (провадження № 61-2449св18) викладено висновок про те, що тлумачення статті 516, частини другої статті 517ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.

Аналогічний висновок зроблено і Верховним Судом у справі № 761/1543/20, провадження № 61 - 10389св21 від 23.02.2022, справа № 639/86/17, провадження № 61-5039 св21 від 19.01.2022, справа № 554/8549/15-ц, провадження № 61-18460св20 від 14.07.2021.

Таким чином, ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» є новим кредитором, так як набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором №4458868 від 10.03.2024 року, а тому вправі вимагати погашення відповідачем заборгованості згідно з кредитним договором.

Доказів про визнання договору факторингу недійсним чи погашення боргу первісному кредитору матеріали справи не містять.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Лінеура Україна» станом на 25.10.2024 заборгованість ОСОБА_1 за договором № 4460126 від 10.03.2024 становила 18125 грн, які складаються з 2500 сума заборгованості за тілом кредиту, 14375 грн заборгованість за процентами, 1250 грн штрафні санкції (а.с. 43 47 ).

За розрахунком позивача за договором № 4460126 від 10.03.2024 за період з 26.10.2024 по 21.02.2025 включно (119 календарних днів) були нараховані проценти за користування грошовими коштами в сумі 7437,50 грн (а.с. 48 - 49).

При цьому, з вищезазначених розрахунків заборгованості вбачається, що відсотки нараховувалися за ставкою 2,50% в день.

Вирішуючи питання щодо законності нарахування відсотків, суд враховує наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Умовами укладеного між сторонами договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4458868 від 10.03.2024, а саме п. 1.4.1, визначена стандартна процентна ставка, що становить 2,50% в день.

Разом з цим, Законом України від 22.11.2023 №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023, стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування» була доповнена частиною п`ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%.

Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Враховуючи, що Закон України від 22.11.2023 №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24.12.2023, а договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4458868 було укладено 10.03.2024, тобто після набрання чинності цим Законом, суд дійшов висновку про неправомірність застосування позивачем до споживчого кредиту денної процентної ставки у 2,5%, яка, відповідно до закону, не може перевищувати 1%.

За таких обставин, умова укладеного між сторонами договору, передбачена п. 1.4.1 договору, щодо встановлення денної процентної ставки в 2,50% у порядку ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» є нікчемною.

За період з 10.03.2024 року по 21.02.2025 року (348 календарних днів) відсотки за користування кредитом складають 8700 грн (2500*1%*348день=8700).

Таким чином, заборгованість ОСОБА_2 по несплачених відсотках за договором № 4458868 від 10.03.2024 становить 8700 грн.

Оскільки відповідач належним чином свої зобов`язання за договором № 4458868 від 10.03.2024 не виконував, у визначені договором строки погашення кредиту та процентів не здійснив, заборгованість за тілом кредиту в розмірі 2500 грн та проценти у сумі 8700 грн підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_1 .

Щодо вимог позивача про стягнення штрафних санкцій, нарахованих первісним кредитодавцем слід виходити з такого.

Згідно з п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На час розгляду справи в суді положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, який відповідно до ч. 2 ст. 4 цього ж Кодексу являється основним актом цивільного законодавства, є чинними.

Також Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанова Верховного Суду від 18.10.2023 у справі № 706/68/23).

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за штрафними санкціями 1250 грн не ґрунтуються на Законі, а тому не підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2 ст.137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Враховуючи обставини справи, надані стороною позивача докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, а також враховуючи, що дана цивільна справа не є справою значної складності, об`єм виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) є незначним, суд дійшов висновку, що заявлений стороною позивача розмір вартості послуг за правничу допомогу у загальній сумі 10000,00 грн є завищеним і неспівмірним із предметом даного позову, в зв`язку з чим наявні підстави для застосування положень ч. 5 ст. 137ЦПК України щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 4000,00 грн.

У зв`язку з частковим задоволенням позову (на 43,8%) з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 1752,00 грн (4000,00 грн х 43,8 %) в рахунок відшкодування понесених позивачем витрат на правничу допомогу.

Крім того, позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 гривень (а.с. 13).

У зв`язку з частковим задоволенням позову (на 43,8%) з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 1061,01 грн (1061,01 грн х 43,8 %) в рахунок відшкодування сплаченого при зверненні з позовом судового збору.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141,258-259, 264-265 ЦПК України, ст.ст. 11,509,526,611,625,1048-1050,1054 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», представник позивача Столітній Михайло Миколайович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4458868 від 10.03.2024 в розмірі 11200,00 грн (одинадцять тисяч гривень 00 копійок).

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» судовий збір у розмірі 1061,01 (одна тисяча шістдесят одна гривня 01 копійка).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1752,00 грн (одна тисяча сімсот п`ядесят дві гривні 00 копійок).

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 44559822, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Загородня, 15, офіс 118/2.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя А.І.Савєльєва