Рішення № 134111202, 13.02.2026, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 607/20005/25

провадження № 2/136/880/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

13 лютого 2026 року м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Присяжного О.І.,

за участі секретаря судового засідання Мельник В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (далі позивач) звернулося до суду із вищевказаним позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач, позичальник), обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що 16.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 5067316 в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», відповідно до якого Кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору (далі кредит), а позичальник зобов`язався повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі плата) у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором. Сума кредиту становить 9 700,00 грн., які були перераховані відповідачу на вказаний ним картковий рахунок.

13.09.2021 було укладено договір № 07Т відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» права вимоги за кредитним договором № 5067316 від 16.05.2021.

Згідно Договору відступлення сума боргу перед новим кредитором є обґрунтованою та документально підтвердженою, та становить 42 170,75 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 9 700 грн.; заборгованість за відсотками становить 31 403,75 грн.;заборгованість за комісійними винагородами становить 1 067 грн.; заборгованість за пенею становить 0 грн., що стало підставою звернення до суду із даним позовом.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати у вигляді судового збору та витрат на правничу допомогу.

Відповідач у визначений судом строк відзиву на позов не подав.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

30.10.2025 ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передано за підсудністю до Липовецького районного суду Вінницької області.

27.11.2025 Липовецьким районним судом Вінницької області постановлено ухвалу про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Окрім того, даною ухвалою запропоновано учасникам справи надати суду заяви по суті справи та докази у строк, встановлений судом.

Відповідач повідомлявся про день та час розгляду справи шляхом направлення ухвали суду та судової повістки за зареєстрованою адресою місця проживання та адресою зазначеною у позовній заяві. Згідно рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення та відміток відділення Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою», у зв`язку із чим конверти із вкладенням повернуто суду, однак згідно положень п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України судові документи для ОСОБА_1 вважаються врученими.

08.12.2025 від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника позивача, щодо проведення заочного розгляду справи не заперечує.

22.01.2026 від представника відповідача адвоката Хейніс О.Г. через систему «Електронний суд» надійшло повідомлення № 102418 про отримання доступу до справи № 607/20005/25, а також клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи у зв`язку із необхідністю надання представнику відповідача часу для підготовки процесуальних документів для здійснення ефективного захисту прав та інтересів ОСОБА_1 , у зв`язку із чим розгляд справи відкладено на 13.02.2026 11:30 год.

Будь-які докази по справі, крім поданих позивачем разом із позовною заявою від учасників справи на адресу суду не надходили.

13.02.2026 відповідач повторно не з`явився в судове засідання, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання в установленому законом порядку. Клопотання про відкладення розгляду справи чи розгляду справи у його відсутність, а також відзиву на позовну заяву до суду не направив. У зв`язку з викладеним, суд ухвалив провести заочний розгляд даної цивільної справи у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів відповідно до ч. 4 ст. 223, ст.ст. 279, 280 ЦПК України, про що було постановлено ухвалу 13.02.2026.

Ураховуючи те, що сторони в судове засідання не з`явились, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Встановлені судом фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, повно з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх зібраними у справі доказами, встановив, що 16.05.2021 ОСОБА_1 сформовано анкету-заяву на кредит № 5067316, відповідно до якої просив надати кредит у сумі 9 700,00 грн.; строк кредиту: 19 днів; дата повернення кредиту: 04.06.2021, сума до повернення: 13 070,75 грн; складові частини сукупної вартості кредиту: - комісія за надання кредиту: 1 067,00 грн, нараховується одноразова за ставкою 11,00 відсотків від суми кредиту за договором; проценти за користування кредитом: 2 303,75 грн. нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Окрім того у даній заяві міститься процес оформлення та розгляду заяви: заповнення заяви 2021-05-16 08:45:27 2021-05-16 08:48:23; автоматична перевірка 2021-05-16 08:48:23 2021-05-16 08:48:34; підписання договору 2021-05-16 08:48:53 2021-05-16 08:50:01 (а.с.10).

Також судом встановлено, що 16.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 5067316 (далі - Договір № 5067316 від 16.05.2021) (а.с.15-19), відповідно до п. 1.1. якого Кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п. 1.3. Договору надати Позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п. 1.2. Договору (далі кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі плата) у встановлений п. 1.4. Договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб Позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит.

Сума (загальний розмір) кредиту становить 9 700,00 грн. у валюті: Українські гривні (п. 1.2. Договору № 5067316 від 16.05.2021).

Згідно п.п. 1.3. та 1.4. Договору № 5067316 від 16.05.2021кредит надається строком на 19 днів з 16.05.2021 (строк кредитування). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 04.06.2021.

Відповідно до п. 1.5. Договору № 5067316 від 16.05.2021загальні витрати Позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат Позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 3 317,75 грн. в грошовому виразі та 28,810.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат Позичальника за кредитом складає 13 070,75 гривень. Загальні витрати Позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що Позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться не змінним та що Кредитодавець і Позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі, зокрема Позичальник здійснить повне погашення заборгованості в термін, вказаний в п. 1.4. Договору.

Комісія за надання кредиту: 1 067,00 грн., яка нараховується за ставкою 11.00 відсотків від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1 Договору № 5067316 від 16.05.2021).

Згідно п.1.5.2. Договору № 5067316 від 16.05.2021проценти за користування кредитом: 2 303,75 грн., які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. При цьому стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6. Договору № 5067316 від 16.05.2021).

Кредитні кошти надаються Позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок (п. 2.1. Договору № 5067316 від 16.05.2021).

Пунктом 2.3. Договору № 5067316 від 16.05.2021передбачена пролонгація строку кредитування. Так, продовження вказаного в п.1.3 Договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах, наступним чином:

- пролонгація на пільгових умовах: Позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що Кредитодавцем надана така можливість Позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством (далі Правила), що розміщені на веб-сайті Товариства miloan.ua (далі Сайт Товариства) за посиланням https://miloan.ua/s/documents і є невід`ємною частиною цього Договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом Позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі періоди продовження строку кредитування, максимальні ставки комісії за управління та обслуговування кредиту наведені у таблиці нижче: Строк продовження, днів 3 Максимальний розмір комісії, відсоток від поточного залишку кредиту 3.00 7 15 5.00 10.00 Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою визначеною п.1.5.2 Договору (п. 2.3.1.1. Договору № 5067316 від 16.05.2021);

- пролонгація на стандартних (базових) умовах: Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 Договору. У випадку, якщо Позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування(пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах (п. 2.3.1.2. Договору № 5067316 від 16.05.2021).

Окрім того у п. 2.3.2. Договору № 5067316 від 16.05.2021сторони передбачили, що Розділ 2.3 Договору є домовленістю сторін про зміну умов кредитного договору на умовах відкладальної(их) обставин(и) щодо якої(их) невідомо настане вона(и) чи ні, відповідно до ст.212 Цивільного кодексу України, і яка(і) полягає(ють) у: а) здійснені платежу(ів) Позичальником після вибору доступних умов пролонгації на пільгових умовах, згідно п.2.3.1.1Договору та розділу 6 Правил; 2 б) продовженні користування кредитними коштами Позичальником після спливу строку кредитування, визначеного згідно п.1.3, п.2.3.1.1, п.2.3.1.2. Договору. Після настання визначених в підпунктах «а» та/або «б» цього пункту обставин, умови кредитного договору, зокрема строк кредитування, згідно п.1.3, термін (дата) повернення кредиту і сплати винагород (плати) визначений п.1.4, змінюються пропорційно строку пролонгації. Нова дата платежу разом з актуальною сумою заборгованості відображаються Кредитодавцем в оновленому графіку платежів, що за формою та змістом може відрізнятись від додатку №1 , і розміщується Кредитодавцем в особистому кабінеті Позичальника, який уповноважує Кредитодавця на таке оновлення та не потребують будь-якого іншого оформлення. У випадку розбіжностей між умовами кредитного договору, включаючи додатки 1, 2 та оновленим графіком платежів, застосовуються умови визначені оновленим графіком.

Відповідно до п. 6.1. Договору № 5067316 від 16.05.2021, кредитний договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Аналогічні умови кредитування передбачені у паспорті споживчого кредиту (зворотна сторона а.с.19-а.с.20).

Відповідно до платіжного доручення № 46390714 від 2021-05-16 ТОВ «МІЛОАН» перераховано ОСОБА_1 кошти згідно договору 5067316 в розмірі 9 700,00 грн., банк отримувача 444111 (а.с.32).

13.09.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір факторингу №07Т, у відповідності до умов якого ТОВ «МІЛОАН» зобов`язується відступити ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» Права Вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимоги, а ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «МІЛОАН» за плату на умовах, визначених цим Договором. (а.с.21-26).

Відповідно до платіжних інструкцій № 3 від 05.10.2021, № 1689 від 04.11.2021, № 1 від 03.12.2021, № 7 від 10.01.2022, № 1937 від 03.02.2022, № 2 від 29.06.2022 ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» згідно умов договору факторингу №07Т від 13.09.2021 сплатило ТОВ «МІЛОАН» 3 232 377,69 грн. (а.с.37-38), а згідно акту приймання-передачі реєстру прав вимог від 13.09.2021 (а.с.27) та витягу з додатку до Договору факторингу №07Т від 13.09.2021 (а.с.12) «ДІДЖИ ФІНАНС» передано права кредитора за Договором про надання споживчого кредиту № 5067316 від 16.05.2021 з правом вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму заборгованості 42 170,75 грн.

Як вбачається із досудової вимоги від 25.07.2025 ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» повідомило ОСОБА_1 про відступлення права вимоги за його кредитним договором № 5067316 від 16.05.2021 та набуття ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» прав кредитора на загальну суму 42 170,75 грн. (а.с.35).

Пунктом 4 частин першої статті 1 Закону України ''Про споживче кредитування'' передбачено, що загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України ''Про споживче кредитування'' до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Із зазначеного вище вбачається, що Законом України ''Про споживче кредитування'' безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі умови щодо стягнення комісії за надання та обслуговування кредиту, зокрема комісію за послуги розрахунково-касового обслуговування.

Частина друга статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, у тому числі, договори та інші правочини.

Правовідносини, які склалися між сторонами регулюються статтею 509 ЦК України, відповідно до якої зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами першою та третьою статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина перша статті 1078 ЦК України).

Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15, за якою «боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

Встановлені судом обставини та перевірені зібраними у справі доказами підтверджують, що внаслідок укладення Договору факторингу №07Т від 13.09.2021 ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором про надання споживчого кредиту № 5067316 від 16.05.2021, надані на підтвердження вказаних обставин докази відповідають вимогам щодо належності та допустимості, договір є дійсним, а відповідачем вказаних обставин не спростовано та іншого не доведено, як і не надано доказів сплати грошових коштів за кредитним договором первісному кредитору, що не позбавляє її обов`язку погашення заборгованості за взятими на себе зобов`язаннями.

Судом встановлено, що між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов`язань позичальником.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.

Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» (далі - Закон) визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин сьомої, дванадцятої статті 11 Закону, електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному статтею 12 цього Закону порядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис" є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Норми статті 11 Закону відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису, визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 підписав Договір про надання споживчого кредиту № 5067316 від 16.05.2021 в електронному вигляді електронним підписом (одноразовим ідентифікатором) о 08:50:01, з метою засвідчення дій згідно з договором, відтак було дотримано презумпція правомірності договору, отож права, набуті за ними сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення такого договору підлягають виконанню.

На спростування вказаних обставин відповідачем не було надано жодних належних та допустимих доказів, тоді як надані позивачем до позову докази відповідають вимогам щодо їх належності та допустимості.

Згідно з вимогами статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із статтями 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Приписами абзацу другого частин першої статті 1048 ЦК України визначено, що нарахування процентів може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до положень частин першої та другої статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, про що визначено в статті 209 ЦПК України.

Зі статті 213 ЦПК України слідує, що суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі надані сторонами.

Суд звертає увагу, що відповідач був обізнаний з розглядом цивільної справи, повідомлявся в установленому порядку про розгляд, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень.

Водночас суд враховує, що якщо відповідач заперечує проти позову, то згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України саме на нього покладається обов`язок доводити такі заперечення відповідними доказами перед судом, що ним не було зроблено.

Аналізуючи зібрані у справі докази, суд вважає, що вина відповідача щодо порушення умов виконання зобов`язань є доведеною зібраними та дослідженими судом доказами, що додані до матеріалів справи.

Судом встановлено, що відповідач взяті на себе зобов`язання за Договором про надання споживчого кредиту № 5067316 від 16.05.2021 укладеного з ТОВ «МІЛОАН» не виконав, внаслідок чого має непогашену заборгованість перед ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», як особою до якої перейшло право вимоги в сумі 42 170,75 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 9 700,00 грн.; заборгованість за відсотками становить 31 403,75 грн. та заборгованість за комісією становить 1 067,00 грн., що відповідає відомостям про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 5067316, ОСОБА_1 , ОКПП НОМЕР_1 (а.с.13).

Суд з урахуванням встановлених обставин справи, вважає за необхідне задовольнити позов у повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні з позовом до суду, позивачем сплачено судовий збір згідно квитанції № 5067316 від 05.09.2025 в сумі 2 422,40 грн. (а.с.34), який у зв`язку із задоволенням позову підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 5 000,00 грн. понесених судових витрат, за надання професійної правничої допомоги, які підтверджуються Договором про надання правової допомоги № 42649746 від 05.05.2025 укладеного з адвокатом Міньковською А.В. (а.с.28-30), додатковою угодою № 5067316 від 29.07.2025 до договору № 42649746 від 05.05.2025 (а.с.31), детальним описом робіт (наданих послуг) від 29.07.2025 виконаних адвокатом Міньковською А.В., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за Договором про надання правової допомоги № 42649746 від 05.05.2025 (а.с.14) та актом про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 29.07.2025 (а.с.9).

Відповідно до вимог статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Згідно частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Згідно частин другої п`ятої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом із тим, чинне цивільне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно частини шостої статті 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи і витраченого адвокатом часу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішенні «East/WestAllianceLimited» проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Суд, враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, реальності адвокатських витрат, а також те, що відповідач не оспорює розмір витрат на професійну правничу допомогу, вважає, що по даній справі витрати на правничу допомогу є обґрунтованими і пропорційними до предмета спору, а тому підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 5 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 11, 13, 141, 258-259, 263-265, 268, 273-279, 280-289 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за Договором про споживчий кредит № 5067316 від 16.05.2021 у розмірі 42 170 (сорок дві тисячі сто сімдесят) гривень 75 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» судовий збір у сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів до Вінницького апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС»

(місцезнаходження: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, м. Київ, ЄДРПОУ: 42649746);

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Повний текст рішення складено та підписано 17.02.2026.

Суддя Олексій ПРИСЯЖНИЙ