Постанова № 13411088, 29.12.2010, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 2-а-8895/10/2270

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 грудня 2010 рокум. Хмельницький Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіТарновецького І.І.

при секретаріВасільєву С.В.

за участі:позивача ОСОБА_4

представника відповідача Подлюк Г. Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом <в особі ><в чиїх інтересах >ОСОБА_4 <3-тя особа >до Державної податкової адміністрації в Хмельницькій області <3-тя особа >про поновлення на роботі, стягнення заробітньої плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Державної податкової адміністрації у Хмельницькій області, про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди у розмірі 50000 грн.

В судовому засіданні позивачем подані уточнення до позовних вимог, а саме про визнання наказу № 319-О від 28.10.2010 незаконним та скасування його з дати видачі, а також зобов'язання роботодавця внести відповідні записи в трудову книжку позивача.

В обґрунтування позовних вимог, позивач в судовому засіданні зазначила, що їй не відомі підстави розірвання трудового договору, а неодноразові усні та письмові звернення до керівництва податкової адміністрації відверто ігнорувались.

Також позивачу не відомі причини не допуску до робочого місця та звільнення, оскільки не була ознайомлена з наказом про звільнення, не отримала його копію, трудова книжка не видана, не виплачена заробітна плата та інші виплати, які виплачуються під час звільнення.

Крім того, позивачка просить стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в сумі 50 000 грн., оскільки в результаті незаконного допуску до роботи та незаконного звільнення зазнала фізичних, моральних та психічних страждань. Вказані факти негативно вплинули на авторитет позивача серед знайомих, сусідів та товаришів по колишній роботі. Також без виданої при звільнені трудової книжки, позивач не в змозі звернутися до Державної служби зайнятості та працевлаштуватися, що призвело до відсутності матеріального забезпечення.

Представник відповідача ДПА в Хмельницькій області проти позову заперечувала і пояснила, що звільнення позивача відбулося з дотриманням порядку та процедури, регламентованих трудовим законодавством, а тому позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими, і такими, що не підлягають до задоволення. Підставою звільнення ОСОБА_4, став висновок службового розслідування ДПА в Хмельницькій області від 28.10.2010р. та пояснення ОСОБА_4, а саме встановлено факт не виконання позивачем своїх службових обов'язків, що призвело до зриву підготовки та надання претензійних матеріалів для Кабінету Міністрів України про результати роботи органів державної податкової служби за січень-квітень 2010 року, проведення перевірки Хмельницької філії ЗАТ КБ "Приватбанк" ОСОБА_4 на посаді ГДПРІ із службовим посвідченням у якому зазначено посаду начальника відділу (акт перевірки від 13.04.09 № 3488/22-02/22772795), використання позивачем недійсного службового посвідчення, а також відмову від отримання нового посвідчення, яке відповідає займаній посаді позивача, виписаного 25.01.2010 року. Також відповідач зазначила, що ОСОБА_4 характеризується як особа, що безвідповідально ставиться до своїх службових обов'язків, постійно допускає порушення трудової та виконавської дисципліни, із завищеної оцінки схильна до створення в трудовому колективі напруженої ситуації. Позивач також притягувалась до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення їй догани - наказ ДПА в Хмельницькій області від 31.12.2009р. №466, за допущені порушення при виконання функціональних обов'язків, порушення трудової виконавської дисципліни, а також порушення етики поведінки державного службовця, яка на час проведення службової перевірки залишалася не знятою.

Просить в позові відмовити повністю.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, свідків, перевіривши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_4 працювала в Державній податковій адміністрації в Хмельницькій області на посаді ГДПРІ відділу контролю за фінансовими установами та операціями в сфері ЗЕД.

ДПА в Хмельницькій області був виданий наказ №319-О від 28.10.10 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_4.», яким останню звільнено із займаної посади з підстав, визначених п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Відповідно до вимог п.3 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Наказ №319-О від 28.10.10 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_4.» був виданий за результатами службової перевірки ( висновок від 28.10.10), в якому зазначено, що ОСОБА_4не забезпечила виконання розпорядження ДПА України від 28.12.09 № 364-р, що призвело до зриву підготовки та надання претензійних матеріалів для Кабінету Міністрів України про результати роботи органів державної податкової служби за січень-квітень 2010 року, приймала участь у проведення перевірки Хмельницької філії ЗАТ КБ "Приватбанк" ОСОБА_4 на посаді ГДПРІ із службовим посвідченням у якому зазначено посаду начальника відділу (акт перевірки від 13.04.09 № 3488/22-02/22772795), використання позивачем недійсного службового посвідчення, а також відмову від отримання нового посвідчення, яке відповідає займаній посаді позивача, виписаного 25.01.2010 року, чим порушила вимоги п.3 і 8 Інструкції про порядок виготовлення, зберігання видачі і знищення службових посвідчень посадових осіб органів ДПС України затвердженої наказом ДПА України від 12.09.2007р. №539.

Дані обставини також підтверджені в судовому засіданні свідками ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9

Статтею 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» передбачено, що посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про державну службу» державний службовець повинен діяти в межах своїх повноважень. У разі одержання доручення, яке суперечить чинному законодавству, державний службовець зобов'язаний невідкладно в письмовій формі доповісти про це посадовій особі, яка дала доручення, а у разі наполягання на його виконанні - повідомити вищу за посадою особу.

Згідно з ст.14 Закону України «Про державну службу» дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює. До службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу: попередження про неповну службову відповідність; затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

Як зазначено в пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 р. № 9, слід враховувати ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або внаслідок дострокового зняття (ст. 151 КЗпП), а також ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни відповідно до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минуло не більше одного року.

Розглянувши встановлені перевіркою вчинені позивачем проступки судом встановлено, що не забезпечення виконання розпорядження ДПА України від 28.12.09 № 364-р, що призвело до зриву підготовки та надання претензійних матеріалів для Кабінету Міністрів України про результати роботи органів державної податкової служби за січень-квітень 2010 року виявлено в квітні 2010 року та розглянуто у встановленому порядку, у зв'язку із чим Головою ДПА України в Хмельницькій області відмовлено у застосуванні до позивача дисциплінарної відповідальності. Участь у проведення перевірки Хмельницької філії ЗАТ КБ "Приватбанк" ОСОБА_4 на посаді ГДПРІ із службовим посвідченням у якому зазначено посаду начальника відділу (акт перевірки від 13.04.09 № 3488/22-02/22772795) здійснювалась на підставі направлення виданого ДПІ у М. Хмельницькому за дорученням Голови ДПА в Хмельницькій області та не потягло за собою настання негативних наслідків.

Відповідно до ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням його у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Враховуючи зазначену норму Закону зазначені вище проступки не можуть бути підставами для прийняття оскаржуваного наказу так як для них спливли строки для застосування дисциплінарного стягнення.

На підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України трудовий договір може бути розірвано в разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо раніше до нього застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення.

Частиною 2 ст. 147 КЗпП України встановлено, що за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. Заходами стягнення є догана і звільнення (ч. 1 ст. 147 КЗпП України).

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться в п. 22 постанови від 6 листопада 1992 року N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясовувати, у чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пп. 3, 4, 7, 8 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Зокрема, у справі про звільнення за п. 3 ст. 40 КЗпП України суд повинен з'ясовувати, чи передував безпосередньо звільненню дисциплінарний проступок, за який не застосовувалися інші заходи дисциплінарного чи громадського стягнення, та чи можна вважати у зв'язку з вчиненням його систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 23 зазначеної постанови, за передбаченими п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок, вчинений після застосування до нього дисциплінарного чи громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках ураховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (ст. 151 КЗпП України), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни відповідно до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення не минуло більше одного року.

Отже, законодавством передбачено, що підставою звільнення може бути лише безпосереднє порушення трудової дисципліни чи невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, за наявності застосованого й не втратившого юридичної сили за давністю або не знятого заходу дисциплінарного чи громадського стягнення, а не фактична наявність сукупності застосованих заходів дисциплінарного стягнення.

Використання позивачем недійсного службового посвідчення, а також відмова від отримання нового посвідчення, яке відповідає займаній посаді позивача, виписаного 25.01.2010 року, що призвело до порушення вимог п.3 і 8 Інструкції про порядок виготовлення, зберігання видачі і знищення службових посвідчень посадових осіб органів ДПС України затвердженої наказом ДПА України від 12.09.2007р. №539 відповідає фактичним обставинам справи лише у використанні позивачем посвідчення із закінченим строком дії, що в свою чергу, не потягло настання негативних наслідків при виконанні службових обов'язків державним службовцем.

Відповідно до Порядку виготовлення, зберігання, видачі і знищення службових посвідчень посадових осіб органів державної податкової служби України затвердженого наказом ДПА України від 12.09.07 № 539 видача посвідчень здійснюється працівниками підрозділів персоналу (п.3 Р ІІ ), при переміщенні з посади на посаду, присвоєнні чергових спеціальних звань посвідчення підлягають обміну. Продовження строку дії посвідчення здійснюється керівником органу державної податкової служби України, що видав посвідчення. Норми зазначеного порядку, а також посадової інструкції позивача затвердженої 20.01.2010 року не містять його обов'язку здійснювати контроль за строком дії посвідчення. В судовому засіданні встановлено, що позивач та керівництво ДПА України в Хмельницькій області належним чином (службові, доповідні записки, листи, тощо), про строк дії посвідчення ОСОБА_4, не повідомлялись.

Сукупність зазначених обставин та вимог нормативно правових актів виключають порушення позивачем Інструкції про порядок виготовлення, зберігання видачі і знищення службових посвідчень посадових осіб органів ДПС України затвердженої наказом ДПА України від 12.09.2007р. №539.

Щодо наказу ДПА України у Хмельницькій області від 31.12.09 № 466, яким позивачу оголошено догану, то суд вивчивши підстави притягнення дисциплінарної відповідальності зазначає, що даний наказ винесено за порушення ОСОБА_4 при виконанні функціональних обов'язків та не містить фактичної наявності сукупності з порушенням використання позивачем посвідчення із закінченим строком дії, яке виникло після виписання нового посвідчення 25.01.2010 року.

З огляду на зазначене, при звільненні працівника на підставі пункту 3 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України відповідач повинен навести конкретні факти допущеного ним невиконання вказаних обов'язків, зазначити, коли саме вони мали місце, які і коли проступки вчинив працівник після застосування до нього стягнень. Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 149 КЗпП України при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну шкоду, обставини, за яких вчинено проступок.

У цьому випадку відповідач при застосуванні такого крайнього заходу, як звільнення, обмежився лише посиланням на систематичне невиконання без поважних причин посадових обов'язків та не врахував положення ч. 3 ст. 149 КЗпП України.

Оскільки наказ Державної податкової адміністрації в Хмельницькій області “Про звільнення ОСОБА_4.” від 28.10.2010 року №319-о був виданий з порушенням вимог ст.ст.40, 147, 149 КЗпП України, суд приходить до висновку, що такий наказ необхідно скасувати, а позивача поновити на посаді головного державного податкового ревізора інспектора відділу контролю за фінансовими установами та операціями в сфері ЗЕД Державної податкової адміністрації в Хмельницькій області, стягнувши відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України з відповідача на користь ОСОБА_4 заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Постановою Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року N 5 зазначено, що моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Позивачем має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань вона виходила, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Позивачем не надані належні докази, які підтверджують заподіяння їй моральної шкоди, таким чином, суд приходить до висновку про те, що вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Керуючись ст.ст. 6, 14, 17, 71, 86, 94, 99, 100, 104, 158-163, 167, 254, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Наказ Державної податкової адміністрації від 28.10.2010 р. № 319-о про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_10 скасувати.

Поновити ОСОБА_4 на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора відділу контролю за фінансовими установами та операціями в сфері ЗЕД, виплативши їй середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконується негайно.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення.

Повний текст постанови виготовлено 31 грудня 2010 року

< чи набрала законної сили ><Дата набрання законної сили >

Суддя/підпис/І.І. Тарновецький

"Згідно з оригіналом" СуддяІ.І. Тарновецький