Ухвала суду № 134110434, 10.02.2026, Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області

10.02.2026

Провадження №4-с/389/4/25

ЄУН 1107/2622/12

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2026 року Знам`янський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі: головуючого судді Ябчик Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Данильчук Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Знам`янка Кіровоградської області матеріали скарги ОСОБА_1 на дії начальника Бобринецького відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Почкая Миколи Олександровича,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою дії начальника Бобринецького відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Почкая М.О., в якій просив:

скасувати постанову начальника Бобринецького ВДВС у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Почкая М.О. від 17.10.2025 року у ВП 44909053 про арешт коштів, що належать ОСОБА_2 та які знаходяться на карткових рахунках/електронні гроші: НОМЕР_1 , відкритий в Акціонерному банку «Південний» відкритий у ВТ СЕНС БАНК UA163003460000026202909415680;

визнати дії начальника Бобринецького ВДВС у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Почкая М.О. у ВП 44909053 щодо арешту коштів за постановою від 17.10.2025 неправомірними;

зобов`язати начальника Бобринецького ВДВС у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Почкая М.О. у ВП 44909053 усунути порушення прав ОСОБА_2 шляхом зняття арешту з коштів, що знаходяться на карткових рахунках НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Піденний»; НОМЕР_2 ., відкритий у АТ СЕНС БАНК; НОМЕР_3 картковий, національний кешбек, відкритий у АТ «УКРСИББАНК».

Скаргу обґрунтовано тим, що на примусовому виконанні у державного виконавця перебуває виконавче провадження № 44909053, відкрите на підставі виконавчого листа № 2/1107/835/12, виданого 27.09.2012 року Знам`янським міськрайонним судом Кіровоградської області. Постановою державного виконавця від 12.06.2025 накладено арешт належних йому коштів/електронних грошей, що містяться на відкритих рахунках, а також коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається.

Заявник звертався до державного виконавця із заявою про скасування арешту, проте отримав відмову в задоволенні його заяви.

В судовому засіданні представник скаржника вимоги скарги підтримала. Також надала і письмові пояснення, які долучено до матеріалів справи.

Начальник Бобринецького ВДВС у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Почкай М.О. вимоги скарги не визнав, вказавши, дійсно у виконавчому провадженні ВП 44909053 дійсно накладено арешт на кошти, що перебувають на карткових рахунках боржника. Проте, на кошти зі спеціальним режимом використання арешт не накладено, тому вимоги боржника є безпідставними, а оскаржувана постанова такою, що не скасуванню не підлягає.

Представник Одеської залізнииці також в судовому просив відмовити в задоволенні скарги, посилаючись на безпідтставність вимог.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи суд, приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що заочним рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19.07.2012 року у справі 2/1107/835/12 за позовом Знам`янського транспортного прокурора в інтересах держави в особі ДП Одеська залізниця до ОСОБА_3 про відшкодування коштів, позовні вимоги задоволено, тобто: стягнуто з останнього на користь ДП Одеська залізницякошти, завдані злочином в розмірі 162715 (сто шістдесят дві тисячі сімсот п`ятнадцять) грн., а також стягнуто на користь державиі судовий збір у розмірі 1627 ( одна тисяча шістсот двадцять сім) 15 коп.

На підставі зазначеного рішення, Знам`янським міськрайонним судом 27.09.2012 року видано виконавчий лист № 2/1107/835/12, який в подальшому звернуто до виконання та відкрито виконавче провадження № 44909053.

Постановою Начальника Бобринецього ВДВС у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Почкаєм М.О. у ВП №44909053 накладено арешт на грошові кошти/ електронні гроші, що містяться на рахунках ОСОБА_2 .

Згідно з частиною третьоюстатті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Спірні правовідносини в цій справі склались з приводу незгоди заявника з постановою приватного виконавця про арешт коштів боржника, якою, зокрема, було накладено арешт на рахунок, на який здійснюється нарахування її заробітної плати.

За змістомстатті 129-1 Конституції Українисуд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів`судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Положеннями частини першої статті 18 ЦПК Українитакож визначено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою, - і за її межами.

Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (Рішення ЄСПЛ від 19 березня 1997 року у справі «HORNSBY v. GREECE», § 40,).

Відповідно достатті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.

На підставістатті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права чи свободи.

За змістом статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюютьсяЗаконом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»(частина першастатті 5 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з пунктом 7 частини третьоїстатті 18 Закону України «Про виконавче провадження`виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеномустаттею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження`передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 48 Закону України «Про виконавче провадження`звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно достатті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно достатті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно достатті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до пункту 1 частини другоїстатті 8 Закону України "Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно д оЗакону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження`не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Згідно з абзацом другим частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження`виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника та/або з електронних грошей, які знаходяться на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку, небанківських надавачів платіжних послуг документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першоїстатті 34 цього Закону.

Пунктом 1 частини четвертоїстатті 59 Закону України «Про виконавче провадження`передбачено, що підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Зі змісту наведених норм права слідує, що судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьомустаття 48 Закону України «Про виконавче провадження`встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, оскільки законом можуть бути визначені й кошти на інших рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьоїстатті 52 Закону України «Про виконавче провадження`повинен визначити статус коштів і рахунку, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, на які заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертоюстатті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четвертастатті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20).

Разом з тим кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (стаття 43 Конституції України).

Відповідно достатті 94 КЗпП Українизаробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно - ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Частиною першою статті 68 Закону України«Про виконавче провадження`передбачено, що стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів/електронних грошей, що знаходяться на рахунках у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

Розмір відрахувань із заробітної плати визначенийстаттею 70 Закону України «Про виконавче провадження».

Звернення стягнення на заробітну плату має здійснюватися виконавцем у відповідності до положеньстатей 68-70 Закону України «Про виконавче провадження`та інших нормативно-правових актів, не повинно унеможливлювати своєчасну виплату боржнику заробітної плати.

Накладаючи арешт на грошові кошти боржника ОСОБА_2 , яким не виконано судове рішення, державний виконавець у постанові від 17.10.2025 року зазначив, що арешт накладається на грошові кошти, які містяться на відкритих рахунках, крім коштів, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення, на які заборонено законом, та належать боржнику, у межах суми звернення стягнення яка становить 147543,41 грн.

Отже, державним виконавцем при винесенні вказаної постанови не було порушено вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Повідомлень від банківських установ про наявність у боржника рахунків зі спеціальним режимом використання у матеріалах справи відсутні.

Також ОСОБА_2 та його представником доказів на підтвердження того, що його рахунки, на які накладено арешт мають спеціальний режим використання, не надано.

При вирішенні даної скарги суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 17 листопада 2022 року у справі № 331/6440/21 (провадження № 61-6235св22).

Таким чином, державний виконавець, накладаючи арешт на кошти боржника (в межах суми стягнення), діяв в межах та спосіб, визначений Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей його застосування на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні.

У пунктах 7.14-7.15 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) зазначено, що «виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьоїстатті 52 Закону України «Про виконавче провадження`повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертоюстатті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четвертастатті 59 Закону України «Про виконавче провадження»)».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року у справі №756/8815/20 (провадження № 14-218цс21) вказано, що «виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьоїстатті 52 Закону України «Про виконавче провадження`повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертоюстатті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четвертастатті 59 Закону України «Про виконавче провадження»). […] Враховуючи вищевикладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що у випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів».

З огляду на фактичні обставини справи, зокрема, що банкам (банківським установам), яким надіслано постанову від 17.110.2025 року про арешт коштів боржника така не повернута до органу виконавчої служби без виконання, а державним виконавцем дотримано норми пункту 10-2розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», суд не вбачає підстав для скасування постанови від 17.10.2025 року у виконавчому провадженні №44909053 про накладення арешту на кошти боржника.

Водночас у разі, якщо банк не повідомив державного виконавця, що рахунок, на якому знаходяться кошти боржника, є рахунком зі спеціальним режимом використання, то дії приватного виконавця щодо накладення арешту на кошти на цьому банківському рахунку та їх подальше списання не можна вважати протиправними.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 14 серпня 2024 року у справі № 338/1125/23.

Крім цього, згідно вимог пункту 10-2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VІІІв частині недопущення звернення стягнення на заробітну плату на період до припинення або скасування воєнного стану на території України,в редакції, яка діяла до 24 липня 2025 року, передбачено, що:

Тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року№ 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року№ 2102-IX:1) фізичні особи - боржники, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, можуть здійснювати видаткові операції з поточного рахунку на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року, а також сплачувати податки, збори без урахування такого арешту, за умови що такий поточний рахунок визначений для здійснення видаткових операцій у порядку, встановленому цим підпунктом. Звернення стягнення у межах зазначеної суми на такому рахунку не здійснюється. У разі накладення арешту на кошти, розміщені на декількох поточних рахунках фізичної особи - боржника в одному банку або на поточних рахунках у різних банках, для здійснення видаткових операцій має бути визначений лише один поточний рахунок фізичної особи - боржника в одному банку.

Таким чином, Поточна редакція даної норми Прикінцевих та перехідних положень Закону України №1404-VІІІ не передбачає припинення звернення стягнення на заробітну плату на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, що цілком відповідає положенню частини першоїстатті 68 Закону України «Про виконавче провадження».

Враховуючи викладене, керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст.447,451 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії начальника Бобринецького відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Почкая Миколи Олександровича,- відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження та може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Знам`янського

міськрайонного суду

Кіровоградської області Ябчик Н.М.