Рішення № 134110388, 22.01.2026, Добровеличківський районний суд Кіровоградської області

ЄУН 387/1179/25

Номер провадження по справі 2/387/31/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2026 року селище Добровеличківка

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області, в складі :

головуючого судді Майстер І.П.

за участю секретаря судового засідання Полюхович Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

І. Описова частина

Стислий виклад позиції позивача та відповідача

До Добровеличківського районного суду Кіровоградської області 17.07.2025 надійшла позовна заява, в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №2709041 укладеного 10.12.2020 на суму 23250 гривень 00 копійок.

Свій позов ТОВ "Фінансова компанія " Кредит-Капітал " обґрунтовує тим, що 10.12.2020між ТОВ "Мілоан" та відповідачем був укладений кредитний договір №2709041 в електронній формі. Відповідно до умов зазначеного кредитного договору відповідач отримав 5 000 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів, а також можливих штрафних санкцій, строком на 30 днів.

23 березня 2021 року між первісним кредитором та ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" було укладено договір відступлення прав вимоги № 65-МЛ, відповідно до якого до позивача перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № 2709041 від 10.12.2020 укладеним з відповідачем. Однак відповідач не виконує взятих на себе зобов`язань щодо повернення кредиту та сплаті відсотків, внаслідок чого має заборгованість перед позивачем на загальну суму 23 250,00 грн, яку в добровільному порядку сплатити не бажає. Це спонукало позивача звернутися до суду з цим позовом.

Позивач в судове засідання явку представника не забезпечив. Представник позивача через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" подав заяву про розгляд справи за відсутності представника. Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Щодо заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідачка надала до суду заяву про слухання справи за її відсутності, також зазначила, що позовні вимоги визнає частково, вважає, що відсотки збільшені по кредиту. Крім того, представник відповідача надав до суду письмові пояснення згідно з якими зазначає, що позовна заява не підлягає задоволенню, так як позивач не надав жодного документа з банку чи платіжної системи, що підтвержує фактичне надходження коштів на її рахунок. Щодо нарахування відсотків, то відповідно до п. 2.2.2 та 2.2.3 кредитного договору проценти можуть нараховуватись лише в межах строку кредитування, визначеного договору, включно з можливими пролонгаціями. Позивач у справі зазначає, що нараховані позивачем проценти в розмірі 17 250,00 грн є непропорційно завищеними та не відповідають строку фактичного користування кредитом. Щодо комісії у 1000 гривень є незаконною і не підлягає стягненню. Розмір заборгованості є завищеним.

Процесуальні дії у справі

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області, ухвалою від 23.07.2025 відкрив провадження у справі, вирішив розгляд даної цивільної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

З врахуванням вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ІІ. Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 27.09.2021 ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" зареєстроване як юридична особа 25.09.2021, види економічної діяльності: 64.92 - інші види кредитування (а.с.18).

Судом встановлено, що 10.12.2020 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 2709041. Згідно з пунктом 1.1 цього Договору позикодавець зобов`язується на умовах, визначених Договором, на строк, зазначений у пункті 1.3 Договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у пункті 1.2 Договору, а позичальник зобов`язується повернути кредит позикодавцю, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений пунктом 1.4 Договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та у строки, визначені Договором. Пунктами 1.21.4 кредитного договору передбачено, що сума кредиту становить 5 000 гривень. Кредит надається строком на 30 днів з 10.12.2020. Терміни повернення кредиту, сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 09.01.2021. Відповідно до п. 1.5.1 комісія за надання кредиту становить 1 000,00 грн, яка нараховується за ставкою 20,00% від суми кредиту одноразово. Згідно з п. 1.5.2 проценти за користування кредитом становлять 2 250,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,50% від фактичного залишку за кожен день строку користування кредитом. Пункт 1.6 договору передбачає стандартну (базову) процентну ставку за користування кредитом у розмірі 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. У пункті 1.6 зазначено, що тип процентної ставки за цим договором фіксована. Згідно з п. 2.1 укладеного між сторонами правочину кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок. Пунктом 2.2.3 кредитного договору передбачено нарахування процентів за стандартною (базовою) ставкою. З п. 6.5 укладеного між сторонами договору випливає, що цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (а.с. 810).

Подана до суду позивачем анкета-заява на кредит №2709041 від 10.12.2020 містить надану позичальником згоду, процес оформлення та розгляду заяви, прийняття рішення по заяві та погоджені умови кредитування по заяві (а.с. 6).

Відповідно до копії платіжного доручення №35135819 від 10.12.2020 ТОВ "Мілоан" перерахувало на ім`я отримувача ОСОБА_1 кошти згідно з договором №2709041 в сумі 5 000 гривень (а.с. 13).

Отже, ТОВ "Мілоан" умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит на потрібну суму, що підтверджується копією платіжного доручення.

Також суд з`ясував, що 23.03.2021 між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" було укладено договір відступлення прав вимоги №65-МЛ, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги і за кредитними договорами, що укладені між ТОВ "Мілоан" та боржниками .

Відповідно до копії витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №65-МЛ від 23.03.2021 ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №2709041 від 10.12.2020 і загальна сума заборгованості становить 23 250,00 грн, з яких: 5000, 00 грн залишок по тілу кредиту, 17250,00 грн залишок по відсотках, 1000,00 грн залишок по комісії (а.с. 15).

Згідно з випискою з особового рахунку за кредитним договором №2709041 від 10.12.2020встановлено, що ОСОБА_1 , має заборгованість перед ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" у розмірі 23 250,00 грн, з яких: 5000, 00 грн залишок по тілу кредиту, 17250,00 грн залишок по відсотках, 1000,00 грн залишок по комісії.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч. 1-2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 530 ЦК України передбачає, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.1046 вказаного Кодексу за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч.2 ст.1050 цього Кодексу якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.

За вимогами ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язуються надати грошові кошти позичальникові в розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

З наведеного можливо дійти висновку, що дійсно 10.12.2020 між відповідачем та ТОВ "Мілоан" в електронній формі укладено договір про споживчий кредит №2709041 та відповідач був ознайомлений з усіма їх істотними умовами та прийняв їх.

Вказане узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду викладеними, як приклад у постанові від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18.

В матеріалах справи відсутні докази оспорення ОСОБА_1 договору про споживчий кредит.

Відтак, оскільки відповідачка взяла на себе певні зобов`язання, але в установлені договором строки їх не виконала, згідно з розрахунком позивача на час звернення до суду заборгованість за Договором споживчого кредиту №2709041 від 10.12.2020 становить 23 250,00 грн, з яких: 5 000,00 грн залишок по тілу кредиту; 17 250,00 грн залишок по відсотках; 1 000,00 грн залишок по комісії.

Таким чином, відповідачем було порушено право позивача на повернення йому грошових коштів, наданих позичальнику у кредит та на отримання процентів за користування кредитом.

Проте, з огляду на надані суду матеріали, суд вважає, що є неправомірною вимога позивача про стягнення з відповідачки комісії в розмірі 1000 грн виходячи з такого.

Суд зважає на згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у виді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Частиною 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Тобто, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 зазначено, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону N 2121-III), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Умови договору, що обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими законодавством, визнаються недійсними (речення перше частини першої статті 21 ЗУ "Про захист прав споживачів" у редакції, чинній до 13 січня 2006 року).

Суд на підставі приписів статті 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність», частини першої статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів у редакції», чинній до 13 січня 2006 року, пункту 6 частини першої статті 3 та частини третьої статті 509 ЦК України може визнати недійсною умову про плату (комісію) за управління кредитом (обслуговування його), інші подібні платежі, встановлені у договорі про надання споживчого кредиту, укладеному до 13 січня 2006 року (пункти 98 та 99 Постанови у справі № 363/1834/17).

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» (п. 31.29 постанови у справі №496/3134/19).

Враховуючи те, що позивачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, Велика Палата дійшла висновку про те, що положення пунктів кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними (п. 32.8 Постанови у справі №496/3134/19).

З урахуванням вищевикладеного, у задоволенні вимоги про стягнення комісії за користування кредитним договором слід відмовити, з огляду на нікчемність положень пунктів кредитного договору, що визначають плату за обслуговування кредиту.

Звертаючись із позовом до суду, ТОВ "ФК "Кредит Капітал" посилалося на те, що воно набуло права вимоги до відповідача на підставі договору факторингу №65-МЛ від 23.03.2021.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч. 1 ст. 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

Згідно зі ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Що стосується доводів відповідача щодо зменшення розміру відсотків та непомірним тягарем суд зазначає, що регулятивні відносини між сторонами кредитного договору (позики) обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту (позики), в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.

Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16 (пункт 6.28)).

Отже, в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до пункту 2.2.3 кредитного договору сторони погодили, "Проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6. цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку фактичного користування кредитом Позичальником, включаючи строк, що настає за терміном (датою) повернення кредиту, визначеним п.1.4, якщо Позичальник всупереч умовам цього Договору продовжує користуватись кредитом, окрім випадків, коли визначена в п.1.5.2 процентна ставка є нижчою за стандартну (базову) ставку встановлену п.1.6 Договору (за умовами акцій, програм лояльності, тощо). Якщо визначена п.1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то у випадку невиконання Позичальником умов цього Договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати всіх платежів, проценти з дня наступного за днем визначеним п.1.4 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п.1.6. Договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною.

Незважаючи на інші умови договору сторони домовились, що якщо Позичальник всупереч умовам цього Договору продовжує користуватись кредитом після спливу терміну (дати) повернення кредиту, проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п.1.6 Договору в період прострочення Позичальника нараховуються за вибором Позикодавця в якості процентів за користування кредитом або в якості процентів передбачених ст.625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів передбачених ст.625 Цивільного кодексу України, вважається, що ця умова Договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п.1.6 договору.

Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено Товариством без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди Позичальника."

Суд зазначає, що ОСОБА_1 був наданий кредит в розмірі 5000 грн, строком на 30 днів. Розмір нарахованих відсотків за користування кредитом відповідно до п. 1.5.2 кредитного договору становить 2250 гривень. Вказані відсотки позивач нараховував в період з 11 грудня 2020 року по 09 січня 2021 року.

З 10 січня 2021 року позивач почав нарахування відсотків за ставкою 5.00 % від суми несвоєчасно повернутого кредиту за кожний день користування, за ставкою визначеною відповідно до п. 1.6 договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України, тобто як міру відповідальності за невчасне виконання своїх зобов`язань.

У пунктах 105-107 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справ і№ 910/4518/16 (провадження № 12-16гс19) зазначено, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за «користування кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Також слід мати на увазі, що, на відміну від розміру процентів за «користування кредитом», розмір процентів як відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання може бути зменшений судом.

Сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд.

Аналогічні висновки містить постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

У пункті 8.33 наведеної постанови вказано, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

У пункті 8.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

По справі № 355/4646/22 Верховний Суд вказав, що колегія суддів не відступає від висновків про те, що статтею 625 ЦК України передбачено право сторін за домовленістю погодити у договорі інший розмір процентів річних, ніж встановлений цією нормою, чи від висновків, що проценти річних відповідно до частини другої статті 625 ЦК України не є неустойкою, а підтверджує попередні висновки Верховного Суду про те, що розмір указаних процентів (визначених договором у тому числі) може бути зменшено, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України.

Такі ж правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 09.04.24р. у справі №355/4646/22.

Розмір кредиту складає 5000 гривень. Вказані кошти мали були повернуті разом з відсотками (ставка 1,50%) за користування через 30 днів.

Після закінчення дії договору, у зв`язку з невиконанням зобов`язань, кредитодавець почав нарахування боржнику відсотків за п. 2.2.3 договору за процентною ставкою 5.00% за кожний день, яка за умовами договору визначена саме як міра відповідальності по ст. 625 ЦУ України. Розмір нарахованих відсотків з 10 січня 2021 року по 10 березня 2021 року склав 15000 грн, що в три рази перевищило розмір кредиту.

Такий випадок - стягнення заявленої суми процентів після закінчення дії договору, з огляду на непропорційність з розміром кредиту, матиме наслідком некомпенсацію майнових втрат кредитодавця, а його певне збагачення за рахунок позичальника, що несправедливо відносно боржника.

Зважаючи на викладене та відповідно до положень пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України відповідно до п. 2.2.3 кредитного Договору за ставкою 5.000% необхідно змінити, зменшити її з 15000 грн до 5000 гривень.

Отже, з огляду на неспівмірність заявлених до стягнення сум процентів річних, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідає обставинам цієї справи обмеження стягнення процентів відповідно до п.п. 2.2.3 договору та їх присудження у розмірі 5000 грн, що із нарахованими процентами за п. 1.5.2 договору становить в розмірі 7250 гривень.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач порушив умови вказаного договору, не повернув отримані в борг грошові кошти та не сплатив проценти за користування кредитом, суд дійшов висновку, що позивач правомірно звернувся до суду за захистом порушеного права, а отже і наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача тіла кредиту в розмірі 5000 грн та заборгованість за відсотками у розмірі 7250,00 гривень.

В частині зменшення судом суми відсотків, витрати на судовий збір та за правничу допомогу підлягають віднесенню на відповідача в повному обсязі відповідно до ч. 9 ст. 141 ЦПК України, так як спір виник внаслідок неправильних дій відповідача. Отже у разі коли суд зменшує розмір процентів, витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

За наведеного, з відповідача необхідно стягнути на користь позивача понесені судові витрати на сплату судового збору в розмірі 2422 гривні 40 копійок.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування, представником позивача надано: договір про надання правничої допомоги №0206 від 02.06.2025, акт №112 наданих послуг ( правової ( правничої допомоги) від 18.06.2025, детальни опис наданих послуг до акту №112 за договором про надання правової ( правничої) допомоги №0206 від 02.06.2025, ордер від 04.06.2025 №1374343 серія ВС.

При визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу суд ураховує те, що дана справа не є складною за предметом та підставою позову, у ній представник позивача підготував і подав позов до суду, не приймаючи участі у судових засіданнях, надав юридичну консультацію позивачу, отримавши від неї відповідні документи, у даній категорії спорів сформована усталена судова практика, обсяг наданих правових послуг як за своїм змістом та тривалістю не є значним, певне значення даної справи для позивача, яке пов`язується із стягненням із відповідача належних позивачу грошових коштів.

Разом із цим, суд, практично застосовує норму ч.3 ст.141 ЦПК України, якою визначені критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У даній справі суд, ураховуючи сутність правничої допомоги, яка повинна надаватися у даній справі із урахуванням сутності існуючого спору, не вбачає правових умов для віднесення до окремого виду правової допомоги таких видів послуги як підготовка адвокатського запиту для отримання інформації та підготовка й подача клопотання про витребування інформації (вони за своєю суттю є складовою послугою підготовки позовних матеріалів), а також із урахуванням ціни позову та задоволених судом позовних вимог заявлені витрати є необґрунтовано завищеними та не відповідають критеріям обґрунтованості, реальності та пропорційності таких витрат щодо предмету спору, включаючи ціну позову та складність справи. Із урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про доцільність стягнути з відповідача зменшений розмір цих витрат у розмірі 4000 грн 00 копійок. Дані висновки суду узгоджуються із наближеними правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, у п.148,149 постанови від від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, та із правовими висновками, сформульованими у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року (справа №815/1479/18), від 15 липня 2020 року (справа №640/10548/19), від 21 січня 2021 року (справа № 280/2635/20), у п.141-144 постанови цього суду від 29 січня 2025 року у справі № 756/1428/22.

Керуючись п.2 ч. 1 ст. 255, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 137, 141, 258, 259, 263-265, 274 ЦПК України, ст.ст. 526, 598, 599, 625, 638, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" заборгованість за договором про споживчий кредит №№2709041 укладеного 10.12.2020 в розмірі 12 250 ( дванадцять тисяч двісті п`ятдесят ) гривень 00 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" витрати зі сплати судового збору у розмірі - 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" витрати на правничу допомогу в розмірі 4000 ( чотири тисячі) гривень 00 копійок .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються такі реквізити сторін та інших учасників справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" (вулиця Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, місто Львів, Львівська область, код ЄДРПОУ 35234236);

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителька АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя

Добровеличківського районного суду

Кіровоградської області Майстер І.П.