Рішення № 134110058, 17.02.2026, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/13666/25

2/212/1381/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу, у складі: головуючого судді - Борис О.Н., за участі секретаря судового засідання Годунової В.Г., в порядку ст. 247 ЦПК України за відсутності учасників справи та без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

встановив:

В листопаді 2025 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» (далі - ТОВ «Фінансова компанія «Процент») звернулось до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що 30.07.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №16053, на підставі якого відповідач отримала кредит у розмірі 4000,00 грн, шляхом перерахування на її платіжну картку № НОМЕР_1 , строком на 365 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,50% від суми кредиту за кожен день користування. Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, у зв`язку із чим має заборгованість: 4000,00 грн - заборгованість за кредитом; 21900,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами за період з 30.07.2024 року по 30.07.2025 року, що нараховані відповідно до п. 1.2 Кредитного договору за ставкою 1,50 % за кожен день користування кредитом (547,50 % річних) та Графіку платежів, яку позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку, а також відшкодувати понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 18 грудня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву. Витребувано у АТ КБ «Приватбанк» таку інформацію у справі, зкорема чи було емітовано на ім`я ОСОБА_1 платіжну карту № НОМЕР_2 ; виписку з карткового рахунку про рух коштів відкритого до платіжної карти № № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 за період з 30.07.2025 по 04.08.2024 з відображенням часу зарахування коштів; чи було зарахування 4 000,00 грн 30.07.2024 на платіжну карту № НОМЕР_2 ; про номер телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_2 в період з 30.07.2024 по 04.08.2024; про всі номери телефону, які знаходяться в анкетних даних В.С.

Ухвалою суду від 19 січня 2026 року розгляд справи було відкладено за заявою відповідача.

Представник позивача у судове засідання не прибув, був належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, у позовній заяві просив суд проводити розгляд справи за відсутності представника позивача, просив задовольнити позовні вимогу у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явилась, була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, причину неявки не повідомила, відзив на позовну заяву не подала, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Статтями 43, 211 ЦПК України передбачено, що прийняття участі в судовому засіданні є правом сторони, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнов проти України», вказано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.

За відсутності учасників справи у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За змістом ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 30.07.2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Процент» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 16053, у відповідності до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 4000,00 грн, строком на 365 днів, шляхом переказу на її платіжну картку № НОМЕР_1 , зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,50 % від суми кредиту за кожен день користування (547,50 % річних).

Невід`ємною частиною цього договору є Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту. Товариство здійснює переказ суми кредиту на електронний платіжний засіб після укладення кредитного договору, що належить позичальникові. Продовження строку надання кредиту вказаного в п. 1.3 договору не передбачено. Розмір та строки сплати позичальником платежів за цим договором погоджений сторонами в додатку № 1 до цього договору.

Сума кредиту та проценти за користування кредитом підлягають сплаті позичальником шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок товариства, зазначений у пункті 8 цього договору у строки відповідно до графіку визначеному у додатку № 1. Даний договір укладається в інформаційно-телекомунікаційній системі на сайті https://procent.com.uа відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Після проходження реєстрації та ідентифікації в ІТС товариства, позичальник в особистому кабінеті в ІТС, реєструє електронний платіжний засіб на який буде перераховано суму кредиту. Цей договір складено в електронному вигляді українською мовою, підписано позичальником з використанням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором та кваліфікованого електронного підпису із кваліфікованою електронною позначкою часу та/або кваліфікованої електронної печатки з кваліфікованою електронною позначкою часу уповноваженою особою товариства. Договір створений та збережений в ІТС товариства, перетворений електронними засобами у візуальну форму.

Даний кредитний договір підписаний відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором: 517258. (а.с. 16-22)

Відповідачем також був підписаний електронним підписом Паспорт споживчого кредиту, який містить інформацію, що надається споживачу до укладання договору про споживчий кредит. (а.с. 23-25)

Перерахування коштів за договором 16053 від 30.07.2024 року на платіжну картку № НОМЕР_1 на умовах фінансового кредиту у сумі 4000,00 грн підтверджується копіє квитанції №42234-80475-21833. (а.с. 26)

Правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, через мережу інтернет ТОВ «ФК «Процент» передбачені всі умови щодо надання кредиту, обслуговування та погашення заборгованості за кредитом. (а.с. 33-41)

Відповідно до інформації, наданої АТ КБ «Приватбанк» на виконання ухвали суду від 18.12.2025 року, на ім?я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ). Номер телефону на який відправляється інформація про підтвердження операцій станом на 06-01-2026 року: фінансовий номер телефону НОМЕР_5 . Номери телефонів які знаходяться/знаходились в анкетних даних ОСОБА_1 : НОМЕР_5 . По рахунку № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) було зарахування коштів на суму 4000,00 грн від 30-07-2024 року. Додатково на підтвердження вказаного надано виписку по рахунку № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) за період з 30-07-2024 - 04-08-2024 роки, з якої вбачається, що 30.07.2024 року на рахунок відповідача ОСОБА_1 перераховано грошові кошти у сумі 4000,00 грн.

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначені в ст. 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові ВС від 09.09.2020 у справі № 732/670/19.

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Згідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 527, 530 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок у встановлений договором строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно положень ст.ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В силу вимог ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України встановлено що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Положенням ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Проте відповідачем на даний час зобов`язання щодо погашення вказаної заборгованості за кредитним договором не виконуються.

Так, згідно з Детальним розрахунком заборгованості за Кредитним договором №16053 від 30.07.2024 року наявна заборгованість у загальному розмірі 25900,00 грн, з яких: 4000,00 грн - заборгованість за кредитом; 21900,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами (а.с. 27-32), яку слід стягнути з відповідача на користь позивача, отже задовольнити позовні вимоги у зв`язку з їх обґрунтованістю та доведеністю.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідач відзив на позов з належними та допустимими доказами в підтвердження заперечень та спростування доводів позивача до суду не подав.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Щодо витрат на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн суд враховує таке.

Відповідно до положень ч. 1 - 3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, втраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до умов ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Представник позивача на підтвердження витрат на правову допомогу надав: копію договору №03/06/2024 від 03.06.2024 року укладений між ТОВ «ФК «Процент» в особі директора Чужової Т.Є. та Фізичною особою-підприємцем Руденко К.В.; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; копію довіреності складеної ТОВ «ФК «Процент» на ім`я адвоката Руденка К.В.; копію акту приймання передачі наданих послуг з надання правничої допомоги №73 від 30.09.2025, згідно з яким загальна вартість наданих юридичних послуг склала 100 000,00 грн; витяг з Реєстру №1 до Акту приймання-передачі наданих послуг № 73 від 30.09.2025 року, згідно з яким розмір наданої правничої допомоги становить 10000,00 грн та включає в себе складання позовної заяви про стягнення заборгованості з боржника 9000,00 грн.; складання адвокатського запиту про витребування доказів по боржнику 1000,00 грн; копію платіжної інструкції №3403 від 30.09.2025 року на суму 100 000,00 грн, як оплата за надання юридичних послуг по Договору №03/06/2024 від 03.06.2024 року.

Сторона відповідача не подала клопотання про зменшення витрат позивача на оплату правничої допомоги адвоката.

Суд, враховуючи доведеність понесених позивачем витрат на правову допомогу та відсутність від відповідача клопотання про зменшення їх розміру, вважає заявлений до стягнення розмір вказаних витрат у сумі 10000,00 грн обґрунтованим та доведеним, та таким, що підлягає задоволенню.

Також, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 525, 526, 626, 628, 639, 652, 1049, 1054, 1077, 1078 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», ст.ст. 12, 13, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, ст.ст. 4, 12, 76, 81, 133, 137, 141, 223, 258, 259, 265, 268, 274-279, 280-284, 354 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» заборгованість за Кредитним договором № 16053 від 30.07.2024 року у загальному розмірі 25 900,00 грн (двадцять п`ять тисяч дев`ятсот гривень 00 копійок), з яких: 4000,00 грн - заборгованість за кредитом; 21 900,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн (десять тисяч гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент», ЄДРПОУ 41466388, місцезнаходження юридичної особи: 03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, буд. 4.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складений та підписаний 17 лютого 2026 року.

Суддя: О. Н. Борис