Рішення № 134109465, 16.02.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2026 року Справа № 160/31195/25 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/31195/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

29.10.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач, з урахуванням уточнень від 12.11.2025 року, просить суд:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненадання відповіді на адвокатські запити за вих. №29082501 та вих. №29082502 від 29.08.2025 р., а також невиконання обов`язку щодо проведення спеціального розслідування за фактом загибелі військовослужбовця, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 :

провести спеціальне розслідування випадку за фактом загибелі військовослужбовця, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до вимог п. 1-4, 7 розділу III Інструкції, затвердженої наказом МОУ №36 від 06.02.2001 р.;

оформити та затвердити акти розслідування за формами НВ-2 та НВ3;

надати позивачу або його представнику завірені копії актів розслідування та матеріалів спеціального розслідування відповідно до п. 7 розділу III Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06 лютого 2001 року №36;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 надати офіційну письмову відповідь на адвокатські запити за вих. №29082501 та вих. №29082502 від 29.08.2025 р., подані в інтересах Позивача, відповідно до вимог ч. 2, 3 ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Ухвалою суду від 03.11.2025 року позовну заяву було залишено без руху, з підстав передбачених ст.ст. 160,161 КАС України.

Позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 17.11.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, згідно положень ст. 262 КАС України.

Також ухвалою суду від 17.11.2025 року витребувано у відповідача додаткові докази по справі, зокрема:

адвокатські запити за вих. №29082501 та вих. №29082502 від 29.08.2025 р.,

листи/рішення/відмовити на адвокатські запити за вих. №29082501 та вих. №29082502 від 29.08.2025 р.;

всі наявні матеріали спеціального розслідування за фактом загибелі військовослужбовця, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (накази акти, тощо);

всі наявні докази щодо суті спору.

01.12.2025 року відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву. Долучуні додаткові докази.

Ухвалою суду від 16.01.2026 року витребувано у ОСОБА_1 належним чином засвідчені докази по справі, зокрема:

- адвокатські запити за вих. №29082501 та вих. №29082502 від 29.08.2025 р., подані в інтересах Позивача, відповідно до вимог ч. 2, 3 ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;

- докази направлення таких запитів на адресу відповідача;

- докази отримання таких запитів саме відповідачем;

- пояснення /враховуючи наданий відповідачем відзив та матеріали службового розслідування проведеного за фактом загибелі військовослужбовця, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1

- усі наявні докази щодо суті спору.

Продовжено строк розгляду адміністративної справи до 16.02.2026р., включно.

У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у цій справі приймається судом 16.02.2026 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, є рідним братом загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 та витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження №00050518098.

За обставинами справи, відповідно до сповіщення сім`ї №760 від 01.03.2025 року солдат ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 від отриманих раніше поранень в КНП «Свято-Михайлівській клінічній лікарні м. Києва».

Таким чином, вказує про те, що виникла нагальна потреба в отриманні матеріалів службового розслідування за фактом загибелі військовослужбовця, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказує, що 29.08.2025 р. в інтересах позивача було подано такі адвокатські запити до командування військової частини НОМЕР_1 : за вих. №29082501 та за вих. №29082502, - з метою отримання матеріалів службового

розслідування за фактом загибелі військовослужбовця, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також, повторно в інтересах позивача було подано такі адвокатські запити до військової частини НОМЕР_1 : за вих. №14102516 та за вих. №24102511, - з метою отримання матеріалів службового розслідування за фактом загибелі військовослужбовця, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказує, що відповіді на вказані адвокатські запити надано не було.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що військовою частиною НОМЕР_1 проведено службове розслідування стосовно смерті солдата ОСОБА_3 . Обставини смерті ОСОБА_3 встановлено.

Смерть солдата ОСОБА_4 , вважати такою, що настала під час бойових дій із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку збройних формувань російської федерації на території Луганської області.

Вищенаведені матеріали службового розслідування є підставою для отримання членами родини загиблого соціальних гарантій, передбачених законодавством у випадку загибелі військовослужбовця.

Щодо запитів вказують про таке.

Військова частина НОМЕР_1 також зазначають, що адвокатські запити (вих. №29082501 та вих. №29082502 від 29.08.2025) на адресу військової частини НОМЕР_1 не надходили.

З матеріалів позовної заяви Позивача вбачається, що запити було направлено адвокатом до МО України та Сухопутні війська ЗСУ

Засобами СЕДО (засоби електронного документообігу) вищезазначені запити до військової частини не надходили.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Суд, дослідив матеріали справи, з`ясував усі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінив докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізував застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, є рідним братом загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 та витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження №00050518098.

Встановлено, що ОСОБА_5 проходив військову службу в Військової частині НОМЕР_1 з 07.09.2022 року по 28.02.2025 року.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 помер Комунальному некомерційному підприємстві "Свято-Михайлівська клінічна лікарня міста Києва", що також підтверджується сповіщенням сім`ї №760 від 01.03.2025 року.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 10.03.2025 призначено проведення службового розслідування стосовно смерті ОСОБА_3 в медичному закладі 28.02.2025 року.

Під час проведеного службового розслідування було встановлено, що 14.02.2025 року внаслідок скиду невідомого вибухового пристрою з квадрокоптера з боку збройних формувань російської федерації по передовим позиціям НОМЕР_3 механізованого батальйону в районі населеного пункту Білогорівка Лисичанської міської громади Сіверськодонецького району Луганської області отримав поранення солдат ОСОБА_5 , водій 2 гранатометного відділення гранатометного взводу 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_4 Сухопутних військ Збройних Сил України.

Солдата ОСОБА_3 було евакуйовано та доправлено до стабілізаційного пункту міста Слов`янськ, а далі до інших лікувальних закладів.

Від отриманих травм ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 помер в Комунальному некомерційному підприємстві "Свято-Михайлівська клінічна лікарня міста Києва".

Згідно лікарського свідоцтва про смерть від 01.03.2025 року № 198, виданого Комунальним некомерційним підприємством "Свято-Михайлівська клінічна лікарня міста Києва лікарем-патологоанатомом ОСОБА_7 , на підставі огляду трупа встановлена причина смерті солдата ОСОБА_3 : "осколкове проникаюче поранення голови, набряк головного мозку, перелом кісток черепа, забій головного мозку, ушкодження внаслідок військових дій від вибухів та осколків.

За наслідками проведеного службового розслідування, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 08.04.2025 №1245 «Про результати службового розслідування стосовно смерті солдата ОСОБА_3 в медичному закладі 28.02.2025», командиром частини прийнято таке рішення:

-вважати смерть солдата ОСОБА_4 , водія 2 гранатометного відділення гранатометного взводу 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , такою, що настала під час бойових дій із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку збройних формувань російської федерації на території Луганської області;

-начальнику відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 направити до ІНФОРМАЦІЯ_5 стосовно солдата ОСОБА_3 такі документи: витяг із наказу про виключення загиблого військовослужбовця списків особового складу військової частини; витяг із особової справи про склад сім`ї військовослужбовця; копію повідомлення територіальному центру комплектування та соціальної підтримки (форма № 21/БП) щодо загиблого військовослужбовця; копії матеріалів службового розслідування.

Позивач у позові вказує про те, що виникла нагальна потреба в отриманні матеріалів службового розслідування за фактом загибелі військовослужбовця, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також вказує про те, що в інтересах позивача було подано адвокатські запити, на які відповідь так отримано і не було.

Посилаючись на вказані обставини позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх порушених прав.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладених в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі Закон №2232-XII).

Статтею 1 Закону №2232-XII визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Частинами другою - четвертою статті 2 Закону №2232-XII передбачено, що порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина 14 статті 2 Закону №2232-XII).

За приписами частини першої статті 4 Закону України "Про оборону України" від 06.12.1991 №1932-ХІІ (надалі Закон №1932-ХІІ), у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.

Пунктами 1, 4 Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 24.02.2022 №69/2022 передбачено, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1,17,20 частини першої статті 106 Конституції України, Президентом України постановлено: оголосити та провести загальну мобілізацію (далі мобілізація); мобілізацію провести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва; мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом; призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022 (затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ), у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і наразі також триває.

Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин та на дату ухвалення рішення у цій справі на території України діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 №389-VIII.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 року №389-VIII (в редакції станом на час виникнення спірних відносин, надалі Закон №389-VIII), воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №548-XIV (далі Статут, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею 9 Статуту встановлено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актам.

Відповідно до абзацу 6 статті 11 Статуту, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов`язки, зокрема, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.

Кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (статті 16 Статуту).

Командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу) за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров`я особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості. Командир (начальник) відповідно до посади, яку він займає, повинен діяти самостійно і вимагати від підлеглих виконання вимог Конституції України, законів України, статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів (стаття 58 Статуту).

Відповідно до статті 59 Статуту командир (начальник) зобов`язаний, зокрема: знати стан справ у дорученій йому військовій частині, на кораблі (у підрозділі), ділові, морально-психологічні якості безпосередньо підпорядкованих військовослужбовців, бойову та іншу техніку, озброєння, що є в частині, на кораблі (у підрозділі), вміло керувати військовою частиною, кораблем (підрозділом) як у повсякденному житті, так і під час виконання бойових завдань; завжди мати точні відомості про особовий склад, озброєння, боєприпаси, бойову та іншу техніку, пальне, матеріальні засоби (кошти), що є у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) за штатом, списком і в наявності.

Статтями 26 та 27 Статуту передбачено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.

Механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України визначає Порядок, затверджений наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608 (далі Порядок №608).

Пунктом 3 розділу ІІ Порядку №608 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.

Згідно розділу ІІІ Порядку №608 рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.

Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).

Службове розслідування може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено комісії або військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.

Посадові (службові) особи Збройних Сил зобов`язані надавати письмові пояснення по суті предмета службового розслідування та поставлених їм питань, а за попередньою згодою керівника - документи чи матеріали відповідно до своїх службових обов`язків.

До участі у проведенні службового розслідування заборонено залучати осіб, які є підлеглими військовослужбовця, стосовно якого проводиться службове розслідування, осіб, які брали участь у правопорушенні або особисто зацікавлені у результатах розслідування.

Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.

Пунктом 1 розділу IV Порядку №608 визначено, що особи, які проводять службове розслідування, зобов`язані:

- дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення;

- виявляти (з`ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника;

- розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення.

За змістом розділу V Порядку №608, за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.

У описовій частині акта службового розслідування зазначаються, зокрема: неправомірні дії військовослужбовця; зв`язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв`язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.

У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.

Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.

Суд зазначає, що процедуру проведення розслідування та обліку нещасних випадків з військовослужбовцями Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту (у тому числі з відрядженими зі Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту), військовозобов`язаними та резервістами, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі військовослужбовці), отриманих ними професійних захворювань, їх загибелі або смерті зі встановленням зв`язку з виконанням обов`язків військової служби і аварій, що сталися у військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України, Державній спеціальній службі транспорту визначає Інструкція про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, яка затверджена наказом Міністерства оборони України 27.10.2021 №332 (далі Інструкція №332).

За змістом пункту 1 розділу ІІІ Інструкції №332 спеціальному розслідуванню підлягають, зокрема, нещасні випадки з військовослужбовцями зі смертельним наслідком, яке проводиться за наявності ознак того, що випадок стався під час виконання обов`язків військової служби.

Відповідно до пункту 8 розділу ІІ Інструкції №332 комісія з розслідування нещасного випадку зобов`язана, зокрема: обстежити місце нещасного випадку, одержати письмові та усні пояснення (провести опитування) свідків і осіб, які причетні до події, та одержати письмові пояснення потерпілого, якщо це можливо; з`ясувати обставини та причини, що призвели до нещасного випадку, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам; визначити вид події, що призвела до нещасного випадку, причини нещасного випадку; скласти акт проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії) за формою НВ-2 наведеною у додатку 4 до цієї Інструкції (далі - акт за формою НВ-2) та акт про нещасний випадок (зникнення, смерть) під час виконання обов`язків військової служби за формою НВ-3 наведеною у додатку 5 до цієї Інструкції (далі - акт за формою НВ-3) у разі, якщо нещасний випадок (смерть) визнаний комісією з розслідування таким, що пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби, і надати їх командиру військової частини на затвердження. Акти підписуються головою комісії та її членами. У разі незгоди зі змістом акта член комісії підписує його з відміткою про наявність окремої думки, яку викладає письмово і додає до акта за формою НВ-2, як його невід`ємну частину.

До акта додаються письмові пояснення (опитування) свідків, потерпілого, а за потреби також схеми, фотографії, витяги з експлуатаційної документації та інші документи, що характеризують місце події.

Згідно з пунктом 9 Інструкції №332, якщо нещасний випадок визнаний комісією з розслідування таким, що не пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби, на затвердження командиру військової частини надається тільки акт за формою НВ-2, який зберігається у діловодстві військової частини.

За приписами пункту 10 обставинами, за яких нещасний випадок визнається пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби і за яких складається акт за формою НВ-3, є, зокрема: виконання потерпілим військовослужбовцем службових обов`язків згідно з розпорядком дня військової частини, у тому числі у відрядженні; виконання потерпілим військовослужбовцем державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; перебування потерпілого військовослужбовця у складі добового наряду; прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, пішки або на транспортному засобі будь-якого виду та форми власності; отримання потерпілим військовослужбовцем травми або інших ушкоджень унаслідок погіршення стану його здоров`я, яке сталося під впливом небезпечного фактору чи середовища у процесі виконання ним обов`язків військової служби, що підтверджено медичним висновком.

Таким чином, у будь-якому випадку комісія складає акт за формою НВ-2. Акт за формою НВ-3 складається у разі якщо нещасний випадок визнається пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби.

Отже за приписами Інструкції факт смерті військовослужбовця не визнається таким, що пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби, у разі підтвердження вчинення військовослужбовцем самогубства висновками судово-медичної експертизи та (або) постановою (ухвалою) про закриття кримінального провадження.

Окрім обов`язків комісії, визначених п.8 розділу ІІ Інструкції №332, відповідно до п.5 розділу ІІІ Інструкції №332 члени комісії зі спеціального розслідування мають право одержувати письмові та усні пояснення (опитування) військовослужбовців і працівників військової частини та свідків події.

Члени комісії зі спеціального розслідування за можливості повинні зустрітися з потерпілими військовослужбовцями або членами їх сімей, розглянути на місці соціальні питання або внести пропозиції щодо їх вирішення відповідним органам, а також надати роз`яснення військовослужбовцям або членам їх сімей стосовно їх прав і належних компенсацій відповідно до законодавства України.

Таким чином, обов`язком комісії зі спеціального розслідування є всебічне, повне та об`єктивне з`ясування всіх обставин події, яка призвела до смерті військовослужбовця, у тому числі шляхом опитування свідків, проведення досліджень, аналізу наявних доказів та врахування інтересів членів сім`ї загиблого.

Відповідно до пункту 5 розділу ІІ Інструкції №332 командир військової частини, який отримав повідомлення про нещасний випадок, у свою чергу зобов`язаний:- негайно через засоби зв`язку повідомити про нещасний випадок (зникнення, смерть) старшого командира (начальника) та протягом доби надати йому письмове повідомлення за формою НВ-1 наведеною у додатку 2 до цієї Інструкції (далі повідомлення за формою НВ-1);

- забезпечити належні умови для роботи комісії (надати приміщення, засоби зв`язку, оргтехніку, автотранспорт, канцелярське приладдя тощо), а також залучених до роботи експертів, інших спеціалістів та сприяти роботі комісії з метою своєчасного і об`єктивного проведення розслідування нещасного випадку; Пунктом 8 цього розділу передбачено, що комісія з розслідування нещасного випадку проводить розслідування протягом п`яти робочих днів з дня її утворення. Комісія з розслідування нещасного випадку зобов`язана:

- обстежити місце нещасного випадку, одержати письмові та усні пояснення (провести опитування) свідків і осіб, які причетні до події, та одержати письмові пояснення потерпілого, якщо це можливо;

- з`ясувати обставини та причини, що призвели до нещасного випадку, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам;

- визначити вид події, що призвела до нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), причини нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та обладнання, устаткування, машини, механізми, транспортні засоби, експлуатація яких призвела до настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), відповідно до Класифікатора видів подій, причин, обладнання, устаткування, машин, механізмів, транспортних засобів, що призвели до настання нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, який наведений у додатку 3 до цієї Інструкції;

- скласти акт проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії) за формою НВ-2 наведеною у додатку 4 до цієї Інструкції (далі - акт за формою НВ-2) та акт про нещасний випадок (зникнення, смерть) під час виконання обов`язків військової служби за формою НВ-3 наведеною у додатку 5 до цієї Інструкції (далі - акт за формою НВ-3) у разі, якщо нещасний випадок (смерть) визнаний комісією з розслідування таким, що пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби, і надати їх командиру військової частини на затвердження. Акти підписуються головою комісії та її членами. У разі незгоди зі змістом акта член комісії підписує його з відміткою про наявність окремої думки, яку викладає письмово і додає до акта за формою НВ-2, як його невід`ємну частину. До акта додаються письмові пояснення (опитування) свідків, потерпілого, а за потреби також схеми, фотографії, витяги з експлуатаційної документації та інші документи, що характеризують місце події (устаткування, машини, апаратура, територія, будівля тощо), медичний висновок щодо діагнозу потерпілого, наявності в його організмі алкоголю (наркотичних засобів чи токсичних або отруйних речовин).

Пунктом 10 цього розділу передбачено, за яких нещасний випадок визнається пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби і за яких складається акт за формою НВ-3, є:

- заподіяння тілесних ушкоджень іншою особою або вбивство потерпілого військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або дій, зазначених в абзаці восьмому цього пункту, незалежно від початку досудового розслідування, крім випадків з`ясування потерпілим та іншою особою особистих стосунків позаслужбового характеру, що підтверджено висновком відповідних органів. Пункт 14.

На підставі клопотання комісії наказом командира, який призначив комісію, строк розслідування може бути подовжений понад встановлений пунктом 8 цього розділу, але не більше ніж на 10 днів або на строк, необхідний для проведення медичних досліджень закладом охорони здоров`я, технічної та (або) судово-медичної експертиз (досліджень) та отримання їх висновків.

Пункт 15. Комісія з розслідування нещасного випадку має право:- отримувати письмові та усні пояснення (провести опитування) свідків та всіх осіб, причетних до нещасного випадку, для з`ясування його обставин та причин; - залучати за узгодженням з командиром військової частини до участі в розслідуванні необхідних спеціалістів військової частини та сторонніх організацій.

Пункт 16. Командир військової частини, де стався нещасний випадок, забезпечує фотографування місця події, складання ескізів та схем, проведення експертних досліджень. Пункт 17. Командир військової частини протягом двох робочих днів після закінчення розслідування затверджує акти за формами НВ-2 та НВ-3.

Матеріали розслідування (затверджені акти за формами НВ-2 та НВ-3 разом з додатками) зберігаються в діловодстві військової частини, а їх завірені копії надаються (надсилаються):- безпосередньому командиру для вручення потерпілому, членам його сім`ї чи уповноваженій ними особі;

Пункт 18. За результатами розслідування командир військової частини протягом двох робочих днів після затвердження актів за формами НВ-2 та НВ-3 видає наказ, в якому зазначаються:- дата, місце та обставини, за яких стався нещасний випадок;

- військове звання, прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) та дата народження потерпілого військовослужбовця; - вид, характер і локалізація поранення, травми, контузії, каліцтва чи іншого ушкодження здоров`я; - коли стався нещасний випадок (під час виконання обов`язків військової служби чи ні); - перебував чи ні потерпілий військовослужбовець в стані алкогольного сп`яніння або під впливом наркотичних чи токсичних або отруйних речовин; - порушення нормативно-правових актів, що спричинили нещасний випадок або були супутніми факторами його настання, посадові особи, які допустили ці порушення; - заходи з попередження подібних нещасних випадків у майбутньому.

На підставі наказу командира військової частини складається довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) у двох примірниках за формою наведеною у додатку 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за №1109/15800.

Пункт 25. Контроль за своєчасним і об`єктивним розслідуванням, документальним оформленням та обліком нещасних випадків, виконанням заходів щодо усунення їх причин та вирішення спірних питань з цього приводу здійснюється старшими командирами та відповідними військовими органами нагляду чи контролю залежно від їх функцій, компетенції та повноважень. У разі виявлення під час здійснення такого контролю порушень вимог цієї Інструкції командир військової частини, у якій виявлені порушення, повинен вжити заходів з усунення цих порушень. Залежно від змісту порушень до переліку заходів включаються: проведення додаткового розслідування нещасного випадку, затвердження чи перегляд затвердженого акта за формами НВ-2 або НВ-3, визнання чи невизнання нещасного випадку таким, що пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби, складення акта за формами НВ-2 або НВ-3.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІІ Інструкції №332, про груповий нещасний випадок, нещасний випадок зі смертельним наслідком, нещасний випадок, що спричинив тяжкі травми, випадок зникнення військовослужбовця або його смерті за наявності ознак того, що випадок стався під час виконання обов`язків військової служби командир військової частини зобов`язаний негайно доповісти через засоби зв`язку та протягом трьох годин надати письмове повідомлення за формою НВ-1:

- безпосередньому командиру (начальнику) за підпорядкованістю;

- до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері за місцем, де стався нещасний випадок, зникнення або смерть;

- до Військової служби правопорядку у Збройних Силах України;

- до відповідного військового органу нагляду чи контролю у сфері, з якою пов`язаний нещасний випадок (органу нагляду за безпечним веденням робіт військовослужбовцями, пожежного нагляду, контролю безпеки військової служби, контролю безпеки дорожнього руху, санітарно-епідеміологічного нагляду тощо).

Пунктом 3 даного розділу передбачено, що командир (начальник) органу військового управління вищого рівня, який отримав від командира підпорядкованої військової частини повідомлення, зобов`язаний призначити своїм наказом комісію для проведення спеціального розслідування.

До складу комісії зі спеціального розслідування включаються:

- один із заступників командира (голова комісії) органу військового управління вищого рівня; - начальники відповідних служб органу військового управління вищого рівня або їх заступники;

- начальники відповідних служб військової частини, у якій стався нещасний випадок;

- командир підрозділу (крім безпосереднього командира), де стався нещасний випадок;

- представник відповідного військового органу нагляду чи контролю у сфері, з якою пов`язаний нещасний випадок (органу нагляду за безпечним веденням робіт військовослужбовцями, пожежного нагляду, контролю безпеки військової служби, контролю безпеки дорожнього руху, санітарно-епідеміологічного нагляду тощо), за узгодженням з начальником цього органу;

- представник Військової служби правопорядку у Збройних Силах України за узгодженням з її керівником.

Пунктом 5 передбачено, що на вимогу комісії зі спеціального розслідування командир (начальник) військової частини, де стався нещасний випадок, зобов`язаний:

- зробити за потреби фотознімки місця нещасного випадку, пошкодженого об`єкта, устаткування, інструмента, а також надати комісії технічну документацію та інші необхідні матеріали;

- створити належні умови для роботи комісії (забезпечення транспортом, засобами зв`язку, службовими приміщеннями, оргтехнікою);

- організувати друкування, тиражування і оформлення в необхідній кількості матеріалів розслідування нещасного випадку;

- забезпечити проведення необхідних досліджень, випробувань, експертиз та технічних розрахунків. Члени комісії зі спеціального розслідування мають право одержувати письмові та усні пояснення (опитування) військовослужбовців і працівників військової частини та свідків події.

Члени комісії зі спеціального розслідування за можливості повинні зустрітися з потерпілими військовослужбовцями або членами їх сімей, розглянути на місці соціальні питання або внести пропозиції щодо їх вирішення відповідним органам, а також надати роз`яснення військовослужбовцям або членам їх сімей стосовно їх прав і належних компенсацій відповідно до законодавства України.

До матеріалів спеціального розслідування включаються: 1) копія наказу про утворення комісії зі спеціального розслідування; 2) акт розслідування за формою НВ-2, до якого додаються:

- протокол огляду місця події (додаток 10); - ескіз місця події, що сталася (додаток 11), необхідні плани, схеми, фотознімки;

- висновок експертизи (технічної, медичної тощо), якщо за рішенням комісії зі спеціального розслідування вона проводилася; протоколи опитування (додаток 12) та пояснювальні записки свідків та інших осіб, причетних до події;

- копії документів про проходження потерпілими військовослужбовцями навчання, інструктажу і перевірки знань щодо заходів безпеки під час виконання обов`язків військової служби та копії документів про проходження військової служби;

- медичний висновок про причини смерті або характер травми потерпілого військовослужбовця, а також про наявність в його організмі алкоголю, наркотичних чи токсичних або отруйних речовин;

- копії актів перевірок (довідок за результатами перевірок) та приписів, що стосуються нещасного випадку, виданих командиру військової частини представниками вищого командування або представниками відповідних військових органів нагляду чи контролю (органу нагляду за безпечним веденням робіт військовослужбовцями, пожежного нагляду, контролю безпеки військової служби, контролю безпеки дорожнього руху, санітарно-епідеміологічного нагляду тощо) до настання нещасного випадку і під час його розслідування;

- акти розслідування за формою НВ-3 на кожного потерпілого окремо. Пунктом 1 розділу V даної інструкції визначено, що у разі настання нещасних випадків, зазначених у пункті 1 розділу II та пункті 1 розділу III цієї Інструкції, що сталися в районі ведення бойових дій або проведення операції Об`єднаних сил, свідок або військовослужбовець, який виявив нещасний випадок, повинен негайно надати потерпілому військовослужбовцю домедичну допомогу, а за можливості - екстрену медичну допомогу і за потреби вжити всіх можливих заходів щодо евакуації потерпілого військовослужбовця до військового або найближчого закладу охорони здоров`я та повідомити найближчого за місцезнаходженням старшого командира (начальника), у безпосередньому або в прямому підпорядкуванні якого на час настання нещасного випадку перебував потерпілий військовослужбовець. У пункті 4 вказано командир військової частини після отримання рапорту зобов`язаний організувати проведення розслідування та його документальне оформлення згідно з вимогами цієї Інструкції.

Згідно з абзацом шостим пункту 17 розділу ІІ Інструкції №332, у разі незгоди потерпілого військовослужбовця, або членів його сім`ї, або особи, яка представляє їх інтереси, з висновками комісії з розслідування вони мають право протягом місяця, починаючи з дати отримання акта за формою НВ-2, подати скаргу старшому командирові або до органу, що здійснює контроль за своєчасним і об`єктивним розслідуванням нещасних випадків, чи звернутися до суду у визначений законом строк.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

Встановлено, що ОСОБА_5 проходив військову службу в Військової частині НОМЕР_1 з 07.09.2022 року по 28.02.2025 року.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 помер Комунальному некомерційному підприємстві "Свято-Михайлівська клінічна лікарня міста Києва", що також підтверджується сповіщенням сім`ї №760 від 01.03.2025 року.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 10.03.2025 призначено проведення службового розслідування стосовно смерті ОСОБА_3 в медичному закладі 28.02.2025 року.

Під час проведеного службового розслідування було встановлено, що 14.02.2025 року внаслідок скиду невідомого вибухового пристрою з квадрокоптера з боку збройних формувань російської федерації по передовим позиціям НОМЕР_3 механізованого батальйону в районі населеного пункту Білогорівка Лисичанської міської громади Сіверськодонецького району Луганської області отримав поранення солдат ОСОБА_5 , водій 2 гранатометного відділення гранатометного взводу 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_4 Сухопутних військ Збройних Сил України.

Солдата ОСОБА_3 було евакуйовано та доправлено до стабілізаційного пункту міста Слов`янськ, а далі до інших лікувальних закладів.

Від отриманих травм ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 помер в Комунальному некомерційному підприємстві "Свято-Михайлівська клінічна лікарня міста Києва".

Згідно лікарського свідоцтва про смерть від 01.03.2025 року № 198, виданого Комунальним некомерційним підприємством "Свято-Михайлівська клінічна лікарня міста Києва лікарем-патологоанатомом ОСОБА_7 , на підставі огляду трупа встановлена причина смерті солдата ОСОБА_3 : "осколкове проникаюче поранення голови, набряк головного мозку, перелом кісток черепа, забій головного мозку, ушкодження внаслідок військових дій від вибухів та осколків.

За наслідками проведеного службового розслідування, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 08.04.2025 №1245 «Про результати службового розслідування стосовно смерті солдата ОСОБА_3 в медичному закладі 28.02.2025», командиром частини прийнято таке рішення:

-вважати смерть солдата ОСОБА_4 , водія 2 гранатометного відділення гранатометного взводу 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , такою, що настала під час бойових дій із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку збройних формувань російської федерації на території Луганської області;

-начальнику відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 направити до ІНФОРМАЦІЯ_5 стосовно солдата ОСОБА_3 такі документи: витяг із наказу про виключення загиблого військовослужбовця списків особового складу військової частини; витяг із особової справи про склад сім`ї військовослужбовця; копію повідомлення територіальному центру комплектування та соціальної підтримки (форма № 21/БП) щодо загиблого військовослужбовця; копії матеріалів службового розслідування.

Отже, військовою частиною НОМЕР_1 проведено службове розслідування стосовно смерті солдата ОСОБА_3 .

Відповідно до встановленого порядку матеріали службового розслідування направлено до ІНФОРМАЦІЯ_5 . Саме в ТЦК усі зацікавлені особи (члени родини загиблого (дружина, батьки, повнолітні діти), після встановлення повноважень на отримання документів (інформації), мають право на отримання інформації стосовно обставин смерті військовослужбовця.

Компетенція щодо надання матеріалів службового розслідування стосовно загиблого військовослужбовця належить виключно посадовим особам ТЦК. За для отримання матеріалів службового розслідування Позивач (брат ОСОБА_3 ) має звернутися до відповідного ТЦК, де, за наявності обґрунтованих підстав, він може отримати документи та інформацію стосовно смерті його брата.

Слід вказати, що під час розгляду справи, разом із відзивом відповідачем також на адресу позивача були направлені та отримані матеріали службового розслідування.

Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. Відповідно до статті 2 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей" ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Слід вказати про те, що матеріали та обставини щодо проведення службового розслідування позивачем не оскаржуються.

Враховуючи наведене позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненадання відповіді на адвокатські запити за вих. №29082501 та вих. №29082502 від 29.08.2025 р., а також невиконання обов`язку щодо проведення спеціального розслідування за фактом загибелі військовослужбовця, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зобов`язання ВЧ НОМЕР_1 : провести спеціальне розслідування випадку за фактом загибелі військовослужбовця, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до вимог п. 1-4, 7 розділу III Інструкції, затвердженої наказом МОУ №36 від 06.02.2001 р.; оформити та затвердити акти розслідування за формами НВ-2 та НВ3; надати позивачу або його представнику завірені копії актів розслідування та матеріалів спеціального розслідування відповідно до п. 7 розділу III Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06 лютого 2001 року №36; не знайшли свого підтвердження.

Щодо вимоги позивача зобов`язати військову частину НОМЕР_1 надати офіційну письмову відповідь на адвокатські запити за вих. №29082501 та вих.№29082502 від 29.08.2025 р., подані в інтересах Позивача, відповідно до вимог ч. 2, 3 ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Стаття 40 Основного Закону України передбачає, що всі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

У преамбулі Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1994 №393/96-ВР (далі Закон №393/96-ВР) зазначено, що цей Закон регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Законодавство України про звернення громадян включає цей Закон та інші акти законодавства, що видаються відповідно до Конституції України та цього Закону (ч. 1 ст. 2 Закону №393/96-ВР).

За ч. 1 ст. 1 Закону №393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону №393/96-ВР як звернення громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

За ч. 1 ст. 15 Закону №393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Стаття 18 Закону №393/96-ВР визначає права громадянина при розгляді заяви чи скарги. Громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, медіа, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Відповідно до ст. 19 Закону №393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев`ятого частини першої цієї статті.

Термін розгляду звернень громадян визначає ст. 20 Закону №393/96-ВР, за якою звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону №393/96-ВР скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об`єднання громадян, медіа, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Якщо проаналізувати наведене нормативно-правове регулювання в контексті спірних правовідносин, то висновується, що громадяни України мають право звертатися до державних органів, зокрема і до військових частин зі зверненнями.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону №393/96-ВР заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.

Відповідно до ч.ч. 6-8 ст. 5 Закону №393/96-ВР письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення).

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування кваліфікованого електронного підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз`ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону.

Згідно приписів ч. 3 ст. 7 Закону №393/96-ВР якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

Дослідивши докази по справі, встановлено, що адвокатські запити (вих. №29082501 та вих. №29082502 від 29.08.2025) на адресу військової частини НОМЕР_1 не надходили.

Доказів зворотнього позивачем суду не надано.

З матеріалів позовної заяви Позивача вбачається, що запити було направлено адвокатом до МО України та Сухопутні війська ЗСУ.

Доказів направлення запитів адресатам позивачем до позовної заяви не додано.

Засобами СЕДО (засоби електронного документообігу) вищезазначені запити до військової частини не надходили.

Слід вказати про те, що ухвалою суду від 16.01.2026 року витребувано у ОСОБА_1 належним чином засвідчені докази по справі, зокрема:

- адвокатські запити за вих. №29082501 та вих. №29082502 від 29.08.2025 р., подані в інтересах Позивача, відповідно до вимог ч. 2, 3 ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;

- докази направлення таких запитів на адресу відповідача;

- докази отримання таких запитів саме відповідачем;

- пояснення /враховуючи наданий відповідачем відзив та матеріали службового розслідування проведеного за фактом загибелі військовослужбовця, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1

- всі наявні докази щодо суті спору.

При цьому, слід вказати що вимоги вказаної ухвали позивачем виконано так і не було, запитів/доказів направлення/отримання також суду позивачем надано так і не було.

07.05.2025 за вих.№907/3521 військовою частиною було надано адвокату ГОНЧАРЕНКУ А.Ю. відповідь на його запит від 05.05.2025 №б/н щодо надання матеріалів службового розслідування, документів на солдата СИВОКОБИЛЬСЬКОГО Р.І.

Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Враховуючи наведене, позовні вимоги позивача, слід залишити без задоволення.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, яка проявляється в рівності всіх перед законом, цілях і засобах, що обираються для їх досягнення.

Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід та неупередженість.

Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позивачем обґрунтовані та доведені позовні вимоги у вказаній вище частині.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, про таке.

Судові витрати покласти на позивача згідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії залишити без задоволення.

Судові витрати покласти на позивача згідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Відповідач : Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 16.02.2026 року.

Суддя В.В. Ільков