Постанова № 13410600, 05.11.2010, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.11.2010 р. Справа № 2а-5258/10/1470

м.Миколаїв

12:30

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Богзи Н.А.,

представника позивача: Тростінецького С.В. дов. від 20.08.2010,

представника відповідача: Задонської К.П. дов. №16789/10/01-00 від 05.10.2010,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомТОВ "Сіпром Альянс", вул. Первомайська, 9,Синюхин Брід,Первомайський район, Миколаївська область,55243 доПервомайська ОДПІ, вул. Дзержинського, 18,Первомайськ,Миколаївська область,55200 провизнання нечинними податкові повідомлення-рішення №0000031701/0 від 08.02.2010 р. №0000031701/1 від 15.03.10 р. №0000031701/2 від 27.05.2010 р., в с т а н о в и в: Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішення відповідача №0000031701/0 від 08.02.2010, №0000031701/1 від 15.03.2010 та №0000031701/2 від 27.05.2010.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на наступне:

- операція фізичних осіб з корпоративними правами у рамках Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 №889-IV (надалі Закон №889-IV) розглядається як операція з інвестиційними активами. При здійсненні фізичними особами операції з інвестиційними активами (зокрема корпоративними правами) оподаткуванню підлягає інвестиційний прибуток від таких операцій, яким визнається позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у звязку з придбанням такого активу. При цьому придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного фонду юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права. А до продажу прирівнюються операції з поверненням платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених до статутного фонду емітента корпоративних прав, внаслідок виходу такого платника податку з числа засновників. Отже, позитивна різниця між доходом учасника від продажу корпоративних прав та витратами по їх придбанню має включатись фізичною особою до річної декларації і підлягає оподаткуванню.

- вклад засновника до статутного фонду господарського товариства слід розглядати як придбання (виникнення) ним за власні кошти або за рахунок майна, що знаходиться у його власності, права власності на частку у статутному фонді товариства, тобто як придбання корпоративного права, а не як дохід у розумінні п.1.2 ст.1 Закону №889-IV. Більше того, такі операції не відноситься до операцій з купівлі продажу майна відповідно до норм ст.ст. 11 та 12 Закону №889-IV. Листом від 12.10.2009 №22292/7/17-0717 ДПА підтвердило, що вклад фізичної особи до статутного фонду є придбання такою фізичною особою права власності на частку у статутному фонді, і є витратами, понесеними у звязку з придбанням інвестиційного активу. Такої ж думки дотримується Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики (Лист від 08.10.09 р. № 04-27/917), який на сьогоднішній день ніким не відкликаний. В період коли проводилася перевірка та складався акт перевірки, розяснення, а саме Лист ДПА України від 12.10.2009 №22292/7/17-0717 діяв і ДПІ була зобовязана керуватися ним, тому дії ДПІ не відповідають діючому законодавству, а податкові повідомлення - рішення є не дійсними, оскільки були прийняті без урахування розяснення, діючого на той період.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, просить в позові відмовити, вказуючи на те, що громадянами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до статутного фонду позивача внесено нерухоме майно на суму 1970000,0 грн. в обмін на корпоративні права. Тобто, має місце відчуження нерухомого майна. Оподаткування ж доходів, одержаних від продажу (обміну) нерухомого майна регламентується ст.11 Закону №889-IV. За вказаних обставин, податковим органом правомірно прийняті податкові повідомлення-рішення про донарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб на суму 197000,0 грн. та застосовано штрафну санкцію на суму 394000,0 грн.

Під час розгляду справи, представники сторін підтримали доводи, викладені у адміністративному позові та запереченнях проти нього.

Судовий процес фіксувався за допомогою технічного комплексу «Камертон».

У судовому засіданні 05.11.2010 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Приймаючи рішення по справі судом взято до уваги наступне.

В період з 22.01.2010 по 29.01.2010 Первомайською обєднаною державною податковою інспекцією проведено перевірку ТОВ «Сіпром Альянс»щодо повноти нарахування та сплату податку з доходів фізичних осіб із сум внесених до статутного фонду ТОВ «Сіпром Альянс»громадянами за період з 17.04.2008 по 31.12.2008.

За наслідками перевірки відповідачем складено акт №185/17/35424787 від 02.02.2010 (а.с.16-21), яким встановлені порушення з боку позивача п.1.15 ст.1, пп.8.1.1 п.8.1 ст.8, пп.11.1.2 п.11.1 ст.11 Закону №889-IV, а саме неутримання з громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_4 податку з доходів фізичних осіб у сумі 197000,0 грн. при внесенні до статутного фонду нерухомого майна.

На підставі акту перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000031701/0 від 08.02.2010, яким позивачу донараховано податок з доходів фізичних осіб у сумі 197000,0 та штрафні санкції у сумі 394000,0 грн. (а.с.31).

За наслідками розгляду скарг позивача, поданих в порядку адміністративного оскарження, відповідними податковими органами у задоволенні скарг відмовлено та винесені податкові повідомлення-рішення №0000031701/1 від 15.03.2010 (а.с.56) та №0000031701/2 від 27.05.2010 (а.с.73), на ті ж самі суми податкових зобовязань.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.1.2, 1.3 Закону №889-IV, дохід це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Під доходом з джерелом його походження з України розуміється будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, зокрема, у вигляді доходів у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах (пп.«в» п.1.3)

Згідно п.1.28.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994 (надалі Закон №334/94-ВР), під фінансовою інвестицією слід розуміти господарську операцію, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів. Фінансові інвестиції поділяються на прямі та портфельні. Пряма інвестиція - це господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.

Особливості оподаткування інвестиційного прибутку передбачені п.9.6 Закону №889-IV.

Так, облік фінансових результатів операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат.

Підпункт 9.6.2 передбачає, що інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у звязку з придбанням такого активу, з урахуванням норм підпункту 9.6.4 цього пункту.

До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив; зворотного викупу корпоративного права його емітентом, яке належало платнику податку; повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного фонду емітента корпоративних прав, внаслідок виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.

Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного фонду юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Таким чином, норми Закону №889-IV чітко визначають операцію з внесення платником податку коштів або майна до статутного фонду юридичної особи як придбання інвестиційного активу, подальший продаж якого може призвести до отримання інвестиційного прибутку, тобто доходу, в розумінні п.1.2 Закону №889-IV. Фінансові результати цих операцій обліковуються платником податку самостійно та окремо від інших доходів та витрат, тому висновок акту перевірки про те, що позивач має бути податковим агентом за такими операціями є помилковим.

Визначена у акті перевірки та запереченнях відповідача позиція щодо визнання операцій з внесення громадянами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до статутного фонду ТОВ «Сіпром Альянс»нерухомого майна та обладнання на суму 1970000,0 грн. як відчуження нерухомого майна, шляхом укладання договору міни, на думку суду також є помилковою, оскільки в силу ч.4 ст.87, ст.ст.88, 89, ч.4 ст.91, ст.ст.715, 716 ГК України, на момент проведення загальних зборів та складання акту приймання передачі внесків до статутного фонду (16.04.2008), ТОВ «Сіпром Альянс» як субєкта цивільних правовідносин, не існувало, приймаючи до уваги що державна реєстрація відбулася лише 17.04.2010, в підтвердження чого надано свідоцтво (а.с.13,17).

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень, обовязок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідач не довів належними засобами доказування правомірність прийняття ним податкових повідомлень-рішень №0000031701/0 від 08.02.2010, №0000031701/1 від 15.03.2010, №0000031701/2 від 27.05.2010.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати у вигляді судового збору підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст.71, ч.1 ст.94, ст.ст.98, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення Первомайської обєднаної державної податкової інспекції №0000031701/0 від 08.02.2010, №0000031701/1 від 15.03.2010, №0000031701/2 від 27.05.2010 в повному обсязі.

3. Відшкодувати Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіпром Альянс» (вул.Первомайська, 9, с.Синюхін брід, Первомайський район, Миколаївська область, 55243) понесені ним судові витрати у сумі 3,40 грн. з Державного бюджету України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя М.В. Мавродієва

Постанова оформлена у відповідності до ст.163 КАС України

та підписана суддею 08 грудня 2010 року.