Рішення № 134101215, 05.02.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/14945/25

Полтавський окружний адміністративний суд:

у складі головуючого судді - Бойка С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання Проскурні Я.О.,

представника позивача Гнідаша С.О.

представника відповідача Телятник Г.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС в Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення, в якій просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29 липня 2025 року №00107592405 прийняте Головним управлінням ДПС у Полтавській області.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправне та підлягає скасуванню, оскільки згідно з пунктом 4 статті 9 Закону України від 06 липня 1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» він не зобов`язаний застосовувати реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу проїзних і перевізних документів на автомобільному транспорті з видачею талонів, квитанцій, квитків з нанесеними друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю. Позиція посадових осіб контролюючого органу які здійснювали перевірку та здійснювали розгляд заперечень та скарг на податкове повідомлення рішення, що мною не виконано умови незастосування РРО викладені в пункті 4 статті 9 Закону № 265/95-ВР, згідно якого «Реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу проїзних і перевізних документів на залізничному (крім приміського) та авіаційному транспорті з оформленням розрахункових і звітних документів та на автомобільному транспорті з видачею талонів, квитанцій, квитків з нанесеними друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю…» і через цю причину порушено пункт 4 статті 9 Закону №265/95-ВР, що суперечить дійсним обставинам справи та чинному законодавству.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та провадження у справі відкрито. Вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 10:30 год. 04 грудня 2025 року в приміщенні Полтавського окружного адміністративного суду за адресою: 36039, м. Полтава, вул. Пушкарівська, 9/26.

24.11.2025 надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача, заперечуючи проти позову, зазначав, що перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 РРО, ПРРО та КОРО в податкових органах не реєструвались та в діяльності не використовувались, для перевірки не пред`являлись. Первинні документи, які підтверджують реєстрацію та облік квитків не пред`являлись, для перевірки було надано лише квитково-облікові листи (для міського та приміського сполучення) (форма №11-АП) по маршрутам міського автобусного маршруту загального користування відповідно до яких, одні і ті ж квитанції видавались в різні дні та по різних маршрутах. Перевіркою встановлено, що в періоді з 01.01.2019 по 31.12.2024 ФОП ОСОБА_1 здійснювалось наданням послуг з перевезення пасажирів міським та приміським пасажирським транспортом (перелік транспортних засобів зазначений в п.1.6.2 акта перевірки, перелік маршрутів зазначений в п.1.7 акта перевірки). Враховуючи вищевказане ФОП ОСОБА_1 порушено п. 1 ст. 3 Закону України від 06 липня 1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненнями, а саме у періоді з 01.01.2019 по 31.12.2024 не проведено розрахункових операцій на повну суму надання послуг через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій на загальну суму 18923641,37 грн., в т.ч. за 2019 4051659,47, 2020 2545009,89, 2021 2285016,01, 2022 3141416,00, 2023 3656844,00, 2024 3243696,00.

01.12.2025 до суду надійшла відповідь на відзив в якому позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

23.12.2025 у підготовчому судовому засіданні закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 22.01.2026.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

23.05.2025 В.о. начальника ГУ ДПС в Полтавській області, з метою контролю щодо дотримання норм законодавства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, статті 77, підпункту 81.1 статті 81, пункту 82.1 статті 82, пункту 44.5 статті 44, підпункту 69.2-2 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами і доповненнями та пункту 2 частини 1 статті 13 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями, згідно з планом-графіком проведення документальних перевірок на 2025 рік, винесено наказ № 1750-п про проведення з 05.06.2025 документальну планову виїзну перевірку тривалістю 10 робочих діб платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за період з 01.01.2019 по 31.12.2024, правильності нарахування єдиного внеску на загальнообо`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2018 по 31.12.2024 закінчення перевірки у встановленому Податковим кодексом України порядку.

02.07.2025 ГУ ДПС в Полтавській області на підставі направлень на перевірку № 3295, 3297, 3296, 3298 від 03.07.2025 проведено документальну планову виїзну перевірку за результатми якої складено Акт № 9046/16-31-24-05-01/ НОМЕР_1 про результати документальної планової виїзної перевірки фізичної особи підприємця ОСОБА_1 , податковий номер НОМЕР_1 , щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2019 по 31.12.2024, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за період з 01.01.2018 по 31.12.2024, яким встановлено порушення, зокрема п. 1 ст. 3 Закону України від 06 липня 1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненнями, а саме у періоді з 01.01.2019 по 31.12.2024 не проведено розрахункових операцій на повну суму надання послуг через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій на загальну суму 18923641,37 грн., в т.ч. за 2019 4051659,47, 2020 2545009,89, 2021 2285016,01, 2022 3141416,00, 2023 3656844,00, 2024 3243696,00

Не погодившись з висновками Акту документальної планової виїзної перевірки, 10.07.2025 позивачем подано заперечення на цей Акт, за наслідками розгляду заперечень в.о. начальника ГУДПС у Полтавській області Сергій Левченко 24.07.2025 надав позивачу відповідь на заперечення за № 22923/6/16-31-24-05-07 (т. 1 а.с. 211-214), якою повідомив платника про факт залишення без задоволення заперечення.

На підставі висновків Акту № 9046/16-31-24-05-01/2844609470 від 02.07.2025 ГУ ДПС в Полтавській області 29.07.2025 винесено податкове повідомлення-рішення № 00107592405 /т. 1 а.с.150-151/, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у розмірі 19 389 037,06 грн.

08.10.2025 за результатами розгляду скарги ФОП ОСОБА_1 від 14.08.2025 за вх. №3482/С/6 на податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 29.07.2025 № 00107592405 Державною податковою службою України прийнято рішення за № 29150/6/99-00-06-03-02-06, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 29.07.2025 № 00107592405, а скаргу без задоволення.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (надалі ПК України).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

За приписами пункту 75.1 статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Абзацами першим-четвертим підпункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Отже, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог Податкового кодексу України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).

Пунктом 86.1 статті 86 Податкового кодексу України передбачено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Щодо порушення позивачем пункту 1 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суд зазначає наступне.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року №265/95-ВР (далі - Закону №265/95-ВР).

Відповідно до пункту 1 статті 3 Закону №265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Пунктом 3 статті 3 Закону №265/95-ВР визначено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з додержанням встановленого порядку їх застосування.

Розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну (статті 2 Закону №265/95-ВР).

Разом з тим, згідно з пунктом 4 статті 9 Закону №265/95-ВР реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій, та розрахункові книжки не застосовуються при продажу проїзних і перевізних документів на залізничному (крім приміського) та авіаційному транспорті з оформленням розрахункових і звітних документів та на автомобільному транспорті з видачею талонів, квитанцій, квитків з нанесеними друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю.

Статтею 10 Закону №265/95-ВР визначено, що перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, а також граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), при перевищенні якого застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій є обов`язковим, встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної економічної політики, формування та реалізацію державної фінансової політики. Розрахункові книжки не застосовуються у випадках здійснення підприємницької діяльності, визначених статтею 9 цього Закону.

Згідно з пунктом 10 Переліку окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2000 року № 1336.

Тобто, підприємствам, яким Законом №265/95-ВР надане право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку.

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах (касові документи - документи (касові ордери та відомості на виплату грошей, розрахункові документи, квитанції програмно-технічних комплексів самообслуговування, відомості закупівлі сільськогосподарської продукції, інші прибуткові та видаткові касові документи), за допомогою яких відповідно до законодавства України оформляються касові операції, звіти про використання коштів, а також відповідні журнали встановленої форми для реєстрації цих документів та книги обліку (касова книга, книга обліку доходів і витрат, книга обліку виданих та прийнятих старшим касиром грошей або книга обліку розрахункових операцій).

У такому випадку, виданий підприємством квиток (квитанція, талон) прирівнюється до розрахункового документу за умови наявності на зазначених розрахункових документах заздалегідь друкарським способом нанесених серії, номера та номінальної вартості послуги.

Отже, суд дійшов висновку продаж квитків у кіосках та салонах транспортних засобів для проїзду в міському, приміському та міжміському електротранспорті, міжміському автотранспорті дозволено проводити без застосування РРО у випадку продажу талонів, квитанцій, квитків з нанесеними друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю з використанням книг обліку розрахункових операцій.

Під час перевірки контролюючим органом було встановлено, що позивачем РРО та книга обліку розрахункових операцій не реєструвалась та в діяльності не використовувалась.

Статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, шо документом для регулярних пасажирських перевезень для пасажира для пасажира - квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка чи довідка, на підставі якої надається пільга), а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - електронний квиток та документи для пільгового проїзду.

Тобто, законодавець визначив конкретні та достатні вимоги до квитків, які видаються пасажирам та можуть продаватися без застосування РРО у випадках, передбачених цим Законом.

Суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач продавав квитки з нанесеними друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю.

Таким чином, матеріали справи не містять відомостей про те, що у квитках, які використовуються позивачем, присутні усі обов`язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону №265/95-ВР, а саме серія, номер та номінальна вартість послуги.

Беручи до уваги ту обставину, що під час перевірки позивачем не надано документів, які підтверджують, що квитки, які використовуються позивачем мають усі обов`язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону №265/95-ВР, суд дійшов висновку про наявність у позивача обов`язку проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Відтак, податкове повідомлення-рішення № 00107592405 від 29.07.2025 року, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 19 389 037,06 грн, є правомірним та підстави для його скасування відсутні.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд встановив відсутність доказів у справі, що розглядається в підтвердження наведених позивачем підстав для визнання протиправними дії відповідача та відповідно дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

При прийнятті рішення у цій справі суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Таким чином, позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 належить залишити без задоволення.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області (вул. Європейська,4, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄРДПОУ 44057192) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 16 лютого 2026 року.

Суддя С.С. Бойко