Постанова № 1341012, 17.01.2008, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 319

ПОСТАНОВА

Іменем України

17.01.2008

Справа №2-23/16389-2007А

за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Полівтор», (96000, АР Крим, м. Красноперекопськ, вул.Тавричеська,2-А)

до відповідача Красноперекопської об’єднаної державної податкової інспекції в АР Крим, (96000, АР Крим, м. Красноперкопськ, вул.Северна,2),

про скасування податкових повідомлень-рішень,

суддя Іщенко Г.М.

при секретарі Лауман Ю.С.,

представники:

від позивача - Мневець О.М. - представник, дов від 05.02.2007р., Руденко А.Ю.- представник, дов. від 01.10.2007р. №316/07,

від відповідача - Сачок О.А. - начальник юридичного відділу, дов. від 08.01.2008р. №07/10/10-0,

Суть спору: Відкрите акціонерне товариство «Полівтор» звернулось до господарського суду АР Крим із адміністративним позовом до Красноперекопської об’єднаної державної податкової інспекції в АР Крим про скасування податкового повідомлення-рішення від 24.02.2007р. №0000022304/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 380402,00грн. Також, позивач просить заборонити Красноперекопській об’єднаній державній податковій інспекції в АР Крим здійснювати будь-які дії щодо стягнення податкового боргу, визначеного у податковому повідомленні-рішенні від 24.02.2007р. №0000022304/0, оскільки дане рішення є неузгодженим, (аркуш справи 7).

В судовому засіданні 11.12.2007р. від позивача надійшла заява про зміну позовних вимог, згідно якої він просить: скасувати податкові повідомлення-рішення Красноперекопської об’єднаної державної податкової інспекції в АР Крим: від 24.02.2007р. №0000022304/0, від 28.04.2007р. №0000022304/1, від 13.07.2007р. №0000022304/2, від 18.09.2007р. №0000022304/3, а також заборонити Красноперекопській об’єднаній державній податковій інспекції в АР Крим здійснювати будь-які дії щодо стягнення податкового боргу, визначеного у податкових повідомленнях-рішеннях: від 24.02.2007р. №0000022304/0, від 28.04.2007р. №0000022304/1, від 13.07.2007р. №0000022304/2, від 18.09.2007р. №0000022304/3, оскільки дані рішення є неузгодженими, (аркуш справи 17).

Відповідач з позовними вимогами не згоден за мотивами, викладеними у запереченнях на позов, вважає, що відшкодуванню підлягають лише суми податку на додану вартість, які були сплачені до бюджету, (аркуш справи 10).

Згідно пункту 6 Закону України «Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України», до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Провадження по адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, що діє на час здійснення окремої процесуальної дії, розгляду справи.

Розглянув матеріали справи, заслухав представників сторін, дослідив надані докази, суд

в с т а н о в и в :

За результатами невиїзної позапланової перевірки Відкритого акціонерного товариства «Полівтор» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень місяць 2006року з врахуванням отриманих матеріалів з питань правових відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Нова Євромережа» по ланцюгу постачання складено акт №100/23-0/00426408 від 20.02.2007р., (аркуш справи 54).

Перевіркою встановлено, що відповідно до пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підлягає зменшенню розмір відшкодування податку на додану вартість за березень 2006року на суму 380402,00грн.

Згідно статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Для органів державної податкової служби таким доказом є акт документальної перевірки, у якому згідно з пунктом 1.7 розділу 1 та пунктом 2 розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб’єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 16.08.2005р. №327, зазначено, що факти виявлених порушень податкового і валютного законодавства в акті документальної перевірки повинні викладатися чітко, об’єктивно та в повній мірі, з посиланням на первинні документи, що підтверджують наявність зазначених фактів та на підставі яких вчинені записи у податковому та бухгалтерському обліку, з наведенням кореспонденції рахунків та інших доказів, що достовірно підтверджують наявність факту порушення, із зазначенням змісту порушень.

Лише за умови дотримання контролюючим органом зазначених вимог щодо фіксування факту виявлених порушень є підстави для визначення платнику податкових зобов’язань.

24.02.2007р. відповідачем на підставі неіснуючого акту перевірки винесене податкове повідомлення-рішення №0000022304/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 380402,00грн., (аркуш справи 22).

За результатами апеляційного оскарження відносно позивача винесені податкові повідомлення-рішення: від 24.02.2007р. №0000022304/0, від 28.04.2007р. №0000022304/1, від 13.07.2007р. №0000022304/2, від 18.09.2007р. №0000022304/3, які теж оспорюється позивачем, (аркуші справи 19-21).

Суд вважає, що позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Полівтор» підлягають задоволенню через наступне.

Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Згідно з статтею 2 Закону України “Про судоустрій”, суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і законних інтересів юридичних осіб. Частиною 3 статті 3 вказаного Закону встановлено, що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією України та законами. Відповідно до частини 1 статті 6 цього ж Закону, усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав і законних інтересів незалежним і неупередженим судом. Згідно з частиною 3 зазначеної статті, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 року визначено, що частина 2 статті 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб'єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи, у разі виникнення спору, можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України. Держава має забезпечувати захист прав усіх суб'єктів правовідносин, в тому числі у судовому порядку. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Перевіркою встановлено, що основним постачальником Відкритого акціонерного товариства «Полівтор» у березні 2006року було Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова Євромережа», по операції з продажу поліетилену. Згідно з даними податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2006р. та додатку 3 до декларації «Розрахунок суми бюджетного відшкодування» не підтверджено правомірність включення до бюджетного відшкодування на загальну суму 380402,00грн. у зв’язку з непідтвердженням сплати вказаних сум до бюджету підприємством – постачальником за результатами зустрічних перевірок.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України у справах про протиправність рішень суб’єктів владних повноважень обов’язок доказування правомірності таких рішень покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Красноперекопською об’єднаною державною податковою інспекцією в АР Крим не враховано, що сума бюджетного відшкодування прямо залежить від вірності визначення суми податкового зобов’язання та податкового кредиту.

Відповідач не прийняв до уваги, що згідно пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, яка визначена згідно даному Закону.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбання (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та /або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У податкових накладних, які були надані позивачу Товариством з обмеженою відповідальністю «Нова Євромережа» в графі «місцезнаходження продавця» зазначалось «м. Київ, вул. Пестеля, будинок,11», тобто, податкова накладна була оформлена належним чином.

Судом не приймається до уваги твердження відповідача про те, що місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Євромережа» не встановлено, оскільки чинне законодавство не передбачає обов’язок покупця перевіряти і визначати місцезнаходження продавця. Отже, сума бюджетного відшкодування, відображена в податковій декларації за березень 2006р., визначена вірно.

Що стосується посилань Красноперекопської об’єднаної державної податкової інспекції в АР Крим на порушення пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (тільки в акті перевірки вказано, а ні в спірних податкових повідомленнях-рішеннях), то слід зазначити що, спірним за даною справою є питання про право Відкритого акціонерного товариства «Полівтор» на податковий кредит, а вказаний пункт 1.8 дає тільки визначення терміну «бюджетне відшкодування» і не визначає ніяких підстав, від яких би залежало право на податковий кредит.

Пунктом 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначається, що бюджетне відшкодування – це сума, яка підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених даним Законом. Вказаний пункт дає загальне розуміння поняттю «бюджетне відшкодування» і є відсильною нормою, оскільки безпосередньо не встановлює порядок визначення суми бюджетного відшкодування, а відсилає до інших норм даного Закону.

Іншою такою нормою Закону України «Про податок на додану вартість» є підпункт 7.7.1 пункту 7.7 статті 7, якій передбачає, що суми податку, які підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, які виникли у зв’язку з якою-небудь поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, і сумою податкового кредиту звітного періоду. На підставі підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 даного Закону відшкодуванню платнику податку із Державного бюджету України належить сума, яка при її визначенні згідно підпункту 7.7.1 має від’ємне значення. Таким чином, сума бюджетного відшкодування залежить від правильності визначення суми податкових зобов’язань і податкового кредиту, але не навпаки.

Суд не приймає до уваги доводи Красноперекопської об’єднаної державної податкової інспекції в АР Крим про те, що Відкритим акціонерним товариством «Полівтор» не доведено факт сплати податку на додану вартість до бюджету через наступне.

Згідно зі статтею 19, статтею 67 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожен зобов’язаний сплачувати податки та збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Діюче законодавство України, зокрема, і Закон України «Про податок на додану вартість» не встановлюють зобов’язань покупця сплачувати податок на додану вартість ще і до бюджету, якщо такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку на додану вартість, яка включена до ціни товару, є податковим зобов’язанням продавця товару і саме продавець товару несе зобов’язання по сплаті даного податку до бюджету.

У даному випадку таке зобов’язання покладено Красноперекопською об’єднаною державною податковою інспекцією в АР Крим на Відкрите акціонерне товариство «Полівтор», що суперечить вимогам діючого законодавства.

Оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку статей 69,70, 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем достатніх доказів про правомірність зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 380402,00грн.

Отже, невірне застосування відповідачем норм матеріального права спричинило прийняття неправильних податкових повідомлень-рішень, що є підставою для їх скасування.

Позивач також просить заборонити Красноперекопській об’єднаній державній податковій інспекції в АР Крим здійснювати будь-які дії щодо стягнення податкового боргу, визначеного у податкових повідомленнях-рішеннях: від 24.02.2007р. №0000022304/0, від 28.04.2007р. №0000022304/1, від 13.07.2007р. №0000022304/2, від 18.09.2007р. №0000022304/3, оскільки дані рішення є неузгодженими.

Як свідчать матеріали справи, у листопаді 2007 року на підставі пунктів 1 та 6 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку з питань порушення позивачем податкового законодавства, за результатами якої складений акт перевірки від 16.11.2007р. №835/15-02/00426408, у якому зазначалося, що Відкрите акціонерне товариство «Полівтор» несвоєчасно узгоджене податкове зобов’язання з податку на додану вартість, що є порушенням вимог підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Тому, 28.09.2007р. до картки особового рахунку було проведено податкове зобов’язання з податку на додану вартість після адміністративного оскарження, яке донараховано за результатами позапланової перевірки з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість. Якщо платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання в граничні терміни, такий платник податків зобов’язаний сплатити штраф (підпункт 17.1.3 пункт 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).

Враховуючи те, що ухвала господарського суду АР Крим про відкриття провадження у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Полівтор» про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення станом на 22.11.2007р. до відповідача не надходила, Красноперекопською об’єднаною державною податковою інспекцією в АР Крим була проведена невиїзна документальна перевірка.

Однак, поза увагою відповідача залишився той факт, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу, податкове зобов’язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення (абзац 5 підпункт 5.2 4 пункт 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).

Оскільки у даній час в господарському суді АР Крим знаходиться адміністративна справа за позовом Відкритого акціонерного товариства «Полівтор» про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Красноперекопської об’єднаної державної податкової інспекції в АР Крим від 13.07.2007р. №0000022304/2, то податкове зобов’язання з податку на додану вартість вважається неузгодженим до розгляду судом даній справі по суті та прийняття відповідного рішення. Тобто, будь-які стягнення даного неузгодженого зобов’язання або нарахування штрафних санкцій є неправомірним.

Відповідно до вимог статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд у разі задоволення позову може зобов’язати відповідача утриматися від вчинення певних дій.

Частиною 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Полівтор» є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,40грн. з Державного бюджету України на підставі частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 17 січня 2008 року.

У повному обсязі постанову складено 22 січня 2008 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7,8,9,11,12,70,79, 86, 94, 98, 122, 158–163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Красноперекопської об’єднаної державної податкової інспекції в АР Крим від 24.02.2007р. №0000022304/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 380402,00грн.

3. Скасувати податкове повідомлення-рішення Красноперекопської об’єднаної державної податкової інспекції в АР Крим від 28.04.2007р. №0000022304/1, яким зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 380402,00грн.

4. Скасувати податкове повідомлення-рішення Красноперекопської об’єднаної державної податкової інспекції в АР Крим від 13.07.2007р. №0000022304/2, яким зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 380402,00грн.

5. Скасувати податкове повідомлення-рішення Красноперекопської об’єднаної державної податкової інспекції в АР Крим від 18.09.2007р. №0000022304/3, яким зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 380402,00грн.

6. Заборонити Красноперекопській об’єднаній державній податковій інспекції в АР Крим здійснювати будь-які дії щодо стягнення податкового боргу, визначеного у податкових повідомленнях-рішеннях: від 24.02.2007р. №0000022304/0, від 28.04.2007р. №0000022304/1, від 13.07.2007р. №0000022304/2, від 18.09.2007р. №0000022304/3, оскільки дані рішення є неузгодженими.

7. Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Полівтор», (96000, АР Крим, м. Красноперекопськ, вул. Таврічеська,2-А, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 00426408, банківські реквізити: рахунок 26008456091324 в КРФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 324010)3,40грн. судового збору.

Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного господарського суду через господарський суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови в десятиденний строк з дня складення постанови у повному обсязі, з подальшим поданням апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження та в порядку, передбаченому частиною 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, у разі неподання відповідної заяви (стаття 254 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Іщенко Г.М.