Рішення № 134095681, 16.02.2026, Лисянський районний суд Черкаської області

Справа № 588/2110/25

Провадження № 2/700/134/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2026 року Лисянський районний суд Черкаської області в складі головуючого судді Бесараб Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Лисянка цивільну справу №588/2110/25, провадження №2/700/134/26 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», представник позивача адвокат Ткаченко Юлія Олегівна до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

В С Т А H О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 29.06.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір позики №75847115, умовами якого встановлено, що кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 3000,00 грн строком на 30 днів із процентною ставкою у розмірі 1,99 %, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту. 21.12.2021 року згідно умов Договору факторингу №2112 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступлено право вимоги за договором позики №75847115 від 29.06.2021 року на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами», у відповідності до умов якого ТОВ «Фінансова компанія управління активами» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 31.03.2023 ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали договір факторингу № 310323-ФМ, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики №75847115 від 29.06.2021. Відповідно до реєстру прав вимог від 31.03.2023 року сума боргу перед ТОВ «Фінпром Маркет» становить 8713,65 грн. Всупереч умов кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав належним чином свого зобов`язання, а тому позивач просить стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 8713,65 грн, понесені судові витрати, а також витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою судді Лисянського районного суду Черкаської області від 30 грудня 2025 року було відкрито провадження у цивільній справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, у відповідності до вимог ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України.

02.02.2026 року представник відповідача - адвокат Олійник Наталія Олександрівна, через систему «Електронний суд» направила до суду відзив на позовну заяву, в якому вказано, що відповідач не заперечує факт отримання грошових коштів у розмірі 3000 грн, однак категорично заперечує правомірність нарахування процентів у сумі 5713,65 грн та просить про застосування строку позовної давності. Згідно Договору про споживчий кредит №75847115 від 29.06.2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» зобов`язалось надати йому кредит у розмірі 3000,00 грн, строком на 30 днів з 29.06.2021 по 29.07.2021 року. 01.12.2025 року ТОВ «Фінпром Маркет» звернувся до відповідача з позовом про стягнення заборгованості за договором. З вищевикладеного вбачається, що споживчий кредит №75847115 було надано ОСОБА_1 на 30 днів з 29.06.2021 по 29.07.2021 року, а відтак строк позовної давності слід відраховувати з 30.07.2021 року, трирічний строк позовної давності закінчився 29.07.2024, а представник позивача звернувся до суду з позовом лише 01.12.2025 року. Нараховані проценти вважає необґрунтованими, які майже вдвічі перевищують тіло кредиту. Просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник позивача ТОВ «Фінпром Маркет» надала суду відповідь на відзив та вказала, що відповідно до відзиву відповідач визнає факт укладення кредитного договору, отримання коштів та наявності заборгованості, проте просить застосувати наслідки спливу строку позовної давності. На думку позивача строк позовної давності не сплив, оскільки його перебіг на час карантину було продовжено, а згодом на час дії воєнного стану зупинено. Просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Дослідивши матеріали даної справи та докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Судом із матеріалів справи встановлено, що 29.06.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір позики №75847115, умовами якого встановлено, що кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 3000,00 грн, строком на 30 днів із про центною ставкою у розмірі 1,99 %, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту.

29.06.2021 року позивач надав відповідачу кредит у розмірі 3000,00 грн, що підтверджується копією квитанції про перерахунок коштів на рахунок відповідача, чим виконав свої зобов`язання своєчасно та в повному обсязі.

21.12.2021 року згідно умов Договору факторингу №2112, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступлено право вимоги за договором позики №75847115 від 29.06.2021 року на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами», у відповідності до умов якого ТОВ «Фінансова компанія управління активами» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором позики №75847115 від 29.06.2021 року.

31.03.2023 року згідно умов Договору факторингу №310323-ФМ, ТОВ «Фінансова компанія управління активами» відступлено право вимоги за договором позики №75847115 від 29.06.2021 року на користь ТОВ «Фінпром Маркет», у відповідності до умов якого ТОВ «Фінпром Маркет» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики №75847115 від 29.06.2021 року.

Відповідно до реєстру прав вимог від 31.03.2023 року до договору факторингу № №310323-ФМ сума боргу відповідача перед ТОВ «Фінпром Маркет» становить 8713,65 грн, з яких:

- заборгованість тілом кредиту - 3000,00 грн;

- заборгованість за відсотками - 5713,65 грн.

Розглядаючи даний спір, суд виходить із того, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються загальними положення ЦК України про зобов`язання та параграфом 2 Глави 71 ЦК України "Кредит".

Відповідно до ч. 1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до інформації АТ КБ «ПриватБанк», яка була витребувана судом на клопотання представника позивача, картковий рахунок № НОМЕР_1 належить відповідачу ОСОБА_1 та 29.06.2021 на вказаний картковий рахунок здійснено зарахування коштів в розмірі 3000,00 грн.

ТОВ «Фінпром Маркет» виконало свої зобов`язання своєчасно та в повному обсязі. До теперішнього часу відповідач не сплатив позивачу заборгованість, розрахунок та розмір якої зазначені в додатку до даної позовної заяви, чим порушив свої зобов`язання, встановлені договором.

Суд відхиляє позицію сторони відповідача про незаконно нараховані відсотки позивачем через перевищення майже вдвічі тіла кредиту, оскільки саме такий розмір відсотків був погоджений сторонами кредитного договору.

Частиною 1 статті 1046 ЦК України визначено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Відповідно ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму або не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

На підставі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Встановлено, що відповідач з умовами договору був ознайомлений, підписав договір №75847115 від 29.06.2021, однак умови договору порушив.

Отже, позивачем доведено факт укладення кредитного договору, факт отримання відповідачем грошових коштів та порушення ним зобов`язання щодо їх повернення. Розрахунок заборгованості за кредитним договором проведений позивачем відповідно до умов договору, в межах строку його дії з урахуванням пролонгації.

Що стосується строків позовної давності, суд зазначає наступне:

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Разом з цим, відповідно до п.12 Перехідних та прикінцевих положень до ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) 12 березня 2020 року на території України був встановлений карантин, дію якого неодноразово продовжено. Дію карантину скасовано 01 липня 2023 року.

Крім того, відповідно до п. 19 Перехідних та прикінцевих положень до ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Таким чином, з 12.03.2020 по 01.07.2023 року перебіг строків позовної давності продовжено, а з 24.02.2022 року по 04.09.2025 перебіг строків позовної давності зупинено. Отже, строки позовної давності позивачем не були пропущені, а тому суд не вбачає правових підстав для застосування строку позовної давності.

Враховуючи, що відповідач не виконав свої зобов`язання, не повернув кредитні кошти у строк, встановлений договором, заборгованість підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Що стосується вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4500,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої-третьої статті 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19) витрати на професійну правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) суду надано договір про надання правової допомоги №25-08/25/ФП від 25.08.2025 року, укладений між ТОВ «Фінпром Маркет» в особі директора Ґедзь Ольги Віталіївни, що діє на підставі Статуту, та адвоката Ткаченко Юлії Олегівни з другої сторони, відповідно до Договору про надання правової (правничої) допомоги №25-08/25/ФП від 25.08.2025 року, витягу з акту №3-ФП від 06.10.2025, на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Ткаченко Ю.О.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Враховуючи вищевикладене, складність справи, з урахуванням виконаної адвокатом роботи та витрачений час, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та з врахуванням того, що позов задоволено, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4500,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача також підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Керуючись ст. ст.12, 13, 141, 259, 268, 279, 263-265, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», представник позивача адвокат Ткаченко Юлія Олегівна до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити.

Стягнути ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованість за договором №75847115 від 29.06.2021 року у розмірі 8713,65 (вісім тисяч сімсот тринадцять гривень 65 копiйок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) - у відшкодування судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4500,00 грн (чотири тисячі п`ятсот гривень 00 копiйок ).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», код ЄДРПОУ: 43311346, місцезнаходження юридичної особи: вул. Садова, 31/33 м.Ірпінь Київська область.

Представник позивача - Ткаченко Юлія Олегівна, місцезнаходження: вул. Садова, 31/33 м.Ірпінь Київська область.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової карти платників податків: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Наталія БЕСАРАБ