Рішення № 134094143, 16.02.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/10982/25

Провадження № 2/357/1326/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Бебешко М. М. ,

при секретарі Ільницька І. П.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Представник ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» звернувся до суду з вказаним позовом, шляхом направлення засобами поштового зв`язку, який зареєстрований судом 17.07.2025, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 43795,79 грн, а також судовий збір та витрати на правову допомогу в розмірі 38645,51 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 31.10.2018 між АТ «Альфа-Банк» та відповідачем шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) уклали угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії в розмірі 200000,00 грн. Процентна ставка 24% річних. Тип процентної ставки фіксований. Обов`язковий мінімальний платіж запропоновано встановити в розмірі 5% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн. АТ «Альфа банк» прийняв пропозицію відповідача на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк».

Взяті на себе зобов`язання за кредитним договором позивач виконав, однак станом на 20.09.2021 за кредитним договором загальна сума заборгованості відповідача за кредитом становить 38645,51 грн, що підтверджується розрахуноком заборгованості.

20.09.2021 між АТ «Альфа Банк» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» було укладено договір факторингу, за умовами якого права вимоги за кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК «Еліт Фінанс». Таким чином ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло статусу кредитора за кредитним договором від 31.10.2018, укладеним між АТ «Альфа-Банк» та відповідачем.

Згідно детального розрахунку заборгованості станом на 20.09.2021 загальний розмір заборгованості відповідача становить 38645,51 грн.

Відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2025 вказану справу передано на розгляд судді Бебешко М.М.

Ухвалою суду від 18 липня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 08 вересня 2025 року.

Заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 жовтня 2025 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» заборгованість за Кредитним договором № 631040066 від 31.10.2018 року в розмірі 38645,51 грн, судовий збір в розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правову допомогу в розмірі 9200,00 грн.

Ухвалою суду від 12.12.2025 Заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення задоволено. Скасовано заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 жовтня 2025 року за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 16 лютого 2026 року на 10.00 год.

30 грудня 2025 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача ОСОБА_1 . Відповідач позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними доказами. Вказав, що в матеріалах справи відсутній кредитний договір, на підставі якого позивач заявляє вимоги. Натомість позивач надав лише оферту (пропозицію), яка за своєю правовою природою не є договором, не підтверджує факт укладання кредитного договору. Оферта не може замінювати собою договорі, на який вона прямо посилається. Вказав, що виписка по рахунку ґрунтується на договорі, якого не подано до суду. В матеріалах справи міститься виписка по рахунку кредитної картки , у якій зазначено ім`я відповідача, договір № 631040066. Виписка є похідним документом, який безпосередньо ґрунтується на кредитному договорі з конкретним номером, проте первинний документ сам кредитний договір відсутній. З оферти вбачається, що відповідач зазначав пропонований кредитний ліміт 200000,00 грн. Водночас з виписки по рахунку фактично встановлений ліміт становив 16500,00 грн. Розмір кредитного ліміту є істотною умовою кредитного договору. Жодного доказу того, що відповідач погодився на зміну цієї умови чи підписав інший договір або додаткову угоду в матеріалах справи немає. З виписки по рахунку вбачається, що вона сформована за період з 31.10.2018 по 20.09.2021, при цьому поточна сума заборгованості на кінцеву дату виписки 0,00 грн. Отже, станом на 20.09.2021 у виписці, на яку позивач посилається як на доказ виникнення заборгованості борг був відсутній. В матеріалах справи відсутній розрахунок заборгованості, складений первісним кредитором банком. З додатку до договору факторингу вбачається, що позивач набув право вимоги за договором без номера. Водночас в матеріалах справи фігурує договір № 631040066. Таким чином відсутній належний зв`язок між договором, за яким нібито виник борг та договором, за яким перейшло право вимоги.

16 січня 2026 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, яка обґрунтована тим, що позивачем разом з позовною заявою надано оферту відповідача про отримання кредиту, в якій вказані всі істотні умови договору банківського кредиту. На підтвердження прийняття даної оферти відповідача (умов отримання кредиту, які запропоновані саме відповідачем) АТ «Альфа Банк» було вчинено конклюдентні дії, а саме видано (перераховано) кредит, що підтверджується випискою по рахунку, яка надана разом з позовною заявою. Більше того, в наданій позивачем разом з позовною заявою оферті відповідача у самому низу зазначено, що відповідач підтверджує власноручним підписом, що йому на його оферту АТ «Альфа Банк» надано акцепту. Отже, укладення кредитного договору між позивачем та відповідачем відбулось саме шляхом прийняття оферти (пропозиції) Відповідача АТ «Альфа Банк». Надані позивачем виписки по рахунку є доказами видачі кредиту та доказами наявності заборгованості відповідача у розумінні вищевказаних вимог законодавства. Тому просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Сторони в судове засідання 16 лютого 2026 року не з`явились.

Фіксування судового процесу не здійснювалося відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне:

31.10.2018 між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено угоду про надання кредиту № 631040066 (а.с. 5), шляхом підписання оферти та акцепту публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії.

За умовами договору тип кредиту кредитування рахунку та встановлення відновлювальної кредитної лінії з лімітом 200000,00 грн. Процентна ставка за користування коштами відновлювальної лінії встановлено в розмірі 24% річних. Обов`язковий мінімальний платіж запропоновано встановити в розмірі 5% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Передбачено ст. 628 ЦК України, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

Ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За ч 2. ст. 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена (частина перша, третя статті 641 ЦК України).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (частина перша та друга статті 642 ЦК України).

Так судом встановлено, що АТ «Альфа Банк» та ОСОБА_1 уклали угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлюваної кредитної лінії № 631040066 шляхом підписання оферти на укладання договору, наданої ОСОБА_1 та Акцепту (прийняття) пропозиції на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Власноручним підписом ОСОБА_1 підтвердив отримання акцепту пропозиції на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії (а.с. 5).

Надання кредитних коштів підтверджується випискою по особовому рахунку № НОМЕР_1 , що відкритий на ім`я ОСОБА_1 за період з 31.10.2018 по 20.09.2021 (а.с. 14-18).

Таким чином, підписання акцепту АТ «Альфа-Банк» та наданням відповідачу в користування кредитних коштів в межах кредитного ліміту спростовує твердження відповідача про не укладення договору № 631040066 від 31.10.2018. Крім того, як вбачається з розрахунку заборгованості та виписки по рахунку відповідач частково здійснював погашення заборгованості, що свідчить про визнання ним укладення кредитного договору.

Суд критично оцінює твердження відповідача про встановлення кредитного ліміту в іншому розмірі, аніж в оферті, де сума кредитного ліміту становить 200000,00 грн, оскільки вказана сума є максимально доступним кредитним лімітом, наданим в користування відповідачу.

Крім того, позивач надав Паспорт споживчого кредиту, підписаний власноручним підписом ОСОБА_1 , в якому містяться умови договору, крім того, передбачено штраф за прострочення внесення суми мінімального платежу, одноразово за кожний факт прострочки 100 грн в день виникнення заборгованості; 300 грн в разі якщо сума простроченої заборгованості не погашена протягом 5 робочих днів.

Згідно розрахунку заборгованості за договором розмір заборгованості ОСОБА_1 станом на 20.09.2021 складає 38645,51 грн (а.с. 19). Відповідач заперечуючи розрахунок заборгованості, контр розрахунку не надав, не спростував розрахунок заборгованості наданий позивачем.

Також у виписці по рахунку, вбачається, що 20.09.2021 відбулось згортання активу в зв`язку з продажем згідно договору факторингу № 3 ФК «Еліт Фінанс» від 20.09.2021 на суму 34727,51 грн.

20.09.2021 між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» було укладено договір факторингу № 3 (а.с. 7-11), відповідно до якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає фактору, а фактор набуває належне клієнту право вимоги до боржників за договорами, перелік яких наведений в додатку №1-1 до договору.

Відповідно до п. 2.3 Договору, право вимоги вважається відступленим фактору з дати оплати фактором ціни права вимоги відповідно до п. 4.2 Договору. В дату здійснення оплати фактором ціни права вимоги відповідно до п. 4.2 Договору сторони підписують акт приймання-передачі реєстру боржників, за формою встановленою у додатку №2 до цього договору.

Згідно платіжного доручення № 559 від 20.09.2021 (а.с. 16) ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» здійснило оплату ціни права вимоги згідно договору факторингу № 3 від 20.09.2021 на суму 12844800,00 грн (а.с. 16).

Відповідно до виписки з додатку до договору факторингу № 3 від 20.09.2021 ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором № б/н від 31.10.2018 в розмірі 38645,51 грн, що складається з заборгованості за тілом кредиту 34727,51 грн та заборгованості по відсотках 0,00 грн (а.с. 17), заборгованості за штрафними санкціями - 3918,00 грн, що відповідає розрахунку заборгованості (а.с. 13).

Відповідно до приписів ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредитору. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ст. 516 ЦПК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник у зобов`язанні не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Положеннями ст. 1077, 1078 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Ст. 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

За змістом наведених вище положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов`язку виконати зобов`язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов`язання на рахунок первинного кредитора.

При цьому аналіз змісту ст. 1082 ЦК України дозволяє дійти висновку, що викладені в ній положення щодо обов`язку боржника здійснити платіж факторові за умови, що боржник одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові, стосуються позасудового порядку вирішення спору. При цьому невиконання фактором цього обов`язку не звільняє боржника від виконання обов`язків за кредитним договором, а лише дає йому право на виконання свого обов`язку перед первісним кредитором.

Згідно ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Ст. 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Відповідно ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму або не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів.

На підставі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно із приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положеннями ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідач з умовами договору був ознайомлений, підписав договір у формі надання Оферти АТ «Альфа Банк» на укладення договору та отримання Акцепту від АТ «Альфа Банк» і отримав кредит у вигляді кредитного ліміту, частково погашав заборгованість, однак, всупереч умовам кредитного договору, не виконав в повному обсязі своїх зобов`язань щодо повернення наданого йому кредиту.

Таким чином, позивачем доведено факт укладення кредитного договору, факт отримання відповідачем грошових коштів та порушення ним зобов`язання щодо їх повернення, тому, заборгованість за кредитним договором визначена станом на 20.09.2021 у розмірі 38645,51 грн, є доведеною та обґрунтованою.

Відповідно до змісту ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно із ч.2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79, 80 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ч. 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідач не подав жодних доказів на спростування позовних вимог, на підтвердження відсутності заборгованості.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам наданих позивачем в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення у повному обсязі.

Згідно з положеннями статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано копію договору №03-07/24 про надання правничої допомоги від 03.07.2024, укладений між ТОВ ФК «Еліт Фінанс» та адвокатом Литвиненко Оксаною Ігорівною (а.с. 20-21), копію акту приймання передачі наданих робіт №1 від 15.07.2024, згідно з яким загальна вартість наданих юридичних послуг у справі за позовом до Батенка В.. становить 9200,00 грн та включає в себе первинну консультацію в сумі 1000,00 грн (1 год), правовий аналіз поданих документів в сумі 4000,00 грн (2 год) та підготовку і подання позовної заяви в сумі 4200,00 грн (2,1 год) (а.с. 22), копію платіжної інструкції № 4917 від 01.10.2024 про перерахування ТОВ ФК «Еліт Фінанс» на користь адвоката Литвиненко О.І. грошових коштів в сумі 9200,00 грн в якості оплати за виконання договору № 03-07/24 про надання правничої допомоги від 03.07.2024 (а.с. 24).

Згідно додаткової постанови Верховного суду від 23 грудня 2021 року в справі № 923/560/17 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу). Близька за змістом правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 зі справи N 922/445/19.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року суд зазначає, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

ВС зауважив, що у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких втрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких втрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).

Враховуючи те, що дана справа про стягнення заборгованості є справою незначної складності, провадження відкрито в порядку спрощеного позовного провадження, суд дійшов висновку, що визначена позивачем сума понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9200,00 є необґрунтованою та є завищеною у контексті обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, досліджених та підготовлених доказів, обсягу нормативно-правових актів, використаних адвокатом та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг з розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу 9200,00 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн, відповідає критерію справедливості, розумної необхідності таких витрат, з урахуванням складності справи та вчинених адвокатами дій.

Частинами 1 та 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимоги з відповідача на користь позивача стягуються судові витрати в розмірі сплаченого судового збору 2422,40 грн та витрати на професійну правову допомогу 5000,00 грн.

Керуючись ст. 12, 13, 76, 77, 81, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» заборгованість за Кредитним договором № 631040066 від 31.10.2018 року в розмірі 38645,51 грн, судовий збір в розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правову допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», місце знаходження: 03035, місто Київ, пл. Солом`янська, 2. Код ЄДРПОУ: 40340222.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце зареєстрованого проживання: АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_2 .

Суддя М. М. Бебешко