Рішення № 134093911, 13.02.2026, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 285/6752/25

провадження у справі № 2/0285/503/26

13 лютого 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді Васильчук Л. Й.,

за участі секретаря судового засідання Букши О. В.,

розглянувши цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», в інтересах якого діє представник позивача Степанчук Ольга Анатоліївна

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом в якому просив стягнути із відповідача ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі Товариство, ТОВ «ФК «ЄАПБ») заборгованість за кредитним договором №27915-06/2024 у розмірі 26550 грн, а також понесені позивачем судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 20.06.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №27915-06/2024 (далі Кредитний договір), який підписано електронним підписом, що відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора. 19.11.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» та позивачем укладено договір факторингу №191124/2 у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників, зокрема до відповідача у сумі 26550 грн, з яких: 6000 - сума заборгованості за основною сумою боргу; 8550 грн сума заборгованості за процентами, 12000 грн сума заборгованості за штрафними санкціями, яку представник позивача просить стягнути у примусовому порядку.

Ухвалою від 15.12.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення сторін.

Правом подати відзив на позов або будь-які заперечення щодо змісту і вимог позовної заяви відповідач не скористалась. Також до суду не надходили від відповідача заяви чи клопотання щодо розгляду справи. Копія ухвали про відкриття провадження разом із копією позовної заяви з додатками в цій справі судом направлялася за зареєстрованим місцем проживання відповідача, однак поштовий конверт повернувся на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Повідомлення відповідача про розгляд справи здійснювалися також через оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України.

Згідно з постановою Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 надіслання листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб говорити про належне повідомлення, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю суду.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить наступного висновку.

Згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За нормою ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Судом встановлено, що 20.06.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №27915-06/2024, відповідно до умов якого Товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 6000 грн на строк 120 днів. Кінцева дата погашення кредиту17.10.2024. За користування кредитом Товариство нараховує проценти, що є платою за користування кредитом. Тип процентної ставки: фіксована. Денна процентна складає 1,5% та застосовується у межах строку кредитування. Кредит надається у безготівковій формі на рахунок клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

У відповідності до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Кредитний договір підписано електронним підписом W0292. Крім того, електронними підписами підписано графік платежів, інформаційне повідомлення та паспорт споживчого кредиту.

Із листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення», яке надає послуги з переказу коштів відповідно до договору про переказ коштів ФК-П-2022/01-1 від 12.01.2022, укладеного між компанією та ТОВ «Аванс Кредит»слідує, що 20.06.2024 на карту № НОМЕР_1 було зараховано 6000 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «Аванс Кредит» сума заборгованості за Кредитним договором станом на 19.11.2024 складає26550 грн, з яких: 6000 - сума заборгованості за основною сумою боргу; 20550 грн сума заборгованості за процентами.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Разом з тим, статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення кредитного договору.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06.02.2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 року №231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Судом встановлено, що 19.11.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу №191124/2, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» отримало права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників від 19.11.2024 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 26550 грн, з яких: 6000 грн тіло кредиту, 8550 грн проценти, 12000 грн штраф.

З моменту отримання права вимоги до відповідача за Кредитним договором ТОВ «ФК «ЄАПБ» не здійснювало жодних нарахувань.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Із позовної заяви слідує, що загальна сума заборгованості становить 26550 грн, яка складається із: основного боргу 6000 грн; заборгованості за процентами 8550 грн, та заборгованості за штрафними санкціями 12000 грн.

Разом з тим, суд не погоджується із вказаними розрахунками з огляду на наступне.

Відповідно до ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Вказана норма була введена в дію Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 № 498-IX та набрала чинності 24.12.2023.

Передбачений п.17 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» перехідний період у 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" із дозволеною ставкою: протягом перших 120 днів - 2,5 %, протягом наступних 120 днів - 1,5%, поширюється лише на договори, укладені до набрання Законом чинності, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання Законом чинності. Про це зазначено у ч.2 розділу ІІ Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Отже, укладаючи 20.06.2024 Кредитний договір, який за своєю суттю є договором споживчого кредитування, первісний кредитор не мав права визначати денну проценту ставку у розмірі 1,5 %, оскільки її максимальний розмір не може перевищувати 1% на день.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 14.07.2024 сплатив 1500 грн, яка була розподілена на оплату відсотків.

Перевіривши вказаний розрахунок заборгованості, судом встановлено, що первісним кредитором правильно нараховані відсотки за денною процентною ставкою 1%, а тому загальна сума заборгованості ОСОБА_1 станом на 14.07.2024 становить 6000 грн, яка складається із: 6000 грн - основний борг; 0 грн - відсотки.

Однак, починаючи із 15.07.2024 первісним кредитором нараховано відсотки у сумі 1,5%, що не відповідає вимогам Закону України «Про споживче кредитування», а відтак, судом проведено власний розрахунок заборгованості ОСОБА_1 , по відсотках за процентною ставкою 1%, а саме:

- за період з 15.07.2024 по 17.10.2024 (95 календарних днів): 6000 грн. (сума боргу) х 1 % : 100 % = 60 грн. х 95 днів = 5700 грн.

Таким чином, загальна заборгованість ОСОБА_1 за Кредитним договором станом на 17.10.2024 становить 11700 грн, яка складається із: 6000 грн. - тіло кредиту; 5700 грн відсотки.

Крім того, суд не погоджується з нарахованими штрафними санкціями з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX та набрав чинності 17.03.2022, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, ураховуючи, що за Кредитним договором нараховано штрафні санкції у сумі 12000 грн у період дії воєнного стану, що суперечить положенням пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а тому відсутні підстави для їх стягнення із відповідача, у зв`язку з чим вимога позивача в цій частині не підлягає задоволенню.

Із урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку, що заборгованість ОСОБА_1 за Кредитним договором, яка підлягає стягненню на користь позивача, становить 11700 грн, яка складається із: 6000 грн. - тіло кредиту; 5700 грн відсотки.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, із відповідача на користь Товариства підлягають стягненню 1334,37 грн (11700*3028/26550) судового збору за подання позовної заяви.

Керуючись статтями 76-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (вул. Симона Петлюри, 30, м. Київ, 01032, ЄДРПОУ 35625014, НОМЕР_3 у АТ «Такскомбанк»,) заборгованість за Кредитним договором №27915-06/2024 від 20.06.2024 у розмірі 11700 грн (одинадцять тисяч сімсот гривень), з яких: 6000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 5700 грн. - заборгованість за процентами; судовий збір в розмірі 1334,37 грн. (одна тисяча триста тридцять чотири гривні 37 коп.).

Судове рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на нього протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення або з дня його складення, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи (ст.ст.352, 354 ЦПК України).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну його частини або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано; у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після апеляційного перегляду (ст.273 ЦПК України).

Головуючий суддя Л. Й. Васильчук