Рішення № 134093789, 06.02.2026, Ємільчинський районний суд Житомирської області

Справа № 277/1696/25

РІШЕННЯ

іменем України

"06" лютого 2026 р. с-ще Ємільчине

Ємільчинський районний суд Житомирської області

в складі: головуючого судді Заполовського В.В.

за участю секретаря с/з Лук`янчук Т.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, відповідно до вимог ст.247 ч.2 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

в с т а н о в и в:

ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №28.02.2025-100002793 від 28.02.2025 року в сумі 9960 грн. та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.02.2025 року між ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №28.02.2025-100002793, який підписаний електронним підписом відповідача, що відтворений шляхом використання відповідачем одноразового ідентифікатора. Підписанням кредитного договору відповідач підтвердив, що ознайомлений і приймає умови кредитного договору (оферти).

Позивач вказав, що виконав свої зобов`язання за Договором у повному обсязі, оскільки надав відповідачу кредит у розмірі 3000,00 грн., що підтверджується квитанцією про перерахунок коштів від 28.02.2025 року.

Відповідно до умов договору заявка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою позичальник ознайомився під час укладення кредитного договору.

Відповідач всупереч чинному законодавству та умовам Договору належним чином покладені на нього зобов`язання не виконав, порушив умови Договору і має прострочену заборгованість, яка станом на дату подання позову складає 9960 грн., яка складається з: 3000 грн. тіла кредиту; 4650 грн. процентів; 270 грн. комісії (пов`язаної з наданням кредиту); 540 грн. додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості); 1500 грн. - неустойки.

07.01.2026 року по справі було відкрито провадження та розгляд справи призначено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог або, як альтернативу, зменшити розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій та процентів до мінімально допустимого рівня, зазначивши, що позивачем не надано доказів укладення кредитного договору з ним. Розмір заявленої до стягнення заборгованості є спірним та необґрунтованим. Позивач не надав детального та зрозумілого розрахунку боргу із зазначенням суми основного боргу, процентів, штрафів та пені, правових підстав їх нарахування. Відповідач вважає, що заявлені штрафні санкції та проценти є надмірними та такими, що порушують принципи розумності та справедливості, передбачені цивільним законодавством України, а тому підлягають зменшенню або відмові у їх стягненні.

У відповіді на відзив представник позивача просив позовні вимоги задовольнити, зазначивши, що відповідач не надав жодного доказу на підтвердження своїх заперечень або на спростування доводів позивача. Під час укладення кредитного договору відповідача було ідентифіковано через систему BankID. Своїм підписом на договорі відповідач підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов`язується їх виконувати. Розмір процентної ставки, зазначений у кредитному договорі, відповідає чинному законодавству. За відсутності доказів оскарження відповідачем умов договору щодо встановлення комісії, відсутні підстави для відмови у стягненні вказаного платежу з відповідача.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 28 лютого 2025 року ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір (оферти) в електронній формі №28.02.2025-100002793, підписавши електронним підписом пропозицію про укладення кредитного договору (оферту), заявку на утримання кредиту, паспорт споживчого кредиту.

Відповідно до умов Договору Позичальнику надається кредит у розмірі - 3000 грн.

В заявці від 28.02.2025 року позичальник ОСОБА_1 вказав реквізити належного йому електронного платіжного засобу для перерахування коштів за кредитним договором 4441-11хх-хххх-4625.

Згідно Графіку платежів проценти становлять 4650 грн., сума кредиту 3000 грн. Даним Графіком визначено періоди сплати чергових платежів, які включають суму погашення кредиту та проценти за користування кредитом. Вказані кошти сплачуються кожні 30 днів до 02 жовтня 2025 року включно. Загальна вартість кредиту становить 8460 грн., що включає в себе тіло кредиту, проценти та комісію за надання кредиту.

Відповідно до п.8 заявки кредитного договору комісія, пов`язана з наданням кредиту становить 9% від суми кредиту та дорівнює 270 грн.

П.9 заявки кредитного договору передбачено, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості становить 270 грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується кредитором та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно Графіку платежів.

Згідно пункту 3.1 Договору Кредитор зобов`язується надати Кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити Проценти, Комісію.

Пунктом 3.2 встановлено, що Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до пункту 4.1 Договору Кредитор надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача.

Згідно пункту 4.3 Договору Днем надання Кредиту вважається день списання відповідної суми коштів з рахунку Кредитора, а днем погашення Кредиту - день зарахування коштів на поточний рахунок Кредитора, що підтверджується випискою з поточного рахунку Кредитора. У випадку перерахування коштів Позичальником на поточний рахунок Кредитора, Позичальник зобов`язаний забезпечити надходження коштів на останній день строку сплати платежу.

Пунктом 6.1 Договору Позичальник зобов`язався використати Кредит на зазначені в Договорі цілі і забезпечити своєчасне повернення Кредиту та Процентів за користування шляхом внесення в касу Кредитора готівкою або перерахування на рахунок Кредитора в такі терміни: а) повернення кредиту, сплата процентів, комісії не пізніше термінів, вказаних у Графіку платежів; б) неустойка, яка може бути нарахована кредитодавцем за несвоєчасне виконання зобов`язань за цим договором, - негайно, з моменту пред`явлення кредитодавцем вимоги про нарахування таких санкцій.

Згідно позовних вимог ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 9960 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 3000 грн., процентам 4650 грн., комісії за надання кредиту 270 грн., комісії за обслуговування 540 грн., неустойки 1500 грн., чим останнім порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».

За правилами частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 3 статті 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до положень статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст.628, 629 ЦК України).

Частиною 1 статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч.2 ст.638 ЦК України).

За правилом частини 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За приписами частини 2 статті 1054 та частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно частини 1 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (надалі Закону).

Статтею 3 Закону передбачено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону).

За правилами частини 5 статті 11 Закону пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч.6 ст.11 Закону).

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями статті 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правилами статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом (ст.ст.610, 611 ЦК України).

Звертаючись з позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» посилається на те, що через невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором №28.02.2025-100002793 від 28 лютого 2025 року утворилась заборгованість, яку позивач просить стягнути на свою користь.

На підтвердження позовних вимог позивачем надано копію пропозиції про укладення кредитного договору (оферта), заявку позичальника, додаток до анкети позичальника, які підписані ОСОБА_1 цифровим підписом одноразовим ідентифікатором.

Зарахування кредитних коштів у сумі 3000 грн. на картковий рахунок ОСОБА_1 підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення», адресованим ТОВ «Споживчий центр», з якого слідує, що відповідно до укладеного між вказаними підприємствами договору на переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024 року 28.02.2025 року було успішно перераховано кошти у сумі 3000 грн. на платіжну карту клієнта №4441111065294625, призначення платежу: видача за договором кредиту №28.02.2025-100002793.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Як вбачається із змісту кредитного договору, а саме пункту 11.3., позичальник підтверджує, що вказаний ним при реєстрації номер телефону належить виключно позичальнику, не переданий та не буде переданий в користування та/або володіння та/або розпорядження будь-яким особам, саме цей номер телефону використовується та буде використовуватись позичальником при виконанні даного договору, вчинені будь-яких операцій за ним.

Згідно пункту 13.12 Кредитного договору, позичальник підтверджує, що інформація, зазначена у частині 2 статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», і яка зазначена у частині 2 статті 12 та частині 2 статті 13 Закону України «Про захист прав споживачів» йому надана.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності укладеного договору. Зазначений договір не визнано недійсним.

Докази того, що наведені умови договору, його форма і порядок укладення суперечать волевиявленню позичальника, було обмеженим і не відповідало його внутрішній волі, відсутні. Викладені істотні умови, права і обов`язки сторін, зокрема, способи та терміни погашення кредиту погоджені сторонами, про що свідчить їх підписання ними.

Відповідач у повному обсязі отримав інформацію про умови кредитування, був ознайомлений з порядком повернення кредиту та інших платежів.

Оскільки судом встановлено, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, суму отриманих від позивача грошових коштів не повернув, тому позов у частині стягнення з відповідача на користь позивача тіла кредиту у розмірі 3000 грн. підлягає задоволенню.

Разом з тим, суд вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог у частині стягнення із відповідача відсотків за користування кредитом з наступних підстав.

Порядок та підстави нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами, зокрема кредитними коштами банку, передбачені статтями 1048 та 1056-1 ЦК України.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно статті 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст.ст.76, 77 ЦПК України).

Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Із долученої до матеріалів справи копії кредитного договору убачається, що реальна річна процентна ставка за кредитом становить 2526,92%.

Відповідно до копії Заявки, яка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою позичальник ознайомився 28.02.2025 року, проценти по кредиту становлять 1% в день (стандартна фіксована незмінна процентна ставка).

Товариством долучено до позову довідку-розрахунок про стан заборгованості за кредитним договором №28.02.2025-100002793 від 28 лютого 2025 року, згідно якої неможливо встановити відповідність нарахованих відсотків за користування кредитом. Також відсутня виписка по особистому кредитному рахунку позичальника, що є первинним документом та підтверджує наявність заборгованості за відсотками.

Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оскільки позивач належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження позовних вимог у частині нарахованих відсотків не надав, підстав для задоволення позову у цій частині не убачається.

Судом встановлено, що відповідачу відповідно до умов кредитного договору №28.02.2025-100002793 від 28.02.2025 року нараховано заборгованість за неустойкою в сумі 1500 грн.

Відповідно до п.18 Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому було неодноразово продовжено та діє на даний час.

Таким чином суд приходить до висновку, що відповідачу заборгованість за неустойкою по кредитному договору нарахована безпідставно та в цій частині позов задоволенню не підлягає.

З відповідача підлягає стягненню на користь позивача, сплачений ним при подачі позовної заяви, судовий збір.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, судові витрати суд стягує з відповідача на користь позивача пропорційно задоволених вимог згідно ст.141 ЦПК України. Позовні вимоги ТОВ «Споживчий Центр» суд задовольняє на 38,25%.

Враховуючи наведене, сума судового збору, що має бути стягнута з відповідача на користь позивача становить 926,57 грн. (2422,40 х 38,25% = 926,57 грн.).

На підставі ст.ст.11, 212, 509, 525, 526, 626, 628, 633, 638, 1048, 1049, 1054 ЦК України та керуючись статтями 7, 12, 13, 76, 77, 81, 89, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ТОВ «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, МФО 305299, р/р НОМЕР_2 ) заборгованість за кредитним договором №28.02.2025-100002793 від 28.02.2025 року в сумі 3810 (три тисячі вісімсот десять) грн., яка складається із: 3000 грн. заборгованості за тілом кредиту, 270 грн. комісії пов`язаної з наданням кредиту, 540 грн. комісії за обслуговування кредитної заборгованості, сплачений при подачі позовної заяви судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 926 (дев`ятсот двадцять шість) грн. 57 коп., а всього кошти в сумі 4736 (чотири тисячі сімсот тридцять шість) грн. 57 коп., відмовивши в решті позовних вимог за безпідставністю.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В. В. Заполовський