Ухвала суду № 134091675, 10.02.2026, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа №523/23237/25

Провадження №1-кп/523/1004/26

УХВАЛА

про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

10 лютого 2026 року м.Одеса

Пересипський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3

захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5

перекладача ОСОБА_6

обвинуваченого (підсудного) ОСОБА_7 ( ОСОБА_8 ),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання вказаного прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, поданого в межах розгляду кримінального провадження №42024160000000155, внесеного до ЄРДР 21.08.2024 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_7 ( ОСОБА_8 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Мардин Турецької Республіки, громадянина Турецької Республіки, зі середньою освітою, офіційно не одруженого та не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , до затримання фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.14 ч.3 ст.305, ч.3 ст.307 КК України, а також клопотання захисника ОСОБА_4 щодо зміни підсудному запобіжного на інший, не пов`язаний з триманням під вартою, або визначення розміру застави,

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Пересипського районного суду м.Одеси перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 ( ОСОБА_8 ) у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.14 ч.3 ст.305, ч.3 ст.307 КК України.

Прокурором ОСОБА_3 26.01.2026 року подано до суду клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_9 яке мотивує тим, що останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень, а враховуючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим, у вигляді позбавлення волі від 9 до 12 років з конфіскацією майна, вказаний підсудний може здійснити спроби переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності; оскільки підсудному були надані всі копії матеріалів кримінального провадження, в яких містяться дані про свідків, вказана особа може впливати на них, схиляючи їх до зміни показів; підсудний може вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити те, у якому обвинувачується, оскільки вказана особа має коло осіб, спільно з якими намагався перемістити через митний кордон України особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено героїн, що на думку сторони обвинувачення обумовлює існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України (зокрема, переховування від суду, незаконний вплив на свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачується).

Захисник ОСОБА_4 подав до суду заперечення на клопотання прокурора ОСОБА_3 , а також звернувся до суду із клопотанням щодо зміни підсудному ОСОБА_10 ( ОСОБА_8 ) запобіжного заходу або визначення розміру застави, у якому посилався на відсутність у справі беззаперечних доказів обставин, які свідчать про недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання ризикам, зазначеним в клопотанні прокурора, а тому просив суд застосувати інший альтернативний запобіжний захід, наприклад у вигляді особистої поруки або домашнього арешту, застави, який у повній мірі зможе запобігти визначеним ризикам, до того ж до клопотання захисником додано відповідні копії процесуальних документів та характеризуючі особу підсудного дані (зокрема, щодо сімейного стану та стану його здоров`я, характеристика з місця проживання), а також відповідні заяви дружини підсудного щодо її готовності внесення застави та згоди перебування її чоловіка під домашнім арештом у належній їй квартирі.

З`ясувавши позицію прокурора ОСОБА_3 на підтримку внесеного нею клопотання, вислухавши заперечення захисника ОСОБА_4 , який звернувся до суду із запереченням на клопотання прокурора та подав клопотанням про зміну підсудному запобіжного заходу, заслухавши думку захисника ОСОБА_5 , який підтримав захисника ОСОБА_4 , з`ясувавши думку ОСОБА_7 ( ОСОБА_8 ), який погодився зі своїми захисниками, дослідивши означені клопотання прокурора та захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження, суд дійшов наступних висновків.

Як слідує з клопотання, ухвалою Пересипського районного суду м.Одеси від 23.12.2025 року відносно підсудного ОСОБА_7 ( ОСОБА_8 ) продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 20.02.2026 року, включно.

Згідно з ч.ч.1, 2, 3 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого, а вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу, а за наявності клопотань суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ст.177 означеного Кодексу, метою застосування запобіжного заходу, наряду з іншим, є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від суду; незаконно впливати на потерпілих, свідків кримінального провадження; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або продовжувати злочинну діяльність.

З огляду на ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність постійного місця роботи та репутацію обвинуваченого, його майновий стан та наявність судимостей, дотримання умов попередньо застосованих запобіжних заходів, розмір майнової шкоди та інше.

Пунктом 4 ч.2 ст.183 вказаного Кодексу регламентовано, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_10 ( ОСОБА_8 ) висунуте обвинувачення у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.14 ч.3 ст.305, ч.3 ст.307 КК України, за кваліфікуючими ознаками: готування до вчинення контрабанди особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено, тобто його переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, вчинене в особливо великих розмірах, за попередньою змовою групою осіб; незаконне придбання, перевезення та зберігання з метою збуту особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено, в особливо великих розмірах, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Як слідує з матеріалів судового провадження, підсудний ОСОБА_11 ( ОСОБА_8 ) одружений; забезпечений посвідкою на постійне проживання в Україні, де має місце реєстрації та проживання; є раніше не судимим, проте у розглядуваному провадженні останній обвинувачується у вчиненні двох особливо тяжких кримінальних правопорушень, що мали місце в умовах воєнного стану в державі і збройної агресії рф проти України; є громадянином іншої держави, офіційно не працевлаштований та суспільно-корисною працею на час затримання не займався, сукупність чого свідчить про схильність останнього до вчинення кримінально-протиправних діянь, нехтування ним загальними нормами співіснування в суспільстві.

Наведені обставини у контексті загрози призначення покарання в разі доведеності провини підсудного ОСОБА_12 ) у кримінальному провадженні у виді позбавлення волі строком до 12 років з конфіскацією майна підтверджують актуальність, передбачених ст.177 КПК України і зазначених у клопотанні прокурора ризиків, що у свою чергу об`єктивно доводить існування ризиків можливого ухилення підсудного від суду, незаконного впливу на свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачується, внаслідок чого, станом на теперішній час жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належне виконання підсудним процесуальних обов`язків в умовах воєнного стану, із запобіганням означеним ризикам.

Слід зауважити, що клопотання захисника ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу є аналогічним раніше поданому ним 05.12.2025 року, містить ті самі доводи та не ґрунтується на нових обставинах, а відтак суд повторно перевірив наведені аргументи й дійшов наступних висновків.

Викладені у письмовому клопотання доводи захисника ОСОБА_4 щодо обрання його підзахисному ОСОБА_10 ( ОСОБА_8 ) запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, або визначення розміру застави, суд вкотре вважає їх необ`єктивними й необґрунтованими, оскільки станом на теперішній час, більш м`який запобіжний захід є неспівмірним з інкримінованими вказаному підсудному кримінальними правопорушеннями, що мали місце під час дії в державі воєнного стану, тяжкістю висунутого йому обвинувачення, характеризуючими його особу даними, а запропонований стороною захисту запобіжний захід не здатний забезпечити належну процесуальну поведінку підсудного і досягнути його мети.

Надані захисником документи щодо сімейного стану та стан здоров`я підсудного ОСОБА_12 ), його позитивні характеристики, не уявляються такими, що самі по собі виключають зазначені у клопотанні прокурора ризики.

До того ж, у клопотанні захисника ОСОБА_4 наявні доводи, що стосуються зібраних на стадії досудового розслідування матеріалів, які підлягають дослідженню на стадії судового розгляду кримінального провадження по суті, а оцінці під час ухвалення судом остаточного рішення (вироку).

Оцінюючи ж доводи захисника щодо зменшення передбачених ст.177 КПК ризиків, суддя дійшов наступних висновків.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК.

Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій, проте КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного, обвинуваченого, та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.

Стосовно загрози втечі особи, усталена практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв`язків, будь яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці.

Так, у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Утім, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» вкотре закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Обставини даного кримінального провадження дають достатні підстави припускати, що ОСОБА_11 ( ОСОБА_8 ), розуміючи можливість призначення суворого покарання, яке йому загрожує у разі доведеності його вини за результатами розгляду кримінального провадження, може здійснити спроби переховування від суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності, а тому передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК ризик досі існує та не зменшився.

На переконання суду, на теперішній час не втратив актуальність ризик можливого впливу підсудного ОСОБА_11 ( ОСОБА_8 ) на свідків в даному кримінальному провадженні (п.3 ч.1 ст.177 КПК), які ще не допитані безпосередньо судом відповідно до ч.ч.1, 2 ст.23, ст.224, ч.4 ст.95 КПК, а тому вказаний підсудний може вдатись до спроб схилити їх до зміни показів в рамках даного кримінального провадження, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Аналогічних висновків у розглядуваному кримінальному провадженні дійшов Одеський апеляційний суд в ухвалі від 17.11.2025 року, постановленої за результатами розгляду скарг сторони обвинувачення та сторони захисту на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 07.11.2025 року.

Пунктом 5 ч.4 ст.183 КПК України встановлено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Отже, приймаючи до уваги викладене та виходячи із визначених в обвинувальному акті обставин інкримінованих підсудному Омеру Ахмету (Omer Ahmet) кримінальних правопорушень, їх тяжкістю, суспільної небезпечності та наслідків кримінально-протиправного діяння, зважаючи на характеризуючі особу підсудного дані, суд доходить висновку про те, що на даному етапі провадження жоден із більш м`яких запобіжних заходів до зазначеного підсудного не зможе забезпечити виконання ним процесуальних обов`язків в умовах воєнного стану та запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, які досі існують та не зменшились, а відтак й задля дотримання розумності строків судового провадження клопотання прокурора підлягає задоволенню, а клопотання захисника ОСОБА_4 , залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст.26, 28, 177-178, 182-183, 194-195, 199, 331, 369-372, Главою 18 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 ( ОСОБА_8 ), задовольнити, а клопотання захисника ОСОБА_4 щодо зміни підсудному запобіжного заходу на інший, не пов`язаний з триманням під вартою, або визначення розміру застави, - залишити без задоволення.

Продовжити застосування до ОСОБА_7 ( ОСОБА_8 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.14 ч.3 ст.305, ч.3 ст.307 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, тобто до 10.04.2026 року, включно, без визначення розміру застави.

Копії ухвали вручити підсудному ОСОБА_10 ( ОСОБА_8 ) під розписку та направити для виконання до ДУ «Одеський слідчий ізолятор», а також надати для відома іншим заінтересованим особам.

На підставі ч.2 ст.392 КПК України, ухвала набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя: ОСОБА_1