Ухвала суду № 134091368, 10.02.2026, Окнянський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Красноокнянський районний суд Одеської області)

Окнянський районний суд Одеської області

Справа № 506/141/20

Провадження № 1-кп/506/8/26

У Х В А Л А

про застосування примусових заходів медичного характеру

10.02.2026селище Окни

Окнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянувши в залі судового засідання у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про застосування примусових заходів медичного характеру по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР 30.12.2019 року за №12019160350000241 відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Красні Окни Одеської області, мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою базовою освітою, не працює, неодруженого, особи з інвалідністю 2 групи, раніше не судимого,

за скоєння суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,

за участю

прокурора ОСОБА_6

особи, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_5

захисника ОСОБА_7

представника органу соціального захисту населення Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області ОСОБА_8

В С Т А Н О В И В :

28 грудня 2019 року близько 03.00 год. ОСОБА_5 проходив повз господарство ОСОБА_9 , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , та знаючи, що в сараї на території вказаного господарства утримуються кози, вирішив їх викрасти.

Реалізовуючи зазначений намір, направлений на таємне викрадення чужого майна, в цей же день та час ОСОБА_5 , через хвіртку зайшов на територію господарства ОСОБА_9 , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , та через незаперті двері проник в сарай та таємно викрав козеня, вартістю 600 грн., дві кози дворічного віку чорної масті, вартістю 800 грн. кожна на суму 1600 грн. та одного цапа дворічного віку чорно-білої масті, вартістю 1000 грн., вивівши їх за територію вказаного господарства, чим завдав матеріальних збитків потерпілій на загальну суму 3200 грн.

Викраденим ОСОБА_5 в подальшому розпорядився на власний розсуд.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив його задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в клопотанні та зазначаючи, що є всі законні підстави застосування примусових заходів медичного характеру стосовно ОСОБА_5 , оскільки згідно з висновком судово-психіатричної експертизи останній страждає на хронічне психічне захворювання у вигляді: «Органічний маячний (шизофреноподібний) розлад, беземісійний плин», яке позбавляє його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Представник відділу соціального захисту населення Окнянської ОТГ Подільського району Одеської області ОСОБА_8 в судовому засіданні не заперечувала проти задоволення клопотання прокурора.

Захисник також не заперечував проти задоволення клопотання прокурора.

ОСОБА_5 підтвердив обставини, викладені в клопотанні, шкодував про вчинене і повідомив, що якось ввечері йшов біля господарства ОСОБА_9 . Зайшов в сарай , взяв одну козу і всі інші пішли за козою та за ним. Він відвів всіх до свого кума, який живе по вул.Леніна. Цапа він зарізав і там же , у кума приготували м`ясо і з`їли все з сім`єю кума. Вранці прийшов чоловік ОСОБА_9 і забрав інших кіз. Він розуміє, що вчинив неправильно, з ним щось тоді робилося. За цапа він повернув гроші.

Потерпіла ОСОБА_9 у судове засідання не з`явилася, надавши заяву, в якій просила розглядати справу у її відсутність, повідомивши, що претензій до ОСОБА_5 не має.

Відповідно до ст.513 КПК України, під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру суд з`ясовує такі питання: 1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення; 2) чи вчинено це суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення особою; 3) чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення у стані неосудності; 4) чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання; 5) чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які.

З метою вирішення зазначених вище питань, судом були досліджені письмові докази, надані прокурором:

- витяг із ЄРДР від 30.12.2019 року за №12019160350000241, згідно з яким на підставі заяви ОСОБА_9 від 29.12.2019 року внесена інформація про викрадення 4 кіз з сараю її домогосподарства, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 в ніч на 28.12.2019 року (т.2 , а.п.1) ;

- заява ОСОБА_9 про викрадення 3 кіз та 1 цапа з штучної огорожі її домогосподарства за адресою: АДРЕСА_2 (т.2, а.п.6 );

- протокол огляду від 29.12.2019 року, з фототаблицями, домогосподарства ОСОБА_9 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 . В ході огляду встановлено, що на території вказаного домогосподарства наявна територія, огороджена металевою сіткою з дерев`яною хвірткою без замикальних пристроїв, на якій розташоване підсобне приміщення (сарай), вхід до якого виконується через дерев`яні двері без замикаючого пристрою та без пошкоджень, з якого зникли кози (т.2, а.п.8 -10)

- протокол огляду від 30.12.2019 року, в ході якого в с.м.т.Окни Одеської області, на вул.Миколи Антипова поблизу будинку 83 були оглянуті дві кози чорного кольору та 1 тушка кози чорного кольору. В ході огляду ОСОБА_10 повідомив, що 28.12.2019 року о 07.00 год. ОСОБА_5 привів до його будинку цапа чорно-білого кольору і 3 кози чорного кольору і попросив забити їх, оскільки йому потрібно було м`ясо, тому він забив цапа та м`ясо передав ОСОБА_5 , а потім забив одну козу. По приїзду поліції ОСОБА_10 добровільно видав 2 кози та 1 тушку кози (т.2, а.п.13- 14 );

Вказані вилучені дві кози чорної масті та забиту тушку кози чорної масті визнано речовими доказами (т.2, а.п.15);

- розписку ОСОБА_9 про отримання на зберігання двох кіз та тушки однієї кози (т.2, а.п.16 );

- довідку Окнянського ринку про вартість станом на грудень 2019 року козеня 600 грн., кози дворічного віку 800 грн., цапа дворічного віку 1000 грн. ( т.2, а.п. 84 ).

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта №549 від 27.06.2025 року, ОСОБА_5 в період часу вчинення інкримінованого йому діяння страждав на хронічний психічний розлад у вигляді: «Органічного (змішаного генезу) маячного (шизофреноподібного) розладу, беземісіним типом перебігу, з частими декомпенсаціями та ремісіями низької якості» (що відповідає діагностичним критеріям рубрики F06.2 за міжнародною класифікацією хвороб 10-го перегляду), що за глибиною та ступенем впливу на його критичні ,вольові та прогностичні функції позбавляло його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними.

У даний час ОСОБА_5 також страждає на хронічний психічний розлад у вигляді: «Органічного (змішаного генезу) маячного (шизофреноподібного) розладу, беземісійний тип перебігу, з частими декомпенсаціями та ремісіями низької якості» (що відповідає діагностичним критеріям рубрики F06.2 за міжнародною класифікацією хвороб 10-го перегляду), у зв`язку із чим і на теперішній час він не може усвідомлювати свої дії та керувати ними. За своїм психічним станом не може приймати участь у проведенні з ним процесуальних дій , стати перед судом і слідством ,не здатний самостійно реалізувати своє право на захист. З урахуванням актуального психічного стану ( вираженої дезорганізації психічної діяльності), порушення критичних та прогностичних функцій, ступеню суспільної небезпечності інкримінованих йому діянь, до ОСОБА_5 рекомендовано застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом (ч.3 ст.94 КК України). Протипоказань до цього немає (т.3, а.п.152-158).

Частиною 2 ст.19 КК України визначено, що не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_5 є ознаки суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, що підтверджується відповідними доказами у кримінальному провадженні, зазначені дії вчинені ОСОБА_5 у стані неосудності, оскільки в період вчинення суспільно-небезпечних діянь він не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними внаслідок психічного захворювання.

Так, осудність характеризує здатність особи усвідомлювати значення своїх дій (бездіяльності) і керувати ними та є ознакою злочину. Водночас, неосудна особа позбавлена такої здатності внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки.

Згідно з положеннями ст.19 Закону України «Про психіатричну допомогу», примусові заходи медичного характеру застосовуються за рішенням суду у випадках та в порядку, встановлених Кримінальним та Кримінально-процесуальним кодексами України, цим законом та іншими законами.

Відповідно до ст.92 КК України, примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов`язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь.

Згідно із ст.93 КК України, примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб, які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння.

За змістом ч.2 ст.513 КПК України, суд, визнавши доведеним, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру, яка повинна відповідати вимогам статті 513 КПК України і містити в собі, як формулювання суспільно-небезпечного діяння, визнаного судом встановленим, так і посилання на перевірені в судовому засіданні докази, якими суд обґрунтовує свої висновки, а також мотиви прийнятого ним рішення по суті.

При визначенні виду примусових заходів медичного характеру, згідно з ч.1 ст.94 КК України, є обов`язковим врахування: 1) характеру і тяжкості захворювання; 2) тяжкості вчиненого діяння; 3) ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб.

Зокрема, примусовий захід медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом, передбачений ч.3 ст.94 КК України і, відповідно до неї, може бути застосований судом щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у закладі з надання психіатричної допомоги і лікування у примусовому порядку.

При цьому, у п.15 постанови Пленуму ВСУ №7 від 03.06.2005 року «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру» вказано, що для об`єктивної оцінки ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб суд має спочатку з`ясувати думку експертів-психіатрів стосовно виду примусових заходів медичного характеру, які можуть бути призначені психічно хворій особі в разі визнання її неосудною, а потім, з урахуванням висновків експертів і характеру вчиненого цією особою суспільно небезпечного діяння, ухвалити рішення про вибраний ним вид примусових заходів медичного характеру.

При визначенні ОСОБА_5 виду примусового заходу медичного характеру, суд враховував характер і тяжкість захворювання останнього, висновок експерта про тип лікувального закладу, особу ОСОБА_5 , який вчинив суспільно-небезпечне діяння, що відноситься до категорії тяжких, а також те, що останній тривалий час знаходиться під наглядом лікаря-психіатра, раніше не судимий, за місцем проживання характеризується задовільно та дійшов висновку, що за своїм психічним станом він потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.

Згідно пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування» №7 від 03.06.2005 року суд не визначає назву конкретного психіатричного закладу, до якого має бути госпіталізована неосудна особа та не визначає строк застосування примусового заходу медичного характеру.

Підстав для застосування інших видів примусових заходів медичного характеру, передбачених ст.94 КК України, відносно ОСОБА_5 суд не вбачає.

Речові докази - відповідно до ст.100 КПК України, вважати переданими потерпілій.

Керуючись ст. 92-94 КК України, ст.100, ч.2 ст.292, ст.ст. 503, 512, 513 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора Подільської окружної (раніше Котовської місцевої) прокуратури ОСОБА_6 про застосування примусових заходів медичного характеру щодо ОСОБА_5 за скоєння суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_5 примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги зі звичайним наглядом.

Речові докази - дві кози чорної масті та забиту тушку кози чорної масті, вважати переданими потерпілій ОСОБА_9 .

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Окнянський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали оголошено в залі судового засідання 13 лютого 2026 року о 15.50 г

Суддя ОСОБА_1