Ухвала суду № 134091176, 11.02.2026, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/6339/26

Провадження № 1-кс/947/2026/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2026 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , яке погоджено прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12026160000000083 від 20.01.2026 року відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Катеринівка Каменського району Республіки Молдова, громадянина України, молдованина, з середньою освітою, не одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, військовослужбовця стрільця відділення оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з клопотання, відповідно до п. 9 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу`військовозобов`язані це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Відповідно до п. «г» ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» військові посадові особи Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, курсантів вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, курсантів факультетів, кафедр та відділень військової підготовки, особовий склад штатних військово-лікарських комісій є особами, на яких поширюється дія цього закону.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Приблизно на початку січня 2026 року (більш точну дату та час в ході досудового розслідування не встановлено) перебуваючи в межах м. Одеса (більш точне місце в ході досудового розслідування встановити не надалось можливим) у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 виник прямий умисел, спрямований на незаконне збагачення за рахунок третіх осіб, шляхом отримання неправомірної вигоди для себе, за здійснення впливу на посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 (надалі РТЦК та СП які згідно із ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» є особами, уповноваженими на виконання функцій держави)у сприянні знятті з розшуку військовозобов`язаних осіб та здійснення впливу на працівників підприємств критичної інфраструктури, які забезпечують життєво важливі функції та послуги для держави та населення, з метою їх працевлаштування та отримання у подальшому відстрочки від мобілізації.

Так, ОСОБА_4 незважаючи на обізнаність з вимогами наведених нормативно-правових актів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, 23.01.2026 року приблизно о 14 год. 30 хв. в ході спілкування з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який перебував у розшуку за ІНФОРМАЦІЯ_4 , через інтернетмесенджер «WhatsApp», повідомив останньому щодо можливості здійснення впливу на посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 , у прийнятті ними рішення про зняття ОСОБА_7 з розшуку та здійснення впливу на працівників підприємств критичної інфраструктури, з метою працевлаштування останнього та отримання у подальшому відстрочки від мобілізації, за надання йому неправомірної вигоди у сумі 9 000 гривен та 6 000 доларів США, на що останній погодився.

Крім того, ОСОБА_4 у ході подальшої розмови повідомив ОСОБА_7 , що спочатку потрібно буде йому надати першу частину суми неправомірної вигоди у розмірі 9 000 гривен які потрібні для знаття його з розшуку та 3 000 доларів США для працевлаштування його на підприємство критичної інфраструктури, а після отримання відстрочки від мобілізації, потрібно надати другу частину неправомірної вигоди у розмірі 3 000 доларів США, а також висунув вимогу, щодо термінової передачі йому першої частини суми неправомірної вигоди, так як у разі не надання її, у останнього будуть проблеми, і після затримання його буде мобілізовано до військової частини та відправлено безпосередньо в зону бойових дій.

Далі, ОСОБА_7 розуміючи, що у ОСОБА_4 є знайомі серед працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому у разі не надання зазначеної суми неправомірної вигоди, його почнуть активно розшукувати, як особу яка знаходиться у розшуку, а також те, що дії які йому пропонує здійснити останній є незаконними, вирішив звернутись до правоохоронних органів для документування незаконної діяльності останнього і в подальшому діяти під їх контролем.

В подальшому, 02.02.2026 року приблизно о 14 год. 18 хв. в ході спілкування з ОСОБА_7 , через інтернетмесенджер «WhatsApp», ОСОБА_4 , повідомив останньому, що 04.02.2026 року потрібно буде з ним зустрітись, і на зустріч принести чотири фотознімки 3х4, один фотознімок 9х12, та першу частину неправомірної вигоди у розмірі 9 000 гривне та 3 000 доларів США, крім того, наголосив, щоб на вказану зустріч без вищевказаної суми грошових коштів не приходив.

Так, 05.02.2026 року приблизно о 12 год. 00 хв. ОСОБА_7 під час зустрічі з ОСОБА_4 яка відбулась на території житлового комплексу «36 Перлина» за адресою: АДРЕСА_3 , передав останньому копію свого паспорту громадянина України, копію своєї картки платника податків, свої фотознімки 3х4 в кількості шести штук та 9х12 в кількості одної штуки та 9 000 гривен, як неправомірну вигоду за здійснення впливу на посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 , у прийнятті ними рішення про зняття ОСОБА_7 з розшуку та здійснення впливу на працівників підприємств критичної інфраструктури, з метою його працевлаштування для отримання у подальшому відстрочки від мобілізації,

Продовжуючи реалізовувати свій прямий умисел на отримання неправомірної вигоди, ОСОБА_4 09.02.2026 року приблизно о 13 год. 10 хв., перебуваючи на території житлового комплексу «36 Перлина» за адресою м. Одеса, вул. Генуезька, буд. 3 Б, де умисно, з корисливих мотивів, з метою одержання неправомірної вигоди для себе, одержав від ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 3 000 (три тисячі) доларів США, що згідно курсу Національного банку України станом на 09.02.2026 року становило 129 146 гривен, як неправомірну вигоду за здійснення впливу на посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 , у знятті ОСОБА_7 з розшуку та здійснення впливу на працівників підприємств критичної інфраструктури, з метою його працевлаштування для отримання у подальшому відстрочки від мобілізації,

Після чого, протиправна діяльність ОСОБА_8 була припинена правоохоронними органами, а грошові кошти в сумі 3 000 доларів США вилучено.

За викладених вище обставин, 09.02.2026 року ОСОБА_8 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України за кваліфікуючими ознаками: одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди.

Вважаючи, що в рамках даного кримінального провадження ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, в цілях запобігання ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, про які стороною обвинувачення зазначається в рамках даного клопотання, слідчий за погодженням з прокурором звертається до слідчого судді з клопотанням про застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначеннмя застави у розмірі 200 (двохсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 665 600 (шістсот шістдесят п`ять тисяч шістсот) гривень.

У судовому засіданні -

Прокурор Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 оголосив подане клопотання, його вимоги підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити. На запитання слідчого судді повідомив, що розмір застави визначався стороною обвинувачення у зв`язку із виключною обставиною у вигляді того, що протиправна діяльність підозрюваного була систематичною та наразі перевіряється його причетність до вчинення інших кримінальних правопорушень

Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_5 просив врахувати характеризуючі підозрюваного документи та застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, а у випадку задоволення клопотання визначити мінімальний розмір застави, передбачений КПК України для тяжкості інкримінованого його підзахисному злочину.

Підозрюваний ОСОБА_4 зазначив, що не погоджується із кваліфікуючою ознакою «вимагання», в іншій частині з пред`явленою йому підозрою погоджується та щодо застосування відносно нього запобіжного заходу підтримав думку свого захисника.

Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_9 в судове засідання не з`явилася, проте подала до суду заяву, якою долучила до клопотання документи характеризуючі підозрюваного ОСОБА_4 , просила їх врахувати та визначити підозрюваному заставу у розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Слідчий суддя, вислухавши думку учасників судового засідання, дослідивши матеріали клопотання та додані в його обґрунтування матеріали, а також матеріали надані стороною захисту, приходить до наступного переконання.

Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя, відповідно до ст. 178 КПК України, повиннен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

09.02.2026 року ОСОБА_8 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України за кваліфікуючими ознаками: одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди.

Згідно п. 32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Так, обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України підтверджується: проколами допитів свідка ОСОБА_7 який поясняв, що ОСОБА_4 вимагав у нього грошові кошти в сумі 9 000 гривен та 6 000 доларів США, за здійснення ним впливу напосадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 , у сприянні знятті його з розшуку та здійснення впливу на працівників підприємств критичної інфраструктури, з метою його працевлаштування для отримання у подальшому відстрочки від мобілізації;протоколом огляду предмету, а саме мобільного телефону належного ОСОБА_7 від 02.02.2026 року; протоколом огляду і вручення грошових коштів від 05.02.2026 року; протоколом затримання ОСОБА_4 , безпосередньо під час вчинення кримінального правопорушення від 09.02.2026 року та вилученням у нього в ході особистого обшуку імітаційних грошових коштів в сумі 3 000 доларів США; протоколом огляду і вручення грошових коштів від 09.02.2026 року.

Слідчим суддею встановлено, що матеріали кримінального провадження, що долучені до клопотання вказують на те, що на даній стадії досудового розслідування існує обґрунтована підозра причетності ОСОБА_4 до вчинення інкримінованого йому злочину.

На підставі зазначеного, слідчий суддя суд вважає, що надані стороною обвинувачення матеріали, які долучені до клопотання, на даній стадії досудового розслідування доводять обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

При цьому, слідчий суддя акцентує увагу, що слідчий суддя не вирішує питання винуватості ОСОБА_4 у вчиненні злочину, а лише на підставі долучених до клопотання документів, вирішує питання наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення злочину.

Вирішуючи питання наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, про які в своєму клопотанні зазначає сторона обвинувачення, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий суддя має право зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.

Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв`язків, будь яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Також, СПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Так, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у його вчиненні, а також те, що підозрюваний з підозрою погоджується частково, слідчий суддя вважає доведеним прокурором існування ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризику можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду.

Слідчий суддя приймає до уваги те, що підозрюваний ОСОБА_4 має відносно міцні соціальні зв`язки з огляду на те, що він має на утриманні неповнолітніх дітей, постійне місце мешкання та місце роботи, проте враховує те, що на даний час останній підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна, а тому ризик переховування підозрюваного наразі не можна виключати в рамках кримінального провадження.

Не можна залишити поза увагою той факт, що досудове розслідування наразі знаходиться на початковому етапі та як зазначив прокурор наразі перевіряється причетність ОСОБА_4 до вчинення інших кримінальних правопорушень, а також органом досудового розслідування не віднайдені всі речові докази, зокрема, грошові кошти у сумі 9 000 гривень, які імовірно були отримані ОСОБА_4 05.02.2026 року, як неправомірна вигода за здійснення ним впливу напосадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до чого слідчий суддя погоджується із стороною обвинувачення та вважає, що наразі існує ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме того, що підозрюваний може знищити, сховати або спотворити речі та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Також, слідчий суддя звертає увагу на те, що в рамках даного кримінального провадження наявний свідок ОСОБА_7 , на показання якого сторона обвинувачення на теперішній час посилається в обґрунтування існування в рамках даного кримінального провадження обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, у зв`язку з чим, слідчий суддя приходить до переконання про наявність ризику у вигляді можливого незаконного впливу підозрюваним на свідка, який повідомляє та може в подальшому повідомити важливі обставини імовірного вчинення злочину.

Проте, посилання сторони обвинувачення на існування в рамках кримінального провадження ризиків, передбачених п. п. 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не знайшли свого підтвердження в ході розгляду клопотання. Так, стороною обвинувачення не вказано на те, яким чином підозрюваний ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню, а також, він раніше не судимий та до кримінальної відповідальності притягується вперше.

У справі «Третьяков проти України» від 29.09.2011 року ЄСПЛ констатував «порушення ст. 5 КЗПЛ, зокрема, з огляду на те, що судом не було розглянуто можливість застосування до заявника будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою», у зв`язку із чим слідчий суддя вважає за необхідне розглянути можливість застосування інших більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_4 .

Слідчий суддя враховує, що згідно ч. 1 ст. 176 КПК України, тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, при цьому більш м`якими запобіжними заходами по відношенню до нього є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт. Метою ж застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).

Проте, встановлені під час судового засідання ризики, передбачені п. п. 1- 3 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчать про те, що менш суворий запобіжний захід, не пов`язаний з тимчасовою ізоляцією, може негативно відобразитися на здійсненні досудового розслідування і русі кримінального провадження. Слідчий суддя враховує суспільний інтерес у швидкому, повному і об`єктивному досудовому розслідуванні цього кримінального провадження, яке можливе за умов нівелювання ризиків кримінального провадження.

Підстав для застосування інших більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_4 у судовому засіданні встановлено не було, зокрема, застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, особистого зобов`язання та особистої поруки, з огляду на м`якість, а також встановлені в судовому засіданні ризики, не забезпечать належне виконання підозрюваним обов`язків.

З огляду на фактичні обставини даного кримінального провадження, встановлені в ході розгляду даного клопотання відомості, в тому числі які стосуються наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, а також наявних в рамках даного кримінального провадження ризиків, зокрема ризику можливого переховування підозрюваного, забезпечити належну процесуальну поведінку останнього можливо шляхом застосування відносно такої особи виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відтак підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу слідчим суддею встановлено не було.

При цьому, слідчий суддя звертає увагу, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою для підозрюваного ОСОБА_4 не буде безальтернативним, оскільки передбачатиме можливість внесення останнім відповідного розміру застави.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Як вбачається з наявних у слідчого судді матеріалів, які долучені стороною обвинувачення в обґрунтування поданого клопотання, ОСОБА_4 , який є військовослужбовцем, інкримінується можливе вчинення в умовах воєнного стану тяжкого злочину, пов`язаного із корупцією.

Так, згідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, між тим згідно зазначеної статті у виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину та покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вказані розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя повинен враховувати положення ст. ст. 177, 178 КПК України, та раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю вчиненого злочину. При цьому судді слід мати на увазі, що, виходячи з практики ЄСПЛ, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Слідчий суддя при визначені розміру застави враховує те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого корупційного злочину, вчиненого під час перебування на службовій військовій посаді, що створює в суспільстві негативне враження безладдя, безкарності та отримання з корисливих мотивів грошових коштів злочинним шляхом працівниками Збройний Сил України, що є виключним випадком, зважаючи на суспільно-політичну ситуацію та військовий стан в державі.

Слідчим суддею було встановлено, що дійсно обставини імовірного вчинення злочину у своїй сукупності обумовлюють необхідність виходу слідчого судді за межі застави, передбаченої п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України з огляду на характер інкримінованого ОСОБА_4 злочину (одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди).

Сторона обвинувачення просить визначити підозрюваному ОСОБА_4 заставу у розмірі 200 (двохсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 665 600 (шістсот шістдесят п`ять тисяч шістсот) гривень, посилаючись на розмір отриманої неправомірної вигоди, майновий стан підозрюваного, а також те, що імовірно протиправна діяльність підозрюваного була систематичною.

З урахуванням резонанстності обставин вчинення злочину, враховуючи розмір неправомірної вигоди у сумі 3000 $ CША (на момент вчинення інкримінованого злочину сума становила 129 146 грн.), майновий стан підозрюваногоОСОБА_4 , а також те, що протиправна діяльність, яка інкримінується підозрюваному, за версією сторони обвинувачення, є систематичною, слідчий суддя прийшов до висновку, що що відносно підозрюваного слід визначити заставу у розмірі 200 (двохсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 665 600 (шістсот шістдесят п`ять тисяч шістсот) гривень, яка, на думку слідчого судді, в повній мірі забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного у випадку її внесення, під загрозою звернення застави в дохід держави, у випадку порушення покладених на нього процесуальних обов`язків та буде відповідати матеріальному стану підозрюваного.

Таким чином, слідчий суддя приходить до переконання про необхідність задоволення поданого стороною обвинувачення клопотання.

Керуючись ст. ст. 176-178, 182-184, 193, 194-196, 376 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» строком до 09.04.2026 року, в межах строку досудового розслідування.

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України у розмірі 200 (двохсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 665 600 (шістсот шістдесят п`ять тисяч шістсот) гривень.

Роз`яснити підозрюваному, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача ДКСУ м. Київ, МФО 820172, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

У разі внесення застави, покласти на підозрюваного строком до 09.04.2026 року, в межах строку досудового розслідування, наступні процесуальні обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;

- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідком ОСОБА_7 у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Роз`яснити підозрюваному, що відповідно до ч. ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя ОСОБА_1