Рішення № 134090844, 09.02.2026, Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа №676/9530/25

Номер провадження 2-о/676/64/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2026 р. Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

в складі: головуючого судді Вдовичинського А.В.,

секретаря судового засідання Саламахи А.В.

за участю представника заявника адвоката Терещенко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кам`янець-Подільський справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Кам`янець-Подільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Кам`янець-Подільському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), про встановлення факту смерті,-

встановив:

представник заявника ОСОБА_1 адвокат Терещенко В.М. звернулася до суду із заявою про встановлення факту смерті, вказавши заінтересованою особою Кам`янець-Подільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Кам`янець-Подільському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ). В обгрунтування вимог представник заявника вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер син Заявниці - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , на території російської федерації, в місті Москва, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданою НОМЕР_3 Орган ЗАГС Москви №132 Багатофункціонального центру надання державних послуг окружного значення Західного адміністративного округу міста Москви від 10.06.2025 року та довідкою про смерть №С-01502, виданою Органом ЗАГС Москви №132 Багатофункціонального центру надання державних послуг окружного значення Західною адміністративною округу міста Москви від 10.06.2025 року. Заявниця є мамою померлого ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 01 квітня 1975 року, рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 27 жовтня 2025 року. Померлий ОСОБА_2 був громадянином України, громадянство російської федерації не приймав. З метою отримання спадкового майна, що належало сину заявниці на момент смерті, вона звернулася з відповідною заявою до приватного нотаріуса Кам`янець-Подільського районного нотаріального округу Саварчука В.М. однак їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, на тій підставі, що відповідно до п.1.5 глави 10 розділу 11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, якщо смерть фізичної особи була зареєстрована на території іншої держави, нотаріусу подається відповідний документ, виданий компетентними органами іноземної держави, який с дійсним на території за умови його легалізації, якщо інше не передбачено законом, міжнародними договорами України. 22 серпня 2025 року заявниця звернулася з заявою до Кам`янець-Подільського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Кам`янець-Подільському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Київ), в якій просила підтвердити факт смерті її сина.03.09.2025 р. листом №827 31.2-41 заявниця отримала відмову у поновленні актового запису про смерть ОСОБА_2 оскільки нею пред`явлено документ, форма якого не відповідає формі, визначеній наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 р. № 545, та роз`яснено про право звернутися до суду, у відповідності до ст.315 ЦПК України для встановлення факту реєстрації смерті. Представник заявника просить суд встановити факт смерті громадянина України - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який народився в с.Абрикосівка Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, громадянина України, дата смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце смерті: російська федерація, м.Москва. В суді представник заявника заяву підтримав, просить її задовольнити. Суду представник пояснив, що інших спадкоємців після смерті ОСОБА_2 не має крім заявниці, без свідоцтва про смерть заявниця не має можливості поховати прах сина, який їй переслали з російської федерації.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явився, начальник відділу РАЦС подав суду заяву про розгляд справи без їх представника, при вирішенні заяви покладаються на думку суду.

Заслухавши пояснення представника заявника, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Заявник є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, уродженця с.Абрикосівка Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, що підтверджується: копією свідоцтва про народження(а.с.9), копією паспорта громадянина України ОСОБА_2 (а.с.6-7), копією рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 27.10.2025 р. по справі № 676/6850/25 (а.с.11-12).

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на території російської федерації, в місті Москва, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданою НОМЕР_3 Орган ЗАГС Москви №132 Багатофункціонального центру надання державних послуг окружного значення Західного адміністративного округу міста Москви від 10.06.2025 року(а.с.16-17) та довідкою про смерть №С-01502, виданою Органом ЗАГС Москви №132 Багатофункціонального центру надання державних послуг окружного значення Західною адміністративною округу міста Москви від 10.06.2025 року(а.с.18).

23 серпня 2025 року заявниця звернулася з заявою до Кам`янець-Подільського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Кам`янець-Подільському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Київ), в якій просила підтвердити факт смерті її сина.03.09.2025 р. листом №827 31.2-41 заявниця отримала відмову у поновленні актового запису про смерть ОСОБА_2 оскільки нею пред`явлено документ, форма якого не відповідає формі, визначеній наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 р. № 545, та роз`яснено про право звернутися до суду, у відповідності до ст.315 ЦПК України для встановлення факту реєстрації смерті.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження, серед іншого, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частинами першою та другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за умов, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, тому суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.

У частинах третій - четвертій статті 49 ЦК України передбачено, що державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті здійснюється на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою.

Форма та порядок видачі документа про смерть, на підставі якого здійснюється державна реєстрація смерті, встановлені Інструкцією про порядок заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть, затвердженою наказом Міністерством охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 року № 545.

Відповідно до вказаної Інструкції лікарське свідоцтво про смерть видається лікарем медичного закладу, що лікував померлого, на підставі спостережень за хворим і запису в медичній документації, які відображали стан хворого до його смерті, або патологоанатомом на підставі вивчення медичної документації і результатів розтину.

Пунктом 1 розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940, встановлено, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о) установленої форми; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о) установленої форми; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

ЦПК України передбачає чотири процедури, наслідком яких є ухвалення судового рішення, на підставі якого органи ДРАЦСу можуть видати свідоцтво про смерть: встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України); встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою внаслідок нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України); встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України); визнання фізичної особи померлою (статті 305-309 ЦПК України).

Як встановлено судом що спірна правова проблема обтяжена фактом смерті особи на території іноземної держави-агресора рф.

Відповідно до статті 22 Закону України від 23 червня 2005 року № 2709-IV «Про міжнародне приватне право» (далі - Закон про міжнародне приватне право) до особистих немайнових прав застосовується право держави, у якій мала місце дія чи інша обставина, що стала підставою для вимоги про захист таких прав, якщо інше не передбачено законом.

Згідно із частиною першою статті 13 Закону про міжнародне приватне право документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Аналогічно регламентовано зазначене питання у пункті 7 глави 1 розділу II Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940 (далі - Правила реєстрації актів цивільного стану), відповідно до якого документи, видані компетентними органами іноземних держав на посвідчення актів цивільного стану, здійснених поза межами України за законами відповідних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2023 року № 107 «Про деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав» під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.

Однак зазначені норми незастосовні у правовідносинах за участю російської федерації.

У зв`язку з військовою агресією рф проти України та повномасштабним вторгненням 24 лютого 2022 року російських військ на територію України задля знищення Української держави, захоплення силою української території та встановлення окупаційного контролю Президент України підписав Указ № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

У відповідь на акт збройної агресії рф проти України Президент України підтримав пропозицію Міністерства закордонних справ України про розрив дипломатичних відносин України з рф, про що 24 лютого 2022 року оголошено на офіційному веб-сайті Міністерства закордонних справ України.

На доручення Глави Української держави Міністерство закордонних справ України розпочало процедуру розриву дипломатичних відносин відповідно до норм міжнародного права.

01 грудня 2022 року прийнято Закон України № 2783-IX «Про вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» (далі - Закон № 2783-IX).

22 грудня 2022 року Закон № 2783-IX опубліковано у газеті «Голос України» та 23 грудня 2022 року він набрав чинності.

Закон № 2783-IX передбачає: зупинення дії Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року (далі - Мінська конвенція та Протокол), вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 03 березня 1998 року № 140/98-ВР, у відносинах з рф та Республікою Білорусь (стаття 1);

вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР, та Протоколу до неї, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 03 березня 1998 року № 140/98-ВР (стаття 2).

Відповідно до статті 72 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, якщо договором не передбачається інше або якщо учасники не погодились про інше, зупинення дії договору відповідно до його положень або відповідно до цієї Конвенції звільняє учасників, у взаємовідносинах яких зупиняється дія договору, від зобов`язання виконувати договір у своїх взаємовідносинах протягом періоду зупинення.

Стаття 25 Закону України «Про міжнародні договори України» містить аналогічну норму, відповідно до якої зупинення дії міжнародного договору України за умов, якщо договір не передбачає іншого, чи за відсутності іншої домовленості з іншими його сторонами, звільняє Україну від зобов`язання виконувати його протягом періоду зупинення дії договору з тими його сторонами, з якими зупинено дію договору, і не впливає стосовно іншого на встановлені договором правові відносини України з іншими його сторонами.

За повідомленням Міністерства закордонних справ України дію Мінської конвенції у відносинах з рф та Республікою Білорусь зупинено з 27 грудня 2022 року.

З дати зупинення дії Мінської конвенції, зокрема, до документів, виданих на території рф і Білорусі, при їх пред`явленні на території України застосовується вимога засвідчення апостилем згідно з Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, від 05 жовтня 1961 року, яка є чинною у відносинах України з рф і Білоруссю.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що свідоцтво про смерть ОСОБА_2 , видане НОМЕР_3 Орган ЗАГС Москви №132 Багатофункціонального центру надання державних послуг окружного значення Західного адміністративного округу міста Москви від 10.06.2025 року(а.с.16-17), може підтверджувати смерть цієї особи лише у випадку засвідчення його оригіналу (дублікату) апостилем.

Разом з тим, із заяви та пояснень представника в суді вбачається, що свідоцтво про смерть не містить апостилю/легалізації.

З огляду на збройний конфлікт між рф та Україною заявниця позбавлена фізичної можливості на апостилювання цього документа відповідними органами рф, яким надаються повноваження на проставлення апостиля.

Заявниця є єдиною спадкоємицею першої черги за законом, проте спадкоємець внаслідок збройної агресії рф проти України та з урахуванням розриву дипломатичних відносин України з рф позбавлена можливості отримати спадщину, оскільки відсутня реєстрація смерті спадкодавця в органі державної реєстрації актів цивільного стану України.

При відсутності підстав для державної реєстрації смерті особи, визначених у Правилах державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940, державна реєстрація народження проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту смерті (п.г Правил).

У рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт. Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів (стаття 319 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Важливою складовою принципу верховенства права є принцип правової визначеності.

Європейська Комісія «За демократію через право» (Венеційська Комісія) у Доповіді про правовладдя, ухваленій на її 86-му пленарному засіданні, що відбулося 25-26 березня 2011 року, зазначила, що правова визначеність у державі, яка керується верховенством права, зокрема, передбачає, що текст закону має бути легкодоступним; закони мають бути застосовані у передбачуваний спосіб та з логічною послідовністю; юридичні норми мають бути чіткі і точні; держава повинна дотримуватись взятих на себе певних зобов`язань, виконувати покладені на неї певні функції чи виголошені нею перед людьми певні обіцянки (поняття «законних очікувань»).

У справі склалася така правова ситуація, за якої заявник як спадкоємець позбавлена юридичної можливості отримати в Україні належне їй спадкове майно за законом в позасудовий спосіб внаслідок обставин, що не залежали від неї - смерті спадкодавця у російській федерації, де видано свідоцтво про смерть російського зразка, що не визнається дійсним в Україні з наведених вище підстав.

Особисті немайнові та майнові права заявника перебувають у стані правової невизначеності, фактично заявник не має можливості отримати спадкове майно, оскільки органи нотаріату відмовляють у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність належного доказу смерті спадкодавця.

За таких обставин, суд вважає, що заявник потребує гарантованого Конституцією України та міжнародними договорами державного захисту.

Подібна за змістом до спірної ситуація стосується встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України.

Статтею 317 ЦПК України врегульовано особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України.

Державну реєстрацію смерті на підставі рішення суду про встановлення факту народження на тимчасово окупованій території України проводить відділ державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення суду в день надходження такого рішення в паперовій формі або будь-який відділ державної реєстрації актів цивільного стану за зверненням заявника в день отримання рішення суду у спосіб, передбачений абзацами п`ятим, шостим пункту 3 глави 1 розділу II цих Правил (абзац сто двадцять шостий пункту 8 глави 1 розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану).

Застосування наведених положень знайшло своє відображення у практиці Верховного Суду, зокрема, у постановах від 04 жовтня 2023 року № 747/20/23, від 23 листопада 2022 року № 759/7001/22, від 31 січня 2024 року № 643/1873/23.

Відповідно до частин дев`ятої-десятої статті 10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заява підлягає до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 13, 81, 141, 263-265, 268, 319 ЦПК України,

ухвалив:

заяву задовольнити.

Встановити факт смерті громадянина України - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с.Абрикосівка Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, РНОКПП НОМЕР_2 , дата смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце смерті: російська федерація, м.Москва; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

На рішення учасниками судового розгляду може бути подано апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 16.02.2026 р.

Суддя Кам`янець-Подільського

міськрайонного суду Вдовичинський А.В.