Рішення № 134090277, 16.02.2026, Франківський районний суд м. Львова

465/470/25

2/465/2059/26

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

16.02.2026 року м.Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Мартьянової С.М.

з участю секретаря судового засідання Штокало С.-М.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся в суд із позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором № 22037000232149 від 26.11.2019 року.

В обґрунтування своєї позиції зазначає, що 26.11.2019 року між АТ «Банк «Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №22037000232149, який складається з публічної частини договору, яким є Універсальний договір банківського обслуговування клієнтів - фізичних осіб у АТ «Банк «Кредит Дніпро» зі змінами та доповненнями, затверджений банком і розміщений на офіційному сайті банку www.creditdnepr.com.ua (далі - УДБО), та індивідуальної частини, якою є вказаний кредитний договір (далі Кредитний договір). Клієнт, підписанням Кредитного договору підтвердив, що він акцептував УДБО шляхом підписання Заяви-згоди про приєднання і згоден з усіма його умовами в повному обсязі (з урахуванням всіх змін та доповнень), такі умови йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Кредитний договір разом з УДБО та Заявою-згодою складають єдиний договір. Кредитний договір та документи до нього укладено в паперовій формі у відділенні банку шляхом підписання з боку клієнта власноручним підписом, а з боку банку, відповідно до п.2.6. Універсального договору банківського обслуговування клієнтів фізичних осіб, шляхом нанесення на нього типографськими засобами відбитка печатки Банку та підпису уповноваженої особи банку (факсиміле), зокрема, з цим погодився відповідач, про що вказано в розділі 5 Кредитного договору.

Після укладення Кредитного договору банк свої зобов`язання виконав і зарахував на банківський поточний рахунок клієнта грошові кошти в сумі 124000,00 гривень, з яких сплатив на рахунок ПрАТ СК «Уніка Життя» страховий платіж від імені клієнта в сумі 24000,00 гривень, що підтверджується випискою з банківського рахунку клієнта.

У подальшому клієнт виконав свої зобов`язання з повернення суми кредиту та оплати нарахованих комісій лише частково. Згідно виписок по рахунку клієнта за весь строк з моменту укладення Кредитного договору і до моменту звернення з цим позовом клієнт сплатив банку лише 99590,37 гривень. Останній платіж проведено 10.01.2022 року. Строк повернення всієї суми отриманого кредиту та сплати всіх нарахованих банком платежів за кредитом мав остаточно спливати в погоджену сторонами кінцеву дату повернення кредиту, а саме 26.11.2024 року.

Термін виконання зобов`язань клієнта з погашення всієї заборгованості за кредитним договором настав достроково 27.09.2023 року. Після вказаної дати банк не здійснював нарахування щомісячної комісії за обслуговування кредиту та не нараховував штрафні санкції. У зв`язку із зазначеним 27.09.2023 року сформувалася наступна заборгованість клієнта перед банком за Кредитним договором: залишок простроченого кредиту - в сумі 81831,17 гривень; залишок прострочених комiсiй - в сумі 54236,40 гривень, що разом становить 136067,57 гривень і підтверджується виписками з рахунку клієнта та розрахунком заборгованості, що здійснений банком і доданий до позовної заяви. В подальшому сума заборгованості не змінювалась.

11.04.2024 року між АТ «Банк «Кредит Дніпро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» був укладений договір факторингу №11/04/24.

Також клієнт і фактор підписали додатки до договору факторингу, зокрема Реєстр боржників і Акт приймання-передачі прав вимоги. Таким чином, фактор набув право вимоги до боржників за кредитними договорами, серед яких і право вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором №22037000232149 від 26.11.2019 року. Згідно Розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором №22037000232149 від 26.11.2019 року, сформованого АТ «Банк «Кредит Дніпро» станом на 10.04.2024 року (дата, що передує дню відступлення права вимоги) заборгованість боржника/відповідача становить: залишок простроченого кредиту - в сумі 81831,17 гривень; залишок прострочених комiсiй - в сумі 54236,40 гривень.

Розмір заборгованості боржника/відповідача підтверджується Розрахунком заборгованості від 10.04.2024 року та виписками по особових рахунках позичальника за період з дати укладення Кредитного договору і до дати відступлення права вимоги за таким договором. Тому позивач просить стягнути на його користь наявну заборгованість з відповідача.

Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова від 05.11.2025 року прийнято до свого провадження вказану цивільну справу. Призначено судове засідання.

В судове засідання представник позивача не з`явився, однак і поданій позовній заяві просив розгляд справи проводити у його відсутності; щодо ухвалення заочного рішення не заперечив.

Відповідач у судові засідання не з`явилася, про час і місце їх проведень повідомлялася належним чином. Причини неявки суду не повідомила, відзиву, а також будь - яких клопотань на адресу суду не направляла.

За загальним правилом частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. При цьому, відповідно до частини четвертої названої статті Кодексу у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

З огляду на це та враховуючи одночасне існування умов, перелічених у частині першій статті 280 ЦПК України, визнавши достатніми наявні в справі матеріали для встановлення прав і взаємовідносин сторін, суд за згодою представника позивача, вважає за можливе розглянути справу за відсутності належно повідомленого про судове засідання відповідача з дотриманням встановлених законом вимог і постановити заочне рішення.

З`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст.12, ч. 1 ст.13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

При цьому, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 2 ст.77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 26.11.2019 року між АТ «Банк «Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №22037000232149.

Згідно вказаного договору АТ «Банк «Кредит Дніпро» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 124000 гривень 00 копійок, включаючи страховий платіж в сумі 24000 грн. 00 коп., а ОСОБА_1 зобов`язалася протягом 60 місяців повернути кредит та сплатити відсотки за користування грошовими коштами на строкову заборгованість - у розмірі 0,001% річних, на прострочену заборгованість за кредитом - 56,0% річних.

Відповідно до п.1.1., 1.2 Кредитного договору банк зобов`язався надати клієнту грошові кошти (кредит) у тимчасове платне користування на поточні потреби в сумі 124000,00 гривень, а клієнт зобов`язався повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, що передбачені договором, а також здійснити всі інші платежі за кредитом у встановлених договором розмірах і строках та виконати зобов`язання за договором у повному обсязі.

Відповідно до умов кредитного договору кредит надається шляхом зарахування суми кредиту на поточний рахунок клієнта, що відкритий у АТ «Банк «Кредит Дніпро».

У п.1.2. Кредитного договору сторони погодили, що строк кредитування становить 60 місяців з дня укладення договору, а кінцевою датою повернення кредиту є 26.11.2024 року. Процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та нараховується у наступному розмірі: на строкову заборгованість - 0,001% річних, на прострочену заборгованість за кредитом - 56,0% річних. Щомісячна комісія за обслуговування кредиту погоджена сторонами у відсотках від суми кредиту і її розмір також встановлений даним пунктом.

Одночасно з укладенням кредитного договору клієнт уклав з ПрАТ СК «Уніка Життя» договір добровільного страхування життя від 26.11.2019 року. Розмір страхового платежу за цим договором страхування становить 24000,00 гривень. Вигодонабувачем за цим договором страхування є банк.

За умовами Кредитного договору, а саме п.1.5., клієнт ОСОБА_1 доручив банку в дату надання кредиту здійснити договірне списання коштів з рахунку клієнта в сумі страхового платежу на користь страховика згідно з укладеним договором страхування.

В розділі 2 Кредитного договору сторонами узгоджено порядок погашення заборгованості за договором. Так, згідно з п.2.1-2.2 Кредитного договору платежі з погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів та щомісячної комісії за обслуговування кредиту здійснюється у вигляді щомісячних ануїтетних (рівномірних) платежів - обов`язкових платежів. Дата погашення та розмір обов`язкового платежу визначені в Графіку платежів, який викладений в розділі 4 Кредитного договору.

Відповідно до п.1.3. банк формує Графік платежів із зазначенням сум погашення основного боргу за кредитом, сплати процентів за користування кредитом, щомісячної комісії, вартості всіх супутніх послуг, орієнтовної реальної процентної ставки та ін.

АТ «Банк «Кредит Дніпро» виконало своє зобов`язання за договором кредиту та страхування та надало ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 124000 гривень 00 копійок, включаючи страховий платіж в сумі 24000 грн. 00 коп., що підтверджується копіями виписки по особовому рахунку відповідача.

У відповідності до ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054 ЦК України позичальник зобов`язується повертати кредит та сплачувати проценти за користування ним у розмірах та на умовах, встановлених договором. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно із ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч.1 ст.514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

За змістом ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Встановлено, що ОСОБА_1 неналежним чином виконувала грошові зобов`язання, тому у неї виникла заборгованість за договором кредиту № 22037000232149 від 26.11.2019 року у розмірі 136067,57 гривень, яка складається із залишку простроченого кредиту в сумі 81831,17 гривень та залишку прострочених комiсiй в сумі 54236,40 гривень.

11.04.2024 року АТ «Банк «Кредит Дніпро» уклало з ТОВ «Санфорд Капітал» договір факторингу №11/04/24, за умовами якого сторони домовились про передачу права грошових вимог по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав або виникне в майбутньому, до третіх осіб боржників від АТ «Банк «Кредит Дніпро» до ТОВ «Санфорд Капітал».

З урахуванням цього, АТ «Банк «Кредит Дніпро» передало ТОВ «Санфорд Капітал» право вимоги, яке мало до ОСОБА_1 за договором кредиту № 22037000232149 від 26.11.2019 року. Дана обставина підтверджується копією реєстру боржників №1 до договору факторингу №11/04/24 від 11.04.2024 року.

У такий спосіб ТОВ «Санфорд Капітал» набуло прав кредитора у зобов`язанні, яке виникло за договором кредиту № 22037000232149 від 26.11.2019 року.

В матеріалах цивільної справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач добровільно сплатила заборгованість за кредитним договором.

Тому суд вважає, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Санфорд Капітал» належить стягнути заборгованість за договором кредиту № 22037000232149 від 26.11.2019 року у розмірі 136067,57 гривень, яка складається із залишку простроченого кредиту в сумі 81831,17 гривень та залишку прострочених комiсiй в сумі 54236,40 гривень.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено судовий збір за подання позовної заяви у сумі 2422,40 грн., а тому, у зв`язку із задоволенням позову, вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача відповідно до ст.141 ЦПК України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються зі судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У пункті 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У частині 8 статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Так, на підтвердження аргументів про стягнення судових витрат на професійну правову допомогу позивачем надано суду: договір про надання правничої допомоги № 1/04 від 01.04.2024 року, укладений між ТОВ «Санфорд Капітал» та АО «Альянс ДЛС»; акт приймання передачі послуг з правничої допомоги № 4 від 16.12.2024 року, відповідно до якого позивачу ТОВ «Санфорд Капітал» надані послуги щодо проведення юридичного та фінансового аналізу боржника, а також складання та подання позовної заяви до суду на загальну суму 7200 грн.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.

У положеннях статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

У статті 137 ЦПК України, визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 137 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 137 ЦПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Обов`язок спростування співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

Так, розмір гонорару адвоката визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини, що підтверджується висновком, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду у справах: № 755/9215/15-ц від 19.02.2020, № 910/12876/19 від 07.07.2021.

У постановах Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 826/2689/15, від 21.01.2021 у справі № 580/3073/20, від 28.04.2021 у справі № 640/3098/20 зазначено, що «чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу (правову) допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості».

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України № 10 від 17.10.2014 року, витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Верховний Суд у постанові від 12.06.2018 року по справі №462/9002/14-ц (провадження №61-9880св18), прийшов до таких висновків: «свобода договору не є абсолютною, вона обмежується законом і суттю договірних правовідносин, якою за договором про надання юридичних послуг у формі представництва у суді є забезпечення балансу приватних і публічних інтересів - права особи на кваліфіковану юридичну допомогу при розгляді її справи у суді (приватний інтерес) і незалежність та безсторонність судової влади при розгляді цивільних справ (публічний інтерес).

У постанові Верховного Суду від 20.10.2021 № 757/29103/20-ц зазначено, що витрати за адвокатські послуги підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/ третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Також, діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.

Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у постанові від 03 жовтня 2019 року по справі № 922/445/19, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з позицією Верховного Суду, яка висвітлена у постанові КЦС ВС від 09.06.2020 по справі №466/9758/16-ц та від 15.04.2020 по справі №199/3939/18-ц, аналізовані витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів, суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Окрім того, у згаданих вище постановах Верховний Суд зазначає, що при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

При цьому, слід відзначити, що чинний ЦПК України встановлює такі критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, необхідність, розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

При вирішенні питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд також враховує те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (Додаткова Постанова КГС ВС від 16.06.2022 у справі № 873/244/21).

Дослідивши матеріали справи, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору (справи), а також беручи до уваги те, що відповідач не заявила клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката та не спростувала співмірність понесених витрат, суд приходить до висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7200,00 гривень є співмірним зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Зокрема, визначаючи розмір витрат, які підлягають стягненню, суд виходить з критеріїв наведених вище, а саме: складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт (зміст та обсяг поданих суду документів, обсяг робіт наведених у відповідному акті), ціни позову, а також значення справи для кожної сторони. Суд також враховує кількість, обсяг та зміст документів, поданих суду сторонами, тривалість провадження у справі з врахуванням процесуальної поведінки сторін, складність та категорія справи.

З урахуванням вищенаведених доводів та мотивів, суд приходить до висновку, що слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7200,00 гривень, що суд вважає адекватним розміром, з урахуванням рівня складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсягу та обґрунтованості підготовлених та поданих до суду стороною документів, їх значення для спору (справи).

Суд також звертає увагу, що при вирішенні питання щодо розміру стягнення витрат на правничу допомогу враховує позицію Верховного Суду, викладену у Постанові від 13.03.2025 у справі № 275/150/22, про те, що суд не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.

Враховуючи наведене та на підставі ст.ст. 12, 81, 141, 258, 259, 263-265, 280-282, 284, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» заборгованість за договором кредиту № 22037000232149 від 26.11.2019 року у розмірі у розмірі 136067 (сто тридцять шість тисяч шістдесят сім) грн. 57 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. на відшкодування судового збору, сплаченого позивачем за подання позовної заяви.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» витрати на правову допомогу в розмірі 7200 (сім тисяч двісті) грн. 00 коп.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал», код ЄДРПОУ 43575686, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 21, 5-й поверх, приміщення 68, 69.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя Мартьянова С.М.