Рішення № 134088388, 02.02.2026, Чернівецький районний суд міста Чернівців (до 25.04.2025 - Першотравневий районний суд м. Чернівців)

Єдиний унікальний номер 725/5503/25

Номер провадження 2/725/1748/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2026 Чернівецький районний суд міста Чернівців в складі:

головуючого судді Стоцька Л. А.

за участю секретаря: Соболевської А.В.,

представника позивача Максимчук А.

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Чернівецької міської ради, третя особа: Інспекція державного архітектурнор-будівельного контролю Чернівецької міської ради про визнання права власності на самочинно збудоване та переплановане нерухоме майно,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання права власності на самочинно збудоване та переплановане нерухоме майно.

В обґрунтування позову зазначила, що зареєстрована та проживаю за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади, сформованого із електронного ресурсу „Дія" із зазначеним QR-кодом.

Вищезазначена квартира належить їй на праві власності, у відповідності до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, яке видане 02.11.2007 р. виконавчим комітетом Чернівецької міської ради.

Квартира розташована у будинку N АДРЕСА_2 , який складається із трьох квартир, власниками яких є: квартира N? 1 - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , квартира АДРЕСА_3 - ОСОБА_6 , квартира N? 3, власником якої є позивачка, згідно вищезазначеного свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

У період з квітня 2008 року по серпень 2013 року, вона за власні кошти здійснила без належним чином затверджених будівельно-технічних дозвільних документів добудову до належної їй на праві власності квартири АДРЕСА_4 та її перепланування.

Після здійсненої добудови та перепланування (реконструкції), вищезазначена квартира складається з: І-й поверх - житлової кімнати площею 16,00 кв.м. житлової кімнати площею 11,20 кв.м, кухні площею 11,80 кв.м, кухні площею 7,20 кв.м. коридору площею 1,70 кв.м. коридору площею 2,30 кв.м. коридору площею 4,40 кв.м. передпокою площею 13,20 кв,м, санвузла площею 3,30 кв.м, вбиральні площею 1,80 кв.м. веранди площею 11,30 кв.м. Загальна площа I-го поверху складає 84,20 кв.м, житловою площею 27,20 кв.м. Приміщення мансардного поверху складається з: житлової кімнати площею 28,10 кв.м., житлової кімнати площею 24,00 кв.м. передпокою площею 13,00 кв.м. веранди площею 13,80 кв.м. Загальна площа мансардного поверху складає 78,90 кв.м. житловою площею 52,19 кв.м. разом загальна площа квартири складає 163,10 кв.м. житлова площа складає 79,30 кв.м.

Рішенням Чернівецької міської ради від 01.12.2021р. N? 597 земельна ділянка розміром 0,06 га за адресою будинок АДРЕСА_2 передана користування позивачу та сусідам ОСОБА_3 , ОСОБА_7 і ОСОБА_6 із цільовим призначенням для будівництва та обслуговуванням житлового будинку.

У листопаді 2024 року вона звернулася до Чернівецької міської ради із заявою, в якій просила прийняти розпорядження, яким створити державну приймальну комісію, якою прийняти в експлуатацію добудову (реконструкцію) до квартири АДРЕСА_4 .

Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради, своїм листом від 10.12.2024р. на мою заяву, надала письмову відповідь, в якій зазначила, що реконструкцію квартири АДРЕСА_4 здійснено самочинно, без оформлення відповідного документу, який надавав право виконувати будівельні роботи та без належним чином затвердженого проекту.

Також у відповіді інспекції зазначено, що на цей час механізму та умов прийняття в експлуатацію об?єктів, збудованих (реконструйованих) самочинно, чинним законодавством України не передбачено. Інспекція порекомендувала звернутися до суду в порядку ч.3 ст. 376 Цивільного кодексу України.

Технічним висновком на виконану реконструкцію квартири АДРЕСА_4 , який надано інженером- конструктором ОСОБА_8 , (п.8 висновку) зазначено, що обстежена будівля (квартира АДРЕСА_5 ) не має ушкоджень та деформацій несумісних з її подальшою експлуатацією. Також у цьому технічному висновку зазначено, що приміщення квартири знаходяться в задовільному технічному стані і забезпечують необхідну міцність і несучу здатність в цілому, інженерні мережі знаходяться в задовільному стані, квартира АДРЕСА_4 придатна для експлуатації в якості житла.

У 2004 році сусіди - власники квартир NoN? 1 та АДРЕСА_3 , яка розміщена на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_2 , а саме - ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , звернулися до на той час існуючого ЖРЕП-12 із заявами, в яких не заперечували у перебудові належній мені квартири АДРЕСА_4 .

Самочинно здійсненим будівництвом (реконструкцією) належної їй квартири АДРЕСА_4 права інших осіб не порушені, оскільки відсутні звернення сусідів чи інших осіб до суду із позовними заявами про порушення їх прав.

Просила ухвалити рішення, яким визнати за нею, ОСОБА_2 , право власності на самочинно збудоване та переплановане (реконструкціоноване) нерухоме майно, а саме на квартиру АДРЕСА_4 , яка складається з: 1-й поверх - житлової кімнати площею 16,00 кв.м. житлової кімнати площею 11,20 кв.м. кухні площею 11,80 кв.м, кухні площею 7,20 кв.м. коридору площею 1,70 кв.м. коридору площею 2,30 кв.м. коридору площею 4,40 кв.м. передпокою площею 13,20 кв.м. санвузла площею 3,30 кв.м. вбиральні площею 1,80 кв.м. веранди площею 11,30 кв.м. приміщення мансардного поверху - житлової кімнати площею 28,10 кв.м. житлової кімнати площею 24,00 кв.м. передпокою площею 13,00 кв.м, веранди площею 13,80 кв.м. загальною площею 163,10 кв.м. житловою площею 79,30 кв.м.

У поданому відзиві представник відповідача заперечував проти задоволення позову, вказуючи на наступне.

Юридичні та фізичні особи, маючи на меті проведення реконструкції та використання під забудову земельної ділянки мають звернутися до уповноваженого органу, в даному випадку до Чернівецької міської ради з питання прийняття відповідного рішення щодо виділення земельної ділянки. Статтею 116 Земельного кодексу України визначені підстави набуття права на землю.

Згідно з частиною третьої статі 375 Цивільного кодексу України право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Згідно статті 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Отже, проаналізувавши зазначені вище норми закону, можна зробити висновок, що суд може визнати право власності на самочинне будівництво, якщо зацікавлена особа (в цьому випадку Позивач) надасть підтверджуючі документи на відповідність самочинно побудованого об?єкту архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Відповідно до частини 7 статті 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов?язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов?язана відшкодувати витрати, пов?язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Згідно статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» суб?єкти містобудування зобов?язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів.

Проектування та будівництво об?єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:

1)отримання замовником або проектувальником вихідних даних;

2)розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи;

3)затвердження проектної документації;

4)виконання підготовчих та будівельних робіт;

4-1)проведення контрольного геодезичного знімання закінчених будівництвом об?єктів (крім об?єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об?єктів з незначними наслідками (СС1)) та здійснення їх технічної інвентаризації (крім об?єктів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування);

5)прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об?єктів;

Вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов?язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до інспекції державного будівельного архітектурного контролю про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.

Відповідно до п. 9 Постанови N? 6 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» від 30 березня 2012 року за загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК, частина перша статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК). У зв?язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Позов про визнання права власності є позовом власника про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

У матеріалах справи відсутня актуалізована топогеодезична зйомка масштабу 1:500, що не дає можливість перевірити відповідність розміщення реконструйованої квартири N?3 по вказаній адресі держаним будівельним нормам. Крім того, в матеріалах відсутні відомості щодо всіх власників багатоквартирного будинку та їх згоди які б відображали інформацію про відсутність порушеного права.

Враховуючи зазначене Позивачем не надано достатньо доказів щодо відповідності самовільно збудованого нерухомого майна державним будівельним нормам.

Беручи до уваги вищенаведене вважаємо, що в позові ОСОБА_2 до Чернівецької міської ради, про визнання права власності на нерухоме майно необхідно відмовити з підстав наведених вище.

У судовому засіданні представник позивача підтримала поданий позов та просила його задовольнити з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову, вказуючи на його необґрунтованість.

Суд, заслухавши думки та доводи сторін, дослідивши наявні матеріали цивільної справи, дійшов до наступного висновку.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

За приписами частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч.1-ч.3ст.376ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

За рішенням суду на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п`ята статті 376 ЦК України).

Таку правову позицію висловила Велика палата Верховного Суду в постанові №916/2791/13 від 07.04.2020 року.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, яке видане 02.11.2007 р. виконавчим комітетом Чернівецької міської ради належить позивачу на праві власності квартира АДРЕСА_4 , загальною площею 59,40 кв.м та житловою площею 40,40 кв.м. (а.с.5).

Квартира розташована у будинку АДРЕСА_2 , який складається із трьох квартир, власниками яких є: квартира N? 1 - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , квартира N? 2 - ОСОБА_6 , квартира N? 3, власником якої є позивач.

У період з квітня місяця 2008 року по серпень місяць 2013 року, позивач за власні кошти здійснила без належним чином затверджених будівельно-технічних дозвільних документів добудову до належної їй на праві власності квартири АДРЕСА_4 та її перепланування.

Після здійсненої добудови та перепланування (реконструкції), вищезазначена квартира складається з: І-й поверх - житлової кімнати площею 16,00 кв.м. житлової кімнати площею 11,20 кв.м, кухні площею 11,80 кв.м, кухні площею 7,20 кв.м. коридору площею 1,70 кв.м. коридору площею 2,30 кв.м. коридору площею 4,40 кв.м. передпокою площею 13,20 кв,м, санвузла площею 3,30 кв.м, вбиральні площею 1,80 кв.м. веранди площею 11,30 кв.м.

Загальна площа I-го поверху складає 84,20 кв.м, житловою площею 27,20 кв.м.

Приміщення мансардного поверху складається з: житлової кімнати площею 28,10 кв.м., житлової кімнати площею 24,00 кв.м. передпокою площею 13,00 кв.м. веранди площею 13,80 кв.м.

Загальна площа мансардного поверху складає 78,90 кв.м. житловою площею 52,19 кв.м. разом загальна площа квартири складає 163,10 кв.м. житлова площа складає 79,30 кв.м.

Рішенням Чернівецької міської ради від 01.12.2021р. N? 597 земельна ділянка розміром 0,06 га за адресою будинок АДРЕСА_2 передана користування позивачу та сусідам ОСОБА_3 , ОСОБА_7 і ОСОБА_6 із цільовим призначенням для будівництва та обслуговуванням житлового будинку (а.с.9).

Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради, своїм листом від 10.12.2024р. на її заяву, надала письмову відповідь, в якій зазначила, реконструкцію квартири АДРЕСА_4 здійснено самочинно, без оформлення відповідного документу, який надавав їй право виконувати будівельні роботи та без належним чином затвердженого проекту (а.с.

Технічним висновком на виконану реконструкцію квартири АДРЕСА_4 , який надано інженером- конструктором ОСОБА_8 , (п.8 висновку) зазначено, що обстежена будівля (квартира АДРЕСА_5 ) не має ушкоджень та деформацій несумісних з її подальшою експлуатацією.

Також у цьому технічному висновку зазначено, що приміщення квартири знаходяться в задовільному технічному стані і забезпечують необхідну міцність і несучу здатність в цілому, інженерні мережі знаходяться в задовільному стані, квартира АДРЕСА_4 .Чернівці придатна для експлуатації в якості житла (а.с.11-17).

У 2004 році сусіди - власники квартир АДРЕСА_6 та АДРЕСА_7 , а саме - ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , звернулися до на той час існуючого ЖРЕП-12 із заявами, в яких не заперечували у перебудові належній мені квартири АДРЕСА_4 (а.с.18-19).

Відповідно дло висновку експерта за результатами проведеної будівельно технічної експертизи №157/25-29 від 24.10.2025 р. самочинно збудоване та переплановане нерухоме майно майно до квартири АДРЕСА_4 відповідає вимогам ДБЕ В2.2-15-2019 «Житлові будинки. Основні положення» до житлових приміщень. Права мешканців квартир АДРЕСА_6 і АДРЕСА_7 не порушені самочинно збудованим та перепланованим нерухомим майном до квартири АДРЕСА_4 (а.с.71-88).

Верховний Суд в своїх постановах неодноразово зазначав, що для того щоб визнати об`єкт самочинним будівництвом, достатньо однієї з ознак, а саме:

об`єкт нерухомості збудований або будується на земельній ділянці, яку не було відведено для цієї мети;

об`єкт нерухомості збудований або будується без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проєкту;

об`єкт нерухомості збудований або будується з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Разом з цим, Верховний Суд у постанові від 21.10.2020 року в справі № 910/2939/193 висловив таку правову позицію: «Зміст приписівстатті 376 ЦК України підтверджує неможливість застосування інших, ніж ті, що встановлені цією статтею, способів легітимізації (узаконення) самочинного будівництва та набуття права власності на такі об`єкти. Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного».

За вказаною правовою позицією, існують випадки, коли можна визнати право власності на самочинно збудований об`єкт за рішенням суду. Такими випадками є:

надання земельної ділянки в установленому порядку особі, яка здійснила самочинне будівництво, під уже збудоване майно і визнання права власності за цією особою;

визнання права власності на нерухоме майно на вимогу власника (користувача) земельної ділянки, на якій майно збудовано, якщо це не порушує права інших осіб.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 23 вересня 2019 року у справі № 309/3887/17, звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що це питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

За статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (стаття 331 ЦК України).

За змістом частини 3 ст.376 ЦК України, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

При цьому формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Додови, викладені у відзиві представником відповідача, повністю спростовуються наданими позивачем доказми у справі.

Оскільки судом встановлено, що позивач є користувачем земельної ділянки, на якій розташоване самочинно збудоване нерухоме майно, місцезнаходження якого не порушує права інших осіб, нерухоме майно відповідно до експертних висновків придатне для безпечної експлуатації, а тому суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.14, 41, 124 Конституції України, ст.6, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.ст.328, 331, 373, 375, 376, 627, 628 ЦК України, ст.ст.4-6, 13, 48, 51,76-81,83, 141, 158, 175,258-259,268,273,280-284,354-356 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на самочинно збудоване та переплановане (реконструкціоноване) нерухоме майно, а саме на квартиру АДРЕСА_4 , яка складається з: 1-й поверх - житлової кімнати площею 16,00 кв.м.; житлової кімнати площею 11,20 кв.м.; кухні площею 11,80 кв.м.; кухні площею 7,20 кв.м.; коридору площею 1,70 кв.м.; коридору площею 2,30 кв.м.; коридору площею 4,40 кв.м.; передпокою площею 13,20 кв.м.; санвузла площею 3,30 кв.м.; вбиральні площею 1,80 кв.м.; веранди площею 11,30 кв.м.; приміщення мансардного поверху - житлової кімнати площею 28,10 кв.м.; житлової кімнати площею 24,00 кв.м.; передпокою площею 13,00 кв.м.; веранди площею 13,80 кв.м.; загальною площею 163,10 кв.м.; житловою площею 79,30 кв.м.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Чернівецький районний суд міста Чернівців протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Чернівецького районного

суду міста Чернівців Стоцька Л. А.