Рішення № 134088381, 11.02.2026, Новоселицький районний суд Чернівецької області

11.02.2026

Справа№ №720/3346/24

Провадження №2/720/88/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2025 року Новоселицький районний суд Чернівецької області

в складі: головуючого судді Павлінчука С. С.

з участю секретаря Штефанеса А. А.

розглянувши в місті Новоселиця цивільну справу у порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що між ОСОБА_1 та ТОВ «МІЛОАН», ТОВ «МАНІФОЮ», ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», правонаступником яких є позивач, були укладені кредитні договори, по яким виникла заборгованість у зв`язку із невиконанням відповідачем їх умов.

Відповідно до вимог ст.274 ЦПК України справи щодо спорів про стягнення заборгованості розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Новоселицького районного суду було відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак у позовній заяві просив розгляд справи провести у його відсутності та не заперечував щодо заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомленим про дату, час і місце судового розгляду справи та не повідомили про причини неявки. З письмової згоди представника позивача суд проводить заочний розгляд справи.

Крім цього, відповідач у встановлений судом п`ятнадцятиденний строк відзив на позов не подав, тож відповідно до положень ч.8 ст.178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши письмові докази вважає, що позов слід задовольнити частково.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин, які встановлені судом

Позивач пред`явив до відповідача вимоги про стягнення заборгованості за чотирма кредитними договорами.

І. Судом встановлено, що 01 вересня 2023 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено електронний кредитний договір №102491103, згідно п.1.1 якого кредитодавець зобов`язується на умовах визначених договором, на строк визначений п.1.3. договору надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п.1.2. договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п.1.4. договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.

Кредитний договір підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора «U29858», який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, вказаний у п.10 кредитного договору.

Згідно п.1.2, 1.3 кредитного договору сума кредиту становить 9000 грн, кредит надається загальним строком на 114 днів з 01.09.2023 року і складається з пільгового та поточного періодів, пільговий період складає 24 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 25.09.2023 року. Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду та закінчується 24.12.2023 року.

Позичальник зобов`язувався повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 25 вересня 2023 року (день завершення пільгового періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 24 грудня 2023 року (останнього дня строку кредитування) (п.1.4. договору).

Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду 1900,8 грн, які нараховуються за ставкою 0,88 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду (п.п.1.5.2 договору).

Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду 24 300 грн, які нараховуються за ставкою 3,0 відсотки від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду (п.п.1.5.3 договору).

Комісія за надання кредиту 700 грн, яка нараховується за ставкою 7 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (п.п.1.5.1 договору).

Відповідно до п.п.2.1 кредитного договору кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти № НОМЕР_1 .

За змістом п.6.1., п.7.1 кредитного договору останій укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МІЛОАН» та набуває чинності з моменту його укладання в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені - з моменту отримання кредиту.

01 вересня 2023 року кредитодавець перерахував кредитні кошти на платіжну картку з маскою № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 у розмірі 9000 грн, що підтверджується платіжним дорученням ТОВ «МІЛОАН» №71583102 від 01.09.2023 року.

29 січня 2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено договір факторингу №29012024.

Відповідно до витягу з реєстру боржників №1 до договору факторингу №29012024, ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» набуло права грошової вимоги за кредитним договором №102491103 до ОСОБА_1 в сумі 35 830,8 грн, з яких: 9000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 26 200,8 грн - сума заборгованості за відсотками 630 грн заборгованість за комісією. Зазначена сума заборгованості підтверджується розрахунком заборгованості ТОВ «МІЛОАН».

На підтвердження суми заборгованості позивачем до позовної заяви було долучено розрахунок заборгованості за кредитним договором, який був сформований ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» та підтверджує факт того, що після уступлення прав вимоги за даним договором позивачем не здійснювалося додаткових нарахувань.

ІІ. Крім того, 13 вересня 2023 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено електронний кредитний договір №9695285, згідно п.1.1 якого кредитодавець зобов`язується на умовах визначених договором, на строк визначений п.1.3. договору надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п.1.2. договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п.1.4. договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.

Кредитний договір підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора «Z79303», який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, вказаний у п.10 кредитного договору.

Згідно п.1.2, 1.3 кредитного договору, сума кредиту становить 9000 грн, кредит надається загальним строком на 100 днів з 13.09.2023 року і складається з пільгового та поточного періодів, пільговий період складає 10 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 25.09.2023 року. Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду та закінчується 22.12.2023 року.

Позичальник зобов`язувався повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 25.09.2023 року (день завершення пільгового періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 22.12.2023 року (останнього дня строку кредитування) (п.1.4. договору).

Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду 750 грн, які нараховуються за ставкою 1,25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду (п.п.1.5.2 договору).

Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду 16 200 грн, які нараховуються за ставкою 3 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду (п.п.1.5.3 договору).

Комісія за надання кредиту 600 грн, яка нараховується за ставкою 10 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (п.п.1.5.1 договору).

Відповідно до п.п.2.1 кредитного договору кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти № НОМЕР_2 .

За змістом п.6.1., п.7.1 кредитного договору, договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МІЛОАН» та набуває чинності з моменту його укладання в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені - з моменту отримання кредиту.

13 вересня 2023 року кредитодавець перерахував кредитні кошти на платіжну картку з маскою № НОМЕР_2 , яка належить ОСОБА_1 у розмірі 9000 грн, що підтверджується платіжним дорученням ТОВ «МІЛОАН» №110064396 від 13.09.2023 року.

29 січня 2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено договір факторингу №29012024.

Відповідно до витягу з реєстру боржників №1 до договору факторингу №29012024, ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» набуло права грошової вимоги за кредитним договором №9695285 до ОСОБА_1 в сумі 22 702,5 грн, з яких: 6000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 16 102,5 грн - сума заборгованості за відсотками та 600 грн заборгованість за комісією. Зазначена сума заборгованості підтверджується також розрахунком заборгованості ТОВ «МІЛОАН».

На підтвердження суми заборгованості, позивачем до позовної заяви було долучено розрахунок заборгованості за кредитним договором, який був виготовлений ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» та підтверджують факт того, що після уступлення прав вимоги за даним договором позивачем не здійснювалося додаткових нарахувань.

ІІІ. 16 серпня 2023 року між ТОВ «БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ БОРГІВ» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено електронний кредитний договір №76766372, відповідно до п.1 якого позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договором строк шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату від суми позики.

У пункті 2 договору позики сторони погодили наступні умови договору: сума позики становить 12 300 грн, строк позики 20 днів, дата повернення позики 05.09.2023 року, базова відсоткова ставка 2,5% за кожен день користування кредитними коштами.

Відповідно до п.4 договору відсотки за цим договором нараховуються щоденно на залишок позики, виходячи із строку фактичного користування позикою.

Відповідно до п.20 договору позики цей договір укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленням, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України Про електронну комерцію".

Кредитний договір підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора «Ln583iotIM».

14.06.2021 між ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" та ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" укладено договір факторингу №14/06/21, відповідно до умов якого ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" передає (відступає) ТОВ "ФК "ЄАПБ" за плату належні йому права вимоги, а ТОВ "ФК "ЄАПБ" приймає належні ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників №20 від 20.03.2024 року до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 року, ТОВ "ФК "ЄАПБ" також відступлено права грошової вимоги до ОСОБА_1 на суму 35 418,57 грн, з яких: 9717 грн заборгованість за основною сумою боргу та 25 701,54 грн заборгованість за відсотками.

На підтвердження суми заборгованості, позивачем надано сформований його представником розрахунок заборгованості за період з 20 березня 2024 року до 31 жовтня 2024 року.

Інших доказів, які б підтверджували факт перерахунку коштів відповідачу та розмір заборгованості за кредитним договором №76766372 від 16 серпня 2023 року у період з 16 серпня 2023 по 19 березня 2024 року суду надано не було.

IV. Також, 12 вересня 2023 року між ТОВ «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено електронний кредитний договір укладено договір позики №6141542, відповідно до п.2.1 договору якого позикодавець передає позичальнику у власність грошові кошти (позику), а позичальник приймає на себе обов`язок повернути таку ж суму грошових коштів (суму позики) та сплатити позикодавцю проценти за користування позикою та всі інші платежі відповідно до умов цього договору.

У пункті 2.3 договору позики сторони погодили наступні умови договору: сума позики становить 7500 грн, строк позики - до 08.11.2023 року (57 днів), строк позики складається з розрахункових періодів, визначених розрахунком, дата надання позики 12.09.2023, дата повернення позики 08.11.2023.

Відповідно до п.2.5 договору, позика надається позичальнику в день підписання сторонами договору позики, шляхом безготівкового переказу на банківський рахунок позичальника за номером електронного платіжного засобу (банківської картки) НОМЕР_2 , зареєстрованого позичальником для цієї цілі в Особистому кабінеті.

Згідно з п.6.3. договору у разі ненадання позикодавцем позики в дату визначену договором позики, позичальник звільняється від виконання будь-яких зобов`язань за цим договором, при цьому сторони визнають, що в такому випадку цей договір позики припиняє дію з моменту прострочення позикодавцем виконання належним чином зобов`язання щодо надання позики.

Кредитний договір підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора «z99455», який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, вказаний у п.11 кредитного договору.

11 січня 2024 року між ТОВ «МАНІФОЮ» та ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено договір факторингу №11-01/2024.

Відповідно до витягу з реєстру боржників №1 до договору факторингу №11-01/2024 ТОВ «МАНІФОЮ» відступило ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» права грошової вимоги за кредитним договором №6141542 до ОСОБА_1 в сумі 20 057,25 грн, з яких: 7500 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 12 557,25 грн - сума заборгованості за відсотками.

На підтвердження суми заборгованості позивачем надано сформований його представником розрахунок заборгованості за період з 27 жовтня 2023 року до 31 березня 2024 року.

Інших доказів, які б підтверджували факт перерахунку коштів відповідачу та розмір заборгованості за кредитним договором №6141542 від 12 вересня 2023 року у період з 12 вересня 2023 по 26 жовтня 2023 року суду надано не було.

Щодо узгодження сторонами істотних умов кредитного договору

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Договір, який укладений в електронній формі є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Відповідно до п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ч.4, 6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закону)пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно ч.8 ст.11 цього Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Статтею 12 цього Закону передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження №61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження №61-7203св20).

Такі дії ОСОБА_1 свідчать про реалізацію ним свого наміру на укладення 01 вересня 2023 року кредитного договору №102491103 з ТОВ «МІЛОАН», 13 вересня 2023 року кредитного договору №9695285 з ТОВ «МІЛОАН», 16 серпня 2023 року кредитного договору №76766372 з ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та 12 вересня 2023 року кредитного договору №6141542 з ТОВ «МАНІФОЮ», оскільки вони були підписані відповідачем за допомогою одноразових ідентифікаторів, які він отримав на номер мобільного телефону.

Щодо стягнення заборгованості по кредитним договорам укладеними між ОСОБА_1 та ТОВ «МІЛОАН» №102491103 від 01 вересня 2023 року та №9695285 від 13 вересня 2023 року

Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог Закону.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.1049 ЦК України).

ТОВ «МІЛОАН» свої зобов`язання по кредитному договору №102491103 від 01 вересня 2023 року виконало та перерахувало кредитні кошти на зазначену в п.2.1. кредитного договору платіжну картку з маскою № НОМЕР_1 , у розмірі 9000 грн, що підтверджується платіжним дорученням ТОВ «МІЛОАН» №71583102 від 01.09.2023 року.

З розрахунків заборгованості первісного та нового кредиторів вбачається, що у зв`язку із невиконанням ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань по кредитному договору №102491103 від 01.09.2023 року у період з дати укладення договору по 31.10.2024 року, в останнього виникла заборгованість у розмірі 35 200,8 грн, з яких 9000 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 26 200,8 грн - заборгованість за відсотками.

Крім того, із платіжного дорученням ТОВ «МІЛОАН» №110064396 від 13.09.2023 року вбачається, що первісний кредитор перерахував кредитні кошти на зазначену в п.2.1. кредитного договору платіжну картку з маскою № НОМЕР_2 у розмірі 6000 грн, а отже, первісний кредитор виконав своє зобов`язання щодо перерахування позичальнику коштів по кредитному договору №9695285 від 13 вересня 2023 року.

З розрахунків заборгованості первісного та нового кредиторів вбачається, що у зв`язку із невиконанням ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань по кредитному договору №9695285, у період з дати укладення договору по дату відступлення права вимоги, в останнього виникла заборгованість у розмірі 22 102,5 грн, з яких 6000 грн заборгованість за основною сумою боргу та 16 102,5 грн заборгованість за відсотками.

Розрахунок заборгованості по вказаним вище кредитним договорам здійснено в межах строку кредитування, визначеного умовами договору, та перевірено судом на відповідність його положенням. Крім цього, під час розгляду справи суд не встановив обставин, які б свідчили про помилковість такого розрахунку, а отже позовну заяву у цій частині слід задовольнити.

Разом з тим, із п.1.5.1 кредитного договору №102491103 від 01 вересня 2023 року встановлено, що комісія за надання кредиту складає 600 грн, яка нараховується за ставкою 10 % від суми кредиту одноразово.

Аналогічне положення містить також п.1.5.1 кредитного договору №9695285 від 13 вересня 2023 року, відповідно до якого, комісія за надання кредиту складає 630 грн, яка нараховується за ставкою 7 %.

Згідно ч.2 ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (п. 3 ч. 3 ст. 47Закону України «Про банки і банківську діяльність»), зокрема надання споживчого кредиту.

Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо).

Інакше кажучи, банк неуповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.

Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі №363/1834/17 (провадження №14-53цс21).

Згідно з пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06.11.2023 у справі №204/224/21, провадження №61-4202сво22 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

З огляду на викладене, супутня послуга банку, визначена як надання кредиту в момент видачі, має надаватися клієнту банку безоплатно.

За наведених обставин вимоги позивача про стягнення простроченої заборгованості зі сплати комісії по кредитному договору №102491103 від 01 вересня 2023 року в розмірі 630 грн та по кредитному договору №9695285 від 13 вересня 2023 року в розмірі 600 грн задоволенню не підлягають.

Таким чином, з відповідача слід стягнути заборгованість у розмірі 35 200,8 грн за кредитним договором №102491103 від 01 вересня 2023 року та 22 102,5 грн за кредитним договором №9695285 від 13 вересня 2023 року, оскільки вказана заборгованість підтверджується наявним розрахунком заборгованості та платіжними дорученнями про перерахування кредитних коштів.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 09 жовтня 2024 року у справі №582/202/22.

Разом з тим у задоволенні позовних вимог про стягнення комісії по вказаним вище договорам слід відмовити.

Щодо стягнення заборгованості по кредитним договорам №76766372 від 16.08.2023 року з №6141542 від 12 вересня 2023 року

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі №904/1017/20).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц, провадження №14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі №904/2104/19, провадження №12-57гс21).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).

Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст.83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону №675-VIII «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні послуги», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.

Згідно з частиною 3 статті 13 Закону №675-VIII продавець (виконавець, постачальник), надавач платіжних послуг, оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала плату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.

Суд виходить із того, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 11 вересня 2024 року у справі №752/17604/15-ц (провадження №61-14780св23).

У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року (справа №372/223/17, провадження №61-10667св18) міститься правовий висновок, згідно з яким факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі №569/15311/21 (провадження № 61-11750св22) суд дійшов висновку, що на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника (іпотекодавця) на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов`язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню.

За обставин цієї справи, представником позивача не надано суду жодних доказів на підтвердження факту перерахування кредитних коштів ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» по кредитному договору №76766372 від 16 серпня 2023 року та ТОВ «МАНІФОЮ» по кредитному договору №6141542 від 12 вересня 2023 року, також не надавались розрахунки заборгованості первинних кредиторів по цим кредитним договорам, клопотань про витребування доказів від сторони позивача на адресу суду також не надходило.

Долучені до позовної заяви витяги з реєстру боржників по договорам факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 року та №11-01/2024 від 11.01.2024 року такими доказами бути не можуть, оскільки вони не підтверджують здійснення фінансових операцій та не є первинним документом, що підтверджує розмір заборгованості.

За таких обставин, суд доходить до висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами виконання первісним кредитором свого обов`язку щодо переказу кредитних коштів відповідачу на його рахунок по укладеним останнім 16.08.2023 року кредитному договору №76766372 з ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та 12 вересня 2023 року кредитного договору №6141542 з ТОВ «МАНІФОЮ», що в силу положень ст.ст.12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

У зв`язку із цим, позовні вимоги про стягнення заборгованості по кредитним договорам №76766372 від 16.08.2023 року та №6141542 від 12.09.2023 року задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат

Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до платіжної інструкції №87560 від 25 листопада 2024 року позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3028 грн.

З мотивувальної частини даного рішення вбачається, що суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог (50,26%), а тому із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 521,93 грн (3028 * 57 303,3 / 114 009,09).

Висновки за результатами розгляду справи

За таких обставин суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності доходить до висновку, що позов ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» підлягає частковому задоволенню та із відповідача на користь позивача слід стягнути прострочену заборгованість за тілом кредиту та відсоткам за договорами №102491103 від 01 вересня 2023 року у сумі 35 200,8 гривень та №9695285 від 13 вересня 2023 року у сумі 22 102,5 гривень.

Водночас, у задоволенні позовних вимог у частині стягнення заборгованості по кредитним договорам №76766372 від 16.08.2023 року та №6141542 від 12.09.2023 року слід відмовити, оскільки позивачем жодними доказами не доведено факту виконання первісним кредитором своїх обов`язків щодо перерахування кредитних коштів.

У частині позовних вимог щодо стягнення комісії по кредитним договорам №102491103 від 01 вересня 2023 року та №9695285 від 13 вересня 2023 року також слід відмовити, у зв`язку із висновком суду про нікчемність таких умов у даних правочинах.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог із відповідача на користь позивача слід стягнути понесені останнім судові витрати пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі ст. ст. 525, 526, 530, 549, 610, 611, 633, 634, 1049, 1050 ЦК України, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 274, 282, 284 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , останнє місце проживання АДРЕСА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (код ЄДР:35625014, юридична адреса вул.Симона Петлюри,30, м.Київ, 01032) заборгованість за кредитними договорами №102491103 від 01 вересня 2023 року у сумі 35 200 (тридцять п`ять тисяч двісті) гривень 80 копійок, №9695285 від 13 вересня 2023 року у сумі 22 102 (двадцять дві тисячі сто дві) гривні 50 копійок та 1 521 (тисячу п`ятсот двадцять одну) гривню 93 копійки судових витрат.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено позивачем до Чернівецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Відповідач може подати до Новоселицького районного суду заяву про перегляд заочного рішення на протязі 30 календарних днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків встановлених ЦПК України не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Сергій ПАВЛІНЧУК