Ухвала суду № 134088328, 16.02.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/1513/26 2-о/335/82/2026

УХВАЛА

про залишення заяви без руху

16 лютого 2026 року м. Запоріжжя

Суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя Крамаренко І.А., ознайомившись із заявою ОСОБА_1 про встановлення факту смерті,-

ВСТАНОВИВ:

11.02.2026 заявник ОСОБА_1 звернулася до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя із заявою про встановлення факту смерті матері ОСОБА_2 .

Дослідивши матеріали заяви, суддя вважає, що її слід залишити без руху з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Відповідно до ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, у тому числі, смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Заява не відповідає вимогам ст. 318 ЦПК України, якою передбачено, що у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт.

До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість отримання чи відновлення документу.

Заявник у своїй заяві взагалі не зазначає жодних обставин та не зазначає обґрунтування подачі вказаної заяви, лише зазначавши, що її мати померла із зазначенням дати та місця смерті, що є порушенням вимог, яким повинна відповідати заява про встановлення факту смерті.

Крім того, сторонами у справах окремого провадження є заявники, заінтересовані особи, які є спеціальними суб`єктами цього виду провадження. При визначенні кола заінтересованих осіб у встановленні факту слід враховувати їх юридичний інтерес, а саме: тоді, коли факти, що підлягають встановленню, можуть вплинути на їх права та обов`язки; якщо це організації та установи, в яких заявник буде реалізовувати рішення про встановлення факту.

У даній заяві про встановлення факту родинних відносин, взагалі не вказано зацікавлену особу.

Разом з тим, заявником у заяві не вказано повних даних стосовно заявника, а саме не зазначено: реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності; адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Також, при подачі вказаної заяви заявником не дотримано вимог щодо долучення копій документів.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Таким чином, копії будь-яких документів мають засвідчувати їх дійсність, оскільки мають бути виготовлені виключно з оригіналів цих документів.

Отже, суд наголошує, що копії документів подаються до суду належно завіреними.

Однак, вказані вимоги позивачем також не виконані, та долучені до заяви документи не засвідчені належним чином.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», якщо до заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, не приєднано довідки про неможливість одержання документів та не зазначено з яких причин неможливо одержати документ, що посвідчує даний факт, не зазначена мета встановлення юридичного факту, суддя постановляє ухвалу про залишення заяви без руху і надає заявникові строк для усунення недоліків.

Відповідно до Наказу Міністерства юстиції України від 18.10.2000 №52/5 «Про затвердження Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні» для проведення державної реєстрації смерті особи слід зазначити, прізвище, ім`я, по батькові померлого, дату та місце смерті, причина смерті, дата та місце народження померлого, громадянство померлого.

В пункту 8 глави 5 розділу III Наказу Міністерства юстиції України від 18.10.2000 №52/5 «Про затвердження Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні» зазначено що реєстрація факту смерті після перевірки наявності державної реєстрації смерті за місцем настання смерті, за місцем останнього проживання померлого, за місцем поховання чи виявлення трупа або за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян.

Для проведення державної реєстрації смерті особи зазначається: прізвище, ім`я, по батькові померлого, дата та місце смерті, причина смерті, дата та місце народження померлого, громадянство померлого.

Вказана заява не містить прохальної частини, а тому і відсутні необхідні відомості про померлу особу.

Також, відповідно до ст.318 ЦПК України у заяві має бути зазначено серед іншого докази, що підтверджують факт смерті на окупованій території та одночасно з поданням заяви мають бути подані всі докази що підтверджують викладені в заяві обставини.

Враховуючи особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, передбачені ст.317 ЦПК України, а саме невідкладний порядок її розгляду, суд, ознайомившись із заявою та наданими доказами вважає, що рішення суду про встановлення факту смерті має ґрунтуватись на повному та всебічному з`ясуванні обставин справи на підставі усіх поданих доказів у сукупності.

Окрім того, підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які достовірно свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин.

Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, зокрема можуть бути: письмові докази; речові докази, зокрема звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; пояснення свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі в обставинах, що загрожували їй смертю.

Такого правого висновку дійшов Верховний Суд у постанові №753/8033/22 від 29.03.2023.

Як доказ пред`явленої вимоги заявником визначено лише копію свідоцтва про смерть особи, факт смерті якої на тимчасово окупованій території він просить визнати судом. Заявником в заяві взагалі не зазначено будь-яких доказів, які підтверджують вказаний факт, зокрема доказів, якими можуть бути: речові докази (відео, фото, звукозаписи); показання свідків, заявників, допитаних як свідків; письмові докази, зокрема, лікарське свідоцтво про смерть; дані отримані з відритих джерел, інші докази які підтверджують факт смерті, поховання особи квитанції, чеки про ритуальні послуги, довідки ЖЕУ та інше.

Стосовно факту, який заявниця просить встановити необхідно зазначити, що чинний ЦПК України містить чотири процедури, наслідком яких є ухвалення судового рішення, на підставі якого органами ДРАЦСу може бути видано свідоцтво про смерть, а саме:

1. Встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України).

2. Встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (п. 9 ч. 1 ст. 315 ЦПК України).

3. Встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (ст. 317 ЦПК України).

4. Визнання фізичної особи померлою (статті 305-309 ЦПК України).

Кожна із зазначених процедур встановлення факту смерті матиме своє обґрунтування, оскільки вони відрізняються нормативним підґрунтям, складом учасників та доказами, які подаються разом із заявою.

У заяві про встановлення факту смерті, поданій ОСОБА_1 не конкретизовано, на підставі якої саме правової норми вона просить встановити такий факт.

Враховуючи норми статей 2, 4, 13 ЦПК України, заявник має право на звернення до суду із заявою про оголошення особи померлою як за загальною підставою так і в порядку статті 317 ЦПК України. Критерієм розмежування є наявність (стаття 317 ЦПК України) чи відсутність (статті 305-309 ЦПК України) достовірної, належної доказової бази, що підтверджує смерть особи.

З огляду на викладене, заявниці необхідно конкретизувати правову підставу звернення до суду, оскільки саме від неї залежить процедура розгляду справи.

Крім того, відповідно до вимог ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Розділ IV ЦПК України не містить норму, яка б передбачала залишення заяви про встановлення факту без руху.

Враховуючи положення ч.3 ст. 294 ЦПК України, суд звертається до загальних правил та керується ч.ч.1,2 ст.185 ЦПК України, відповідно до якої, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху та строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Таким чином, заява ОСОБА_1 про встановлення факту смерті підлягає залишенню без руху, а заявник в установлений судом термін повинен усунути зазначені вище недоліки, шляхом подачі оновленої заяви, яка повинна відповідати вимогам цивільно-процесуального законодавства України, які регулюють форму та зміст заяви, яка подається до суду.

Керуючись ст. 185 ЦПК України, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті - залишити без руху.

Надати заявнику строк 10 (десять) днів з дня отримання ухвали про залишення заяви без руху для надання суду оновленої заяви в редакції, яка б відповідала вимогам ст. ст. 175, 294, 318 ЦПК України.

Роз`яснити що у випадку невиконання зазначених вимог у встановлений строк заява буде визнана неподаною та повернута відповідно до вимог ч. 3 ст. 185 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: І.А. Крамаренко