Ухвала суду № 134087159, 11.02.2026, Балаклійський районний суд Харківської області

У Х В А Л А

Іменем України

№ 610/575/26 № 1-кс/610/74/2026м. Балаклія11 лютого 2026 року

Слідчий суддя Балаклійського районного суду Харківської області ОСОБА_1

за участю

прокурора: ОСОБА_2 (відеоконференція),

підозрюваного: ОСОБА_3 ,

захисника: ОСОБА_4 (відеоконференція),

секретаря: ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого СВ ВП № 1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 12026221080000072 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ягубець Христинівського району Черкаської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ; громадянина України; з професійною освітою; водія-електрика 3 відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів 5 взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів 2 роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 ; неодруженого, має на утриманні дитину 2021 р.н.; в силу ст. 89 КК України судимості не має,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України,

в с т а н о в и в:

Погоджене з прокурором клопотання обґрунтовано повідомленням про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.

Саме цей вид запобіжного заходу необхідний для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

oпереховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

oвчинити інше кримінальне правопорушення.

Прокурор клопотання підтримав із наведених у ньому підстав.

Підозрюваний свою вину визнав. Пояснив, що його затримали 10.02.2026 о 04.00 год, зупинили на шляху руху на автобусі, яким він раніше заволодів на заправці та на якому хотів доїхати додому. Після затримання в лікарні провели його огляд на стан сп`яніння, результат склав 1,403 проміле. Визнав вживання алкоголю та наявність попередніх притягнень до кримінальної відповідальності. Проти задоволення клопотання заперечував.

Захисник заперечувала проти задоволення клопотання. Просила врахувати те, що підозрюваний визнав свою вину, розкаявся, запевняє у добросовісній процесуальній поведінці, є військовослужбовцем, має на утриманні малолітню дитину. Тому вважала можливим застосувати до підозрюваного більш м`який запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання або визначити мінімальну заставу у разі застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Судом встановлено, що слідчим відділенням ВП № 1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026221080000072 від 10.02.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України.

10.02.2026 ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, - заволодіння транспортним засобом, вартість якого у двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин:

«Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 09 лютого 2026 року № 25-РС солдата ОСОБА_3 призначено на посаду водія-електрика 3 відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів 5 взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів 2 роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем.

Відповідно до ст. 68 Конституції України ОСОБА_3 зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про Збройні Сили України", Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції країни покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Органи військового управління забезпечують неухильне додержання вимог Конституції України стосовно того, що Збройні Сили України не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів державної влади чи перешкоджання їх діяльності. Ніякі надзвичайні обставини, накази чи розпорядження командирів і начальників не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій по відношенню до цивільного населення, його майна та навколишнього середовища. За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу військовослужбовці несуть відповідальність згідно з законом. Права і обов`язки військовослужбовців, які залучаються до здійснення заходів, передбачених частиною четвертою цієї статті, визначаються законом.

У відповідності до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 49, 50, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.1,4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України ОСОБА_3 був зобов`язаний додержуватись Конституції і Законів України, бути прикладом високої культури, скромності та витримки, з повагою відноситися до співслужбовців, поважати чужу гідність, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від їх вчинення інших, додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; берегти державне майно, дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання та виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, досконало володіти зброєю і технікою, тримати їх справними, чистими та готовими до бою, неухильно виконувати правила безпеки під час використання зброї.

Однак, порушуючи вимоги вказаних вище нормативно-правових актів ОСОБА_3 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, став на шлях злочинної діяльності при наступних обставинах.

10.02.2026 близько 01:00 години ночі, більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не виявилося можливим, солдат ОСОБА_3 , перебуваючи на території з вільним доступом АЗС ТОВ "СПЕКТР НАФТА" за адресою: Харківська область, Ізюмський район, м. Балаклія, вул. Центральна, буд. 36А, в стані алкогольного сп`яніння, діючи умисно, протиправно, керуючись прямим умислом, направленим на заволодіння транспортним засобом, побачивши на території вказаної АЗС транспортний засіб автобус "ЕТАЛОН", реєстраційний номер НОМЕР_2 , білого кольору із приведеним в дію двигуном, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, підійшов до пасажирських дверей, які відчинив із докладанням зусиль, в результаті чого проник всередину транспортного засобу, вартість якогозгідно акту приймання-передачі спеціалізованого автобусу становить 3 162 920 (три мільйона сто шістдесят дві тисячі дев`ятсот двадцять) грн. 10 коп, який фактично належить Комунальному підприємству "Балаклійське автотранспортне підприємство" Балаклійської міської ради Харківської області.

Після чого, продовжуючи свій кримінально-протиправний умисел направлений на заволодіння вище зазначеним транспортним засобом, сів за кермо автобусу вже із приведеним дію двигуном та здійснив на ньому поїздку до адреси: Харківська область, Ізюмський район, м. Балаклія, шосе Савинське з географічними координатами 49.457720, 36.890816, тим самим незаконно заволодів транспортним засобом та розпорядився на власний розсуд».

Надана стороною обвинувачення сукупність матеріалів кримінального провадження на даному етапі кримінального провадження, до моменту вирішення обвинувачення по суті, є достатньою для обґрунтованості повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, що підтверджується:

1)Даними протоколу огляду місця події на відкритій ділянці місцевості за адресою: Харківська область, Ізюмський район, м. Балаклія, вул. Савинське шосе, за географічними координатами: 49.457720, 36.890816, в ході якого вилучено: автобус марки "ЕТАЛОН" білого кольору з реєстраційним номером НОМЕР_2 , змив з поверхні рулевого колеса, змив з поверхні ричага перемикання передач, змив з поверхні перемикання поворотів.

2)Даними протоколу затримання особи у порядку ст. 208 КПК України 10.02.2026 о 04.00 год (фактичне затримання).

3)Даними протоколів допиту свідків ОСОБА_7 , який працює на посаді механіка у Балаклійському АТП БМР Х\О,та ОСОБА_8 , який працює на посаді водія у Балаклійському АТП БМР Х\О, які повідомили, що 09.02.2026 близько о 19.30 год автобус марки "ЕТАЛОН" номерний знак НОМЕР_2 було залишено на території АЗС "Овіс" за адресою: Харківська область, Ізюмський район, м. Балаклія, вул. Центральна, 36А, для його подальшого прогріву автобус був заведений, перебував у робочому стані, водійські двері були зачинені, ключі від дверей перебували на паливному баку автобуса. Вони разом періодично здійснювали об`їзди автобусів, оскільки окрім цього автобуса у них прогрівалось ще 3 автобуси, які знаходились на інших заправках міста. При черговому об`їзді та перевірці автобусів, прямуючи по вул. Харківська у бік вул. Новоселівка, приблизно о 01.35 год звернули увагу, що назустріч їм прямує їх автобус, який до цього перебував на території АЗС "Овіс". Після чого вони одразу розвернулися та почали переслідувати його. В цей момент автобус звернув з перехрестя у бік с-ща Савинці та, наздогнавши його по Савинському шосе, автобус зупинився, з водійських дверей вийшов раніше незнайомий чоловік віком до 30 років. На їх запитання, навіщо без будь-якого дозволу викрав автобус та з якою метою, він відповів, що поїхав на автобусі для власних потреб, з яких саме не зізнався, після чого ОСОБА_8 почав телефонувати на гарячу лінію 102. В цей час даний громадянин, який в ході розмови представився на ім`я ОСОБА_9 , почав намагатися втекти з місця події, однак вони не дали йому цього зробити.

4)Даними протоколів допиту свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які повідомили, що 10.02.2026 приблизно 02.10 год перебували на добовому чергуванні, приїхали на місце події за адресою: Харківська область, Ізюмський район, м. Балаклія, шосе Савинське, за фактом незаконного заволодіння транспортним засобом марки "ЕТАЛОН", типу А081/17/122160352, білого кольору, з реєстраційним номером НОМЕР_2 , який належить відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу КП "БАЛАКЛІЙСЬКЕ АТП" БМР ХО. По прибуттю на місце ними було виявлено громадянина ОСОБА_3 з ознаками алкогольного сп`яніння. Він перебував поруч з транспортним засобом. Особи, які знаходилися на місці події пояснили, що даний громадянин намагався незаконно заволодіти транспортним засобом зазначеним вище.

5)Даними протоколів допиту свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які повідомили, що працюють у ТОВ "СПЕКТР НАФТА" за адресою: Харківська область, Ізюмський район, м. Балаклія, вул. Центральна, буд. 36А, на посаді касира та оператора АЗС. Так, 09.02.2026 о 08.00 год вони заступили на добову зміну. Додали, що раніше неодноразово на території АЗС підприємство "Балаклійський АТП БМР ХО" залишало свої автобуси, та цього ж дня приблизно о 19.30 год вищевказане підприємство знову залишило свій автобус з номерним знаком НОМЕР_2 , білого кольору на території АЗС за вищевказаною адресою, а саме за приміщенням каси біля баку смітника, повернуто передньою частиною у бік виїзду. Близько о 01.00 год, коли ОСОБА_12 направлялась до кімнати відпочинку, звернули увагу, що вищевказаний автобус ще перебував на місці, також виявили, що в цей момент по території АЗС за вищевказаною адресою ходив раніше невідомий чоловік, однак вони цьому не придали значення. О 02.00 год, коли вони приймали паливо до вищевказаного АЗС та прийшла до каси, звернули увагу, що вищевказаний автобус відсутній на місці.

6)Даними протоколу допиту представника потерпілого ОСОБА_14 , який пояснив, що являється директором комунального підприємства "Балаклійське автотранспортне підприємство" Балаклійської міської ради Харківської області. Згідно з розпорядженням Балаклійської міської військової адміністрації на їхній баланс передано спеціалізований автобус марки "ЕТАЛОН" номерний знак НОМЕР_2 , білого кольору, 2024 року випуску, вартістю 3162920,10 грн. Працівники залишають автобуси по м. Балаклія на різних геолокаціях та через низьку температуру повітря та неякісне паливо прогрівають в нічних час їх двигуни для того, щоб зранку вони змогли завестись та виїхати на маршрут для подальшої роботи. Так, 09.02.2026 приблизно о 19.30 год працівники підприємства ОСОБА_8 та ОСОБА_7 залишили вищевказаний автобус на території АЗС "Овіс" за адресою: Харківська область, Ізюмський район, м. Балаклія, вул. Центральна, 36А. Автобус був заведений, перебував у робочому стані, водійські двері були зачинені, ключі від дверей перебували на паливному баку автобуса. Близько 01.50 год на його мобільний телефон зателефонував ОСОБА_8 та розповів, що в них сталося «ЧП», а саме під час об`їздів автобусів, та направляючись з вул. Харківська до вул. Новоселівка, їм назустріч прямував вищевказаний автобус, який до цього перебував на території АЗС "Овіс", який вони почали переслідувати. Коли автобус зупинився, то з водійського сидіння вийшов невідомий чоловік, який ніяк не причетний до підприємства. Невідомий чоловік зізнався, що дійсно без дозволу проник до автобусу та поїхав по власним справам, з якою саме метою не розповів.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ: у справі "Феррарі-Браво проти Італії" від 14 березня 1984 року № 9627/81 Суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі "Мюррей проти Сполученого Королівства" від 23 жовтня 1994 року № 14310/88 «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

До того ж у п. 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" № 35615/06 від 13.11.2007 Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

У розумінні положень, що наведені у чисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини ("Нечипорук, Йонкало проти України" від 21 квітня 2011 року № 42310/04, "Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року № 12244/86, 12245/86, 12383/86 "Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1994 року № 14310/88 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Мета затримання полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання. «Для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1(c), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання» (справа "Чеботарь проти Молдови" від 13 листопада 2007 року № 35615/06).

Встановлено, що надані стороною обвинувачення докази доводять обставини, які свідчать про: наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України - переховуватися від органів досудового розслідування або суду; незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування ("Бекчиєв проти Молдови" §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти ("Ідалов проти Росії", "Гарицьки проти Польщі", "Храїді проти Німеччини", "Ілійков проти Болгарії").

Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.

У розумінні Європейського суду з прав людини тяжкість покарання не є самостійною підставою для застосування запобіжного заходу, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

У справі "Ілійков проти Болгарії" від 26 липня 2001 року № 33977/96 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Суттєвим є той фактор, що про підозру ОСОБА_3 повідомлено 10.02.2026, що стало початком притягнення його до кримінальної відповідальності, тому ризик втечі фактично виник лише з цієї дати і в подальшому лише збільшується внаслідок наближення моменту можливого призначення передбаченого суворого покарання.

Підозрюваний в силу ст. 89 КК України судимості не має, має професійну освіту, неодружений, водій-електрик 3 відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів 5 взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів 2 роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 , має на утриманні дитину 2021 р.н., зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , а фактично проживає за місцем проходження військової служби.

Підозрюваний ОСОБА_3 вже має кримінальний досвід внаслідок притягнення до кримінальної відповідальності (02.01.2024), звільнений від кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 407 КК України, оскільки добровільно звернувся із клопотанням до прокурора про намір повернутися для продовження проходження військової служби, обвинувачується у вчиненні іншого кримінального правопорушення, яке знаходиться на розгляді в суді, що свідчить про його виняткову зухвалість, стійку злочинну, антисоціальну спрямованість, вперте небажання безповоротно відмовитись від злочинного способу життя і стати на шлях виправлення та перевиховання, тому є обґрунтований підвищений ризик вчинення ним іншого кримінального правопорушення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Переконання про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання вказаним ризикам ґрунтується на: тяжкості кримінального правопорушення і тяжкості покарання, що загрожує у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, а це особливо тяжкий злочин, проти безпеки руху та експлуатації транспорту, за який передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої, вчинений військовим в стані алкогольного сп`яніння, в умовах воєнного стану, у тяжкий для держави та людей час, що може свідчити про підвищену суспільну небезпеку останнього.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Із урахуванням конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, яке інкримінується підозрюваному, слідчий суддя вважає, що у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.

Це рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини ("Ілійков проти Болгарії", "Летельє проти Франції", "Москаленко проти України"), згідно з якою суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Тому обставини, на яких ґрунтуються заперечення сторони захисту проти клопотання, не є достатніми для запобігання зазначеним ризикам, які є підвищеними.

Інші позитивні дані про особу підозрюваного цього висновку не спростовують. Підозрюваний не є інвалідом, догляд ні за ким не здійснює, визнає вчинення кримінального правопорушення в умовах очевидності. Даних, про те, що підозрюваний за станом здоров`я не може утримуватися під вартою матеріали справи не містять.

Факт проходження військової служби в сукупності з іншими обставинами не знижує суттєво суспільну небезпечність кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_3 , і його особи, та не зменшують встановлених слідчим суддею ризиків, а суспільний інтерес тримання підозрюваного під вартою в цьому випадку переважає його особистий інтерес.

Застосування запобіжного заходу необхідно для забезпечення здійснення досудового розслідування, яке з об`єктивних причин не закінчено на даний час.

Обставин, що могли б свідчити про можливість запобігання зазначеним ризикам шляхом застосування інших запобіжних заходів, не пов`язаних з триманням під вартою, натепер не встановлено.

На цьому етапі кримінального провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, остаточної правовій кваліфікації інкримінованого кримінального правопорушення тощо.

Відповідно до вимог ст. 182-183 КПК України, із урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, виключних обставин, майнового і сімейного стану підозрюваного, ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд вважає можливим визначити для забезпечення виконання підозрюваним його обов`язків заставу, проте у мінімальному розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 266240 гривень із розрахунку (3328 грн х 80). Суд також вважає, що саме такий розмір застави буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не є завідомо непомірним для нього.

На підставі викладеного, керуючись ст. 176-201 КПК України,

п о с т а н о в и в:

1)Клопотання задовольнити повністю.

2)Застосувати до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування - до 04.00 години 10 квітня 2026 року.

3)Визначити розмір застави 266240 гривень.

При внесенні вказаної застави ОСОБА_3 звільнити з-під варти.

У разі внесення застави у визначеному розмірі вважається, що до підозрюваного застосований запобіжний захід у виді застави.

Заставу можливо внести в межах строку дії ухвали.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави покласти на підозрюваного обов`язки:

1)за кожною вимогою прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;

2)не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3)повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4)утримуватися від спілкування із свідками у цьому кримінальному провадженні;

5)здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити, що у випадку внесення застави оригінал документів з відміткою банку, який підтверджує внесення коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця попереднього ув`язнення.

Заставодавець зобов`язаний: забезпечувати належну поведінку підозрюваного; забезпечувати явку, належно повідомленого підозрюваного до слідчого, прокурора чи суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про причини неявки підозрюваного. Попередити заставодавця, що у разі невиконання покладених на нього та самого підозрюваного обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

4)Строк дії ухвали до 04.00 години 10 квітня 2026 року.

5)Зобов`язати слідчих, які здійснюють досудове розслідування у даному кримінальному провадженні, негайно повідомити близького родича підозрюваного ОСОБА_3 про тримання під вартою останнього.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення, може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту отримання її копії.

Слідчий суддя ОСОБА_1

(отримувач коштів: ТУ ДСА України у Харківській області; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26281249; код банку отримувача (МФО): 820172; банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ; рахунок отримувача: UA208201720355299002000006674; призначення платежу: (застава, справа № __, підозрюваний ___ (прізв., ініціали), платник ___ (прізв., ініціали) (Балаклійський районний суд Харківської області).