Ухвала суду № 134085272, 16.02.2026, Господарський суд Чернігівської області

У Х В А Л А

16 лютого 2026 року м. Чернігівсправа № 927/93/26

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., перевіривши заяву від 06.01.2026

Комунального підприємства «Будинок книги» Чернігівської міської ради,

проспект Миру, буд. 45, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 14231588

до боржника: Фізичної особи підприємця Давиденко Сергія Володимировича,

АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1

про видачу судового наказу за вимогою про стягнення 203 027, 70 грн заборгованості за договором оренди нерухомого майна, що належить територіальній громаді м. Чернігова № 08-2017-БК від 18.08.2017 за період з жовтня 2025 по січень 2026.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Чернігівської області звернулось Комунальне підприємство «Будинок книги» Чернігівської міської ради із заявою про видачу судового наказу про стягнення з Фізичної-особи підприємця Давиденко Сергія Володимировича грошової заборгованості за договором оренди нерухомого майна, що належить територіальній громаді м. Чернігова № 08-2017-БК від 18.08.2017 за період з жовтня 2025 року по січень 2026 року в розмірі 203 027,70 грн.

12.02.2026 від заявника Комунального підприємства «Будинок книги» Чернігівської міської ради надійшла заява про відкликання заяви про видачу судового наказу на підставі ч. 5 ст. 150 ГПК України, у зв`язку із домовленістю сторін про розстрочення боргу.

Розглянувши заяву про відкликання заяви про видачу судового наказу, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 5 ст. 150 ГПК України заявник має право відкликати заяву про видачу судового наказу до її розгляду судом.

Відповідно до ч. 10 ст. 11 ГПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).

В постанові від 08.06.2022 у справі № 2-591/11 (провадження № 14-31цс21) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що інститут аналогії закону і аналогії права первісно був доктринально обґрунтований і застосовувався судами задовго до часткового відображення цього інституту в законодавстві.

Необхідність інституту аналогії (аналогії закону та аналогії права) випливає з того, що закон призначений для його застосування в невизначеному майбутньому, але законодавець, встановлюючи регулювання, не може охопити всі життєві ситуації, які можуть виникнути. Крім того, життя перебуває у постійному русі, змінюється і розвивається, внаслідок чого виникають нові життєві ситуації, які законодавець не міг передбачити під час ухвалення закону.

Суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні.

Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права. Велика Палата Верховного Суду неодноразово застосовувала аналогію у процесуальному праві, зокрема у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 905/1956/15 (провадження № 12-62гс19, пункт 6.27), від 27 листопада 2019 року у справі № 629/847/15-к (провадження № 13-70кс19), від 16 червня 2020 року у справі № 922/4519/14 (провадження № 12-34гс20, пункт 6.19), від 13 січня 2021 року у справі № 0306/7567/12 (провадження № 13-73кс19, пункт 28), від 28 вересня 2021 року у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20, пункт 105).

Саме застосування аналогії у процесуальному праві в певних випадках дає змогу ухвалити справедливе рішення. Наприклад, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 905/1956/15 (провадження № 12-62гс19, пункт 6.27) застосування аналогії дозволило замінити одного відповідача двома, що і забезпечило справедливість постанови.

Тому відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.

Враховуючи вищевикладене, а також відсутність процесуальної норми, яка б врегульовувала процесуальні наслідки вирішення судом питання щодо відкликання заяви про видачу судового наказу, суд застосовує до спірних правовідносин процесуальну аналогію, а саме положення п. 3 ч. 5 ст. 174 ГПК України.

Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо до постановлення ухвали про відкриття провадження у справі від позивача надійшла заява про врегулювання спору або заява про відкликання позовної заяви.

Судом встановлено, що заява про відкликання заяви про видачу судового наказу підписана повноважною особою, а саме адвокатом Аліною Урожай, що підтверджується наявним в справі витягом з ордером на надання правничої допомоги серії СВ №1159986 від 06.02.2026.

Таким чином, з огляду на вищевказані обставини та враховуючи те, що заявником подано заяву про відкликання заяви про видачу судового наказу до її розгляду судом, суд, з урахуванням вищевказаних норм чинного законодавства, вважає за необхідне заяву Комунального підприємства «Будинок книги» Чернігівської міської ради про відкликання заяви про видачу судового наказу задовольнити та повернути Комунальному підприємству «Будинок книги» Чернігівської міської ради заяву про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами.

Керуючись ч. 5 ст. 150, п. 3 ч. 5 ст. 174, 233-235, 254-259 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Комунального підприємства «Будинок книги» Чернігівської міської ради про відкликання заяви про видачу судового наказу задовольнити.

2. Повернути Комунальному підприємству «Будинок книги» Чернігівської міської ради заяву про видачу судового наказу про стягнення з Фізичної-особи підприємця Давиденко Сергія Володимировича грошової заборгованості за договором оренди нерухомого майна, що належить територіальній громаді м. Чернігова № 08-2017-БК від 18.08.2017 за період з жовтня 2025 року по січень 2026 року в розмірі 203 027,70 грн, разом з доданими до неї документами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею 16.02.2026.

Ухвала може бути оскаржена у порядку та строки, визначені статтями 255-259 ГПК України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://court.gov.ua/ або у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В.В. Моцьор