Рішення № 134085186, 02.02.2026, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2026 року Справа № 926/1068/24 Господарський суд Чернівецької області у складі судді Ніколаєва Михайла Ілліча, секретар судового засідання Голіней Я.І.

За участі представників сторін:

від прокурора Балицька Р.С.

від позивача Фуркал С.О.

від відповідача не з`явився

розглянувши матеріали справи

за позовом керівника Чернівецької окружної прокуратури

в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради

до обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Захисник 37

про звільнення земельної ділянки від об`єкта незавершеного будівництва

І. Стислий виклад позицій учасників справи

Чернівецька окружна прокуратура в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради звернулась до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Захисник 37 про звільнення земельної ділянки від об`єкта незавершеного будівництва.

Прокурор обґрунтовує позовні вимоги порушенням відповідачем норм земельного законодавства, оскільки на земельних ділянках, які знаходяться за адресою вул. Рівненська, 7-Б в м. Чернівці під кадастровими номерами 7310136300:11:005:0024 площею 0,136 га та 7310136300:11:005:0023 площею 0,1236 га розташований об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОК ЖБК Захисник 37 за номером 1774774973101.

Однак, як зазначає прокурор, дана земельна ділянка перебуває у власності територіальної громади м.Чернівці в особі Чернівецької міської ради, а наявний об`єкт незавершеного будівництва порушує право власності територіальної громади м. Чернівці на землю, позбавляє Чернівецьку міську раду права користування та розпорядження цими земельними ділянками, а тому, прокурор просить усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом її звільнення від об`єкта незавершеного будівництва, а саме, знесенням вищевказаних об`єктів нерухомого майна та приведення земельної ділянки у придатний для використання стан.

У відзиві на позов відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що реєстрація права власності за ОК ЖБК Захисник 37 на незавершене будівництво, що розташоване на власній на той момент земельній ділянці, відбулася правомірно та у відповідності до вимог законодавства. Крім того, відповідач просив застосувати строки позовної давності.

II. Короткий зміст попередніх судових рішень

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 15.11.2024 у справі № 924/1068/24, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 23.04.2025, у задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення аргументовані тим, що реєстрація права власності за ОК ЖБК Захисник 37 на незавершене будівництво, що розташоване на власних на той момент земельних ділянках, відбулася правомірно та у відповідності до вимог законодавства у сфері містобудування на підставі всіх необхідних дозвільних документів.

З огляду на встановлені обставини справи про те, що на земельних ділянках, які належать на праві власності позивачу, знаходиться об`єкт: незавершене будівництво багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення та паркінгом з відсотком готовності 5% та який зареєстрований на праві власності за відповідачем, з огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 18.09.2024 у справі №914/1785/22 та від 13.02.2024 у справі №910/2592/19 та те, що саме по собі задоволення позову про звільнення відповідачем земельних ділянок від об`єкта не відновить права власника земельних ділянок, оскільки відповідні записи в Державному реєстрі створюють для позивача перешкоди у реалізації ним прав власника, належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача, є пред`явлення позову про звільнення відповідачем земельних ділянок від об`єкта незавершеного будівництва право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно шляхом його знесення з приведенням земельної ділянки у придатний для використання стан та скасування державної реєстрації об`єкта із закриттям відповідного розділу Державного реєстру.

Оскільки прокурор у цій справі не заявляв до суду вимогу про скасування державної реєстрації об`єкту із закриттям відповідного розділу Державного реєстру, обраний прокурором спосіб захисту прав не є ефективним, оскільки сам по собі не призведе до відновлення права позивача як власника земельних ділянок на вільне володіння та розпорядження належним йому майном.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.07.2025 рішення Господарського суду Чернівецької області від 15.11.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.04.2025 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Чернівецької області.

Скасовуючи рішення попередніх судових інстанцій колегія суддів Касаційного господарського суду зазначила, що за обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.

Належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.

Верховний суд зазначив, що відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій керувалися саме обранням прокурором неефективного способу захисту, водночас не здійснили оцінку доказів у контексті застосування до спірних відносин порядку, передбаченого статтею 376 ЦК України, не встановили характер спірного майна, чи є воно самочинним і обставини щодо можливості задоволення вимог знесення такого майна.

ІІI. Позиція учасників спору під час нового розгляду справи

Прокурор у поясненнях від 13.10.2025 зазначив, що рішенням Господарського суду Чернівецької області від 22.07.2017 у справі № 926/1111/15, залишеним в силі постановою Верховного Суду від 26.07.2018, визнано незаконним та скасовано рішення Чернівецької міської ради відповідно до яких ОК «ЖБК Захисник 37» набув право власності на земельну ділянку вул. Рівненській, 7-Б площею 0,2596 га, кадастровий номер 7310136300:11:005:0017.

Також встановлено та не спростовано відповідачем, що земельна ділянка під кадастровим номером 7310136300:11:005:0017 не могла бути безоплатно передана відповідачу, засновники та учасники якого не перебували на обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов, а отже, і не мали права на отримання землі в порядку, передбаченому ст. 41 ЗК України.

Новостворені земельні ділянки утворені внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 7310136300:11:005:0017, а тому також не були відведенні для будівництва ОК «ЖБК Захисник 37» багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення та паркінгом.

Повідомлення про початок виконання будівельних робіт на новостворених земельних ділянках ЧВ № 061190451499 зареєстровано інспекцією ДАБК Чернівецької міської ради 14.02.2019 після набуття рішенням суду про визнання незаконним та скасування рішення про надання у власність земельної ділянки ОК «ЖБК Захисник 37» законної сили. Отже, з урахуванням вищенаведеного об`єкт незавершеного будівництва збудований на земельній ділянці, яка на час будівництва не була відведена для цієї мети, а отже є самовільним будівництвом

У додаткових поясненнях від 10.11.2025 відповідач зазначає, що 06.02.2015р. ОК ЖБК «Захисник 37» було отримано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на вул. Рівненській, 7-Б за №943/15, на підставі яких було розроблено проектну документацію, пройдено державну експертизу проекту та як наслідок 14.02.2019р. зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт за №ЧВ 061190451499.

27.02.2019р. ОК «ЖБК Захисник 37» зареєстрував право власності на незавершене будівництво багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення та паркінгом, що на вул.Рівненській, 7-Б в м.Чернівцях, відсоток готовності якого складає 5%.

Враховуючи той факт, що відповідачем були надані всі необхідні документи для реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, у державного реєстратора не було правових підстав для відмови у здійсненні реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва за відповідачем. Тобто, реєстрація права власності за ОК «ЖБК Захисник 37» на незавершене будівництво, що розташоване на власних на той момент земельних ділянках, відбулася правомірно та у відповідності до вимог законодавства у сфері містобудування на підставі всіх необхідних дозвільних документів.

Відтак, твердження прокурора щодо здійснення відповідачем самочинного будівництва і незаконної реєстрації права власності на незавершене будівництво не відповідає дійсності та доказам, що містяться в матеріалах справи.

Вказана вище реєстраційна дія в силу вимог пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідач вважає, що об`єкт незавершеного будівництва було побудовано на підставі всіх необхідних дозвільних документів у сфері містобудування, а тому такий об`єкт апріорі не може вважатись самочинним будівництвом.

Отже, до цих правовідносин не можна застосовувати приписи статті 376 ЦК України (самочинне будівництво), оскільки, будівництво було розпочато на підставі всіх необхідних дозвільних документів у сфері містобудування.

Право власності на незавершений об`єкт будівництва було зареєстровано не на підставі рішення суду, а на підставі ПОВІДОМЛЕННЯ про початок виконання будівельних робіт в порядку, передбаченому статтею 27-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції на момент державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва).

IV. Процесуальні дії у справі

21.08.2025 матеріали справи №926/1068/24 надійшли до Господарського суду Чернівецької області. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2025 дана справа розподілена та передана на новий розгляд судді Ніколаєву М.І.

Ухвалою суду від 26.08.2025 прийнято справу №926/1068/24 до провадження судді Ніколаєва М.І.; розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 17.09.2025.

15.09.2025 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання на іншу дату, у зв`язку із залученням до інших судових процесів.

17.09.2025 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв`язку із перебуванням останнього у відпустці до 24.09.2025.

Ухвалою суду від 17.09.2025 підготовче судове засідання відкладено на 06.10.2025.

Ухвалою суду від 06.10.2025, у зв`язку з неявкою представника відповідача, підготовче судове засідання відкладено на 20.10.2025.

10.10.2025 від Чернівецької окружної прокуратури надійшли письмові пояснення по справі.

Присутні в судовому засіданні 20.10.2025 представники сторін не заперечували проти закриття підготовчого провадження у справі та призначення судового засідання з розгляду справи по суті.

Ухвалою суду від 20.10.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 12.11.2025.

10.11.2025 від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі.

11.11.2025 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв`язку із його перебуванням в іншому судовому процесі.

Ухвалою суду від 12.11.2025 відкладено судове засідання на 02.12.2025.

У судових засіданнях 02.12.2025 та 18.12.2025 оголошувалась перерви з розгляду справи по суті.

У зв`язку із екстреними відключеннями електроенергії судове засідання 15.01.2026 не відбулося, про що складено відповідний акт.

Ухвалою суду від 15.01.2026 призначено судове засідання на 22.01.2026.

У судовому засіданні 22.01.2026 прокурор та позивач позов підтримали у повному обсязі, відповідач проти позову заперечив.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.233 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Відповідно до ст.240 ГПК України рішення суду (повне або скорочене) проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим кодексом.

У судовому засіданні 02.02.2026 суд проголосив скорочене рішення.

V. Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, 06.02.2015 обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив Захисник 37 отримав містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки по вул. Рівненській, 7-Б за №943/15.

Прокурор міста Чернівці звернувся з позовом до Чернівецької міської ради, ОК "ЖБК Захисник 37" про визнання незаконним та скасування пунктів рішень органу місцевого самоврядування, визнання недійсним свідоцтва про право власності, звільнення та повернення земельної ділянки.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 22.07.2017 у справі №926/1111/15, залишеним в силі постановою Верховного Суду від 26.07.2018, позов задоволено частково, визнано незаконним та скасовано п.1.2 та п.3 рішення 36 сесії 6 скликання Чернівецької міської ради №877 від 30.05.2013 Про надання юридичним особам дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки, яким надано дозвіл обслуговуючому кооперативу Житлово-будівельний кооператив Захисник 37 (код 38646880) на складання проекту відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,2500 га, у власність за рахунок земель запасу міста для будівництва багатоквартирного житлового будинку на вул. Рівненській, 7-Б; а також право на отримання інших вихідних даних на проектування об`єкта містобудування та здійснення проектно-вишукувальних робіт у порядку, визначеному законодавством; визнано незаконним та скасовано п.27 рішення 55 сесії 6 скликання Чернівецької міської ради від 25.09.2014 № 1361 Про розгляд звернень фізичних та юридичних осіб щодо передачі безплатно у власність і надання в оренду земельних ділянок, яким затверджено проект відведення та передано безплатно у власність обслуговуючому кооперативу Житлово-будівельний кооператив Захисник 37 (код 38646880) земельну ділянку по вул. Рівненській, 7 Б площею 0,2596 га, під кадастровим номером 7310136300:11:005:0017, для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку. У частині позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про право власності, звільнення та повернення земельної ділянки провадження у справі припинено оскільки відповідачем 17.05.2016 відчужено спірну земельну ділянку ОСОБА_1 .

В подальшому, ОСОБА_1 здійснила поділ земельної ділянки площею 0,2596 га на дві земельні ділянки за кадастровим номером 7310136300:11:005:0024 площею 0,136 га та кадастровим номером 7310136300:11:005:0023 площею 0,1236 га після чого передала новоутворені земельні ділянки у власність обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Захисник 37.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 01.03.2019 у справі №926/1497/18, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 19.06.2019 та постановою Верховного Суду від 10.11.2020 задоволено позов керівника Чернівецької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради, яка представляє інтереси територіальної громади міста Чернівці, до обслуговуючого кооперативу Житлово будівельний кооператив Захисник 37 та витребувано земельні ділянки, які знаходяться по вул. Рівненській, 7 Б в м. Чернівці під кадастровими номерами 7310136300:11:005:0024 площею 0,136 га та 7310136300:11:005:0023 площею 0,1236 га, які були утворені (сформовані) внаслідок поділу земельної ділянки під кадастровим номером 7310136300:11:005:0017, із володіння обслуговуючого кооперативу Житлово будівельний кооператив Захисник 37 на користь територіальної громади м. Чернівців в особі Чернівецької міської ради.

На підставі вказаного рішення суду 11.12.2019 за територіальною громадою м. Чернівці в особі Чернівецької міської ради зареєстровано право власності на новоутворені земельні ділянки.

14.02.2019, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради зареєструвала повідомлення обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Захисник 37 про початок виконання будівельних робіт за адресою місцезнаходження спірних земельних ділянок (кадастрові номери 7310136300:11:005:0024 та 7310136300:11:005:0023).

27.02.2019 за обслуговуючим кооперативом Житлово-будівельний кооператив Захисник 37 зареєстровано право власності на незавершене будівництво багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення та паркінгом (відсоток готовності 5%), що знаходиться на спірних земельних ділянках, які є предметом спору кадастрові номери 7310136300:11:005:0024 (площею 0,136 га) та 7310136300:11:005:0023 (площею 0,1236 га) за адресою: вул. Рівненська, 7 Б в м. Чернівці.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №373201751 від 08.04.2024 земельні ділянки, які знаходяться за адресою: вул. Рівненська, 7 Б в м. Чернівці під кадастровими номерами 7310136300:11:005:0024 площею 0.136 га та 7310136300:11:005:0023 площею 0.1236 га перебувають у власності територіальної громади м. Чернівці в особі Чернівецької міської ради.

Крім того, з даної інформаційної довідки встановлено, що на даних земельних ділянках розташований об`єкт: незавершене будівництво багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення та паркінгом, який не є об`єктом житлової нерухомості з відсотком готовності 5%. Власником даного об`єкту значиться обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив Захисник 37

VI. Позиція суду по суті спору

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша та друга статті 319 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина перша статті 373 ЦК України). Елементом особливої правової охорони землі є норма частини другої статті 14 Конституції про те, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону; право власності на землю гарантується Конституцією України (частина друга статті 373 ЦК України).

Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (частина четверта статті 373 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Згідно із частиною першою статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Правовий режим самочинного будівництва врегульовано статтею 376 ЦК України. Норми зазначеної статті є правовим регулятором відносин, які виникають у зв`язку із здійсненням самочинного будівництва.

Стаття 376 ЦК України розміщена у главі 27 Право власності на землю (земельну ділянку), тобто правовий режим самочинного будівництва пов`язаний з питаннями права власності на землю.

Знаходження на земельній ділянці одного власника об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі в цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі (пункт 84 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18).

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду висновує, що самочинне будівництво нерухомого майна особою, яка не є власником земельної ділянки, слід розглядати як порушення прав власника відповідної земельної ділянки.

Разом із цим сам по собі факт державної реєстрації права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду, не слід розглядати як окреме відносно факту самочинного будівництва порушення прав власника земельної ділянки.

Здійснення самочинного будівництва порушує права власника земельної ділянки, у тому числі у разі відсутності державної реєстрації права власності на самочинно побудоване нерухоме майно за відповідною особою. Факт самочинного будівництва змушує власника земельної ділянки діяти з урахуванням того, що на відповідній земельній ділянці наявні певні об`єкти нерухомості - що обмежує можливості як користування, так і розпорядження земельною ділянкою.

Самочинно побудоване нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване за жодною особою, все одно обмежує власника відповідної земельної ділянки в користуванні та розпорядженні такою земельною ділянкою.

Права власника земельної ділянки порушуються в результаті факту самочинного будівництва, а не державної реєстрації права власності на самочинно побудоване майно. Державна реєстрація права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду поза встановленим статтею 376 ЦК України порядком за особою, яка таке будівництво здійснила, лише додає до вже існуючих фактичних обмежень (які з`явились безпосередньо з факту самочинного будівництва) власника земельної ділянки в реалізації свого права власності додаткові юридичні обмеження.

Частинами третьою - п`ятою статті 376 ЦК України, відповідно, встановлено таке:

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за нею). Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, хоча безпосередньо і не закріплений у такому вигляді в законі, знаходить вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства (див. постанови від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 (пункт 8.5), від 03.04.2019 у справі № 921/158/18 (пункт 51), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункти 37-38), від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (пункт 54), від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 (пункт 34)).

Згідно з вказаним принципом особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16-ц (пункт 42), від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (пункт 54), від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 (пункт 34)).

Не допускається набуття права власності на споруджені об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або такого іншого речового права на земельну ділянку, що передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на відповідній ділянці. Виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди право власності на об`єкт нерухомого майна набуває той, хто має речове право на земельну ділянку (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункти 92-94), від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 (пункт 35)).

Визнання права власності в порядку частини третьої або п`ятої статті 376 ЦК України призводить до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна - або особі, яка здійснила самочинне будівництво, надається земельна ділянка у встановленому порядку під уже збудоване нерухоме майно як обов`язкова умова для визнання права власності на таке майно (частина третя статті 376 ЦК України); або право власності на самочинно збудоване нерухоме майно визнається за особою - власником земельної ділянки (частина п`ята статті 376 ЦК України).

Застосування положень частини третьої або п`ятої статті 376 ЦК України призводить до вирішення спору між особою - власником земельної ділянки та особою, що здійснила самочинне будівництво, і, зокрема, захищає права власника земельної ділянки.

Відповідно до частини другої статті 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

При цьому формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею. Тож, як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила таке будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правового режиму такого будівництва як самочинного з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті (пункти 6.31-6.33 постанови від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13; пункти 53-56 постанови від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц; пункт 46 постанови від 20.07.2022 у справі № 923/196/20).

Тобто відповідно до приписів частин третьої та п`ятої статті 376 ЦК України як особа, що здійснила самочинне будівництво, так і власник земельної ділянки, на якій здійснили самочинне будівництво, можуть набути самочинно збудоване майно у власність. Однак для цього їм необхідно дотримуватись чіткого алгоритму дій, передбаченого в зазначеній статті.

Якщо нерухоме майно є самочинним будівництвом, реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно у будь-який інший спосіб, окрім визначеного статтею 376 ЦК України (тобто на підставі судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за особою, яка його побудувала, або за власником земельної ділянки), є такою, що не відповідає вимогам цієї статті. Можливість настання інших правових наслідків, ніж передбачені статтею 376 ЦК України, як у випадку самочинного будівництва, здійсненого власником земельної ділянки, так і у випадку самочинного будівництва, здійсненого іншою особою на чужій земельній ділянці, виключається.

За обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.

Належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22.

Суд виходить з того, що згідно із частиною першою статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Проаналізував наявні в матеріалах справи докази у контексті застосування до спірних відносин порядку, передбаченого статтею 376 ЦК України, суд виходить з того, що здійснене на підставі виданих органом місцевого самоврядування усіх необхідних дозвільних документів у сфері містобудування (містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, повідомлення про початок виконання будівельних робіт) та на земельній ділянці, яка на момент виникнення спірних правовідносин перебувала у власності відповідача, незавершене будівництво багатоквартирного будинку не може вважатись самочинним, що виключає можливість його знесення в порядку ст. 376 ЦК України.

За таких обставин справи у задоволенні позову слід відмовити.

VІІ. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справ.

Пунктом 2 частини 4 статті 129 ГПК України визначено, що у разі відмови в позові, судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що судовий збір слід залишити за прокурором.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 12, 13, 86, 123, 129, 210, 232, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 11.02.2026.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/

Суддя М.І. Ніколаєв