Ухвала суду № 134077717, 16.02.2026, Нововолинський міський суд Волинської області

Справа № 165/2433/25

Провадження № 2-о/165/15/26

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2026 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області у складі:

головуючого судді Василюка А.В.,

за участю секретаря Навроцької М.Р.,

представника заявника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Нововолинську заяву ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 ; Нововолинська міська рада Волинської області, про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем

встановив:

07 липня 2025 року адвокат Свередюк Ю.А., в інтересах ОСОБА_2 , звернулася до суду з заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем.

Подану заяву обгрунтовує тим, що 07 листопада 2000 року ОСОБА_4 заповіла належне їй нерухоме майно на час смерті синам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкодавець ОСОБА_4 померла. Однак ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у встановленому порядку ні після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , ні після смерті матері, спадщину не прийняли. ОСОБА_4 внаслідок незадовільного стану здоров`я потребувала стороннього догляду, а тому заявник ОСОБА_2 з 2015 року проживала разом із спадкодавцем у належному їй житлі за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 є онукою ОСОБА_6 - рідного брата померлого ОСОБА_5 , а тому ОСОБА_4 є двоюрідною бабою заявника. Вважаючи себе спадкоємцем четвертої черги за законом до майна померлої ОСОБА_4 , заявник ОСОБА_2 вступила у володіння та користування нерухомим спадковим майном, і з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, просить встановити факт того, що ОСОБА_2 постійно проживала разом із спадкодавцем ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю більше як п`ять років до часу відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .

Заявник ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, її представник адвокат Свередюк Ю.А. підтримала заяву з підстав викладених у ній. Підтвердила, що заявлений факт необхідно встановити для визнання ОСОБА_2 спадкоємцем четвертої черги та спадкування нею майна ОСОБА_4 за законом.

Заінтересовані особи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, щляхом оголошень на офіційному сайті судової влади. Зареєстроване місце проживання останніх невідоме, що підтверджується відповідями з Єдиного державного демографічного реєстру (а.с.67-68).

Представник заінтересованої особи Нововолинської міської ради Волинської області у судове засідання не з`явився, уповноважена особа ОСОБА_8 подав через ЕС письмову заяву про розгляд справи у відсутності представника заінтересованої особи, також не заперечив щодо задоволення заяви ОСОБА_2 (а.с. 70-72).

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 підтвердили фактичні обставини викладені в заяві ОСОБА_2 . Вказали, що ОСОБА_11 та ОСОБА_12 задового до смерті матері виїхали з місця постійного проживання і додому вже не поверталися.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.16). На підставі свідоцтва про право власності на квартиру від 28 листопада 1994 року та на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с.20-21) спадкодавцю на час смерті належала квартира за адресою: АДРЕСА_1 .

Заявник ОСОБА_2 є онукою ОСОБА_6 - рідного брата померлого чоловіка спадкодавця ОСОБА_5 , а тому ОСОБА_4 , як встановлено документально є двоюрідною бабою заявника (а.с. 10-12, 17-19).

Відповідно до ч.1, ч.2 ч.5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч.1 ст.293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного провадженя, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до ч.6 ст.294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Відповідно до ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (ч.4 ст.315 ЦПК України).

Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.

Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з`ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз`яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.

Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18 (провадження №14-567цс18) зроблено висновок, що «у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів».

Метою звернення ОСОБА_2 із заявою про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини є встановлення в судовому порядку обставин, необхідних для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 за законом, зокрема з метою наступного вирішення питання про право власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті останньої.

Ухвалюючи рішення у справі, суд виходить з того, що за заповітом спадкодавця ОСОБА_4 від 07 листопада 2000 року (а.с.26), остання заповіла нерухоме майно квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , в рівних долях своїм синам ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і з отриманих показів свідків стало відомо, що останні виїхали з м. Нововолинська задовго до складання зазначеного заповіту і у судовому засіданні не встановлено, чи відомо останнім про наявність заповіту ОСОБА_4 .

При цьому суд враховує, що заповіт це основний документ, що виражає волю померлого щодо розпорядження майном.. Заповіт має юридичну силу і суд, розглядаючи спадкові спори, зобов`язаний враховувати волю спадкодавця, викладену у формі заповіту.

Таким чином, факт, про встановлення якого просить ОСОБА_2 , не підлягає встановленню у порядку окремого провадження, оскільки із поданої заяви та долучених документів встановлено, що існує спір про право, який підлягає розгляду виключно у порядку позовного провадження.

З урахуванням спору про право заява ОСОБА_2 має розглядатися у порядку позовного провадження з використанням відповідних процесуальних інститутів позовного провадження.

У зв`язку з наведеним, суд вважає, що заяву ОСОБА_2 , в порядку ст.294 ЦПК України, слід залишити без розгляду.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.294, ст.315 ЦПК України, суд

постановив:

Заяву ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 ; Нововолинська міська рада Волинської області, про встановлення факту проживання однією сім`єю із спадкодавцем ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , більше як п`ять років до часу відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 , залишити без розгляду.

Роз`яснити заявнику ОСОБА_2 , що з вказаними вимогами вона має право звернутися до суду в порядку позовного провадження.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий суддя підпис А.В. Василюк