Рішення № 134076494, 16.02.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/25086/25

Провадження № 2/638/4345/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2026 року Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:

Головуючого судді Цвірюка Д.В.,

за участю секретаря Рудської В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариство «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

Представник Акціонерного товариство «ТАСКОМБАНК» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 901/27703852-ML від 31.07.2024 року, яка станом на 02.09.2025 року становить 64 524,23 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 49 855,00 грн., заборгованість за відсотками у розмірі 14 669,23 грн., а також судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 31 липня 2024 року між АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 було укладено Заяву-договір № 901/27703852-ML про приєднання до Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб. Відповідно до Заяви договору № 901/27703852-ML позивач надає позичальнику грошові кошти на наступних умовах: встановлена сума кредитного ліміту 50 000,00 грн.; тип кредиту кредитна лінія; строк користування 12 місяців з автоматичною пролонгацією на такий самий строк; процентна ставка за користування кредитом: 43,2%; цільове призначення кредиту - на споживчі потреби. Підписавши зазначену Заяву-договір № 901/27703852-ML від 31.07.2024 року, позичальник підтвердив достовірність відомостей, відображених в Заяві договорі, підтвердив факт ознайомленості, обізнаності та розуміння Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб зі всіма додатками до нього, надав свою згоду на те, що Кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку згідно внутрішніх нормативних документів Банку та надав свою пряму та безумовну згоду щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту. Кредитодавець, свої обов`язки за Кредитним договором виконав в повному обсязі . В подальшому відповідач перестав виконувати умови Кредитного договору в повній мірі, а саме, перестав сплачувати заборгованість по кредиту та процентах. Як наслідок, станом на 02.09.2025 року заборгованість за Заявою Договором № 901/27703852-ML від 31.07.2024року становить 64 524,23 грн., в т.ч.: заборгованість по тілу кредиту 49 855,00 грн.; заборгованість по відсоткам 14 669,23 грн.

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне. Зазначає, що в заяві-договорі процентна ставка не зазначена, а отже не можна стверджувати про те, що між сторонами було належним чином погоджено розмір процентної ставки, крім того, в жодній заяві про відкриття рахунку, яка підписана відповідачем, процентна ставка, не зазначена. Також позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, зокрема, первинних документів (касово-бухгалтерських документів), на підтвердження перерахування відповідачу кредитних коштів за кредитним договорами. Надані копії розрахунків суми заборгованості не є первинними документами і не можуть слугувати доказом отримання чи користування кредитом. З відповідача безпідставно було списано грошові кошти в рахунок неузгоджених процентів в розмірі 3957,00 грн. Такі грошові кошти були списані без належних на те правових підстав, оскільки в матеріалах справи відсутність будь-які двосторонні правочини між сторонами, якими погоджено нарахування та сплату відсотків за користування коштами. Таким чином, сума вимог позивача має бути зменшена на суму 18 626 грн.

Представником позивача надано відповідь на відзив, в якому зазначає, що в п. 1.9 Додаткового договору до Заяви-договору про приєднання до Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №901/27703852-ML вказано процентну ставку, при цьому цей договір підписаний відповідачем, а отже посилання відповідача на необґрунтованістьнарахування процентів є безпідставними. Також відповідно до виписки із рахунків відповідача та розрахунку заборгованості від 31.07.2024 року по 01.09.2025 року станом на 02.09.2025 року, відповідач сплачувала відсотки по кредиту, а отже підтверджувала згоду із умовами договору. При цьому зазначає, що розрахунок заборгованості, наданий банком, відповідач не спростувала, не надала власного розрахунку для аргументації того, що не погоджується із сумою стягнення. На підставі викладеного позовні вимоги просить задовольнити у повному обсязі.

Представником відповідача надано заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначає, що у самій додатковій угоді не вбачається на яку саме дату та в якій саме редакції було укладено ДКБО, лише зазначено про редакцію, яка нібито є чинною на день підписання цього Додаткового договору. Також вказує, що сама по собі наявність виписки в матеріалах справи не доводить факт отримання кредиту, оскільки в останній не вбачається ані факту перерахування коштів, ані даних щодо встановлення кредитного ліміту, адже Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. На підставі викладеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою судді від 19.12.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) осіб.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, просив справу розглядати без його участі.

Відповідач та представник відповідача в судове засідання не з`явились, про розгляд справи повідомлялись, причини неявки суду не повідомили.

Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні їм правовідносини, оцінивши кожний доказ окремо та у їх сукупності та взаємозв`язку, вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Відповідно до ч 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 31.07.2024 року між Акціонерним товариством «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 укладено заяву-договір про приєднання до Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №901/27703852-ML, яка підписана обома сторонами, відповідно до якої відповідач просила відкрити поточний рахунок у Гривні № рахунку НОМЕР_1 на її ім`я, операції за яким можуть здійснюватися з використанням Платіжної картки. Виявила бажання оформити на своє ім`я Платіжну картку: КРЕДИТНА КАРТКА МАРСАЛА. Тип: MARSALA MASTERCARD PLATINUM. Підписанням цієї заяви-договору на відкриття поточного рахунку з використанням електронних платіжних засобів та оформлення платіжної картки Акцептувала Публічну пропозицію АТ «ТАСКОМБАНК», яка розміщена на веб-сайті Банку: www.tascombank.com.ua, на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб і приєдналась до умов договору. Заява підписана 31.07.2024 року.

31.07.2024 року ОСОБА_1 підписано Додатковий договір до Заяви-договору про приєднання до Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №901/27703852-ML.

Відповідно до умов договору загальна сума кредиту 50 000,00 грн., строк кредиту 12 місяців з автоматичною пролонгацією на такий самий строк, проценти за користування кредитом 0,00001% пільгова процентна ставка (до 62 днів), 36,0% річних базова процентна ставка, проценти за перевищення витратного ліміту по поточному рахунку (несанкціонований овердрафт) 43,2%.

Пунктом 1.11 Договору передбачено, що процентна ставка фіксована та не може бути змінена без згоди Позичальника. Проценти нараховуються за договором щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитним лімітом на кінець кожного дня та сплачуються Позичальником щомісячно в складі обов`язкового мінімального платежу.

Підписавши кредитний договір, сторони договору погодили всі істотні умови договору.

Відповідно до розрахунку заборгованості по кредитному договору №901/27703852-ML від 31.07.2024 укладеному з позичальником ОСОБА_1 станом на 02.09.2025, загальна заборгованість становить 64524,23 грн., яка складається із 49 855,00 грн. заборгованості по тілу кредиту (в тому числі прострочена), 14 669,23 грн. заборгованість по відсоткам (в тому числі прострочена).

У виписках по особовим рахункам кредитного договору №901/27703852-ML з 31.07.2024 по 02.09.2025 відображений рух коштів позичальника ОСОБА_1 .

Згідно з повідомленням-вимогою АТ «ТАСКОМБАНК» від 15.09.2025 АТ «ТАСКОМБАНК» просив ОСОБА_2 погасити наявну перед банком заборгованість станом на 23.05.2025, яка становить 49 855,00 грн. - основного боргу, 14 325,03 грн. - заборгованість за процентами.

За приписами ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч. 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів суд приходить до висновку про доведення позивачем факту укладення вищевказаного кредитного договору між відповідачем та відповідно фінансовою установою, і про невиконання позичальником своїх зобов`язань щодо повернення отриманих в борг коштів та наявності в неї боргових зобов`язань перед позивачем, який набув прав вимоги за вищевказаним кредитним договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов`язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - стаття 1048 ЦК України), що підлягає сплаті.

Отже, у випадку настання строку виконання зобов`язання за кредитним договором позичальник повинен повернути кредитору позику у повному обсязі та нараховані на час повернення проценти.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч.1 ст.599 ЦК України).

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах,який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює банком (в даному випадку АТ «Таксомбанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

На підтвердження умов договору АТ «Таксомбанк» надало суду копію заяву-договору про приєднання до публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №901/27703852-ML від 31.07.2024 року, додатковий договір до Заяви-договору про приєднання до Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №901/27703852-ML, який містить усі умови кредитування.

Вказані документи підписані відповідачем власноручним підписом.

За змістом постанови Верховного Суду від 17.02.2023 у справі №910/23042/16, проценти за користування кредитом є зобов`язанням за кредитним договором та є складовим елементом плати за наданий кредит, що разом із тілом кредиту становлять загальну суму боргу і охоплюються поняттям «основна сума заборгованості із зобов`язань за кредитом».

Таким чином, банком пред`явлено вимоги щодо стягнення тіла кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, що були обумовлені договором.

Оскільки розмір процентної ставки погоджено сторонами, про що свідчить підпис відповідача у відповідній графі додаткового договору, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог АТ «ТАСКОМБАНК», а отже з відповідача підлягає стягненню заборгованість у загальному розмірі 64 524,23 грн., яка складається із заборгованості по тілу кредиту 49 855,00 грн., заборгованості по відсоткам 14 669,23 грн.

Щодо посилання відповідача на списання позивачем грошових коштів в рахунок процентів, суд зазначає, що відповідно до умов п.1.11 Договору передбачено, що проценти нараховуються за договором щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитним лімітом на кінець кожного дня та сплачуються Позичальником щомісячно в складі обов`язкового мінімального платежу, а отже наданий позивачем розрахунок є вірним.

При цьому відповідно до Постанови КЦС ВС від 25.01.2023 у справі № 209/3103/21 (61-9710св22), відсутність у справі, яка переглядається, оригіналів первинних бухгалтерських документів, не є підставою для висновку про невиконання умов договору банком та, як наслідок, неотримання позичальником грошових коштів за кредитним договором.

Отже, наявний у матеріалах справи розрахунок кредитної заборгованості відповідача та виписки з її рахунків є належними доказами наявності заборгованості позичальника, які свідчать про те, що позивач виконав свої зобов`язання за договором.

Враховуючи вищевикладене та те, що матеріалами справи підтверджено факт надання кредиту, і відповідачем не надано суду доказів відсутності заборгованості по кредиту, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

При цьому суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу позовних вимог знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд ухвалює рішення про задоволення позовних вимог.

При цьому, суд в тому числі керується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, який зазначав, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, N 303-A, параграф 29).

Питання розподілу судових витрат суд вирішує у відповідності до статті 141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача. Враховуючи результат розгляду справи, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3028 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 10, 76-89, 133, 141, 259, 263, 265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» заборгованість за кредитним договором №901/27703852-ML від 31.07.2024 року у розмірі 64 524 (шістдесят чотири тисячі п`ятсот двадцять чотири) гривні 23 копійки, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 49 855,00 гривень та заборгованості по відсотками в сумі 14 669,23 гривні.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» судовий збір у розмірі 2422 гривні 40 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Сторони:

позивач: Акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК», ЄДРПОУ 09806443, 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд.30.

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Головуючий суддя: Д.В. Цвірюк