Ухвала суду № 134075876 від 11.02.2026 , Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа №345/1239/22

Провадження № 1-кп/345/28/2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.02.2026 року м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого судді ОСОБА_1

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

захисників ОСОБА_4

ОСОБА_5

ОСОБА_6

ОСОБА_7

ОСОБА_8

ОСОБА_9

ОСОБА_10

обвинувачених ОСОБА_11

ОСОБА_12

ОСОБА_13

ОСОБА_14

ОСОБА_15

ОСОБА_16

ОСОБА_17

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції об`єднане кримінальне провадження по обвинувачення ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.209, ч.1 ст.222, ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.305, ч.1 ст.306, ч.2 ст.306, ч.3 ст.307, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307, ч.4 ст.28, ч.3 ст.311, ч.3 ст. 28, ч.2 ст.317 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.209, ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.305, ч.2 ст.306, ч.3 ст.307, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307, ч.4 ст.28, ч.3 ст.311, ч.3 ст.28, ч.2 ст.317 КК України, ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст. 305, ч.3 ст.307, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307, ч.4 ст.28, ч.3 ст.311 КК України, ОСОБА_15 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.3 ст.307, ч.4 ст. 28, ч.3 ст.307, ч.4 ст.28, ч.3 ст.311 КК України, ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.3 ст.307, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307, ч.4 ст.28, ч.3 ст.311, ч.3 ст.28, ч.2 ст.317 КК України, ОСОБА_16 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 317 КК України, ОСОБА_17 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 307, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 317 КК України, -

встановив:

на розгляді суду перебуває дане кримінальне провадження.

30.01.2026 судом отримано клопотання прокурора стосовно запобіжних заходів обвинувачених. Клопотання обґрунтовані тим, що Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області ОСОБА_11 ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави до 17.02.2026.

Прокурор зазначає, що обґрунтованість обвинувачення, пред`явленого ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: відомостями, які містяться у протоколах проведення негласних слідчих (розшукових) дій, протоколах обшуків, протоколах огляду, висновках експертиз та іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

Також, прокурор зазначає, що наявні ризики, передбачені ст. 177 ч. 1 КПК України, а саме:

- переховуватися від суду. Даний ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, є реальним, оскільки обвинувачені, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання їх винними у вчиненні злочинів, можуть переховуватись від суду.

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Перебуваючи на волі, обвинувачені можуть не з`являтися на виклики до суду і таким чином перешкоджати у здійсненні судового розгляду у розумні строки;

- вчинити інше кримінальне правопорушення. Даний ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст.177 КПК України є реальним, оскільки обвинувачені обвинувачуються у ряді особливо тяжких злочинів у сфері обігу наркотичних засобів та психотропних речовин (корисливих злочинів), тому є підстави вважати, що вони, з метою одержання доходів продовжать вчиняти кримінальні правопорушення пов`язані з незаконним виготовленням, придбанням, перевезенням з метою збуту наркотичних засобів та психотропних речовин.

Враховуючи вищенаведені ризики, прокурор вважає, що обрання більш м`якого запобіжного заходу обвинуваченим буде недостатнім. Прокурор вважає неможливим застосувати до вищевказаних обвинувачених запобіжний захід у вигляді поруки, особистого зобовязання, застави чи домашнього арешту, оскільки ці запобіжні заходи не можуть запобігти ризикам.

Тому прокурор просить суд продовжити обвинуваченим ОСОБА_11 ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення застави як альтернативного запобіжного заходу.

Крім того, 11.02.2026 прокурором подано клопотання про покладення на обвинувачених ОСОБА_16 та ОСОБА_17 терміном на 2 місяці обов`язків, які передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме: прибувати до суду та прокурора за кожною вимогою; повідомляти суд та прокурора про зміну свого місця проживання та місця роботи; утриматися від спілкування із свідками, експертами та іншими обвинуваченими в даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

Дані клопотання прокурор мотивує тим, що на даний час відносно перелічених обвинувачених застосований запобіжний захід у вигляді застави. ОСОБА_16 та ОСОБА_17 обґрунтовано обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 317 КК України, що підтверджується сукупністю належних і допустимих доказів, наявних в матеріалах кримінального провадження. Також на даний час продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, експертів та інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення. Також зазначає, що підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж застава, відносно вказаних обвинувачених на даний час немає, тому просить клопотання задовольнити.

30.01.2026 судом отримано від захисника ОСОБА_13 адвоката ОСОБА_9 письмові заперечення на клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Захисник звертає увагу суду на той факт, що її клієнту ОСОБА_13 та їй як захиснику вручено лише клопотання без додатків. Вважає, що вищевказаний факт свідчить про порушення права на захист ОСОБА_13 , що повинно бути підставою для повернення клопотання прокурору або відмови прокурору у його задоволенні. Вважає, що на даний час відсутні підстави для застосування запобіжного заходу як тримання під вартою щодо ОСОБА_13 .

Захисник ОСОБА_9 зазначає, що ризики відповідно до ст. 177 КПК України щодо ОСОБА_13 відсутні, а саме:

-стосовно ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, - то ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення. Поведінка ОСОБА_13 свідчить про відсутність наміру переховування від суду. ОСОБА_13 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

-стосовно ризику знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, - то ОСОБА_13 позбавлений можливості знищити, сховати, спотворити будь які речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, так як всі речові докази, які мають суттєве значення для справи були вилучені під час обшуку та були визнані речовими доказами у кримінальному провадженні та перебувають у відповідних органах, на які покладено обов`язок їх збереження, а отже ризик щодо їх знищення, приховування або спотворення є безпідставним та необґрунтованим;

-стосовно ризику вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження вчинення, - то ОСОБА_13 є раніше несудимою особою та ніколи не притягувався до адміністративної, кримінальної відповідальності, що дає підстави вважати ризик вчинення іншого злочину не доведеним. Також ОСОБА_13 не збирається вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжувати кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується та тим більше не має будь якого наміру переховуватись від суду, більш того має постійне місце проживання де буде проживати в разі зміни запобіжного заходу;

-стосовно ризику незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні, - то ОСОБА_13 не має потреби незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, обвинувачених, експертів, спеціалістів у цьому кримінальному провадженні, так як під час досудового розслідування кримінальної справи були допитані свідки, поняті та інші зазначені особи, зроблені висновки експерта та попередженні про кримінальну відповідальність про завідомо неправдиві показання. ОСОБА_13 зі свідками, експертами - особисто не знайомий, ризик впливу на свідків є необґрунтованим. Ризик того, що обвинувачений буде перешкоджати належному відправленню судочинства, не може оцінюватись абстрактно, факт такого перешкоджання має бути підтверджено доказами. Ризик тиску на свідків може бути визнано на початкових стадіях процесу. Однак з плином часу інтереси слідства стають недостатніми для тримання підозрюваного під вартою: за нормального перебігу подій ризик зменшується з часом завдяки проведенню дізнання, перевірок, дачі показань.

Також захисник ОСОБА_9 зазначає, що ОСОБА_13 не має необхідності перешкоджати кримінальному провадженню будь яким чином, так як сам зацікавлений в найшвидшому розкритті кримінальної справи. Таким чином, немає підстав в даний час стверджувати, про існування всіх зазначених ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, на запобігання яким спрямоване застосування виняткового запобіжного заходу тримання під вартою. Захисник вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_13 більш м`який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту відповідно до ст. 181 КПК, посилаючись на те, що він має постійне місце проживання. ОСОБА_13 за першою вимогою буде з`являтись до суду за викликом, тому цілодобовий домашній арешт можливо застосувати за адресою проживання. Захисник ОСОБА_9 зазначає, що слід взяти до характеризуючі дані ОСОБА_13 . Він зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Соціальні зв`язки: мама: ОСОБА_18 та батько ОСОБА_19 , які будуть проживати за однією адресою: АДРЕСА_1 , та перший час нададуть підтримку, як моральну так і фінансову. ОСОБА_13 до затримання був працевлаштований на ТОВ «Калуський Комбінат хлібопродуктів» водієм - автонавантажувача. В ТОВ «Калуський Комбінат хлібопродуктів», де ОСОБА_13 працював водієм автонавантажувача, характеризується позитивно. ОСОБА_13 закінчив Студінську гімназію Калуської міської ради Івано-Франківської області. ОСОБА_13 закінчив Державний навчальний заклад «Войнилівський професійний ліцей», професія Авто Механік. Стан здоров`я: має медичний діагноз, часто рецидивуючий перебіг з 2013 року.

Також захисник ОСОБА_9 звертає увагу, що після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому слідчому судді, суду у разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Захисник ОСОБА_9 вважає, що цілком можливим було б застосувати ОСОБА_13 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з електронним носієм контролю, не порушуючи норми КПК України, або ж визначити помірний розмір застави, передбачений законодавством України. Продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави в даному випадку є занадто суворим запобіжним заходом та таким, що розходиться з практикою ЄСПЛ. При визначенні розміру застави захисник просить суд врахувати особу обвинуваченого, його майновий та сімейний стан, а також відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Окрім цього, відповідно до норм ч. 3 ст. 183 КПК України, сторона захисту вважає за необхідне у разі внесення застави покласти на обвинуваченого обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до суду за кожною вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзді з України та в`їзд в Україну.

У зв`язку з цим, захисник ОСОБА_9 просить суд відмовити прокурору у задоволенні клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_13 ; змінити запобіжний захід ОСОБА_13 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт або цілодобовий домашній арешт з електронним носієм контролю за адресою: АДРЕСА_1 , та встановити чітке коло осіб з якими буде заборонено спілкуватись.

30.01.2026 судом отримано від захисника ОСОБА_12 адвоката ОСОБА_9 письмові заперечення на клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Захисник звертає увагу суду на той факт, що її клієнту ОСОБА_12 та їй як захиснику вручено лише клопотання без додатків. Вважає, що вищевказаний факт свідчить про порушення права на захист ОСОБА_12 , що повинно бути підставою для повернення клопотання прокурору або відмови прокурору у його задоволенні. Вважає, що на даний час відсутні підстави для застосування запобіжного заходу як тримання під вартою щодо ОСОБА_12 .

Захисник ОСОБА_9 зазначає, що ризики відповідно до ст. 177 КПК України щодо ОСОБА_12 відсутні, а саме:

-стосовно ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, - то ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення. Поведінка ОСОБА_12 свідчить про відсутність наміру переховування від суду. ОСОБА_12 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ;

-стосовно ризику знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, - то ОСОБА_12 позбавлений можливості знищити, сховати, спотворити будь які речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, так як всі речові докази, які мають суттєве значення для справи були вилучені під час обшуку та були визнані речовими доказами у кримінальному провадженні та перебувають у відповідних органах, на які покладено обов`язок їх збереження, а отже ризик щодо їх знищення, приховування або спотворення є безпідставним та необґрунтованим;

-стосовно ризику вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження вчинення, - то ОСОБА_12 є раніше несудимою особою та ніколи не притягувався до адміністративної, кримінальної відповідальності, що дає підстави вважати ризик вчинення іншого злочину не доведеним. Також ОСОБА_12 не збирається вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжувати кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується та тим більше не має будь якого наміру переховуватись від суду, більш того має постійне місце проживання де буде проживати в разі зміни запобіжного заходу;

-стосовно ризику незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні, - то ОСОБА_12 не має потреби незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, обвинувачених, експертів, спеціалістів у цьому кримінальному провадженні, так як під час досудового розслідування кримінальної справи були допитані свідки, поняті та інші зазначені особи, зроблені висновки експерта та попередженні про кримінальну відповідальність про завідомо неправдиві показання. ОСОБА_12 зі свідками, експертами - особисто не знайомий, ризик впливу на свідків є необґрунтованим. Ризик того, що обвинувачений буде перешкоджати належному відправленню судочинства, не може оцінюватись абстрактно, факт такого перешкоджання має бути підтверджено доказами. Ризик тиску на свідків може бути визнано на початкових стадіях процесу. Однак з плином часу інтереси слідства стають недостатніми для тримання підозрюваного під вартою: за нормального перебігу подій ризик зменшується з часом завдяки проведенню дізнання, перевірок, дачі показань.

Також захисник ОСОБА_9 зазначає, що ОСОБА_12 не має необхідності перешкоджати кримінальному провадженню будь яким чином, так як сам зацікавлений в найшвидшому розкритті кримінальної справи. Таким чином, немає підстав в даний час стверджувати, про існування всіх зазначених ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, на запобігання яким спрямоване застосування виняткового запобіжного заходу тримання під вартою. Захисник вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_12 більш м`який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту відповідно до ст. 181 КПК, посилаючись на те, що він має постійне місце проживання. ОСОБА_12 за першою вимогою буде з`являтись до суду за викликом, тому цілодобовий домашній арешт можливо застосувати за адресою проживання.

Захисник ОСОБА_9 зазначає, що слід взяти до характеризуючі дані ОСОБА_12 . Він зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Соціальні зв`язки: мама та дві молодші сестри, які будуть проживати за однією адресою: АДРЕСА_2 , та перший час нададуть підтримку, як моральну так і фінансову. ОСОБА_12 до затримання мав ФОП, який працював, основна діяльність 49.41 Вантажний автомобільний транспорт. Характеризується позитивно за місцем проживання, скарг не надходило. За час перебування в СІЗО неодноразово звертався до мед частини через погіршення здоров`я. Також до матеріалів справи долучені документи, що є люди які готові внести за ОСОБА_12 заставу, якщо суд дійде до такого переконання.

Захисник ОСОБА_9 вважає, що цілком можливим було б застосувати ОСОБА_12 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з електронним носієм контролю, не порушуючи норми КПК України, або ж визначити помірний розмір застави, передбачений законодавством України. Продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави в даному випадку є занадто суворим запобіжним заходом та таким, що розходиться з практикою ЄСПЛ. При визначенні розміру застави захисник просить суд врахувати особу обвинуваченого, його майновий та сімейний стан, а також відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Окрім цього, відповідно до норм ч. 3 ст. 183 КПК України, сторона захисту вважає за необхідне у разі внесення застави покласти на обвинуваченого обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до суду за кожною вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзді з України та в`їзд в Україну.

У зв`язку з цим, захисник ОСОБА_9 просить суд відмовити прокурору у задоволенні клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_12 ; змінити запобіжний захід ОСОБА_12 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт або цілодобовий домашній арешт з електронним носієм контролю за адресою: АДРЕСА_2 , та встановити чітке коло осіб з якими буде заборонено спілкуватись.

30.01.2026 судом отримано від захисника ОСОБА_14 адвоката ОСОБА_4 письмові заперечення на клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В запереченнях захисник вказує, що на сьогодні загальний строк перебування ОСОБА_14 під вартою становить більше 1 (одного) року. Сторона захисту наголошує, що ризики передбачені статтею КПК України на сьогоднішній день перестали існувати та є всі передумови для того, щоб змінити обвинуваченому запобіжний захід.

Адвокат ОСОБА_4 вважає, що при поданні клопотання про продовження запобіжного заходу, згідно п. 5, 6 ч.1 ст.184 КПК України, сторона обвинувачення повинна була зазначити: обставини на підставі яких дійшли висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у клопотанні, і посилання на матеріали які це підтверджують; обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів. Докази обґрунтування ризиків передбачених ст. 177 КПК України не були зазначені у клопотанні і не долучені до матеріалів. При поданні клопотання сторона обвинувачення в порушення п. 6 ч.1 ст.184 КПК України, не зазначила будь-якого обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування альтернативного виду запобіжного заходу.

Захисник ОСОБА_4 зазначає, що небезпека переховування обвинуваченого (підозрюваного) не може бути оцінена виключно на основі тяжкості покарання за злочин. Наявність небезпеки переховування повинно бути оцінено з посиланням на ряд інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки втечі, або зробити її настільки незначною, що вона не може виправдати тримання під вартою.

Адвокат ОСОБА_4 зазначає, що сторона обвинувачення у своєму клопотанні навіть не обґрунтовує, чому до ОСОБА_14 неможливо застосувати альтернативний вид запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту (із носінням електронного браслету) або застави. Стороною обвинувачення не наведено обґрунтованості, чому тримання під вартою є більш ефективніший запобіжний захід ніж цілодобовий домашній арешт (із носінням електронного браслету) чи застава у даній ситуації. Захисник також вказує, що заборонено автоматичне продовження тримання під вартою.

Також захисник ОСОБА_4 звертає увагу суду на те, що будь-які ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, на сьогоднішній день перестали існувати, зокрема:

- сторона обвинувачення припускає, що ОСОБА_14 може переховуватись від слідства або суду в силу тяжкості інкримінованого злочину. Це ризик є надмірним припущенням і не підтверджується жодним доказом. Стороною обвинувачення не долучено до матеріалів клопотання доказів з яких вбачалося б, що ОСОБА_14 раніше ухилявся від явки до суду чи правоохоронних органів в інших справах;

- сторона обвинувачення визначає ризик як те, що ОСОБА_14 може незаконно впливати на свідків, експертів, інших обвинувачених. Цей ризик нівелюється тим, що ОСОБА_14 не буде мати реальної змоги навіть контактувати із іншими обвинуваченими. Стороною обвинувачення не долучаються до матеріалів цього клопотання будь-яких доказів з яких б вбачалось, що інші обвинуваченні дають свідчення або визначають свою вину. Стороною обвинувачення не долучено жодних доказів, які б вказувати на необхідності допиту свідків. Сторона Захисту вважає, що твердження про вплив на експертів жодним чином не підтверджується, оскільки всі необхідні експертизи на досудовому розслідування були проведені;

- щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, то захисник звертає увагу, що даний ризик не підтверджується жодним доказами, оскільки в ході проведення слідчих дій вже було вилучено психотропні речовини. Іншим чином приховати докази не можна;

- чинити інше кримінальне провадження. Даний ризик є непідтвердженим, оскільки сторона обвинувачення не надала вагомих доказів, що ОСОБА_14 вчиняв злочини у сфері незаконного обігу наркотичних засобів раніше. Також, це буде грубим порушенням приписів Конституції, оскільки діє презумпція невинуватості. Також сторона Захисту зауважує, що справа за обвинувальним актом у вчинені кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 296 КК України закрита на підставі ст. 49 КК України, вироку у даній справі нема, особа вважається не засудженою.

Адвокат ОСОБА_4 вказує, що обов`язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м`які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого. Це можливо, коли особа немає постійного місця проживання, зловживає спиртними напоями чи вживає наркотичні засоби, продовжує вчиняти злочини, підтримує соціальні зв`язки негативного характеру, порушила умови запобіжного характеру, не пов`язаного з позбавленням волі, раніше ухилялася від слідства, суду чи виконання судових рішень. Тяжкість злочину законом не визначається, як підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу, а не тільки взяття під варту, і при цьому, за своєю правовою природою запобіжний захід не є кримінальним покаранням. Вказані обставини дають підстави вважати, що ОСОБА_14 не збирається переховуватись від слідства та суду.

Захисник ОСОБА_4 вважає, що цілодобовий домашній арешт (із носінням електронного браслету) нічим не поступається триманню під вартою за ефективністю контролю за процесуальною поведінкою підозрюваного. Бо цілодобовий домашній арешт (із носінням електронного браслету) так само обмежує пересування особи, як і ув`язнення, проте є більш комфортним для обвинуваченого. Тим більше, що цілодобовий домашній арешт (із носінням електронного браслету) можливо поєднати з обов`язками, передбаченими ч. 5 ст. 194 КПК України.

У зв`язку з цим, захисник ОСОБА_4 просить суд відмовити частково у задоволенні клопотання сторони обвинувачення про продовження строку тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_14 ; застосувати до ОСОБА_14 домашній арешт із носінням електронного браслету. У випадку, якщо суд прийде до переконання щодо застосування тримання під вартою, захисник просить взяти до уваги, що батьки та родичі ОСОБА_14 мають змогу внести за останнього заставу, в розмірі визначеному КПК України, тому просить визначити альтернативний вид тримання під вартою як заставу.

30.01.2026 судом отримано від захисника ОСОБА_11 адвоката ОСОБА_10 письмові заперечення на клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Захисник з даним клопотанням не погоджується повністю. Зазначає, що тримання під вартою є найбільш суворим і таким, що найбільш істотно втручається у сферу основоположних прав людини, запобіжним заходом. За своєю правовою природою воно не може і не повинно набувати характеру покарання, оскільки на цій стадії кримінального провадження винуватість особи не встановлена обвинувальним вироком суду, який набрав законної сили. Відповідно, щодо особи продовжує діяти презумпція невинуватості, яка унеможливлює будь-яке фактичне прирівнювання запобіжного заходу до форми попереднього відбуття покарання. Застосування тримання під вартою допустиме виключно як процесуальний інструмент, спрямований на досягнення чітко визначеної та легітимної мети - забезпечення належного перебігу кримінального провадження та запобігання конкретним процесуальним ризикам, прямо передбаченим законом. Будь-яке інше використання цього запобіжного заходу, зокрема як засобу тиску, реагування на тяжкість обвинувачення чи превентивного обмеження свободи, виходить за межі його правового призначення та суперечить засадам кримінального процесу. Саме тому тримання під вартою може бути застосоване лише за умови, коли доведено, що жоден інший, більш м`який запобіжний захід не є здатним забезпечити досягнення законної процесуальної мети та ефективно нейтралізувати відповідні ризики. Ні первинне застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, ні всі попередні судові рішення про його продовження не можуть автоматично легітимізувати подальше позбавлення особи свободи. Сам по собі факт того, що тримання під вартою вже застосовувалося раніше, не звільняє сторону обвинувачення від обов`язку щоразу заново доводити необхідність подальшого обмеження права на свободу, а суд - від обов`язку здійснювати повноцінну, самостійну та змістовну перевірку всіх релевантних обставин. Кожного разу, коли прокурор ініціює питання про продовження виняткового запобіжного заходу, суд зобов`язаний переглядати всю сукупність фактичних і правових підстав для подальшого тримання особи під вартою.

Захисник ОСОБА_10 зазначає, що посилання прокурора у клопотанні на те, що судом встановлено наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4, 5 частини першої статті 177 КПК України, не може і не повинно розглядатися як належне виконання процесуального обов`язку сторони обвинувачення. Таке посилання не замінює необхідності кожного разу наводити конкретні, актуальні та перевірювані фактичні дані, які підтверджують реальність і збереження кожного із заявлених ризиків саме на момент повторного розгляду питання про продовження строку тримання під вартою. Формальний підхід, за якого попередні формулювання механічно переносяться з одного клопотання до іншого, а згодом відтворюються в ухвалах суду без належного аналізу змін у фактичних обставинах справи, принципово суперечить вимогам верховенства права та принципу індивідуалізації запобіжного заходу. Також ЄСПЛ у своїй практиці на постійній основі звертає увагу на те, що з плином часу вимоги до обґрунтування лише посилюються: що довше триває попереднє тримання, то вагомішими мають бути наведені владою підстави. Однак, питання про продовження тримання під вартою ОСОБА_11 розглядалося вже неодноразово. Фактично він перебуває під вартою понад півтора року, проте щоразу відбувається одна й та сама процесуальна імітаційна модель - прокурор подає клопотання без наведення нових, конкретних обставин або доказів, які б підтверджували актуальність ризиків, а суд, не здійснивши належної та всебічної оцінки клопотання прокурора та аргументів сторони захисту, формально продовжує строк тримання під вартою.

Захисник ОСОБА_10 зазначає, що прокурор, ініціюючи продовження строку тримання ОСОБА_11 під вартою, не навела жодних конкретних ознак існування актуальної та реальної вимоги суспільного інтересу, яка могла б переважити презумпцію невинуватості та право на свободу. Фактично аргументація сторони обвинувачення зводиться до повторення загальних формулювань і посилань на попередні рішення, що прямо суперечить стандартам, сформульованим Європейським судом з прав людини, та не може вважатися належним і достатнім обґрунтуванням подальшого тримання особи під вартою. Аналіз поданого прокурором клопотання свідчить про системне ігнорування вимог кримінального процесуального закону. У ньому не наведено жодних фактичних даних, які б дозволяли дійти висновку про обґрунтованість підозри (обвинувачення) саме щодо ОСОБА_11 . Лише формальне зазначення, що обґрунтованість підозри підтверджується. Сторона обвинувачення знову, як і в усі попередні рази, не надала жодних доказів на підтвердження заявлених ризиків, не зазначила, які саме обставини за час, що минув, підтверджують їх існування або посилення. Прокурор обмежується загальними фразами про ймовірність перешкоджання правосуддю чи можливість переховування від суду, не підкріплюючи ці твердження жодними об`єктивними фактами (а суд, з високою долею ймовірності, вкотре як нотаріус завізує це клопотання своїм рішенням про його задоволення).

Захисник ОСОБА_10 окремо зупиняється щодо конкретних ризиків. Щодо нібито існуючої небезпеки переховування ОСОБА_11 від суду, то прокурор обмежився, як і завжди, єдиним аргументом - тяжкістю інкримінованих йому злочинів та передбаченим за них покаранням у виді позбавлення волі. У клопотанні відсутні будь-які посилання на конкретні обставини, які б свідчили про реальну, а не абстрактну чи то уявну, схильність ОСОБА_11 до переховування. Сама по собі тяжкість можливого покарання не може і не повинна розглядатися як єдиний або вирішальний критерій для висновку про необхідність тримання особи під вартою. Ризик переховування від суду має оцінюватися судом виключно на підставі індивідуальних, конкретних і доведених обставин, що стосуються саме цієї особи, а не абстрактно через санкції статей Кримінального кодексу України, які інкримінуються обвинуваченому. У поданому клопотанні взагалі відсутній будь-який аналіз того, як саме змінювалися заявлені ризики з плином часу. ОСОБА_11 перебуває під вартою тривалий період, а отже сам фактор часу набуває самостійного правового значення при оцінці доцільності подальшого застосування цього виняткового запобіжного заходу. Відповідно до частини третьої статті 199 Кримінального процесуального кодексу України, при кожному зверненні з клопотанням про продовження строку тримання під вартою прокурор зобов`язаний чітко і переконливо пояснити, чому раніше заявлені ризики не зменшилися з урахуванням спливу часу або ж у чому саме полягає поява нових ризиків, які раніше не існували. Текст клопотання прокурора не містить жодної нової обставини, яка б свідчила про посилення ризику втечі або про збереження його інтенсивності на тому ж рівні. У клопотанні не зазначено жодного факту, який би вказував на те, що ОСОБА_11 вчиняв будь-які дії, спрямовані на ухилення від суду, на підготовку до втечі чи на перешкоджання здійсненню правосуддя. Відсутні також будь-які посилання на зміну його поведінки, способу життя або обставин, які могли б об`єктивно підсилити відповідні ризики. Така процесуальна пасивність сторони обвинувачення, коли замість аналізу динаміки ризиків та наведення конкретних фактів відбувається механічне повторення абстрактних формулювань, прямо суперечить вимогам як національного кримінального процесуального законодавства, так і стандартам Європейського суду з прав людини.

Захисник ОСОБА_10 зазначає, що не витримують критики й спроби прокурора обґрунтувати ризик незаконного впливу ОСОБА_11 на свідків, експертів та інших обвинувачених. Суть аргументації зводиться до того, що після відкриття матеріалів провадження ОСОБА_11 нібито стало відомо, хто саме свідчить проти нього, а отже він може впливати на цих осіб. Однак відкриття матеріалів провадження відповідно до статті 290 Кримінального процесуального кодексу України - це норма, обов`язкова у кожній кримінальній справі. Крім того, прокурор не навів жодного прикладу поведінки ОСОБА_11 , яка хоч би натякає на намагання впливати на свідків чи інших учасників провадження. Відсутні заяви свідків про тиск, відсутні будь-які звернення, протоколи, фіксація спроб контакту з метою зміни показань. Відтак, твердження про можливий вплив є знову ж таки чистою абстрактною уявою сторони обвинувачення, яка не має під собою фактичного ґрунту.

Також адвокат ОСОБА_20 вказує, що не витримує жодної критики й аргументація щодо ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, яка зводиться до припущення, що, перебуваючи на волі, ОСОБА_11 може не з`являтися за викликами суду. Раніше прокурор тривалий час взагалі не вказував на такий ризик, і лише на певному етапі він раптово з`явився у тексті клопотань, хоча жодних нових обставин, які б свідчили про зміну поведінки обвинуваченого, зазначено не було. Крім того, сам по собі ризик неприбуття до суду може ефективно нейтралізуватися шляхом застосування значно м`якших запобіжних заходів, наприклад, застави з покладенням обов`язків, у тому числі обов`язку прибувати на всі судові засідання, повідомляти про зміну місця проживання тощо. Тобто навіть у випадку, якщо припустити існування такого ризику, прокурор жодним чином не пояснює, чому його неможливо усунути без продовження тримання під вартою.

Що стосується посилання на ризик вчинення нового кримінального правопорушення, адвокат ОСОБА_20 зазначає, що прокурор фактично зводить його до твердження про наявність інших кримінальних проваджень щодо ОСОБА_11 . Однак сама по собі наявність проваджень не є доказом вини і не може автоматично трансформуватися у висновок про те, що особа становить підвищену суспільну небезпеку. Така логіка прямо суперечить презумпції невинуватості, закріпленій у статті 62 Конституції України та статті 6 Конвенції.

Захисник ОСОБА_10 зазначає, що жоден із заявлених прокурором ризиків не підтверджений жодним доказом, не має фактичного підґрунтя та не відповідає стандартам обґрунтування, визначеним Кримінальним процесуальним кодексом України та практикою Європейського суду з прав людини. Використання загальних формулювань, апелювання до тяжкості обвинувачення, посилання на гіпотетичні можливості замість реальних фактів свідчить не про належне виконання прокурором свого процесуального обов`язку, а про намагання замінити належну аргументацію припущеннями. У поданому клопотанні прокурора відсутній будь-який змістовний аналіз можливості застосування більш м`яких запобіжних заходів. Не наведено жодних аргументів, які б дозволяли зробити висновок про те, що такі заходи не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_11 . Фактично питання альтернативи триманню під вартою зведене до формального заперечення без наведення конкретних причин, без оцінки індивідуальних обставин особи, її соціальних зв`язків, поведінки під час тривалого перебування під вартою та інших релевантних факторів. Сам по собі опис або навіть доведення певних ризиків не є автоматичною відповіддю на питання, чому суд не може застосувати альтернативні запобіжні заходи, такі як домашній арешт, застава, особисте зобов`язання, особиста порука. У клопотанні прокурор обмежується загальним твердженням про те, що в даному випадку тримання обвинуваченого під вартою буде виправданим з точки зору наявності відповідного суспільного інтересу. Втім, таке формулювання має виключно декларативний характер і не розкриває, у чому саме полягає той суспільний інтерес, який міг би об`єктивно виправдати подальше позбавлення свободи конкретної особи. Фактично наведені міркування зводяться до відображення процесуальної позиції сторони обвинувачення та її заінтересованості у досягненні певного результату у кримінальному провадженні, але жодним чином не демонструють наявності саме публічного, а не відомчого чи суто обвинувачувального інтересу. У даному клопотанні прокурор, обґрунтовуючи неможливість застосування домашнього арешту щодо ОСОБА_11 , фактично просто повторює свої міркування про ризик переховування: нібито обвинувачений може уникати кримінальної відповідальності. Тобто ті самі уявні припущення, які наводяться як обґрунтування існування ризику, автоматично використано й для пояснення, чому цей ризик нібито не можна усунути більш м`яким заходом. Жодного аналізу того, які саме обмеження може передбачати домашній арешт, які обов`язки можна покласти на обвинуваченого, чи можливо поєднати його із засобами електронного контролю у клопотанні немає. Такий підхід є чисто формальним і не відповідає вимогам ані Кримінального процесуального кодексу України, ані стандартам ЄСПЛ щодо ретельного зважування альтернатив триманню під вартою. Ігнорування можливості носіння електронного браслета при застосуванні домашнього арешту в ситуації, коли прокурор апелює лише до абстрактної загрози втечі, свідчить не про реальний аналіз обставин, а про відмову навіть спробувати забезпечити баланс між інтересами правосуддя та правами обвинуваченого.

Також адвокат ОСОБА_20 вказує, що безпідставною є й відмова сторони обвинувачення (а відтак і суду) від розгляду застави як альтернативного запобіжного заходу. Прокурор не наводить жодних реальних аргументів, які б свідчили про неможливість застосування застави або домашнього арешту. Не вказано, чому навіть за умови визначення розміру застави, покладення обов`язків і застосування електронного засобу контролю ОСОБА_11 все одно мав би реальний намір переховуватися, тиснути на свідків чи іншим чином перешкоджати провадженню. Відсутня будь-яка оцінка його особистості, соціальних зв`язків, стану здоров`я, сімейного становища, які Суд повинен враховувати згідно зі статтею 178 Кримінального процесуального кодексу України. По суті, єдиним аргументом лишається абстрактне уявне посилання на тяжкість обвинувачення, що саме по собі є неприйнятним як з точки зору національного законодавства, так і з точки зору практики ЄСПЛ. Отже, сторона обвинувачення не виконала свого процесуального обов`язку довести неможливість застосування більш м`яких запобіжних заходів щодо ОСОБА_11 . Жодних переконливих доводів проти застосування домашнього арешту з електронним контролем чи визначення розумного розміру застави не наведено. За таких обставин продовження тримання під вартою не лише втрачає ознаки виняткового запобіжного заходу, а й перетворюється на непропорційне, надмірне та юридично невиправдане обмеження права на свободу.

На думку захисника ОСОБА_10 , вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу, суд не може обмежуватися аналізом клопотання прокурора. Він зобов`язаний врахувати всі обставини, що характеризують особу обвинуваченого: стан здоров`я, сімейні та соціальні зв`язки, попередню поведінку у кримінальному провадженні, наявність постійного місця проживання, працевлаштування, репутацію. ЄСПЛ неодноразово наголошував, що саме індивідуалізація підходу та оцінка конкретної життєвої ситуації обвинуваченого є важливими при визначенні, чи є тримання під вартою необхідним і пропорційним. У випадку ОСОБА_11 ці обставини мають надзвичайно важливе значення. Ряд медичних документів свідчать про незадовільний стан здоров?я ОСОБА_11 . Захворювання ОСОБА_11 вимагає постійного контролю, спеціального лікування, відповідного харчування, регулярного спостереження лікарів та дотримання індивідуального режиму. Очевидно, що в умовах слідчого ізолятора забезпечити повноцінний, належний медичний супровід надзвичайно складно, а іноді й неможливо. Обмеженість ресурсів, стандартизоване харчування, відсутність гнучкого доступу до спеціалізованої медичної допомоги створюють реальну загрозу погіршення стану здоров`я, розвитку ускладнень і завдання непоправної шкоди життю та здоров`ю обвинуваченого. В таких умовах продовження тримання під вартою вже виходить за межі допустимого втручання в право на свободу та переходить у площину порушення права на повагу до людської гідності та права на охорону здоров`я, що суперечить як Конституції України, так і Конвенції та практиці ЄСПЛ.

Не менш суттєвими є родинні та соціальні обставини. ОСОБА_11 має міцні сімейні зв`язки: дружину, малолітнього сина, хвору матір, які об`єктивно потребують його підтримки. До затримання він був єдиним годувальником сім`ї, брав активну участь у вихованні сина, допомагав матері, яка наразі через важкий стан здоров`я потребує постійної допомоги й догляду. Крім того, ОСОБА_11 має постійне місце проживання, стабільні соціальні зв`язки і не виявляв жодних ознак готовності ухилятися від правосуддя. Окрім того, що він офіційно працював до затримання, існує й офіційне підтвердження його намірів працювати після зміни йому запобіжного заходу. Це свідчить про реальну можливість соціальної адаптації, економічної самостійності у випадку зміни запобіжного заходу на більш м`який. Додатково захисник відзначає активну благодійну діяльність: ОСОБА_11 є засновником і керівником Міжнародного благодійного фонду Перемога за нами, який займається допомогою військовослужбовцям, внутрішньо переміщеним особам та іншим громадянам, що опинилися у складних обставинах. Така діяльність свідчить про високий рівень соціальної відповідальності та стійку громадянську позицію. У сукупності ці обставини переконливо свідчать, що ОСОБА_11 не становить тієї загрози, про яку формально заявляє прокурор, і що його подальше тримання під вартою не є необхідним для забезпечення належного ходу провадження.

У зв`язку з цим, захисник ОСОБА_10 просить суд відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_11

11.02.2026 судом отримано від захисника ОСОБА_11 адвоката ОСОБА_7 письмові заперечення на клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Захисник з продовженням такого запобіжного заходу не погоджується, вважає його необґрунтованим та безпідставним. Звертає увагу суду на те, що ОСОБА_11 не має наміру переховуватися від суду, а також не має на меті будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню чи вчиняти інше кримінальне правопорушення. Прокурором в клопотанні не наведено жодних обґрунтованих та об`єктивних підстав вважати, що ОСОБА_11 може переховуватися від суду, перешкоджати встановленню істини чи продовжувати злочинну діяльність, натомість прокурором наведено лише загальні фрази та припущення про наявність передбачених ст.177 КПК України ризиків, які не підтверджуються жодними об`єктивними даними.

Адвокат ОСОБА_7 зазначає, що у поданому клопотанні прокурор обґрунтовує наявність ризику переховуватися від суду тим, що ОСОБА_11 обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, за які, передбачена відповідальність у виді позбавлення волі. Разом з тим, згідно усталеної судової практики та практики ЄСПЛ, обвинувачення у вчиненні злочину, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі, є недостатнім для обрання найтяжчого виду запобіжного заходу. Тяжкість інкримінованого правопорушення та суворість можливого вироку жодним чином не підтверджує наявність ризику переховуватися від слідства і суду, про що свідчить зокрема те, що протягом досудового розслідування та судового розгляду щодо ОСОБА_11 діяв запобіжний захід виді застави. І протягом всього цього часу, ОСОБА_11 , усвідомлюючи наслідки притягнення його кримінальної відповідальності не вчинив жодних дій аби уникнути слідства і суду. До зміни йому запобіжного заходу з застави на тримання під вартою ОСОБА_11 сумлінно виконував покладені на нього процесуальні обов`язки, з`являвся за кожним викликом, а якщо не міг з`явитися, то завчасно повідомляв про причини неявки. Вказані обставини свідчать про відсутність ризику переховування від суду.

Захисник ОСОБА_7 також вказує, що з моменту відкриття матеріалів стороні захисту минуло вже багато часу, протягом якого до ОСОБА_11 було застосовано запобіжний захід у виді застави. Протягом всього часу дії такого запобіжного заходу, ОСОБА_11 не вчиняв тиску на свідків чи інших учасників провадження та не вчиняв жодних дій, які б свідчили про його намір незаконно впливати на таких осіб. Відтак, посилання прокурора на існування ризику впливу на свідків, експертів та інших обвинувачених не має належного обґрунтування та нічим не підтверджується.

Адвокат ОСОБА_7 зазначає, що ОСОБА_11 до моменту обрання йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою активно займався волонтерською діяльністю та допомагав ЗСУ. Зокрема, останній здійснював закупівлю транспорту для ЗСУ, допомагав у транспортуванні гуманітарних вантажів для внутрішньо переміщених осіб, облаштуванні бомбосховищ, забезпечував волонтерські організації паливом, надав іншу благодійну допомогу. Станом на зараз в Україні введено воєнний стан та оголошено мобілізацію, а відтак ОСОБА_11 як особа призивного віку, не має можливості покинути територію України. За час перебування в ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)» стан здоров`я ОСОБА_11 значно погіршився, що підтверджується листом-відповіддю на адвокатський запит. Останній неодноразово звертався до медичного персоналу Медичної частини №12 з приводу погіршення стану здоров`я. Йому встановлено медичний діагноз. За час тримання в ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)» ОСОБА_11 характеризується позитивно, зокрема, останній режим тримання осіб взятих під варту не порушував, стягнення на нього не накладалися, із іншими ув`язненими не конфліктний, до персоналу установи ввічливий, законні вимоги адміністрації виконує. Крім того, у випадку звільнення з-під варти ОСОБА_11 може бути працевлаштований на посаді водія у ФОП ОСОБА_25 .

На думку захисника ОСОБА_7 , викладені обставини очевидно свідчать про відсутність будь-яких ризиків втечі чи перешкоджання розслідуванню з боку ОСОБА_11 , а також свідчать про недоцільність застосування щодо ОСОБА_11 найтяжчого запобіжного заходу. В той же час, у поданому клопотанні прокурора, не наведено жодних обґрунтованих аргументів щодо неможливість обрання більш м`якого запобіжного заходу. Натомість прокурором наведено лише загальні фрази та припущення про наявність передбачених ст.177 КПК України ризиків, які не підтверджуються жодними об`єктивними даними. Зокрема, у поданому клопотання прокурор обґрунтовує неможливість застосування запобіжного заходу у виді застави тим, що ОСОБА_11 не працює та не має офіційного джерела доходів, а також відсутні особи, які б могли внести кошти на спеціальний рахунок з метою забезпечення виконання покладених на нього обов`язків. Такі твердження прокурора не відповідають дійсності, оскільки сторона захисту неодноразово долучала до матеріалів справи виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається що ОСОБА_11 зареєстрований як ФОП, а відтак в останнього є джерело доходів, з яких останній може сплатити заставу. Окрім цього, до суду також було подано заяви ОСОБА_26 та ОСОБА_27 , які зобов`язуються внести заставу за ОСОБА_11 у випадку визначення такої. З огляду на викладене, враховуючи характеризуючі дані обвинуваченого, сторона захисту вважає, що можливим є визначення ОСОБА_11 застави у розмірі, передбаченому ч.5 ст.182 КПК України. Захист звертає увагу, що застосування запобіжного заходу у вигляді застави сприятиме належному виконанню процесуальних обов`язків обвинуваченим та відповідатиме меті запобіжного заходу.

У зв`язку з цим, захисник ОСОБА_7 просить суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора продовження обвинуваченому ОСОБА_11 запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави; визначити обвинуваченому ОСОБА_11 заставу у розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та покласти на обвинуваченого ОСОБА_11 обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.

11.02.2026 судом отримано від захисника ОСОБА_12 адвоката ОСОБА_7 письмові заперечення на клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Захисник з продовженням такого запобіжного заходу не погоджується, вважає його необґрунтованим та безпідставним. Звертає увагу суду на те, що ОСОБА_12 не має наміру переховуватися від суду, а також не має на меті будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню чи вчиняти інше кримінальне правопорушення. Прокурором в клопотанні не наведено жодних обґрунтованих та об`єктивних підстав вважати, що ОСОБА_12 може переховуватися від суду, перешкоджати встановленню істини чи продовжувати злочинну діяльність, натомість прокурором наведено лише загальні фрази та припущення про наявність передбачених ст.177 КПК України ризиків, які не підтверджуються жодними об`єктивними даними. Тяжкість інкримінованого правопорушення та суворість можливого вироку жодним чином не підтверджує наявність ризику переховуватися від слідства і суду, про що свідчать зокрема те, що протягом досудового розслідування та судового розгляду щодо ОСОБА_12 діяв запобіжний захід виді застави. І протягом всього цього часу, ОСОБА_12 , усвідомлюючи наслідки притягнення його кримінальної відповідальності не вчинив жодних дій аби уникнути слідства і суду. До зміни йому запобіжного заходу з застави на тримання під вартою ОСОБА_12 сумлінно виконував покладені на нього процесуальні обов`язки, з`являвся за кожним викликом, а якщо не міг з`явитися, то завчасно повідомляв про причини неявки. Вказані обставини свідчать про відсутність ризику переховування від суду.

Захисник ОСОБА_7 також вказує, що з моменту відкриття матеріалів стороні захисту минуло вже багато часу, протягом якого до ОСОБА_12 було застосовано запобіжний захід у виді застави. Протягом всього цього часу, ОСОБА_12 не вчинив тиску на свідків чи інших учасників провадження та не вчиняв жодних дій, які б свідчили про його намір незаконно впливати на свідків. Відтак, посилання прокурора на існування ризику впливу на свідків не має належного обґрунтування та нічим не підтверджується.

Захисник ОСОБА_7 вважає, що запобігти будь-яким заявленим ризикам можливо шляхом покладення на обвинуваченого відповідних обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України. Суду слід врахувати та оцінити в сукупності наступні обставини, які вказують на відсутність намірів переховуватися від органу досудового розслідування, прокурора чи суду, перешкоджати кримінальному провадженню чи продовжувати кримінальне правопорушення, а саме: ОСОБА_12 має стійкі соціальні зв`язки, зокрема родину і постійне місце проживання. Останній проживає з матір`ю та двома неповнолітніми сестрами. ОСОБА_12 до моменту обрання йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою активно займався волонтерською діяльністю та допомагав ЗСУ. Зокрема, останній здійснював закупівлю транспорту для ЗСУ, допомагав у транспортуванні гуманітарних вантажів для внутрішньо переміщених осіб, облаштуванні бомбосховищ, забезпечував волонтерські організації паливом, надав іншу благодійну допомогу. Станом на зараз в Україні введено воєнний стан та оголошено мобілізацію, а відтак ОСОБА_12 як особа призивного віку, не має можливості покинути територію України. За час перебування в ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)» стан здоров`я ОСОБА_12 значно погіршився, що підтверджується листом-відповіддю на адвокатський запит. Останньому встановлено медичний діагноз. ОСОБА_12 неодноразово звертався до медичного персоналу Медичної частини з приводу погіршення стану здоров`я, останньому надавалася медикаментозна терапія в амбулаторних умовах Медичної частини. За час тримання в ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)» характеризується позитивно, зокрема, останній режим тримання осіб взятих під варту не порушував, стягнення на нього не накладалися, із іншими ув`язненими не конфліктний, до персоналу установи ввічливий, законні вимоги адміністрації виконує.

На думку захисника ОСОБА_7 , викладені обставини очевидно свідчать про відсутність будь-яких ризиків втечі чи перешкоджання розслідуванню з боку ОСОБА_12 , а також свідчать про недоцільність застосування щодо ОСОБА_12 найтяжчого запобіжного заходу. В той же час, у поданому клопотанні, не наведено жодних обґрунтованих аргументів щодо неможливість обрання більш м`якого запобіжного заходу. Натомість прокурором наведено лише загальні фрази та припущення про наявність передбачених ст.177 КПК України ризиків, які не підтверджуються жодними об`єктивними даними. Сторона захисту вважає, що можливим є визначення ОСОБА_12 застави у розмірі, передбаченому ч.5 ст.182 КПК України. Захист звертає увагу, що застосування запобіжного заходу у вигляді застави сприятиме належному виконанню процесуальних обов`язків обвинуваченим та відповідатиме меті запобіжного заходу.

У зв`язку з цим, захисник ОСОБА_7 просить суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора продовження обвинуваченому ОСОБА_12 запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави; визначити обвинуваченому ОСОБА_12 заставу у розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та покласти на обвинуваченого ОСОБА_12 обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.

У судовому засіданні прокурор підтримала подані клопотання щодо продовження обвинуваченим ОСОБА_16 , ОСОБА_17 строку дії обов`язків, покладених на них судом, з підстав, зазначених у клопотаннях. Також прокурор підтримала подані клопотання щодо продовження строку тримання під вартою без визначення розміру застави обвинуваченим ОСОБА_11 ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 з підстав, зазначених у клопотаннях. Зазначила, що вони обгрунтовано обвинувачуються у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів. Також є доведеною наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків, експертів та інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Захисник ОСОБА_14 адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні просив суд відмовити частково у задоволенні клопотання сторони обвинувачення про продовження строку тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_14 з підстав, які зазначені у його письмових запереченнях. Просив застосувати до ОСОБА_14 домашній арешт із носінням електронного браслету. У випадку, якщо суд прийде до переконання щодо застосування тримання під вартою, захисник просив визначити альтернативний вид тримання під вартою як заставу. Звернув увагу суду, що ОСОБА_14 більше року знаходиться під вартою, що є порушенням. Зазначив, що прокурором не доведено ризиків. Тільки тяжкість покарання не може бути підставою для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Також звернув увагу суду, що ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21.01.2026 справу за обвинувальним актом щодо ОСОБА_14 у вчинені кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 296 КК України було закрито на підставі ст. 49 КК України (у зв`язку із закінченням строків давності), вироку у даній справі немає.

Захисник ОСОБА_13 та ОСОБА_12 адвокат ОСОБА_9 в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження її підзахисним запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави з підстав, зазначених у письмових запереченнях. Просила застосувати до них більш м`який запобіжний захід у виді застави або цілодобового домашнього арешту. Зазначила, що ризики, зазначені прокурором є безпідставними та недоведеними (немає жодних доказів на підтвердження ризиків). Не обґрунтовано необхідність тримання під вартою, не може строк тримання під вартою продовжуватися автоматично. Просила врахувати характеризуючі дані обвинувачених. Захисник звертнула увагу суду на той факт, що її клієнтам та їй як захиснику вручено лише клопотання без додатків. Вважає, що вищевказаний факт свідчить про порушення права на захист, що повинно бути підставою для повернення клопотання прокурору

Захисник ОСОБА_11 та ОСОБА_12 адвокат ОСОБА_7 в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження її підзахисним запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави з підстав, зазначених у письмових запереченнях. Просила застосувати до обвинувачених заставу як альтернативний запобіжний захід та покласти на них обов`язки. Зазначила, що прокурором не доведено ризиків, не обґрунтовано неможливість застосування більш м`яких запобіжних заходів. Просила врахувати характеризуючі дані обвинувачених.

Захисник ОСОБА_15 адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження її підзахисному запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави. Захисник в судовому засіданні подала письмові заперечення. Адвокат ОСОБА_5 вважає клопотання таким, що не підлягає задоволенню, оскільки до суду не надано будь-яких обґрунтованих доказів на виконання приписів передбачених ст. 177 КПК України. Жодний із зазначених прокурором ризиків не існує. У прокурора немає підстав вважати, що ОСОБА_15 буде переховуватися від суду, оскільки його попередня поведінка говорить про інше до кримінальної відповідальності він притягується вперше. Знищити, сховати або спотворити будь-який із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, він не може, оскільки всі докази стороною обвинувачення вже зібрані, визнані речовими доказами і відповідно до реєстру мають визначене місце зберігання. Ризик незаконно впливати на свідків, інших обвинувачених, експертів, у цьому ж кримінальному провадженні також не підтверджений належними доказами. Вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому ОСОБА_15 обвинувачується, він також не збирається і протилежному немає жодних доказів.

Адвокат ОСОБА_5 зазначила, що під час розгляду питання про продовження застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються. Наявність спроб, яким слід запобігати, має бути підтверджене доказами. Припущення прокурора про їх наявність, якщо вони не ґрунтуються на доказах, визначених у ст. 84 КПК, не може вважатися належною метою обрання запобіжного заходу у розумінні ч. 1 ст. 177 КПК, оскільки по суті є припущенням.

Крім того, захисник ОСОБА_5 зазначила, що суддя під час продовження запобіжного заходу, в кожному випадку розгляду відповідного клопотання, зобов`язаний зробити висновок про обґрунтованість/необґрунтованість повідомлення про підозру; наявність/відсутність ризику/ризиків у вигляді вчинення відповідних спроб порушення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а у разі продовження запобіжного заходу також про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують його подальше застосування (п. 1 ч. 3 ст. 199 КПК). Після спливу певного часу просто існування обґрунтованоі? підозри вже не є підставою для позбавлення свободи, а судові органи зобов`язані вказати інші підстави для подальшого утримання під вартою. Таким чином вимоги до рішення судді про продовження строків тримання особи під вартою підвищуються. Суддя під час вирішення питання про продовження строків запобіжного заходу має отримати нові/додаткові докази обґрунтованості підозри та нові/додаткові докази того, що ризик (ризики), якии? був підставою для обрання запобіжного заходу, його зміни або продовження відповідних строків, не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують подальше застосування запобіжного заходу чи продовження дії обов`язків.

Адвокат ОСОБА_5 вважає, що подане прокурором клопотання є необґрунтованим, а ризики є недоведеними належними та достатніми доказами, тому клопотання не підлягає задоволенню. Просила застосувати до її підзахисного заставу як альтернативний запобіжний захід

Захисник ОСОБА_11 адвокат ОСОБА_10 в судовому засіданні заперечив щодо клопотання прокурора про продовження ОСОБА_11 запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави з підстав, зазначених у його письмових запереченнях. Просив суд повністю відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_11 . Зазначив, що клопотання не відповідає вимогам закону, абстрактні ризики не можуть покладатися в основу продовження тримання під вартою, прокурором не обґрунтовано неможливість застосування обвинуваченому інших запобіжних заходів. Також адвокат ОСОБА_10 звернув увагу на практику Європейського суду з прав людини, що стосується застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.

Захисник ОСОБА_16 адвокат ОСОБА_8 в судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження його підзахисному строку покладення обов`язків, передбачених ст.194 КПК України. Вказав, що ризики є недоведеними та необґрунтованими. Звернув увагу, що ОСОБА_16 до цього часу не порушував покладені на нього судом обов`язки.

Захисник ОСОБА_17 адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження його підзахисному строку покладення обов`язків, передбачених ст.194 КПК України. Захисник вказує, що клопотання не відповідає вимогам закону і є необґрунтованим, ризики не підтверджені.

Обвинувачені у судовому засіданні підтримали позиції своїх захисників, просили відмовити в задоволенні клопотань прокурора.

Заслухавши думку учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Згідно ч.1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Щодо клопотань прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_16 , ОСОБА_17 строку дії обов`язків, покладених на них судом, то суд дійшов наступних висновків.

ОСОБА_16 , ОСОБА_17 є обвинуваченими в кримінальному провадженні № 42021090000000057 від 18.06.2021.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 25.05.2022 обвинуваченому ОСОБА_17 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 календарних днів до 23.07.2022 включно. Також визначено альтернативний запобіжний захід щодо ОСОБА_17 у розмірі 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Також визначено обов`язки, які покладаються на обвинуваченого в разі звільнення з-під варти: прибувати до прокурора та суду за кожною вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання, утримуватися від спілкування із свідками, експертами та іншими обвинуваченими у цьому кримінальному провадженні та здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну. Строк дії обов`язків - 2 (два) місяці з моменту внесення застави та звільнення з-під варти.

Також даною ухвалою обвинуваченому ОСОБА_16 обрано запобіжний захід у вигляді застави та покладено на нього вищевказані обов`язки.

Після внесення за обвинуваченого ОСОБА_17 застави у визначеному судом розмірі його було звільнено з-під варти та він вважається таким, відносно кого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Крім того, ухвалою суду від 16.09.2022 на обвинувачених ОСОБА_16 , ОСОБА_17 строком на 2 місяці були покладені наступні обов`язки: прибувати до прокурора та суду за кожною вимогою; не відлучатися за межі Івано-Франківської області без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утриматися від спілкування із свідками, експертами та іншими обвинуваченими в даному провадженні; здати на зберігання до Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

Ухвалою суду від 09.11.2022 продовжено термін дії покладених на ОСОБА_16 та ОСОБА_17 обов`язків. Ухвалами суду від 04.01.2023, 03.03.2023, 28.04.2023, 14.06.2023, 11.08.2023 продовжено строк дії покладених на обвинувачених обов`язків терміном на 2 місяці.

Ухвалою суду від 11.08.2023 обсяг покладених на ОСОБА_16 та ОСОБА_17 обов`язків було зменшено, а саме продовжено їм строк дії покладених судом обов`язків, а саме: 1) прибувати до суду за кожною вимогою; 2) повідомляти суд про зміну свого місця проживання; 3) утриматися від спілкування із свідками, експертами; 4) здати на зберігання до Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

Ухвалами суду від 06.10.2023, 30.11.2023, 25.01.2024, 15.03.2024, 14.05.2024, 10.07.2024, 29.08.2024, 24.10.2024, 28.11.2024, 08.01.2025, 26.02.2025 продовжено строк дії покладених на обвинувачених обов`язків терміном на 2 місяці.

07.04.2025 до суду надійшли клопотання прокурора ОСОБА_28 про продовження ОСОБА_16 та ОСОБА_17 строку дії покладених на них обов`язків. Однак у призначеному на 14.04.2025 судовому засіданні клопотання прокурора від 04.04.2025 про продовження строку дії обов`язків не розглянуто у зв`язку з неявкою одного із захисників, у зв`язку з чим визначений ухвалою суду від 26.02.2025 строк дії покладених обов`язків закінчився.

Ухвалою суду від 12.05.2025 судом було задоволено частково клопотання прокурора ОСОБА_28 про покладення на обвинувачених ОСОБА_16 та ОСОБА_17 обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України. Покладено на цих обвинувачених терміном на 60 днів наступні обов`язки: 1) прибувати до суду за кожною вимогою; 2) повідомляти суд про зміну свого місця проживання; 3) утриматися від спілкування із свідками, експертами; 4) здати на зберігання до Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну. Термін дії обов`язків визначено до 11.07.2025 включно.

Ухвалою суду від 07.07.2025 продовжено строк дії покладених на обвинувачених обов`язків терміном на 60 днів. Ухвалою суду від 27.08.2025 продовжено строк дії покладених на обвинувачених обов`язків терміном на 60 днів до 26.10.2025 включно. Ухвалою суду від 20.10.2025 продовжено строк дії покладених на обвинувачених обов`язків терміном на 60 днів до 19.12.2025 включно. Ухвалою суду від 19.12.2025 продовжено строк дії покладених на обвинувачених обов`язків терміном на 60 днів до 17.02.2026 включно.

Згідно ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Під час вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу або його зміни оцінка обґрунтованості підозри/обвинувачення не може бути надана через те, що особі висунуте обвинувачення і суд за наслідками дослідження наданих доказів має встановити, чи доведена винуватість особи поза розумним сумнівом. Отже, до завершення судового розгляду оцінка доведеності винуватості особи є передчасною.

Таким чином, на даний час підлягає встановленню існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинувачених та можливість запобігання ризикам у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Згідно зі ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, і у подальшому - про його продовження, суд зобов`язаний у сукупності оцінити обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання її винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона обвинувачується; вік та стан здоров`я обвинуваченого; репутацію обвинуваченого, наявність у нього судимостей.

Відповідно до ч. 6 ст. 194 КПК України, обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше 2 місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора у порядку, передбаченому статтею 199 КПК України. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України: переховуватися від суду, оскільки ОСОБА_16 та ОСОБА_17 бажають уникнути можливого застосування до них покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років; незаконно впливати на свідків, експертів та інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні з метою спотворення доказів стосовно фактичних обставин; вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки вони можуть продовжувати вчиняти злочини з метою збагачення.

На думку суду, виконання до цього часу обвинуваченими ОСОБА_16 та ОСОБА_17 покладених на них судом обов`язків не свідчить про непотрібність їх продовження, а тому продовження строку дії покладених обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, сприятиме забезпеченню дієвості кримінального провадження.

Суд приходить до висновку, що клопотання прокурора слід задовольнити та продовжити обвинуваченим ОСОБА_16 та ОСОБА_17 на 2 місяці строк дії покладених судом обов`язків, а саме: 1) прибувати до суду за кожною вимогою; 2) повідомляти суд про зміну свого місця проживання; 3) утриматися від спілкування із свідками, експертами; 4) здати на зберігання до Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

Щодо клопотань прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_11 ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, то суд звертає увагу на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_11 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.209, ч.1 ст.222, ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.305, ч.1 ст.306, ч.2 ст.306, ч.3 ст.307, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307, ч.4 ст.28, ч.3 ст.311 КК України, ОСОБА_12 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.209, ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.305, ч.2 ст.306, ч.3 ст.307, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307, ч.4 ст.28, ч.3 ст.311 КК України, ОСОБА_14 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.305, ч.3 ст.307, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307, ч.4 ст.28, ч.3 ст.311 КК України, ОСОБА_15 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.3 ст.307, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307, ч.4 ст.28, ч.3 ст.311 КК України, ОСОБА_13 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.3 ст.307, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307, ч.4 ст.28, ч.3 ст.311 КК України.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду від 06.10.2023 було змінено ОСОБА_11 запобіжний захід із застави на тримання під вартою на строк до 04.12.2023, визначено йому заставу 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становило 805200,00 грн. та у разі звільнення його з-під варти у зв`язку із внесенням застави, покладено обов`язки: прибувати до суду за кожною вимогою; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утриматися від спілкування із свідками, експертами; здати на зберігання до Управляння Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну. 25 жовтня 2024 року за ОСОБА_11 внесено заставу та ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» його звільнено з-під варти. У подальшому під час судового розгляду зазначеного кримінального провадження строк дії покладених на ОСОБА_11 обов`язків неодноразово продовжувався.

Ухвалою підготовчого судового засідання Калуського міськрайонного суду від 25.05.2022 обвинуваченому ОСОБА_12 обрано запобіжний захід тримання під вартою, визначено заставу 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становило 496200,00 грн. та покладено передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України обов`язки у разі внесення застави, а у подальшому строк дії запобіжного заходу ОСОБА_12 неодноразово продовжувався. 18 листопада 2022 року за ОСОБА_12 внесено заставу та ДУ «Львівська установа виконання покарань (№ 19)» його звільнено з-під варти і таким чином до нього застосовано запобіжний захід - заставу. Під час судового розгляду зазначеного кримінального провадження строк дії покладених на ОСОБА_12 обов`язків неодноразово продовжувався.

Ухвалою підготовчого судового засідання Калуського міськрайонного суду від 25.05.2022 обвинуваченому ОСОБА_13 обрано запобіжний захід тримання під вартою та визначено заставу 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становило 496200,00 грн. та покладено передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України обов`язки в разі її внесення. Під час судового розгляду зазначеного кримінального провадження строк дії запобіжного заходу ОСОБА_13 неодноразово продовжувався. 05 грудня 2022 року за ОСОБА_13 внесено заставу та цього ж дня ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» його звільнено з-під варти. У подальшому під час судового розгляду зазначеного кримінального провадження строк дії покладених на ОСОБА_13 обов`язків неодноразово продовжувався.

17.04.2024 ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Студінка Калуського району, Івано-Франківської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 , громадянину України, раніше судимого 28.08.2014 Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області за ч. 2 ст. 307 КК України на 6 років позбавлення волі, щодо якого щодо якого обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42021090000000057 за ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 317 КК України перебуває на розгляді в Калуському міськрайонному суді, обвинувальний акт у кримінальному провадженні №120221414300000119 за ч. 3 ст. 307 КК України перебуває на розгляді в Пустомитівському районному суді Львівської області, обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12023090000000007 за ч. 1 ст. 135, ч. 2 ст. 286 КК України перебуває на розгляді в Калуському міськрайонному суді, затримано в порядку ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України. 18.04.2024 ОСОБА_11 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України. 19.04.2024 Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області ОСОБА_11 обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, який в подальшому неодноразово продовжувався. 29.01.2025 року Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області ОСОБА_11 продовжено міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, до 29 березня 2025 року включно. 18.02.2025 ОСОБА_11 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 209, ч. 1 ст. 222, ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 305, ч. 1 ст. 306, ч. 2 ст. 306, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч.4 ст. 28, ч.3 ст. 311 КК України.

17.04.2024 ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Студінка Калуського району, Івано-Франківської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , громадянину України, раніше не судимого, щодо якого обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42021090000000057 за ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 317 КК України перебуває на розгляді в Калуському міськрайонному суді, обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 120221414300000119 за ч. 3 ст. 307 КК України перебуває на розгляді в Пустомитівському районному суді Львівської області, затримано в порядку ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України. 18.04.2024 ОСОБА_12 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України. 19.04.2024 Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області ОСОБА_12 обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, який в подальшому неодноразово продовжувався. 29.01.2025 року Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області ОСОБА_12 продовжено міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, до 29 березня 2025 року включно. 18.02.2025 повідомлену підозру ОСОБА_12 змінено та за новими епізодами повідомлено йому про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 305, ч. 2 ст. 306, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 311 КК України.

17.04.2024 ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця с. Студінка Калуського району Івано-Франківської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше не судимого, щодо якого 18.05.2022 обвинувальний акт за ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 317 КК України перебуває на розгляді в Калуському міськрайонному суді, затримано в порядку ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України. 18.04.2024 ОСОБА_13 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України. 19.04.2024 ОСОБА_13 слідчими суддею Івано-Франківського міського суду обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, визначено заставу в сумі 908400,00 грн, та у разі її внесення, покладено передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України обов`язки. Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 01.05.2024 задоволено апеляційну скаргу прокурора, ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 19.04.2024 про обрання щодо ОСОБА_29 запобіжного заходу скасовано, постановлено нову ухвалу, якою до підозрюваного ОСОБА_13 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави як альтернативного запобіжного заходу, на строк до 15.06.2024. В подальшому, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави ОСОБА_13 слідчими суддями Івано-Франківського міського суду неодноразово продовжувався. 29.01.2025 року Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області ОСОБА_13 продовжено міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, до 29 березня 2025 року включно. 25.02.2025 раніше повідомлену підозру ОСОБА_13 змінено та за новими епізодами повідомлено йому про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 311 КК України.

17.04.2024 ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця м. Івано-Франківськ, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_5 , громадянину України, раніше не судимого, щодо якого 14.05.2021 обвинувальний акт за ч. 2 ст. 296 КК України скеровано в суд, затримано в порядку ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України. 18.04.2024 ОСОБА_14 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України. 19.04.2024 Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області ОСОБА_14 обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, який в подальшому неодноразово продовжувався. 30.01.2025 року Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області ОСОБА_14 продовжено міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, до 30 березня 2025 року включно. 18.02.2025 раніше повідомлену підозру ОСОБА_14 змінено та за новими епізодами повідомлено йому про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 305, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 311 КК України.

17.04.2024 ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженця с. Студінка Калуського району, Івано-Франківської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянину України, раніше не судимого, затримано в порядку ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України. 18.04.2024 ОСОБА_15 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України. 19.04.2024 Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області ОСОБА_15 обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, який в подальшому неодноразово продовжувався. 29.01.2025 року Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області ОСОБА_15 продовжено міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, до 29 березня 2025 року включно. 18.02.2025 раніше повідомлену підозру ОСОБА_15 змінено та за новими епізодами повідомлено йому про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 311 КК України.

14 травня 2024 року Калуським міськрайонним судом у кримінальному провадженні № 42021090000000057 частково задоволено клопотання прокурора та запобіжний захід ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 змінено із застави на тримання під вартою, без визначення застави як альтернативного запобіжного заходу. В подальшому строк дії запобіжного заходу ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 судом продовжувався.

29.01.2025 Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області ОСОБА_11 ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави до 29.03.2025. 30.01.2025 Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області ОСОБА_14 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави до 30.03.2025. 21.03.2025 Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області ОСОБА_11 ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави до 20.05.2025. 12.05.2025 Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області ОСОБА_11 ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави до 11.07.2025. 07.07.2025 Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області ОСОБА_11 ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави до 07.09.2025. 27.08.2025 Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області ОСОБА_11 ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави до 26.10.2025. 20.10.2025 Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області ОСОБА_11 ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави до 19.12.2025. 19.12.2025 Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області ОСОБА_11 ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави до 17.02.2026.

Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Як обов`язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Отже враховуючи, що зазначена у клопотанні підозра має місце і підтверджуються достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження, перелік яких міститься у клопотанні, то є всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо обвинувачених у вчиненні інкримінованих їм злочинів.

При цьому, обставини здійснення обвинуваченими конкретних дій та доведеність їх винуватості, дослідження та оцінка зібраних у справі доказів з точки хору їх належності та допустимості будуть перевірені на оцінені під час судового розгляду по суті, а саме на стадії дослідження доказів.

За змістом ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Пунктами 4, 5 частини 2 статті 183 КПК України встановлено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років; до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

При розгляді клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинувачених, судом враховано тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких вони обвинувачуються, характеризуючі дані про особи обвинувачених, та інші обставини в їх сукупності.

Суд враховує характеризуючі дані обвинувачених, зокрема те, що: ОСОБА_11 одружений, має дружину та сина 2019 року народження; його матір хворіє та має групу інвалідності; ОСОБА_11 є засновником благодійного фонду та займався громадською роботою; зареєстрований як фізична особа-підприємець; однак він є раніше судимим. Також суд враховує стан здоров`я ОСОБА_11 , якому встановлено медичний діагноз. Суд враховує, що медична допомога надається ОСОБА_11 в умовах установи ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань №12», йому проводився регулярний моніторинг рівня глюкози крові, здійснювалася корекція медикаментозного лікування, призначено таблетоване лікування та дієту. Суд враховує характеристику ОСОБА_11 з ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань №12» від 29.10.2025, в якій зазначено, що за час тримання в установі характеризується посередньо, режим порушував два рази, за що накладено дисциплінарні стягнення, заохочення не оголошувались.

ОСОБА_12 раніше не судимий; має маму та дві неповнолітні сестри (батько яких помер), які отримують допомогу малозабезпеченій сім`ї. Також судом враховано стан здоров`я ОСОБА_12 , якому встановлено медичний діагноз. Суд враховує, що медична допомога надається ОСОБА_12 в умовах установи ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань №12», йому надано дієтичне харчування та призначено медикаментозне лікування. Суд враховує його характеристику з ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань №12» від 29.10.2025, в якій зазначено, що за час тримання в установі характеризується посередньо, режим порушував два рази, за що накладено дисциплінарні стягнення, заохочення не оголошувались.

Суд також враховує стан здоров`я ОСОБА_13 , а також те, що він є раніше несудимим. Суд також враховує, що мати хворіє. Суд враховує характеристику ОСОБА_13 з ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань №12» від 29.10.2025, в якій зазначено, що за час тримання в установі ОСОБА_13 характеризується посередньо, режим порушував чотири рази, за що накладено дисциплінарні стягнення, заохочення не оголошувались.

Суд також враховує стан здоров`я ОСОБА_14 , а також те, що він є раніше несудимим. Суд враховує характеристику ОСОБА_14 з ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань №12» від 29.10.2025, в якій зазначено, що за час тримання в установі він характеризується посередньо, режим порушував п`ять разів, за що накладено дисциплінарні стягнення, заохочення не оголошувались. Крім того, ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21.01.2026 справу за обвинувальним актом щодо ОСОБА_14 у вчинені кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 296 КК України було закрито на підставі ст. 49 КК України (у зв`язку із закінченням строків давності), тому твердження прокурора щодо наявності в іншому суді іншого кримінального провадження щодо ОСОБА_14 не відповідає дійсності.

Суд також враховує стан здоров`я ОСОБА_15 , а також те, що він є раніше несудимим. Суд також враховує, що його батько та бабуся хворіють. Суд враховує характеристику ОСОБА_15 з ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань №12» від 29.10.2025, в якій зазначено, що за час тримання в установі він характеризується посередньо, режим порушував два рази, за що накладено дисциплінарні стягнення, заохочення не оголошувались.

При розгляді даного клопотання суд також враховує, що відносно ОСОБА_11 , ОСОБА_12 в інших судах розглядаються інші кримінальні справи.

Що стосується можливості офіційного працевлаштування обвинувачених, то це не спростовує наявність ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України.

При цьому, злочини у вчиненні яких підозрюються обвинувачені, у відповідності до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких. Також судом враховується суспільна небезпечність злочинів в яких обвинувачуються обвинувачені.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що у судовому засіданні прокурором доведено наявність ризиків, які продовжують існувати та які дають достатні підстави вважати, що обвинувачені можуть вчинити дії, передбачені частиною першою статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, а саме: пункти перший, третій, четвертий, п`ятий вказаної статті. Так, про існування вказаних ризиків свідчать наступні обставини:

- переховуватися від суду. Даний ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, є реальним, оскільки обвинувачені, враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення ними злочинів, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання їх винними у вчиненні злочинів, можуть переховуватись від суду.

- незаконно впливати на свідків, експертів та інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні. Даний ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України є реальним, оскільки після відкриття матеріалів кримінального провадження обвинуваченим стало відомо про обсяг зібраних доказів, у тому числі про зміст наданих свідками показань, які можуть бути визнані такими, що викривають його та інших обвинувачених у вчиненні інкримінованих злочинів. В ході судового розгляду свідків ще не допитано. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або у порядку, передбаченому ст.225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків. Обвинувачені знають персональні дані свідків і зміст наданих ними свідчень на досудовому розслідуванні. Тому існує вірогідність незаконного впливу на них зі сторони обвинувачених з метою зміни показань та спотворення доказів. Також в судовому засіданні не були допитані експерти. Крім того, обвинувачені ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 та ОСОБА_15 знайомі один з одним. Їм пред`явлено в обвинувачення, серед іншого і участь у складі злочинної організації, тому шляхом вмовляння, погроз зможуть впливати на покази один одного;

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Даний ризик, передбачений п.4 ч.1 ст.177 КПК України є реальним, оскільки перебуваючи на волі обвинувачені можуть не з`являтися на виклики до суду і таким чином перешкоджати у здійсненні судового розгляду у розумні строки;

- вчинити інше кримінальне правопорушення. Даний ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст.177 КПК України є реальним, оскільки обвинувачені обвинувачуються у вчиненні ряду особливо тяжких злочинів у сфері обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, тому є підстави вважати, що вони, з метою одержання доходів продовжать вчиняти кримінальні правопорушення пов`язані з незаконним виготовленням, придбанням, перевезенням з метою збуту наркотичних засобів та психотропних речовин.

Крім того, суд не вважає слушними доводи захисників про те, що застосування запобіжного заходу неможливе без дослідження доказів. Суд приймає рішення виходячи з обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті та інших документів наданих сторонами кримінального провадження. На даній стадії справи суд позбавлений повноважень досліджувати докази, надавати їм оцінку, робити висновки щодо винуватості чи невинуватості обвинуваченого.

При оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності» за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, передбачених пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК України, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Щодо твердження захисників про можливість застосування обвинуваченим на даний час більш м`яких запобіжних заходів, то суд зазначає, що зміна запобіжного заходу передбачає виникнення після постановлення ухвали про обрання (продовження) запобіжного заходу нових обставин, які свідчать про зміну, зменшення або збільшення встановлених ризиків кримінального провадження та/або впливають на виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Тому суддя на підставі наданих сторонами відомостей встановлює наявність нових обставин, які можуть вплинути на застосований до обвинуваченого відповідний захід або його виконання. Захисниками не обґрунтовано підстави для зміни запобіжного заходу чи застосування більш м`якого запобіжного заходу, не надано доказів, які підтверджують виникнення нових обставин, які можуть вплинути на вирішення даного питання.

Зокрема, зазначені захисниками факти про хвороби обвинувачених не свідчать про зменшення встановлених судом ризиків. Крім того, медична допомога надається їм в Івано-Франківській установі виконання покарань № 12, де вони на даний час утримуються. Можливість офіційного працевлаштування обвинувачених не спростовує наявність ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України.

При вирішенні питання щодо можливості застосування обвинуваченим ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 та ОСОБА_15 більш м`якого запобіжного заходу суд дійшов висновку, що застосування запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою (в тому числі цілодобовий домашній арешт) є недостатнім для запобігання встановленим ризикам, оскільки таке буде залежати виключно від волі самих обвинувачених, а їх порушення не матиме для них очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків.

Крім того, судом не встановлено виняткових обставин, які б давали підставу не застосовувати до обвинувачених запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Європейський суд з прав людини у справі Ілійков проти Болгарії зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторно вчинення злочинів.

У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

При цьому, згідно з ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Слід зазначити, що збут вказаними особами особливо небезпечного наркотичного засобу міг вкрай негативно вплинути на суспільство в цілому та спричинити особливо тяжкі наслідки здоров`ю громадян. У всьому світі посилюється боротьба з незаконним обігом наркотиків серед населення, посилюється кримінальна відповідальність за такі злочини, тому кожен, хто має намір вчиняти такий злочин, чи підозрюється у вчиненні такого злочину чи вже вчинив його, повинен усвідомлювати, що відповідальність буде суворою і невідворотною.

Доводи захисту не дають достатніх підстав суду для визначення застави як альтернативного заходу, та не свідчать про відсутність вказаних ризиків з огляду на конкретні обставини справи.

Суд також звертає увагу, що до обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 вже було застосовано альтернативний запобіжний захід у вигляді застави та було покладено на них обов`язки, передбачені ст.177 КПК України. Однак у зв`язку з невиконанням покладеного на них судом обов`язку, ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 ухвалою суду від 14.05.2024 було змінено запобіжний захід у виді застави на тримання під вартою без визначення застави як альтернативного запобіжного заходу. Ухвалою суду від 29.08.2024 заставу звернуто в дохід держави. Дану ухвалу було залишено без змін Івано-Франківським апеляційним судом 08.10.2024.

Враховуючи вищезазначені ризики, суд приходить до висновку про необхідність продовжити застосування до вказаних обвинувачених запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

В судовому засіданні при вирішенні клопотань забезпечено змагальність, а також право на оскарження судового рішення. Відтак продовження запобіжного заходу відносно обвинувачених у виді тримання під вартою без визначення альтернативного розміру застави не може вважатися свавільним.

Враховуючи викладене та те, що 17.02.2026 закінчується строк дії застосованих щодо обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 запобіжних заходів, а застосування більш м`яких запобіжних заходів щодо обвинувачених не дозволить запобігти ризикам, зазначеним в клопотанні, то суд приходить до переконання, що слід задовольнити клопотання прокурора та продовжити обвинуваченим запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7, 27, 31, 177, 178, 183, 194, 199, 201, 331, 369-372, 376, 532 КПК України, -

постановив:

Клопотання прокурора про продовження строку дії покладених судом обов`язків задовольнити.

Продовжити обвинуваченим ОСОБА_16 та ОСОБА_17 на 2 місяці строк дії покладених судом обов`язків, а саме:

1) прибувати до суду за кожною вимогою;

2) повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

3) утриматися від спілкування із свідками, експертами;

4) здати на зберігання до Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків визначити до 11.04.2026 включно.

Роз`яснити обвинуваченим ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , що в разі невиконання покладених на них обов`язків до них може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід, а застава звертається в дохід держави.

Копію ухвали для виконання в частині покладених обов`язків направити Калуському РВП ГУНП в Івано-Франківській області.

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_13 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави на 60 днів до 12.04.2026 включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави на 60 днів до 12.04.2026 включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави на 60 днів до 12.04.2026 включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави на 60 днів до 12.04.2026 включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави на 60 днів до 12.04.2026 включно.

Тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_13 здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань № 12.

Копію ухвали для виконання в частині продовження запобіжного заходу - тримання під вартою направити начальнику ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань №12», та вручити обвинуваченим і прокурору негайно після її оголошення.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала в частині продовження запобіжного заходу тримання під вартою може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Повний текст ухвали складено та проголошено 16.02.2026 о 09:40 год.

Головуючий

Часті запитання

Який тип судового документу № 134075876 ?

Документ № 134075876 це Ухвала суду

Яка дата ухвалення судового документу № 134075876 ?

Дата ухвалення - 11.02.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 134075876 ?

Форма судочинства - Кримінальне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 134075876 ?

В Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 134075876, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Судове рішення № 134075876, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області було прийнято 11.02.2026. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні дані.

Судове рішення № 134075876 відноситься до справи № 345/1239/22

Це рішення відноситься до справи № 345/1239/22. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа:

1) ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА ОБЛАСНА ПРОКУРАТУРА

Наша платформа забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 134075871

Наступний документ : 134075877

Налаштувати онлайн-моніторинг ключових змін, таких як початок банкрутства або зміна директора;
Знайти приховані зв’язки ваших контрагентів, зокрема компанії-”одноденки”;
Переглянути наявність і термін дії ліцензій;
Ознайомитись із судовими справами, якщо вони є;
Перевірити наявність податкового боргу;

Ухвала суду № 134075876, 11.02.2026, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області