Рішення № 134075039, 13.02.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

заочне

13.02.2025 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра

у складі головуючого судді Давидовської Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Овчаренка Д.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

в порядку загального позовного провадження цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області

про відшкодування моральної шкоди,

установив:

I. Стислий виклад позиції учасників справи

1.Позивач - ОСОБА_1 (далі Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі Відповідач, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області) у якому просив суд з Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів Державною казначейською службою грошових коштів з єдиного казначейського рахунку України на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , моральну шкоду в розмірі 50000,00 грн. (п`ятдесят тисяч грн. 00 коп.).

Як на підставу своїх вимог Позивач посилався на ті обставини, що він перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області починаючи з 12.10.2017 року отримую пенсію за вислугою років, пенсія була призначена в розмірі 2 956,23 грн. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.12.2020 року, справа № 160/12714/20, позовна заява ОСОБА_1 була задоволена, визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо зменшення розміру пенсії за вислугу років під час перерахунку і перегляду з 3 458,79 грн до 2 951,68 грн, зобов`язано ГУ ПФУ в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії за вислугу років в розмірі 3 458,79 грн починаючи з 01.01.2020 року та виплатити різницю між нарахованою та отриманою пенсією за вислугу років за період з 01.01.2020 року по день. з якого починається виплата перерахованої пенсії за вислугу років. Рішення набрало законної сили 14.01.2021 року. Зазначає, що внаслідок протиправних дій Відповідача, неправильного обчислення розміру пенсії і виплатою її в заниженому розмірі йому завдано моральної шкоди, яка виразилася у душевних стражданнях, порушенні життєвих планів, необхідності докладання додаткових зусиль для організації свого життя, нервових розладах та перевтомленні, у психологічному дискомфорті та значному порушенні душевної рівноваги, яке виразилося у почуттях постійного відчаю, турботливості, тривозі, роздратованості тощо. ОСОБА_1 вказує, що все це постійно негативно впливає на його душевний стан та є причиною моральних страждань. Протягом 4 років він намагається досягти виконання рішення і отримання коштів, що дуже сильно принижує та приносить сильні душевні страждання. Саме тому він вимушений звернутися до суду та просити стягнути з Державного бюджету України на його користь моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.

II. Процесуальні дії у справі

2.Ухвалою суду від 04.11.2025 року відкрито провадження у справі. Судовий розгляд справи постановлено проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

3.25.11.2025 року справа знята з розгляду у зв`язку з відсутністю електропостачання, що підтверджується актом від 25.11.2025 року.

4.Ухвалою суду від 03.12.2025 року відкладено підготовче засідання.

5.Ухвалою суду від 19.12.2025 року підготовче засідання закрите, призначено розгляд справи по суті.

6.Ухвалою суду від 19.01.2026 року відкладено судовий розгляд справи.

7.Ухвалою суду від 13.02.2026 року постановлено проводити заочний розгляд справи.

III. Заяви, клопотання

8.Позивач в судове засідання не з`явився, надав заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності, позов просив задовольнити повністю, проти винесення заочного рішення не заперечує.

9.Відповідач у судове засідання не з`явився. Судом вживалися заходи щодо повідомлення Відповідача про дату, час та місце розгляду справи належним чином. Клопотань та заяв до суду не надходило.

10.З урахуванням ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК), у зв`язку з неявкою всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

IV. Установлені судом фактичні обставини

11.Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.12.2020 року, справа № 160/12714/20 установлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсі за вислугу років.

12.Вказаним Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.12.2020 року, справа № 160/12714/20, яке набрало законної сили 21.10.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задоволено повністю.

13.Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо зменшення розміру пенсії за вислугу років під час перерахунку і перегляду з 3 458,79 грн до 2 951,68 грн, зобов`язано ГУ ПФУ в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії за вислугу років в розмірі 3 458,79 грн починаючи з 01.01.2020 року та виплатити різницю між нарахованою та отриманою пенсією за вислугу років за період з 01.01.2020 року по день. з якого починається виплата перерахованої пенсії за вислугу років.

14.18.02.2021 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) було відкрите ВП № 64531878 з примусового виконання виконавчого листа № 160/12714/20 від 02.02.2021 на виконання вищевказаного рішення суду.

15.Як вбачається з Інформації про виконавче провадження № 64531878, 30.08.2021 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) винесено постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

16.Відповідно до відповіді на звернення від 09.02.2021 року з питання пенсійного забезпечення, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повідомило Позивача про те, що на виконання вищезазначеного рішення суду ГУ ПФУ в Дніпропетровській області був проведений відповідний перерахунок та нараховано доплату за період з 01.01.2020 року по 28.02.2021 року в сумі 7 035,84 грн, яку ОСОБА_1 отримає разом із пенсією за квітень поточного року.

17.Письмових доказів виплати заборгованості, на виконання рішення суду, Відповідачем до суду не подано.

18.Відтак, судове рішення, яке набрало законної сили, не виконано з 21.10.2021 року впродовж понад 3 років 8 місяців.

V. Оцінка суду

19.Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

20.Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами ст. 1166, 1167 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

21.Згідно з ч. 4 ст. 13, ч. 1 ст. 55, ч. 5 ст. 124, п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання; усі суб`єкти права власності рівні перед законом; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій її території; обов`язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства.

22.Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року № 18-рп/2012, п. 2 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 року № 5-рп/2013 ); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року № 11-рп/2012).

23.Виконання судового рішення - сфера регулювання ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду (рішення Європейського суду з прав людини від 29.06.2004 р. у справі «Войтенко проти України», в якому ЄСПЛ зазначив, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні п. 1 ст. 1 Протоколу №1).

24.В рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004 року Європейський суд з прав людини вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

25.Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

26.Відповідно до ч. 2 ст. 2, ч. 1 ст. 170 ЦК України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

27.Згідно з ч. 1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

28.У ч. 1 ст. 1174 ЦК України зазначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

29.Правовою підставою для цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження, є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби, інші докази.

30.Європейський суд з прав людини зауважує, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (RYSOVSKYY v. UKRAINE, № 29979/04, § 70, ЄСПЛ, від 20.10.2011 року).

31.Відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

32.З урахуванням того, що саме на державу покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав. Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду.

33.Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

34.Згідно зі ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

35.Разом з цим, положення ч. 1 ст. 5 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачають, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

36.За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

37.Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

38.Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

39.Як зазначає ЄСПЛ у справі «Антонюк проти України» від 11.12.2008 року, відповідальність держави за виконання судових рішень щодо приватних осіб зводиться до участі державних органів у виконавчому провадженні, при цьому надмірне тривале провадження дає підстави для відшкодування моральної шкоди. Такого висновку також дійшов і Верховний Суд.

40.Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою (рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00, пункт 44, від 20 липня 2004 року). Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному та вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення від 26 квітня 2005 року у справі «Сокур проти України», заява № 29439/02, та від 19 лютого 2009 року у справі «Крищук проти України», заява № 1811/06).

41.ЄСПЛ також зазначив, що у випадках, коли йдеться про відшкодування матеріальної шкоди, національні суди мають явно кращі можливості визначати наявність такої шкоди та її розмір. Але інша ситуація коли йдеться про моральну шкоду. Існує обґрунтована і водночас спростовна презумпція, що надмірно тривале провадження даватиме підстави для відшкодування моральної шкоди (рішення у справі «Скордіно проти Італії», заява № 36813/97, пункти 203 - 204, та рішення у справі «Вассерман проти Росії», заява № 21071/05, пункт 50). Суд вважає таку презумпцію особливо незаперечною у випадку надмірної затримки у виконанні державою винесеного проти неї судового рішення, враховуючи те, що недотримання державою свого зобов`язання з повернення боргу після того, як заявник, пройшовши через судовий процес, домігся успіху, неминуче викликатиме у нього почуття розпачу (рішення від 7 травня 2002 року в справі «Бурдов проти Росії», пункт 100).

42.Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Разом з тим, обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача.

43.Матеріалами справи встановлено, що рішення суду, яке набрало законної сили, не виконано у термін більш ніж 3 років 8 місяців не доплачена пенсія. Протиправність дій відповідача встановлена рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.12.2020 року, справа № 160/12714/20, яким дії Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області визнані неправомірними та зобов`язано Відповідача здійснити перерахунок пенсії та виплатити різницю.

44.Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 року у справі №464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

45.У практиці Європейського Суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди.

46.Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.

47.При цьому слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (ст. 3, 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

48.В силу ст. 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини Відповідача органу державної влади чи місцевого самоврядування, а протиправність його дій та рішень презюмується обов`язок доказування їх правомірності покладається на відповідача. Аналогічний правовий висновок вже був висловлений Верховним Судом у постанові від 22.01.2020 у справі №560/798/16-а.

49.Зважаючи на викладені обставини та норми закону, Верховний Суд дійшов висновку про те, що негативні емоції позивача внаслідок тривалого неневиконання судового рішення перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із діями Відповідача, а відтак завдали позивачу моральної шкоди.

50.Разом з тим, визначаючи співмірність розміру відшкодування спричиненим негативними наслідками ,суд повинен виходити із засад розумності та справедливості. З огляду на те, що «розумність» і «справедливість» є оціночними поняттями, суди, які заслуховують сторін та встановлюють фактичні обставини справи, мають широку свободу розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди.

51.Із вищевказаного слідує, що психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди. Саме такий стан позивача й встановив суд при розгляді справи.

52.Позивачу не доплачені 7 035,84 впродовж понад 3 років і строк виплати цих коштів не визначений. Суд враховує, що це пенсія, тобто єдине джерело його існування як людини похилого віку, яка змушена звертатися до суду, і вказане звернення до суду та очікування позитивного рішення на свою користь і його виконання зайняло тривалий час. Протягом цього часу він відчував душевні страждання, психологічний дискомфорт та значне порушення душевної рівноваги, його життєві плани були порушені, він був змушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Зазначене стало результатом дій державного органу, який має належно виконувати покладені на нього обов`язки. Наведене є достатніми доказами того, що Позивачу було завдано моральної шкоди.

53.При цьому суд приймає до уваги судову практику ЄСПЛ, якою визнано, що порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей, зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (див. Рисовський проти України, № 29979, п. 86, 89; від 20.10.2011 року, Антоненков та інші проти України, № 14183/02, п. 71, 22.11.2005 року).

54.В силу зазначеного, відповідно до встановлених обставин справи, суд дійшов, що достатньою, розумною і справедливою сумою для відшкодування моральної шкоди є 5 000 грн.

55.Визначений розмір моральної шкоди відповідає засадам розумності та справедливості, з урахуванням характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань позивача, ступеня вини відповідача у завданні моральної шкоди, а також тієї обставини, що рішення суду було виконано частково. При цьому, сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.

56.Порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з державного органу визначений Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05 06.2012 року № 4901-VI, яким встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. ДКСУ та її територіальний орган можуть бути залучені до участі у справі з метою забезпечення завдань цивільного судочинства, однак їх незалучення не може бути підставою для відмови у позові.

57.Зазначений висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 242/4741/16-ц (провадження № 14-515цс19).

58.Виходячи з норм Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Положення про Державну казначейську службу України, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи, діяльність яких з метою організації своєї діяльності контролює безпосередньо.

59.Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845 (далі - Порядок виконання рішень), визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

60.Згідно з п. 3 вищезгаданого Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

61.Виходячи з системного аналізу Порядку виконання рішень, безспірне списання коштів за рішенням судів здійснюється з рахунків боржника у межах відкритих асигнувань, а в разі їх відсутності територіальний орган Казначейства надсилає боржнику вимогу, якою зобов`язує здійснити дії, спрямовані на виконання рішення суду та пошук відкритих асигнувань. У такому випадку орган Казначейство може заборонити боржнику здійснювати інші видатки, окрім захищених статей, передбачених Бюджетним кодексом України.

62.Відповідно до положень п. 15 Порядку виконання рішень дії органів Держказначейства з виконання виконавчих документів можуть бути оскаржені до Держказначейства або суду.

63.Натомість Казначейство не є органом примусового виконання судових рішень і відповідно не здійснює заходів з примусового виконання рішень у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», а є встановленою Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» особою на здійснення гарантованого державою забезпечення виконання рішень суду способом безспірного списання коштів з рахунку боржника (державного органу, державного підприємства або підприємства, примусова реалізація майна якого забороняється) у визначених цим Законом випадках та з урахуванням установлених ним особливостей за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (подібний висновок наведено у постановах Верховного Суду від 12.12.2018 року у справі № 910/9927/13 та від 04.12.2020 року у справі № 904/3118/20).

64.Верховним Судом у постанові від 14.09.2022 року в справі № 759/7630/20, зокрема, вказано, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (ч. 2 ст. 2 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст.170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Таким чином, відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивні частини судових рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання коштів (висновок Великої Палати Верховного Суду в постанові від 19.06.2018 року в справі № 910/23967/16).

65.Відтак слід стягнути з держави за рахунок коштів Державного бюджету України на користь позивача завдану моральну шкоду внаслідок протиправної бездіяльності ГУ ПФУ в Дніпропетровській області у розмірі 5 000 грн.

З огляду на викладене, керуючись ст. 12, 13, 81, 133, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

постановив:

1.Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області задовольнити частково.

2.Стягнути з Держави за рахунок Державного бюджету України шляхом безспірного списання Державною казначейською службою грошових коштів з єдиного казначейського рахунку України на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , завдану моральну шкоду внаслідок протиправної бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомлення з рішенням суду на веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень за посиланням: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Суддя Т.В. Давидовська