Ухвала суду № 134073880, 16.02.2026, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Справа №504/4035/25

Провадження №1-кс/504/59/26

Доброславський районний суд Одеської області

УХВАЛА

16.02.2026с-ще Доброслав

Слідчий суддя Доброславського районного суду Одеської області ОСОБА_1 ,

за участі: секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 5 селищ. Доброслав, клопотання старшого слідчого СВ ВП № 3 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 погоджене заступником керівника Доброславської окружної прокуратури ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №42025162330000052, внесеному до ЄРДР 09.09.2025 відносно:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, голови ФГ «Аделіна», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До Доброславського районного суду Одеської області надійшло клопотання старшого слідчого СВ ВП № 3 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 погоджене заступником керівника Доброславської окружної прокуратури ОСОБА_6 в якому просить в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор», без визначення розміру застави.

Клопотання обґрунтовано тим, що ОСОБА_7 з 28.02.2018 є засновником та головою фермерського господарства «Аделіна».

Відповідно до положень ст. 91, 92 Цивільного кодексу України, фермерське господарство, як юридична особа набуває цивільних прав і обов`язків та здійснює свою діяльність через свої органи управління, які діють у межах компетенції, визначеної законом і установчими документами

Згідно із ст. 4, 27 Закону України «Про фермерське господарство» головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в Статуті особа.

Голова фермерського господарства (1) представляє фермерське господарство перед органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями та окремими громадянами чи їх об`єднаннями відповідно до закону, (2) укладає від імені господарства угоди та вчиняє інші юридично значимі дії відповідно до законодавства України, (3) може письмово доручати виконання своїх обов`язків одному з членів господарства або особі, яка працює за контрактом, (4) створює безпечні умови праці для членів господарства і громадян, які уклали трудовий договір (контракт), (5) забезпечує дотримання вимог техніки безпеки, виробничої гігієни та санітарії, пожежної безпеки.

Крім того, відповідно до Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого Наказ Міністерства промислової політики України від 22.03.2007 №120 до завдань та обов`язків директора підприємства належить: 1) керівництво згідно з чинним законодавством виробничо-господарською та фінансово-економічною діяльністю підприємства, 2) збереження та ефективне використання майна підприємства, 3) забезпечення виконання підприємством усіх зобов`язань перед державним та місцевим бюджетами, 4) організація роботи та ефективної взаємодії всіх структурних підрозділів, цехів та виробничих одиниць, спрямовання їх діяльність на розвиток і вдосконалення виробництва з урахуванням соціальних та ринкових пріоритетів, 5) забезпечення виконання підприємством програми оновлення продукції, планів капітального будівництва, обов`язків перед державним бюджетом, постачальниками, замовниками і банками, а також господарських та трудових договорів (контрактів) і бізнес-планів, 6) організація виробничо-господарської діяльності підприємства на основі застосування методів обґрунтованого планування, нормативних матеріалів, фінансових і трудових витрат, вивчення кон`юнктури ринку та передового досвіду, з метою підвищення технічного рівня та якості продукції (послуг), економічної ефективності її виробництва, раціонального використання виробничих резервів та витрачання всіх видів ресурсів, 7) вжиття заходів щодо забезпечення підприємства кваліфікованими кадрами, найкращого використання знань та досвіду працівників, створення безпечних і сприятливих умов праці, додержання вимог законодавства про охорону навколишнього середовища, 8) вирішення питань щодо фінансово-економічної та виробничо-господарської діяльності підприємства в межах наданих йому прав, 9) забезпечення додержання законності, активне використання правових засобів удосконалення управління та функціонування в ринкових умовах.

Фермерське господарство «Аделіна» діє на підставі Статуту, який визначає, зокрема, органи управління господарства та порядок прийняття ними рішень.

Згідно із Статутом (нова редакція) затвердженого рішенням фермерського господарства «Аделіна» №2/2019 від12.08.2019 управління господарством здійснює його голова або особа, яка є його правонаступником. Головою господарства є його засновник або інша визначена в статуті особа.

Голова господарства (1) представляє його перед органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями та окремими громадянами чи їх об`єднаннями відповідно до закону. (2) Укладає від імені господарства угоди та (3) вчиняє інші юридично значимі дії відповідно до законодавства України.

Господарство проводить свою діяльність на засадах майнової незалежності та основі укладення з іншими фізичними та юридичними особами договорів згідно чинного законодавства України. (4) Визначає напрями своєї діяльності, спеціалізацію, (5) організує виробництво сільськогосподарської продукції, її переробку у встановленому порядку та реалізацію, за власним розсудом. (6) Придбаває необхідні йому матеріально-технічні ресурси, виробництво і споживання яких контролюється і централізовано розподіляється державою і які виділені цільовим призначенням для господарства за рахунок ресурсів, передбачених для сільського господарства.

Реалізовуючи вище перелічені функції голови ФГ «Аделіна», ОСОБА_7 був уповноважений на здійснення загального керівництва господарством, його виробничою діяльністю, трудовим колективом, а також управляти та розпоряджатись майном та матеріальними ресурсами фермерського господарства з додержання законності при провадженні такої діяльності.

Таким чином, ОСОБА_7 , з 28.02.2018 перебуваючи на посаді голови ФГ «Аделіна», є одноосібним виконавчим органом цього господарства, постійно обіймає посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій та, відповідно до ч.3 ст.18 КК України, є службовою особою.

Реалізовуючи надані йому повноваження керівника ФГ «Аделіна», ОСОБА_7 зобов`язаний діяти в інтересах очолюваного господарства, дотримуватися вимог законодавства та положень Статуту при здійсненні господарської діяльності.

Водночас, маючи умисел, спрямований на незаконне заволодіння коштами державного бюджету України, ОСОБА_7 використав своє службове становище всупереч інтересам служби.

Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час, однак не раніше 20.08.2021, ОСОБА_7 дізнався про державну програму «Фінансова підтримка сільгосптоваровиробників», грошові кошти державного бюджету з якої, спрямовуються сільськогосподарським товаровиробникам для відшкодування втрат від повністю втрачених з 1 січня 2020 року (загиблих) посівів сільськогосподарських культур внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Ознайомившись з умовами та порядком отримання фінансової підтримки, визначеними Порядком використання коштів, передбачених у державному бюджеті для відшкодування втрат від пошкодження посівів сільськогосподарських культур внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.08.2021 № 885, знаючи, що Наказом Департаменту аграрної політики, продовольства та земельних відносин Одеської обласної державної адміністрації від 15.09.2021 № 81 зі змінами, внесеними наказами від 19.10.2021 №101 та від 23.10.2021 № 106, утворено обласну комісію з прийняття рішень щодо виплати дотації від відшкодування втрат від повністю втрачених (загиблих) посівів сільськогосподарських культур внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (далі Комісія), вирішив незаконно заволодіти коштами державного бюджету України шляхом отримання максимальної дотації за знищення посівів, достовірно розуміючи, що ФГ «Аделіна» не має права на фінансову підтримку від держави, у зв`язку із тим, що останнє не є власником посівів сільськогосподарських культур, які були знищені у період за який передбачена дотація.

Так, маючи на меті незаконне отримання бюджетних коштів, ОСОБА_7 , як голова ФГ «Аделіна», умисно, з корисливих мотивів, користуючись можливостями свого службового становища, 20.09.2021 подав до Департаменту аграрної політики, продовольства та земельних відносин Одеської обласної державної адміністрації заявку на отримання дотації сільськогосподарським товаровиробникам шляхом державної підтримки для відшкодування втрат від повністю втрачених (загиблих) посівів сільськогосподарських культур внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, в якій зазначив про втрату посівів озимого ячменю, засіяного на земельній ділянці площею 46 га та озимої пшениці 25 га, (загалом на площі 71 га) які розташовані на території полів № 1, 2 Кремидівської сільської ради Лиманського району Одеської області по 10 га та 15 га відповідно та полів № № 3, 4 на території Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області по 36,3 га та 9,7 га відповідно.

При цьому, ОСОБА_7 достовірно знав, що такі відомості не відповідають дійсності, оскільки на момент подання заявки, і у період нібито здійснення посівів, у користуванні чи власності ФГ «Аделіна» фактично перебувало лише 4 земельні ділянки загальною площею 19,6491 га, а саме:

1. 5122783000:01:003:0321, площею 4,6997 га, розташована на території Кремидівської сільської ради Лиманського району Одеської області, яка перебувала у власності ОСОБА_7 на підставі державного акту на право приватної власності на землю від 19.03.1997 серія І-ОД № 028181, виданого Комінтернівською районною державною адміністрацією Одеської області;

2. 5122782600:01:004:0622, площею 1,9993 га, розташована на території Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області, яка перебувала у власності ОСОБА_7 на підставі Наказу ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 12.01.2017 № 15-548/13-17-СГ;

3. 5122782600:01:004:0005, площею 7,6516 га, розташована на території Красносільської сільської ради Одеської області, яка перебувала у власності ОСОБА_7 згідно рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 26.12.2007 у справі № 2-2597/07;

4. 5122783000:01:003:0320, площею 5,2985 га, розташована на території Доброславської селищної ради, яка перебувала у постійному користуванні ОСОБА_7 .

Крім цього, ОСОБА_7 , з метою отримання фінансової підтримки за втрату посівів сільськогосподарських культур, склав звіт про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2020 року (№ 4-сг (річна) та звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду у 2020 році (№ 29-сг (річна) в яких внесені завідомо неправдиві відомості про землі, які перебувають у володінні та користуванні підприємства згідно з чинним законодавством, уключаючи посіви на землях, узятих у найм (оренду) в інших землекористувачів, якщо отримання земельних ділянок здійснене та оформлене договорами найму (оренди), в яких площа таких земель вказана 71 га.

Тобто, ОСОБА_7 умисно вніс до офіційного документа зазначеної заявки від 20.09.2021 завідомо неправдиві відомості щодо площ та місця загибелі посівів, ввівши в оману членів конкурсної комісії Одеської обласної державної адміністрації, з метою незаконного отримання державної грошової допомоги, а також склав завідомо неправдиві офіційні документи - звіти про посівні площі за формами № 4-сг (річна) і № 29-сг (річна).

Далі, у результаті введення в оману посадових осіб розпорядника бюджетних коштів, шляхом подання вищезазначеної заявки та доданих до неї документів із недостовірними відомостями, рішенням Комісії ФГ «Аделіна» було незаконно включено до переліку сільгоспвиробників, яким надається дотація за втрати від надзвичайної ситуації.

29.12.2021, на підставі платіжного доручення №271 від 28.12.2021 здійснено фінансову операцію з перерахування коштів з рахунку UA048201720343140016000098881 в Державній казначейській службі України (м. Київ) Департаментом аграрної політики, продовольства та земельних відносин ООДА на рахунок НОМЕР_1 в Южному ГРУ АТ КБ «Приватбанк» (м. Одеса) отримувачу ФГ «Аделіна» (код 41963372) за призначенням платежу «2801580:2610: відшкодування втрат під пошкодження посівів с/г культур внаслідок надзвичайних ситуацій.; від№1 від 24.12.21., НМАП від 15.11.21 №358,ПКМУ від 11.08.21 №885; без ПДВ» в сумі 235 000 гривень.

Відповідно до висновку судової економічної експертизи документально не підтверджується обґрунтованість отримання виплати дотації з бюджету за повністю втрачених (загиблих) посівів в сумі 142 880 гривень, з розрахунку 4 700 гривень за 1 га (4 700 х 30,4 га).

Після надходження на рахунок ФГ «Аделіна» грошових коштів, ОСОБА_7 , з корисливих мотивів, шляхом зловживання своїм службовим становищем, тобто внаслідок використання наданих йому як керівнику ФГ «Аделіна» повноважень, всупереч інтересам служби, достовірно розуміючи незаконність їх отримання, незаконно заволодів бюджетними коштами у сумі 142880 грн, які були ввірені та знаходились у віданні Департаменту аграрної політики, продовольства та земельних відносин Одеської обласної військової адміністрації, та перераховані на рахунок очолюваного ним фермерського господарства на підставі неправдивих даних.

Надалі, незаконно отриманими грошовими коштами державного бюджету, ОСОБА_7 розпорядився на власний розсуд, спричинивши тим самим державі майнову шкоду на суму 142 880 грн.

13.01.2026 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України, голові ФГ «Аделіна», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимому повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

Так, 13 січня 2026 року на підставі зібраних в ході досудового розслідування кримінального провадження доказів, відповідно до вимог ст. ст. 276, 277 КПК України складено та заочно повідомлено про підозру ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 191 КК України відповідно до вимог ст.ст. 276, 277 КПК України. Повідомлення про підозру вручене шляхом направлення повідомлення за адресою його місця мешкання, за адресою місця роботи, місця реєстрації та вручено рідній доньці ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Окрім того, скан копію повідомлення про підозру надіслано через особисті повідомлення в мобільному застосунку «Вайбер» на особистий номер мобільного телефону ОСОБА_7 про що мається відмітка про отримання.

Крім того, слідчим надавалось доручення на проведення слідчих (розшукових) дій (у порядку п. 3 ч. 2 ст. 40 КПК України) співробітникам СКП ВП №3 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області, з метою встановлення місцезнаходження ОСОБА_7 . Під час виконання доручення оперативними працівниками встановлено, що ОСОБА_7 перетнув державний кордон України 13.08.2025 року о 19:25 годині у пункті пропуску «Краківець» в напрямку виїзду та до теперішнього часу до України не повертався. .

Надалі, з огляду на те, що місцезнаходження підозрюваного не встановлено та є достатні підстави вважати, що особа перебуває за кордоном, слідчим винесено постанову про оголошення розшуку підозрюваного, проведення якого доручено співробітникам СКП ВП №3 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області.

Співробітниками СКП ВП №3 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області заведено оперативно-розшукову справу «Розшук» №024004 від 21.01.2026, щодо розшуку підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Так, з метою встановлення місцезнаходження підозрюваного шляхом звернення до компетентних органів інших держав, враховуючи, що у органу досудового розслідування наявні підстави вважати, що особа може переховуватись за кордоном, направлено відповідний запит до відділу міжнародного співробітництва ГУНП в Одеській області.

Відповідно до бази Державної прикордонної служби України, відомостей про перетинання державного кордону України, лінії розмежуванням в межах тимчасово окупованою територією у період з 07.07.2021 по теперішній час ОСОБА_7 не виявлено. У органу досудового розслідування відсутні будь-які інші відомості про в`їзд громадянина ОСОБА_7 на територію України після його виїзду 13.08.2025 за межі державного кордону України, та дає підстави вважати, що особа перебуває за межами України.

Прокурор в судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив задовольнити.

Захисник заперечував проти задоволення клопотання та просив відмовити у повному обсязі.

Заслухавши прокурора, захисника, перевіривши надані матеріали клопотання, суд прийшов до висновку про те, що внесене слідчим клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до положень ст. 131 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження, які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно положень ст. ст. 176, 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом.

Відповідно до положень ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

З огляду на положень даної статті слідчий суддя під час вирішення питання щодо наявності підстав для обрання відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою за його відсутності має встановити наступні обставини: (1) чи набув ОСОБА_7 статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, в рамках якого розглядається клопотання про обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою; (2) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, яке йому інкримінується; (3) наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_7 може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України; (4) чи наявні достатні підстави вважати, що ОСОБА_7 оголошений у міжнародний розшук.

Зі свого боку, з метою вирішення вищезазначених питань, слідчому судді необхідно встановити у вчиненні якого кримінальних правопорушень підозрюється ОСОБА_7 .

Як встановлено слідчим суддею та підтверджується матеріалами справи слідчим відділенням відділення поліції №3 Одеського районного управління поліції №2 ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженню, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025162330000052 від 09.09.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

У вчиненні зазначеного кримінальних правопорушень підозрюється ОСОБА_7 якому 13.01.2026 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

Повідомлення про підозру ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, у відповідності до ст. ст. 135, 136, 278, глав 6, 11 КПК України, 13.01.2026 вручено у спосіб, передбачений для вручення повідомлень.

Поряд з цим, слідчим, із дотриманням вимог ст. ст. 133, 135 КПК України, здійснено виклик громадянина України ОСОБА_7 на 09.01.2026, 12.01.2026 проте останній до органу досудового розслідування не з`явився, та станом на 15.02.2025 причини своєї неявки не повідомив.

При цьому, згідно наявних відомостей, на даний час ОСОБА_7 виїхав за межі України.

На даний час ОСОБА_7 перебуває за межами території України.

Вручена ОСОБА_7 підозра повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості», відображеним зокрема у п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.09.90, п. 32, Series A, № 182).

ОСОБА_7 підозрюється у вчинені двох епізодів злочинів, санкція за які передбачає максимальне покарання у вигляді позбавленням волі на строк до п`яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Відповідно до ст. 12 КК України дані злочини являються нетяжким.

Обґрунтованість підозри підтверджується наданими суду на обґрунтування клопотання протоколами слідчих дій: протоколами допитів свідків, а також іншими матеріалами кримінального провадження іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності, серед яких, зокрема, протоколи проведення слідчих (розшукових) дій.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК України.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Так, у клопотанні слідчий посилається на те, що наявні ризики, які свідчать про можливе вчинення ОСОБА_7 дій, передбачених пунктами 1,3,4 частини 1 статті 177 КПК, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків, у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Зокрема, особлива тяжкість злочину свідчить про ступінь суспільної небезпеки вчиненого діяння цією особою, дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, більш того, за вчинення одного із вищевказаних злочинів передбачене покарання у вигляді позбавлення волі строком до п`яти років, що у сукупності свідчить про наявність реального ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний ОСОБА_7 може переховуватись від органів досудового розслідування або суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Окрім того, ОСОБА_7 будучи обізнаним про покарання, яке загрожує за інкримінований йому злочин для уникнення покарання може переховуватися від органу досудового розслідування та суду.

Також підозрюваний ОСОБА_7 будучи на волі може здійснювати тиск на власників земельних ділянок, з метою змінити покази, дані під час досудового розслідування, так як під час судового розгляду усі свідки ще не допитані, а відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства жоден доказ, зібраний під час досудового розслідування, не має наперед встановленої сили та досліджується безпосередньо під час судового розгляду, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України .

Разом з тим, ОСОБА_7 може здійснити спроби перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема на першочерговій стадії досудового розслідування оскільки підозрюваний з метою ухилення від кримінальної відповідальності, може підшукати свідків або речові та інші докази, які створять алібі у вчиненні злочину, що свідчить про високу вірогідність виникнення ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до положення п. 3 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.

Таким чином, органом досудового розслідування на даному етапі повністю доведено, що ОСОБА_7 перебуваючи на волі переховується від органу досудового розслідування чим перешкоджає кримінальному провадженню.

Аналіз положень ч. 6 ст. 193 КПК України дає підстави зробити висновок, що у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук, слідчий суддя, суд за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, може обрати лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Отже, встановлена цією нормою процедура обрання запобіжного заходу не передбачає можливості вирішувати питання про наявність чи відсутність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. Можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу передбачена лише під час розгляду питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який і обирається з тією метою, аби затримати особу (підозрюваного), яка, зокрема, переховується від органу досудового розслідування та суду та оголошена у міжнародний розшук, та доставити її до місця кримінального провадження для вирішення питання щодо застосування відносно неї обмежувальних заходів (тримання під вартою/домашній арешт/застава/особиста порука/особисте зобов`язання).

Щодо наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний оголошений у міжнародний розшук.

Згідно положень ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Відповідно до ч. 1 ст. 281 КПК України, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного. До оголошення підозрюваного в розшук слідчий, прокурор зобов`язаний вжити заходів щодо встановлення його місцезнаходження.

Як вбачається доданої до клопотання постанови слідчого від 21.01.2026, підозрюваного оголошено в міжнародний розшук.

Так, винесена слідчим або прокурором на підставі ст. 281 КПК України постанова про оголошення розшуку підозрюваного у подальшому є підставою для здійснення оперативним підрозділом, якому доручено здійснювати розшук підозрюваного, усіх необхідних розшукових заходів, зокрема, таких видів розшуку: державного, міждержавного, міжнародного, тобто оголошення розшуку підозрюваного на підставі ст. 281 КПК України не має будь-якого обмеження за територією в межах держави або за межами України.

Виходячи з положень ч. 6 ст. 193 КПК України, під час вирішення питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно особи прокурор зобов`язаний довести наявність достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.

Отже, положення чинного КПК України покладають на прокурора обов`язок надати докази на підтвердження оголошення підозрюваного, зокрема, у міжнародний розшук, та не зобов`язують прокурора доводити факт перебування такої особи в розшуку.

При цьому, чинний Кримінальний процесуальний кодекс України не визначає, якими саме доказами має бути доведено, що особа перебуває у розшуку, однак регламентує, що про оголошення розшуку (державного, міждержавного, міжнародного) органом досудового розслідування має бути винесена відповідна постанова (ч. 2 ст. 281 КПК України), що в даному випадку і було здійснено слідчим шляхом винесення постанови про оголошення у міжнародний розшук підозрюваного ОСОБА_7 .

Фактично, дата винесення органом досудового розслідування постанови про оголошення міжнародного розшуку підозрюваного - є датою оголошення підозрюваного у міжнародний розшук, а саме з цим фактом ч. 6 ст. 193 КПК України пов`язує можливість обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного.

Подальше скерування зазначеної постанови до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України для організації міжнародного розшуку підозрюваного є організаційним етапом такого розшуку і є наслідком виникнення такого юридичного факту як оголошення особи у міжнародний розшук.

Вказану правову позицію підтверджує зміст ст. 281 КПК України, яка визначає загальні правила оголошення у розшук і здійснення розшуку.

Так, за змістом вказаної статті, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного. Про оголошення розшуку виноситься окрема постанова.

Таким чином, факт оголошення особи у розшук (міжнародний розшук як один з різновидів розшуку) підтверджується окремою постановою слідчого. Вказана умова в даному випадку була дотримана.

З урахуванням вище встановлених обставин кримінальних правопорушень та наданих доказів на підтвердження викладених у клопотанні доводів, що свідчать про набуття ОСОБА_7 статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, про наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики вчинення ОСОБА_7 дій, передбачених п. п. 1,3,4 ч. 1 ст. 177 КПК України, з урахуванням обґрунтованих підстав вважати, що підозрюваного оголошено у міжнародний розшук, то слідчий суддя, виходячи з положень ч. 6 ст. 193 КПК України, дійшов до висновку про наявність підстав для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 за його відсутності.

Таким чином, слідчий суддя дійшов до висновку, що клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 181-186, 193-197, 309, 372, 392, 395 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого СВ ВП № 3 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 погоджене заступником керівника Доброславської окружної прокуратури ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №42025162330000052, внесеному до ЄРДР 09.09.2025 відносно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор», без визначення розміру застави, за відсутності підозрюваного на підставі ч. 6 ст. 193 КПК України.

Роз`яснити, що згідно положень ч. 6 ст. 193 КПК України, після затримання особи і не пізніше як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Відповідно до ч. 4 ст. 197 КПК України, у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого на підставі частини шостої статті 193 цього Кодексу строк дії такої ухвали не зазначається.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення, про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Доброславської окружної прокуратури.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1