Ухвала суду № 134070536, 11.02.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/850/25

н/п 1-кп/953/405/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2026 р. Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова клопотання прокурора Київської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024221130001646 від 29.10.2024 відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, громадянина України, з середньою повною освітою, який має малолітню дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , розлученого, офіційно не працевлаштованого, раніше судимого, останній раз 19.11.2024 вироком Московського районного суду м. Харкова,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Київського районного суду м. Харкова знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.185 КК України.

Так, обвинувачений ОСОБА_4 на чисельні виклики до суду не з`явився, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином, причини своєї неявки суду не повідомив, працівниками поліції неодноразовими приводами до суду доставлений не був, у зв`язку з непроживанням за місцем мешкання та не встановленням його місця перебування.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 01 липня 2025 року обвинувачений ОСОБА_4 був оголошений у розшук.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_4 не виконав обов`язків, покладених на нього КПК України та ухилився від суду.

При цьому, 11 лютого 2026 року обвинувачений ОСОБА_4 прибув до Київського районного суду м. Харкова у супроводі співробітників ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова від 11.02.2026 було відновлено розгляд кримінального провадження відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Так, в судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявила клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , посилаючись на те, що застосування жодних більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Також, в обґрунтування клопотання зазначила, що згідно обвинувального акту ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.185 КК України.

Так, ОСОБА_4 , на судові виклики не з`являється, приводом в судове засідання працівниками поліції доставлений не був, знаходився у розшуку у зв`язку з невстановленням його місця перебування.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час судового розгляду встановлено наявність ризиків, передбачених у п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України: переховування обвинуваченого ОСОБА_4 від суду, з метою ухилення від кримінальної відповідальності за інкримінований злочин; незаконний вплив на потерпілого, свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинення інших кримінальних правопорушень.

Вищезазначені обставини свідчать про неможливість застосування до ОСОБА_4 більш м`яких запобіжних заходів.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора заперечував, вказав, що з 06.02.2026 проходить військову службу в 92-ій ОШБ, просив обрати відносно нього більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Суд, вилухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання, матеріали справи, приходить до висновку, що клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, та як передбачено ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, оскільки ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є доведеними, а саме можливість обвинуваченого ОСОБА_4 переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Суворість покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти або повторного вчинення злочинів («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

В ході розгляду клопотання встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, який є тяжким злочином.

Очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховуватися від суду. Зазначена обставина на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду.

При цьому, ризик втечі повинен оцінюватися й у світлі інших факторів, а тому суд, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу, враховує тяжкість злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_4 в сукупності з іншими обставинами.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків, потерпілого, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

За таких обставин ризик впливу на свідків, потерпілого існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків, потерпілого та дослідження їх судом.

Вищезазначене дає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони обвинувачених або інших зацікавлених осіб, як на свідків, потерпілого, так і на інших невстановлених осіб.

Також достатньо обґрунтованим є ризик вчинення іншого кримінального правопорушення.

Окрім того, суд враховує, що на даний час не всі ділянки державного кордону України контролюються українською владою, а тому, на переконання судді, останній може переховуватись від суду, зокрема незаконно перетнути державний кордон України з метою уникнення кримінальної відповідальності, тому альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого.

Суд вважає, що прокурором доведено недостатність застосування до обвинуваченого більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним вище. Наявні наведені ризики є дійсними та тривають, і вони виключають на даний час можливість застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_4 більш м`який запобіжний захід.

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

Так, суд не ігнорує ті аргументи, які наводяться обвинуваченим, проте в даному конкретному випадку суд приходить до переконання, що ці аргументи не переважують вимог громадського інтересу, який полягає у встановленні істини у справі, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого виконання процесуальних рішень у справі.

Таким чином, оцінюючи сукупність обставин передбачених в ст. 178 КПК України, наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає за необхідне застосувати відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

Разом з цим, під час розгляду клопотання судом вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків, однак при оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи, в тому числі домашній арешт, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення кримінальних правопорушень».

Так, застосований запобіжний захід відносно обвинуваченого кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу, відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому, зокрема, не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя шляхом ухилення від суду, впливу на свідків, потерпілого, вчинення іншого кримінального правопорушення.

Таким чином, доводи обвинуваченого щодо необхідності застосування більш м`якого запобіжного заходу є необґрунтованими з огляду на те, що вони не спростовують вищенаведених обставин, а також не свідчать ані про відсутність, ані про недостатню вагомість встановлених щодо цього обвинуваченого ризиків, у зв`язку із чим суд не знаходить підстав для застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу, зокрема, у вигляді домашнього арешту.

При цьому, будь-яких даних про неможливість ОСОБА_4 перебувати під вартою через стан здоров`я, матеріали, надані суду, не містять та обвинуваченим не надані.

При постановленні даної ухвали суд, керуючись ч.ч. 3, 4 ст. 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, про які зазначено вище, не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 при застосуванні йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки відносно останнього у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений ним.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 206, 211, 372, 376 КПК України, суд, -, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Київської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024221130001646 від 29.10.2024 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України задовольнити.

Застосувати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) днів до 11 квітня 2026 року включно, без визначення застави.

Зобов`язати прокурора Київської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 негайно повідомити близького родича обвинуваченого ОСОБА_4 про тримання під вартою останнього.

Встановити строк дії ухвали до 11 квітня 2026 року включно.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_4 - в той же строк, але з моменту вручення йому копії цієї ухвали суду.

Оскарження ухвали не зупиняє її дію та не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Головуючий суддя ОСОБА_1