Рішення № 134066727, 26.01.2026, Добровеличківський районний суд Кіровоградської області

ЄУН 396/2229/25

Номер провадження по справі 2/387/209/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2026 року селище Добровеличківка

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області складі

головуючого судді Солоненко Т. В.

із секретарем судового засідання Косюг І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

І. Описова частина

Стислий виклад позиції позивача та відповідача

До Добровеличківського районного суду Кіровоградської області надійшла позовна заява, в якій позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість за договором про споживчий кредит №102303751 від 07.10.2022 у розмірі 15800,00 грн.

Свій позов ТОВ "Фінансова компанія " Кредит-Капітал " обґрунтовує тим, що 07.10.2022 між ТОВ "Мілоан" та відповідачкою укладено договір про споживчий кредит №102303751. Відповідно до умов зазначеного кредитного договору первісний кредитор надав відповідачці у тимчасове платне користування грошові кошти у загальному розмірі 4000,00 грн строком на 105 днів зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами та комісії. Між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" 31.01.2023 укладено Договір відступлення прав вимоги №90-МЛ/Т, відповідно до якого до ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" перейшло право грошової вимоги за вказаним кредитним договором. Однак відповідачка не виконує взятих на себе зобов`язань по поверненню кредиту, сплаті відсотків та комісії, тому має заборгованість перед позивачем на загальну суму 15800,00 грн, яку в добровільному порядку сплатити не бажає, що спонукало позивача звернутися до суду з відповідним позовом.

22.12.2025 від відповідачки, засобами поштового зв`язку, надійшов відзив на позовну заяву, в якому наведено заперечення на позовну заяву в частині стягнення з прострочених відсотків та простроченої комісії в загальній сумі 11800,00 грн. Позовні вимоги визнає лише в частині тіла кредиту у розмірі 4000,00 грн. Зазначає, що встановленні сторонами договору розмір відсотків за несвоєчасне виконання зобов`язання за кожен день прострочки, простроченої комісії, є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг банку, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором, адже тіло кредиту становить лише 4000 гривень. Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у ч.2 ст. 509 та ч.1,2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Щодо вимоги про стягнення комісії, відповідачка вказує, що послуга з надання споживчого кредиту є діяльністю банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції , є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визначення недійними. Тобто, кредитодавець, який нарахував одноразову комісію за обслуговування кредиту, тобто за послугу, яку вчиняє на свою користь, є незаконним. Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 06.09.2017 у справі №6-2071цс16, від 13.12.2018 у справі №716/179/15. За наведеного, відповідачка просить відмовити в задоволенні вимог про стягнення відсотків та комісії.

Процесуальні дії у справі

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області, ухвалою від 01.12.2025, відкрив провадження у справі, вирішив розгляд даної цивільної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначив на 26.01.2026.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Представник позивача ОСОБА_2 26.01.2026, через підсистему ЄСІТС "Електронний суд", подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача, проти заочного рішення не заперечує. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, а саме шляхом вручення повістки про виклик до суду.

З врахуванням вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ІІ. Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Відповідно до виписки із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 27.09.2021, ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" зареєстроване як юридична особа 03.07.2007, види економічної діяльності, 64.92 інші види кредитування (основний) (а.с.50)

Судом встановлено, що 07.10.2022 між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №102303751. Відповідно до пункту 1.1 якого кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим Договором, на строк визначений п. 1.3 Договору, надати позичальнику грошові кошти в сумі, визначеній у п. 1.2 Договору, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 Договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Пунктами 1.2-1.4 кредитного договору передбачено, що сума кредиту становить 4000,00 гривень. Кредит надається строком на 105 днів з 07.10.2022. Пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 22.10.2022. Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 20.01.2023. Позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 22.10.2022, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 20.01.2023. Згідно з п.1.5.1. комісія за надання кредиту 400,00 грн, яка нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Відповідно до п.1.5.2 проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 600,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду. Згідно п.1.5.3 договору проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 10800,00 грн, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом поточного періоду. Згідно з п. 4.2. договору, у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування ( датою остаточного погашення заборгованості), має право (не обов`язок) нараховувати проценти за стандартною базовою ставкою, передбаченою п. 1.5.3. договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦКУ. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦКУ, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.5.3. договору. Пунктом 6.1 договору передбачено, що цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та/ або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. З п. 6.5 укладеного між сторонами договору вбачається, що цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (а.с.24-29).

До договору надано додаток №1 - графік платежів, який містить обчислення загальної вартості кредиту для клієнта у розмірі 15800,00 грн , з яких 4000,00 грн - сума кредиту за договором, 11400,00 грн - проценти за користування кредитом, 400,00 грн комісія; та додаток №2- паспорт споживчого кредиту (а.с. 30,31).

Також, позивачем надано довідку про ідентифікацію ОСОБА_1 (а.с.32).

Подана до суду позивачем анкета-заява на кредит № 102303751 від 07.10.2022 містить надану позичальником згоду, процес оформлення та розгляду заяви, прийняття рішення по заяві та погоджені умови кредитування по заяві (а.с. 33).

Відповідно до платіжного доручення № 52196094 від 07.10.2022, ТОВ "Мілоан" перерахувало на ім`я отримувача ОСОБА_1 кошти згідно договору №102303751 в сумі 4000,00 гривень (а.с.34).

Отже, ТОВ "Мілоан" умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачці кредит на обумовлену суму.

З відомості про щоденні нарахування та погашення ОСОБА_1 по кредитному договору 102303751, встановлено, що ОСОБА_1 за період з 07.10.2022 по 20.01.2023 не здійснювала платежів (а.с.35, 36).

Також судом встановлено, що 31.01.2023 між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" було укладено Договір відступлення прав вимоги №90-МЛ/Т, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, що укладені між ТОВ "Мілоан" та боржниками (а.с.38-45).

26.08.2025 між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" було укладено додаткову угоду 1 до Договору відступлення прав вимоги №90-МЛ/Т від 31.01.2023 (а.с.46).

Відповідно до копії платіжної інструкції 69902 від 30.01.2023, ТОВ "ФК «Кредит-Капітал» перерахувало ТОВ «Мілоан» плату за відступлення права вимоги згідно договору відступлення прав вимоги №89-МЛ від 30.01.2023 у сумі 715316,82 гривень (а.с.47 на звороті).

Суду надано копію акту прийому-передачі реєстру боржників від 31.01.2023 за договором відступлення прав вимоги №90-МЛ/Т від 31.01.2023 (а.с.47); копію витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №90-МЛ/Т від 31.01.2023, ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" набуло права грошової вимоги до відповідачки по кредитному договору № 102303751 від 07.10.2022, загальна сума заборгованості становить 15800,00 грн, з яких: 4000,00 грн сума виданого кредиту; 11400,00 грн залишок по відсотках, 400,00 грн залишок по комісії (а.с.48).

12.09.2025 ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" направило ОСОБА_1 повідомлення про відступлення права вимоги з наданням строку для погашення суми заборгованості у розмірі 15800,00 грн.(а.с.49).

Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч. 1-2 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У статті11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 530 ЦК України передбачає, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.1046 вказаного Кодексу за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч.2 ст.1050 цього Кодексу якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно дост.1048 ЦК України.

За вимогами ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язуються надати грошові кошти позичальникові в розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

З наведеного можливо дійти висновку, що дійсно 07.17.2022 між відповідачкою та ТОВ «Мілоан» в електронній формі укладено договір про споживчий кредит №102303751, та відповідачка була ознайомлена з усіма їх істотними умовами і прийняла їх.

Вказане узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду викладеними, як приклад у постанові від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18.

В матеріалах справи відсутні докази оспорення ОСОБА_1 договору про споживчий кредит.

Відтак, оскільки відповідачка взяла на себе певні зобов`язання, належним чином в установлений договором строк не виконала, за розрахунком позивача, на час звернення до суду, за нею рахується заборгованість за договором про споживчий кредит №102303751 від 07.10.2022, у загальному розмірі 15800,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 4000,00 грн, заборгованість за відсотками 11400,00 грн., заборгованість за комісією 400,00 грн.

Таким чином, відповідачкою було порушено право позивача на повернення йому грошових коштів, наданих позичальнику у кредит та на отримання процентів за користування кредитом.

Поряд з цим, з огляду на надані суду матеріали, суд вважає, що не є правомірною вимога позивача про стягнення з відповідачки комісії у розмірі 400,00 грн, виходячи з такого.

Так, положеннями п.1.5.1. договору про споживчий кредит №102303751 від 07.10.2022 комісія за надання кредиту 400,00 грн, яка нараховується за ставкою 10,00% від суми кредиту одноразово.

При цьому суд зважає на згідно ч. 2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у виді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі запослуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Частиною 1статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Тобто, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 зазначено, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону N 2121-III), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Умови договору, що обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими законодавством, визнаються недійсними (речення перше частини першої статті 21ЗУ "Про захист прав споживачів" у редакції, чинній до 13 січня 2006 року).

Суд на підставі приписів статті 55 ЗУ «Про банки та банківську діяльність», частини першої статті 21 ЗУ «Про захист прав споживачів у редакції», чинній до 13 січня 2006 року, пункту 6 частини першої статті3та частини третьої статті509ЦК України може визнати недійсною умову про плату (комісію) за управління кредитом (обслуговування його), інші подібні платежі, встановлені у договорі про надання споживчого кредиту, укладеному до 13 січня 2006 року (пункти 98 та 99 Постанови у справі № 363/1834/17).

У цій справі комісійна винагорода за надання кредиту відповідає загальним зобов`язанням кредитної установи та звичайній її діяльності, є обставиною укладення кредитного договору, оскільки без надання кредиту договір не вважався б укладеним з огляду на ст. 1046 ЦК України, з позовної заяви та наданих до неї документів не вбачається інших сум, включених до складу комісії, ніж за надання кредиту.

З урахуванням вищевикладеного, у задоволенні вимоги про стягнення комісії за надання кредиту слід відмовити, з огляду на нікчемність положень пунктів кредитного договору, що визначають плату за обслуговування кредиту.

Звертаючись із позовом до суду ТОВ "ФК "Кредит Капітал" посилалося на те, що воно набуло права вимоги до відповідачки на підставі договору відступлення прав вимоги №90-МЛ/Т від 31.01.2023.

Згідно з ч. 1ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч. 1ст. 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

Згідно зі ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Наданими позивачем та дослідженими судом доказами, підтверджується набуття позивачем право вимоги до відповідачки за договором про споживчий кредит №102303751 від 07.10.2022

Суд відхиляє доводи відповідачки, що заявлений позивачем до стягнення розмір відсотків є несправедливим. Заборгованість відповідачки за тілом кредитом становить 4000,00 грн. При цьому, розмір заборгованості за встановленими договірними відсотками за користування кредитом складає 11400,00 грн, який хоч і перевищує розмір боргу, однак вказаний розмір відсоткової ставки погоджено за домовленістю сторін у відповідному договорі. Аналогічного висновку дійшов суд касаційної інстанції у постанові Верховного Суду від 7 квітня 2021 року у справі № 623/2936/19.

З наданих позивачем документів вбачається, що позичальника повідомлено, що у разі надання позичальнику кредиту, остання за договором споживчого кредитування бере на себе зобов`язання сплачувати відсотки, розмір та порядок нарахування яких було визначено в договорі та паспорті споживчого кредиту, з яким відповідачка ознайомилася та без будь-яких заперечень підписала.

Крім того, позичальника повідомлено, що орієнтована загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом складатиме 15800,00 грн та включає в себе суму кредиту, проценти за користування кредитом та комісію.

Таким чином, позичальника повідомлено про загальні витрати, які будуть понесені ним у разі отримання кредиту у відповідній фінансовій установі, зокрема повідомлено про реальну переплату за кредитом, тобто розмір відсотків, які зобов`язані будуть повернуті позичальником разом із грошовими коштами, наданими фінансовою установою позичальнику у кредит.

Суд звертає увагу, що проценти за користування кредитом нараховано відповідно до ст. ст. 1048, 1056-1 ЦК України, а відтак такі не є компенсацією за невиконання зобов`язань за договором в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», тому є помилковим посилання відповідача на п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», який регулює встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Крім цього, паспорт споживчого кредиту надається позичальнику до укладення кредитного договору, метою є повідомлення позичальника про умови надання кредиту у відповідній установі, у разі непогодження позичальника із викладеними у ньому умовами, останній має право відмовитися від отримання відповідної фінансової послуги.

На момент укладення кредитного договору ОСОБА_1 не зверталася до позикодавця із заявою про надання роз`яснень незрозумілих їй умов договору, або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, а також з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору, тим самим фактично погодилася зі всіма умовами такого договору.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідачка порушила умови вказаного договору, не повернула отримані в борг грошові кошти та не сплатила проценти за користування кредитом, суд дійшов висновку, що позивач правомірно звернувся до суду за захистом порушеного права.

Відтак наявні підстави для задоволення позову в частині стягнення з відповідачки на користь позивача тіла кредиту в розмірі 4000,00 грн. та заборгованостя за відсотками у розмірі 11400,00 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 та частин першої - третьої статті137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною восьмою статті 141ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною позивача надано суду письмові докази, а саме: договір про надання правової допомоги №0107 від 01.07.2025 укладений між ТОВ "ФК «Кредит-Капітал» та адвокатським об`єднанням «Апологет»; акт №Д/3919 наданих послуг від 19.09.2025 боржник ОСОБА_1 сума наданих послуг відповідно до договору складає 8000,00 грн; детальний опис наданих послуг до акту №Д/3919 від 19.09.2025 за договором про надання правової допомоги № 0107 від 01.07.2025; копію ордеру серії ВС №1381377 від 02.07.2025 (а.с. 50, 53-56).

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, в питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу слід враховувати висновки Об`єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19 (постанова від 03.10.2019 року), в яких, серед іншого наголошено, що: зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

26.01.2026 відповідачка ОСОБА_1 подала до суду клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу до 2000,00 грн. В обґрунтування заперечень відповідачки щодо розміру витрат на правничу допомогу зазначено, що заявлений розмір витрат на правову допомогу є завищеним, неспівмірним до предмета спору.

Таким чином, на підставі викладеного вище, дослідивши надані представником позивача докази понесення витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на складність справи, враховуючи вимоги розумності і справедливості та подання письмових заперечень відповідача, суд дійшов висновку про неспівмірність заявлених представником позивача витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, тому наявні підстави для зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 4000,00 грн.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу підлягають частковому відшкодуванню за рахунок відповідачки у розмірі 3898,73 грн.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За наведеного, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок відповідачки в сумі 2361,07 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст .11, 207, 526, 530, 1046, 1050, 1054, 1077, 1081 ЦК України, ст.12, 13, 81, 137, 141, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" заборгованість за договором про споживчий кредит №102303751 укладеного 07.10.2022 в розмірі 15400 гривень 00 копійок (п`ятнадцять тисяч чотириста гривень 00 копійок), з яких: заборгованість за тілом кредиту 4000,00 грн; заборгованість за нарахованими відсотками - 11400,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" витрати зі сплати судового збору у розмірі 2361 гривню 07 копійок (дві тисячі триста шістдесят одну гривню 07 копійок) та витрати на правничу допомогу у розмірі 3898 гривень 73 копійок (три тисячі вісімсот дев`яносто вісім гривень 73 копійки).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються такі реквізити сторін та інших учасників справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" (вулиця Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, місто Львів, Львівська область, код ЄДРПОУ 35234236);

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителька АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Таїсія СОЛОНЕНКО