Рішення № 134061229, 13.02.2026, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2026 року Справа№200/9729/25

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Аляб`єва І.Г., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника позивача - адвоката Молчанової Наталії Володимирівни про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі №200/9729/25 за позовом ОСОБА_1 до Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

10.12.2025 до Донецького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області в якому позивач просить:

Визнати протиправною бездіяльність Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області (ЄДРПОУ: 44790232) щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) про надання компенсації за знищене майно за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язати Покровську міську військову адміністрацію Покровського району Донецької області (ЄДРПОУ: 44790232) поновити розгляд заяви та розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) про надання компенсації за знищене майно за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області (ЄДРПОУ: 44790232) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати.

Також просила суд стягнути на її користь суму витрат на правову допомогу адвоката у орієнтовному розмірі 20 000,00 грн згідно договору правової допомоги №02\11\25 від 20.11.2025.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30.01.2026 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії.

Визнано протиправною бездіяльність Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 № ЗВ-07.05.2025-194998 від 07.05.2025 про надання компенсації за знищене майно за адресою: м. Покровськ, вул. Героїв Крут, буд. 53.

Зобов`язано Покровську міську військову адміністрацію Покровського району Донецької області (площа Незалежності, 11, місто Покровськ, Покровський район, Донецька область, 85300 ЄДРПОУ 44790232) поновити розгляд та розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 Адреса ВПО: АДРЕСА_3 . РНОКПП НОМЕР_1 ) № ЗВ-07.05.2025-194998 від 07.05.2025 про надання компенсації за знищене майно за адресою: м. Покровськ, вул. Героїв Крут, буд. 53.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області (площа Незалежності, 11, місто Покровськ, Покровський район, Донецька область, 85300 ЄДРПОУ 44790232) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 Адреса ВПО: АДРЕСА_3 . РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.

04.02.2026 позивачем до суду подано заяву про ухвалення додаткового судового рішення у зв`язку з тим, що при ухваленні основного рішення у справі, суд не вирішив питання щодо стягнення на користь позивача витрати на надання професійної правничої допомоги у розмірі 20 000,00 грн.

Ухвалою суду від 04.02.2026 вказану заяву призначено до розгляду в порядку письмового провадження, відповідно до ч. 3 ст. 252 КАС України.

Запропоновано відповідачу протягом п`яти днів з дати отримання цієї ухвали надати суду відзив/заперечення на заяву щодо ухвалення додаткового судового рішення стосовно розподілу витрат на надання професійної правничої допомоги.

Факт отримання ухвали суду від 04.02.2026 підтверджено відомостями електронного кабінету користувача ЄСІТС дата 05.02.2026.

Відповідачем на адресу суду надіслані заперечення на заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення. Зазначає, що справа №200/9729/25 не є складною з фактичної чи правової точки зору, розглядалася судом першої інстанції, не містила значного обсягу доказів або складних правових питань. Верховний Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що суд не зобов`язаний автоматично стягувати всі витрати на правничу допомогу, якщо їх розмір є явно завищеним та не відповідає критеріям розумності й співмірності (зокрема, постанови Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №826/1216/18, від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц). Заявлена до стягнення сума 20 000,00 грн не відповідає принципу розумності та є надмірною з огляду на характер і обсяг виконаних робіт. Враховуючи ту обставину, що підготовка даної справи не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, адвокат не був задіяним до судових засідань, то витрати зазначені в заяві про стягнення витрат на професійну правничу допомогу не відповідають критерію реальності та розумності їхнього розміру, розмір витрат на правову допомогу на рівні 20000,00 (двадцять тисяч) гривень є неспівмірним зі складністю цієї заяви, наданим адвокатом обсягом послуг та затраченим ним часом на надання таких послуг.

Суд зазначає, що у відзиві на позовну заяву відповідачем викладені заперечення щодо стягнення правової допомоги.

Відповідно до частини 3 статті 252 КАС України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Дослідивши докази, що містяться у матеріалах справи, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення.

Згідно ч.3 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до ч. 4 ст. 252 КАС України, про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

Згідно ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Зазначений перелік підстав для прийняття додаткового рішення є вичерпним.

З аналізу наведених положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Критерії співмірності, пропорційності, обґрунтованості, вимушеності, розумності розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката сформульовані законодавцем у положеннях ч. 5 ст. 134, ч. 8 ст. 139 та ч. 9 ст. 139 КАС України.

Тому, з огляду на приписи ст. 8 Конституції України, п. 9 ч. 3 ст. 2, ч. 4 ст. 134, ч. 5 ст. 134, ч. 6 ст. 134, ч. 8 ст. 139, ч. 9 ст. 139 КАС України, а також на зміст складових елементів верховенства права та неприпустимість зловживання правами суд вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони (у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи); 5) пов`язаністю витрат з розглядом справи (тобто об`єктивною і неминучою вимушеністю); 6) обґрунтованістю розміру витрат та пропорційністю розміру витрат до предмета спору з урахуванням ціни позову та значення справи для сторін (у тому числі чи міг результат вирішення справи вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес); 7) поведінкою сторони під час розгляду справи; 8) причиною виникнення спору; 9) результатом розв`язання спору; 10) висловленою з даного приводу правовою позицією відповідача.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону №5076).

Статтею 19 Закону № 5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань,

- правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; - представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до ст. 30 Закону № 5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 судом було висловлено правову позицію, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані:

- договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.),

-документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22.12.2018 по справі № 826/856/18.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою, про що наголошено 01.08.2019 Верховним Судом у Постанові по справі № 915/237/18.

При цьому, з огляду на приписи ч. 5 ст. 242 КАС України суд вважає за необхідне взяти до уваги, що у силу правового висновку додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 910/12876/19:

1) Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», пункти 79 і 112 відповідно);

2) При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Також у силу правових висновків постанови Верховного Суду від 22.06.2022 у справі №380/3142/20:

1) в підтвердження здійсненої правової допомоги необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором;

2) розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо;

3) відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування зазначених витрат;

4) у силу вимог процесуального закону суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою;

5) суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг;

6) при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Окрім того, за правовими висновками постанови Верховного Суду від 10.06.2021 по справі № 820/479/18 (адміністративне провадження № К/9901/365/19): 1) документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороін, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, але суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним за параметрами, зокрема, складності справи, витраченого адвокатом часу, значення спору для сторони тощо; 2) Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим; 3) При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін; 4) Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Вказані висновки також наведені у постановах Верховного Суду від 17.09.2019 по справі 810/3806/18, по справі № 1740/2428/18 від 24.03.2020, по справі № 320/3271/19 від 07.05.2020

Звідси слідує, що у силу п. 9 ч. 3 ст. 2 та ч. 5 ст. 242 КАС України досягнення між учасниками суспільних відносин згоди з приводу конкретного розміру гонорару адвоката (у тому числі і фіксованого розміру гонорару адвоката) за представництво інтересів у суді або досягнення домовленості з приводу обчислення розміру гонорару за іншими складовими не призводить до безумовного правового наслідку у вигляді обтяження іншої сторони обов`язком відшкодування повної суми цього гонорару поза межами критеріїв ч. 4 ст. 134, ч. 5 ст. 134, ч. 6 ст. 134, ч. 8 ст. 139, ч. 9 ст. 139 КАС України безвідносно до виконання учасником справи вимог ч. 6 ст. 134 та ч. 7 ст. 134 КАС України, позаяк протилежне тлумачення змісту наведених норм закону явно та очевидно суперечить такому складовому елементу верховенства права як справедливість.

Таке тлумачення змісту наведених норм права повністю корелюється із правовими висновками постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Позивачем у підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу надано такі докази:

свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 3538, видане 07.03.2012 на ім`я Молчанової Н. В.;

ордер на надання правничої допомоги серія АН № 1859597 ОСОБА_1 адвокатом Молчановою Н. В. на підставі договору про надання правової допомоги від 20.11.2025 № 02/11/25;

договір про надання правової (юридичної) допомоги від 20.11.2025 № 02/11/25, де викладено зобов`язання адвокатського бюро (в особі керуючого бюро адвоката Молчанової Н. В.) надання клієнту ( ОСОБА_1 ) надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов`язаний сплатити винагороду (гонорар) та витрати, необхідні для виконання його доручень, у порядку та строки обумовлені сторонами у договорі. Пунктом 4.2 вказаного договору передбачено, що клієнт сплачує адвокату винагороду (гонорар), розмір якого складає 5000,00 грн. за годину роботу;

акт наданих послуг до договору про надання правничої допомоги від 20.11.2025 № 02/11/25, який складений 24.11.2025 між адвокатським бюро «Молчанової Наталії» та клієнтом ОСОБА_1 про зміст наданих послуг, а саме: ознайомлення з документами, складення та направлення адміністративної позовної заяви, представництво інтересів у суді, які надано у повному обсязі та їх вартість склала 20 000,00 грн.

розрахунок витрат на правничу (юридичну) допомогу по договору про надання правничої допомоги від 20.11.2025 № 02/11/25 в якому зазначено наступне: ознайомлення з документами (60 хв) 3000 грн, складання позовної заяви про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії (290 хв) 14500 грн, представництво інтересів позивача у суді першої інстанції (50 хв) 2500 грн. Разом розмір витрат складає 20000 грн.;

Факт оплати за договором від 20.11.2025 № 02/11/25 на суму 20 000,00 грн. підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру від 10.12.2025 № 10/12.

Вирішуючи питання щодо співмірності заявлених до відшкодування витрат, суд зважає, ініційований заявником спір за жодними ознаками не може бути визнаний складним.

Предмет доказування у цьому спорі не зумовлює виникнення потреби у дослідженні значного обсягу обставин фактичної дійсності.

Коло актів права, норми яких поширюються на спірні правовідносини, є незначним. Тлумачення змісту цих норм права не потребує докладання інтелектуальних надзусиль.

Водночас із цим, суд зважає, що відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду .

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, Верховний Суд у постанові від 01.09.2022 у справі № 640/16093/21 зазначив, що суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Cуд має враховувати, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Також, у вищевказаній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

З огляду на викладене, обраховуючи доцільність понесених відповідачем витрат належить аналізувати через призму не тільки долучених доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу, але і з урахуванням складності справи та складності наданих послуг.

Відповідно до п.4.2 Розділу 4 договору про надання правової (юридичної) допомоги від 20.11.2025 № 02/11/25 клієнт сплачує адвокату винагороду (гонорар), розмір якого складає 5000,00 грн. за годину роботу.

Проте, з розрахунку витрат на правничу (юридичну) допомогу по договору про надання правничої допомоги від 20.11.2025 № 02/11/25 вбачається, що година робочого часу адвоката складає 3000 грн.

Суд зазначає, що "5000 грн. за годину робочого часу адвоката" і «3000 грн. за годину робочого часу адвоката» є також не обґрунтованою.

Суд звертає увагу на те, що суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку, тому, суд вважає, що заявлений позивачем до відшкодування розмір правничої допомоги є завищеним та таким, що підлягає зменшенню.

Окрім цього, Єдиний державний реєстр судових рішень містить достатню кількість судових рішень щодо справ у подібних правовідносинах, що відповідно не потребувало значного часу на опрацювання нормативно-правових актів, пошуку в Єдиному державному реєстрі судових рішень та вивчення практики в аналогічній категорії справ.

Також, суд вважає вартість послуг і робіт професійної правничої (юридичної) допомоги, зазначену у наданих до суду документах, не співмірною з фактично виконаними послугами та роботами.

На думку суду, складання позовної заяви включає в себе: консультацію (ознайомлення з документами), аналіз судової практики і складання позовної заяви та подання її до суду.

Крім того, адміністративна справа №200/9729/25 за позовом ОСОБА_1 до Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи до судового засідання. Отже, витрати в частині «представництво інтересів позивача у суді першої інстанції (50 хв) 2500 грн» є також необґрунтованими.

На думку суду, вимоги ч.5 ст.134 КАС України будуть дотриманні якщо розмір витрат на професійну правничу допомогу буде становити 14500 грн.

Виходячи з наведеного, клопотання представника позивача про ухвалення додаткового рішення суду та заперечення відповідача викладені у відзиві на позовну заяву підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України, -

в и р і ш и в:

Заяву представника позивача - адвоката Молчанової Наталії Володимирівни про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі №200/9729/25 -задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області (площа Незалежності, 11, місто Покровськ, Покровський район, Донецька область, 85300 ЄДРПОУ 44790232) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 Адреса ВПО: АДРЕСА_3 . РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 14500 (чотирнадцять тисяч п`ятсот) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 13.02.2026 року.

Суддя І.Г. Аляб`єв