Ухвала суду № 134061136, 13.02.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

13 лютого 2026 р.Справа №160/3206/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рябчук О.С.

розглянувши в порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову в адміністративній справі № 160/3206/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 , 20 регіональної військово-лікарської комісії про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

11.02.2026 року через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) щодо призову (мобілізації) ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) на військову службу під час мобілізації та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) про мобілізацію ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) від 24.12.2025 р. № М/1071;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (Код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) прийняти рішення про звільнення від проходження військової служби ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) та виключити солдата ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 (Код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом:

- заборони переведення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) з Військової частини НОМЕР_1 (Код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) до будь-якої іншої військової частини до моменту набрання законної сили рішенням суду у справі за його позовом.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначив наступне. Позивач рядовий ОСОБА_1 , перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 з 24.12.2025 року по теперішній час. Мобілізація ОСОБА_1 відбулась на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24.12.2025 року № М/1071 до військової частини НОМЕР_1 позивача зараховано згідно наказу від грудня 2025 року.

Мобілізація ОСОБА_1 є незаконною, оскільки останній має беззаперечне право на визнання його на підставі статей 23А, 64А грифи ІІ Наказу МО України № 402 від 14.08.2008 року про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України не придатним до військової служби та/ або на підставі статей 23Б, 64Б грифи ІІ. Наказу МО України № 402 від 14.08.2008 року про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони.

У грудні 2025 року, щодо ОСОБА_1 було ухвалено рішення ВЛК оформлене у формі довідки військово-лікарської комісії №2025-1224 1031-5814-3 від 24.12.2025 року, із якої вбачається те, що ОСОБА_1 , на підставі статті 23В графи ІІ Розкладу хвороб було визнано придатним до військової служби.

Медичне обстеження проведено поверхово та в неповному обсязі, без дослідження реального стану здоров`я позивача, без врахування наявних захворювань та наслідків оперативного втручання.

Фактично, наявність у позивача одночасно МР-озаки остеохондрозу, спондильозу, спондилоартрозу. МР-ознаки латерального стенозу хребтового каналу (за Bartynski) на рівні L4-S1. Екструзія міжхребцевого диска L4- L5- S1. Випинання міжхребцевого диска L2- L3- L4- L5- S1. Хронічна радикулопатія S1 праворуч, обумовлена килою диску L5- S1, деформуючим спондилоартрозом, спондильозом поперекового відділу хребта, фаза загострення, виражений корінцевий, помірний фасетковий та міофасціальний больовий синдром. СПД ІІст. ГХ ІІ ст., 2ст., ризик 2 СН0. ГРЗ, реконвалесцент. Люмбоішалгія праворуч, стійкий больовий синдром, СДП 2 ступені на фоні ОХ поперекового відділу кила диску L5- S1. є передумовою для визнання останнього непридатним до військової служби, що узгоджується із пунктом «а» статті 23 та 64 розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, служби у військовому резерві військової служби до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України яке Наказ Міністра оборони України 14.08.2008 № 402 та/або передумовою для визнання останнього придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони, що узгоджується із пунктом «б» статті 23 та 64 розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, служби у військовому резерві військової служби до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України яке Наказ Міністра оборони України 14.08.2008 № 402.

ОСОБА_1 було подано скаргу на постанову ВЛК від 24.12.2025 р. (довідка військово-лікарської комісії №2025-1224-1031-5814-3 від 24.12.2025р.) до 20 Регіональної військово лікарської комісії, в якій позивач просив скасувати Довідку ВЛК №2025-1224-1031-5814-3 від 24.12.2025р.; Призначити та провести повторний комплексний медичний огляд; Винести Постанову, якою визнати його непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку та/або придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони. До скарги долучив копію Довідки військово-лікарської комісії №2025-1224 1031-5814-3 від 24.12.2025р. та доданих до неї медичних документів, на підтвердження наявних діагнозів та захворювань. Станом на момент подання позовної заяви, відповіді та рішення щодо поданої скарги не надходило.

Відповідно до частини 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно із частинами 1, 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Згідно із частиною 4 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Згідно з ч.2 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Статтею 150 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

В розумінні наведених норм процесуального закону, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є у часниками даного судового процесу.

Суд, приймаючи рішення про забезпечення позову, повинен пересвідчитися в тому чи існує реальна загроза невиконання, чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який можливо застосувати, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд враховує інтереси не тільки позивача, а також інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Суд також враховує співмірність заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Тобто, з даної норми слідує, що прийняття рішення про забезпечення позову доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів позивача або є очевидними ознаками протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав позивача цим рішенням.

Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

Суд зазначає, що забезпечення позову - це елемент права на судовий захист, що спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права (попередній судовий захист).

Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.

Забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівності учасників справи.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення ускладнення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику.

Заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуальної рівності.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст. 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини Рішення від 30.01.2003 N 3-рп/2003 у справі N 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

В адміністративному позові позивачем зазначено, що позивач має низку захворювань, які не були враховані при проходженні ВЛК, що унеможливлює визнання позивача придатним до проходження військової служби.

До матеріалів адміністративного позову долучено медичну документацію, а саме, медичні висновки про наявність у позивача МР-озаки остеохондрозу, спондильозу, спондилоартрозу. МР-ознаки латерального стенозу хребтового каналу (за Bartynski) на рівні L4-S1. Екструзія міжхребцевого диска L4 L5- S1. Випинання міжхребцевого диска L2- L3- L4- L5- S1. Хронічна радикулопатія S1 праворуч, обумовлена килою диску L5- S1, деформуючим спондилоартрозом, спондильозом поперекового відділу хребта, фаза загострення, виражений корінцевий, помірний фасетковий та міофасціальний больовий синдром. СПД ІІст. ГХ ІІ ст., 2ст., ризик 2 СН0. ГРЗ, реконвалесцент. Люмбоішалгія праворуч, стійкий больовий синдром, СДП 2 ступені на фоні ОХ поперекового відділу кила диску L5- S1.

Крім того, в заяві про забезпечення позову та в позові зазначено, що ОСОБА_1 було подано скаргу на постанову ВЛК від 24.12.2025 р. (довідка військово-лікарської комісії №2025-1224-1031-5814-3 від 24.12.2025р.) до 20 Регіональної військово лікарської комісії.

Таким чином, в зв`язку з оскарженням постанови ВЛК від 24.12.2025 р. (довідка військово-лікарської комісії №2025-1224-1031-5814-3 від 24.12.2025р.) до 20 Регіональної військово лікарської комісії на момент розгляду заяви про забезпечення позову придатність позивача до проходження військової служби остаточно не визначено.

Суд розуміє навантаження на ВЛК в період воєнного стану в Україні та складнощі зі значним об`ємом інформації, проте жодним законодавчим актом не спрощено процедуру проведення огляду, мотивувань, об`єктивності і такі ризики не можна з держави перекладати на військовозобов`язаного, оскільки дії суб`єкта владних повноважень повинні викликати довіру і повагу суспільства. На переконання суду, необ`єктивний огляд ВЛК під час воєнного стану може створювати ризики як для особи, так і для інших осіб, які можуть взаємодіяти з особою, яка не оглянута належним чином.

В силу норми ч. 2 ст. 19 Конституції України, ВЛК має право діяти виключно на підставі та в межах повноважень передбачених діючим законодавством.

Суд вважає, що призов позивача на військову службу та проходження військової служби до остаточного вирішення питання про його придатність до проходження військової служби не є можливими.

При перегляді оскаржуваної постанови може бути призначений повторний медичний огляд (переогляд) позивача. А якщо позивача буде направлено за межі військової частини НОМЕР_1 , то ця обставина може істотно ускладнити або унеможливити його повторний медичний огляд (переогляд), а відтак може істотно ускладнити або унеможливити виконання відповідачем рішення суду, здійснення розгляду скарги позивача на постанову ВЛК у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

В зв`язку з наведеним, суд приходить до висновку про наявність підстави для забезпечення позову, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому, суд звертає увагу, що розгляд заяви про вжиття заходів забезпечення позову не передбачає надання оцінки правомірності дій, рішень чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, а спрямований виключно на забезпечення захисту прав, свобод та інтересів позивача на час розгляду справи. Тобто, виключно за результатами розгляду справи по суті судом надається повна, всебічна та об`єктивна оцінка оскаржуваному рішенню, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Вжиття заходів забезпечення позову у запропонований заявником спосіб, не суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову та забезпечить ефективність судового захисту, у разі задоволення цього позову.

Водночас такий захід забезпечення позову відповідає положенням Кодексу адміністративного судочинства України та не відноситься до переліку заборон щодо забезпечення позову, передбачених цим Кодексом.

Суд наголошує, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

При вирішення питання щодо вжиття заходів забезпечення позову, суд оцінив, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти та дійшов висновку, що вжиття вказаних заходів забезпечення позову буде мати наслідком виключно збереження існуючого становища до розгляду справи по суті. Водночас, невжиття таких заходів, очевидно, може призвести до того, що захист прав, свобод та інтересів заявника, на захист яких заявлено позов, стане неможливим, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, в тому числі матеріальних.

Враховуючи наведене, суд уважає за можливе вжити зазначені заходи забезпечення позову з метою захисту прав та законних інтересів позивача. При цьому вжиті заходи забезпечення є своєчасними, відповідають предмету позову, а також є співрозмірними із заявленими вимогами, необхідними і достатніми для забезпечення в майбутньому виконання судового рішення, а їх невжиття може унеможливити ефективний захист прав заявника та призвести до заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам.

Крім того, суд наголошує, що вжиття таких заходів жодним чином не зумовлює фактичного вирішення спору, а спрямовано лише на збереження існуючого становища до набрання законної сили рішенням в адміністративній справі.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вжиття заходів забезпечення позову шляхом:

- зупинення дії постанови військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформленої Довідкою ВЛК № 2025-1224-1031-5814-3 від 24.12.2025 р., про придатність ОСОБА_1 до військової служби, до набрання законної сили рішенням у справі №160/3206/26;

- заборони військовій частині НОМЕР_1 , іншим особам переведення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) з військової частини НОМЕР_1 (Код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) до будь-якої іншої військової частини, до набрання законної сили рішенням у справі №160/3206/26.

Керуючись ст.ст. 150, 153, 152, 154, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі №160/3206/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 , 20 регіональної військово-лікарської комісії про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову в адміністративній справі №160/3206/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 , 20 регіональної військово-лікарської комісії про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії шляхом:

- зупинення дії постанови військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформленої Довідкою ВЛК № 2025-1224-1031-5814-3 від 24.12.2025 р., про придатність ОСОБА_1 до військової служби, до набрання законної сили рішенням у справі №160/3206/26;

- заборони військовій частині НОМЕР_1 , іншим особам переведення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) з військової частини НОМЕР_1 (Код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) до будь-якої іншої військової частини, до набрання законної сили рішенням у справі №160/3206/26.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 , військову частину НОМЕР_1 негайно повідомити суд про виконання ухвали про забезпечення позову від 13.02.2026 р. в адміністративній справі №160/3206/26.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення з 13.02.2026 р., незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження, відповідно до ч. 1 ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути пред`явлена до виконання до 13.02.2029 р.

Стягувач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .

Боржник-1: ІНФОРМАЦІЯ_3 , ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 .

Боржник-2: військова частина НОМЕР_1 , ЄДРПОУ: НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 .

Відповідно до ст. 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Рябчук