Ухвала суду № 134061037, 13.02.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

13 лютого 2026 рокуСправа №160/27761/24

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сластьон А.О., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 як правонаступника військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними наказів та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року у справі №160/27761/24, позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.11.2025 №410 «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час загальної мобілізації в складі команди НОМЕР_2 » в частині призову ОСОБА_1 на військову службу у зв`язку з мобілізацією.

Скасовано наказ командира Військової частини НОМЕР_2 №296 від 05.10.2024 в частині зарахування ОСОБА_1 до особового складу Військової частини НОМЕР_2 .

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.01.2025 у справі №160/27761/24 набрало законної сили 21.10.2025.

Також, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.10.2024 задоволено частково заяву представника позивача адвоката Суботіна Геннадія Геннадійовича про забезпечення позову у справі №160/27761/24. Заборонено Військовій частині НОМЕР_2 , в особі її командира та іншим компетентним особам вчиняти будь-які дії щодо переведення ОСОБА_1 , для проходження військової служби до іншої військової частини - до набрання законної сили рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними наказів та зобов`язання вчинити певні дії.

В ході контролю за виконанням судового рішення у справі №160/27761/24 встановлено, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року у справі №160/27761/24, залишене без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.10.2025, суб`єктами владних повноважень не виконано.

Попри встановлення судом порушення процедури мобілізації, відповідачами не відновлено становище ОСОБА_1 , яке існувало до порушення його прав.

Також, в порушення вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду про забезпечення позову від 18.10.2024, ОСОБА_1 на підставі розпорядження Генерального штабу від 14.11.2024 №300/У/2268/1/дск було виключено із списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та направлено для подальшого проходження служби до військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 20.11.2024 №345.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_3 ) відомості щодо проходження військової служби ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) у військовій частині НОМЕР_1 .

07 січня 2026 року від ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_3 ) надійшла інформація про юридичну адресу та ідентифікаційний код зазначеної військової частини разом з копією витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.04.2025 №93 про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.01.2026 замінено відповідача в адміністративній справі №160/27761/24 з військової частини НОМЕР_2 на військову частину НОМЕР_1 .

06 лютого 2026 року через підсистему "Електронний суд" від військової частини НОМЕР_1 надійшла заява від 05.02.2026 про роз`яснення судового рішення у справі №160/27761/24, в обґрунтування чого зазначено, що без роз`яснення рішення суду військовій частині важко його виконати, існує значна ймовірність неправильного його виконання.

При цьому, військова частина НОМЕР_1 просить роз`яснити таке:

яку конкретну правову підставу, передбачену ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" має бути вказано у наказі командира військової частини НОМЕР_1 щодо звільнення ОСОБА_1 з вйськової служби;

якими нормами Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170, Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 №280 повинна керуватися військова частина НОМЕР_1 при реалізації рішення суду, направленого на звільнення ОСОБА_1 з військової служби та виключення останнього зі списків особового складу військової частини;

який порядок нарахування та виплати грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 з військової служби, враховуючи правову підставу звільнення, визначену судом;

чи передбачає судове рішення "автоматичне" (без видання відповідних наказів командиром військової частини) звільнення ОСОБА_1 з військової служби та виключення останнього зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на виконання рішення суду та чи потрібні додаткові дії з боку позивача (подача рапортів, видання наказу про звільнення з військової служби тощо) для реалізації цього аспекту;

якщо наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.11.2025 №410 "Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час загальної мобілізації в складі команди НОМЕР_2 " в частині призову ОСОБА_1 на військову службу у зв`язку з мобілізацією визнано незаконним, а всі подальші накази щодо проходження ОСОБА_1 військової служби є похідними від протиправного наказу, чи варто скасовувати наказ про зарахування згаданого військовослужбовця до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 і всі подальші накази стосовно останнього за весь період проходження військової служби в складі військової частини НОМЕР_1 .

Ознайомившись із заявою про роз`яснення судового рішення, суд вважає що вона не підлягає задоволенню виходячи з такого.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст. 254 КАС України, серед іншого, за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз`яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали. Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання. Суд розглядає заяву про роз`яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження.

Суд зазначає, що конкретного і вичерпного переліку критеріїв для визначення рішення незрозумілим КАС України не містить, а зі змісту приписів ст. 254 цього Кодексу вбачається, що їх має навести особа, яка звертається із заявою про роз`яснення судового рішення.

У п. 19 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №7 від 20.05.2013р. "Про судове рішення в адміністративній справі" зазначено, що роз`яснення судового рішення можливе тоді, коли воно є незрозумілим. При роз`ясненні свого рішення суд в ухвалі з цього приводу викладає більш повно і ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.

Суд вказує на те, що необхідність роз`яснення судового рішення зумовлена його нечіткістю за змістом, коли останнє є незрозумілим як для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, які повинні здійснювати його виконання.

Згідно п. 6 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про судове рішення в адміністративній справі" №7 від 20.05.2013р. зрозумілість судового рішення полягає в логічному, чіткому, переконливому викладенні змісту рішення. Чіткість викладення передбачає, зокрема, що: терміни, вжиті у судовому рішенні, відповідають тому змісту, який вони мають за законодавством України; такі терміни чітко співвідносяться з поняттями, які вони позначають; текст правової норми, застосованої судом, відтворюється без перефразовування і при цьому зрозуміло, де наводиться правова норма, а де суд дає своє тлумачення її змісту. Судове рішення не повинно містити положень, які б суперечили або виключали одне одного, ускладнювали чи унеможливлювали його виконання.

Суд також зазначає, що підставою для роз`яснення судового рішення як засобу усунення недоліків ухваленого судового акта є його неясність, невизначеність. Фактично роз`ясненням судового рішення є зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового акта, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше. Водночас суд, роз`яснюючи рішення не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення.

Відтак, процесуальна процедура роз`яснення судового акта виключає можливість будь-яким чином змінювати зміст цього судового рішення.

Суд звертає увагу на те, що ст. 254 КАС України передбачає можливість роз`яснення судом ухваленого ним рішення з метою усунення такого недоліку, як незрозумілість судового рішення (наприклад, можливість неоднакового тлумачення висновків суду), що перешкоджає його належному виконанню.

Незрозумілість судового рішення є оціночним поняттям, а доцільність роз`яснення судового рішення приймається на розсуд суду.

Отже, з системного аналізу даної норми вбачається, що роз`яснення судового рішення зумовлено його нечіткістю за змістом - відсутністю причинно-наслідкових зв`язків у межах документу, невідповідності мотивувальної частини рішення його резолютивній частині; недотриманням вимог ясності, яке полягає у логічному, чіткому, переконливому і зрозумілому викладенні змісту рішення та визначеності рішення.

Суд зазначає, що представник військової частини НОМЕР_1 у своїй заяві просить суд не роз`яснити рішення суду від 07.01.2025 у справі №160/27761/24, а встановити порядок його виконання.

Це вбачається, зокрема, із наведених у заяві питань, які представник військової частини НОМЕР_1 просить суд роз`яснити, серед іншого, чи передбачає судове рішення "автоматичне" (без видання відповідних наказів командиром військової частини) звільнення ОСОБА_1 з військової служби та виключення останнього зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на виконання рішення суду та чи потрібні додаткові дії з боку позивача (подача рапортів, видання наказу про звільнення з військової служби тощо) для реалізації цього аспекту.

Крім того, військова частина фактично просить суд не роз`яснити рішення, а надати консультацію, ще й стосовно питань, які не були предметом розгляду у справі, до прикладу, щодо нарахування та виплати позивачу грошової допомоги при звільненні.

Попри зазначене, суд вказує, що підставою для звільнення ОСОБА_1 з військової служби є рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року у справі №160/27761/24, обов`язковість виконання якого гарантовано ст. 129-1 Конституції України.

Натомість, визначені у статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» підстави для звільнення з військової служби стосуються категорії військовослужбовців, які були призвані на військову службу з дотриманням процедури.

Визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.11.2025 №410 "Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час загальної мобілізації в складі команди НОМЕР_2 " в частині призову ОСОБА_1 на військову службу у зв`язку з мобілізацією, не спростовує факту проходження ОСОБА_1 військової служби.

Визначення поняття початку та закінчення проходження служби міститься в ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

За таких умов підстави для роз`яснення рішення суду від 07 січня 2025 року у справі №160/27761/24 в порядку, передбаченому статті 254 КАС України відсутні, оскільки зазначене рішення є цілком обґрунтованим та зрозумілим, а зміст резолютивної частини судового рішення повністю розкрито змістом його мотивувальної частини, у зв`язку з чим зазначене рішення суду роз`яснення не потребує.

Суд наголошує, що відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність встановлену законом.

Також, як вже вказано судом, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.01.2026 замінено відповідача в адміністративній справі №160/27761/24 з військової частини НОМЕР_2 на військову частину НОМЕР_1 .

Відтак, суд вказує, що обов`язок звільнити ОСОБА_1 з військової служби перейшов саме до Військової частини НОМЕР_1 .

У зв`язку із вчиненими судом процесуальними діями щодо заміни відповідача у справі та з огляду на переконливе і зрозуміле викладення змісту рішення суду останнє роз`яснення не потребує.

Керуючись статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника Військової частини НОМЕР_1 від 05.02.2026 про роз`яснення рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року у справі №160/27761/24, - відмовити.

Копію даної ухвали видати (надіслати) учасникам справи (їх представникам).

Ухвала, відповідно до змісту ч. 1 ст. 256 та п. 16 ч. 1 ст. 294 КАС України, набирає законної сили негайно з моменту її проголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Суддя А.О. Сластьон