Вирок № 134060182, 15.01.2026, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/872/25

№ провадження 1-кп/646/435/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2026 року м. Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі:

Головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024226170000274 від 22.06.2024 року за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, розлученого, з середньою спеціальною освітою, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи особою, раніше неодноразово засудженою за вчинення умисних корисливих та інших кримінальних правопорушень, останній раз 06.09.2019 Червонозаводським районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 4 років 6 місяців, 31.07.2023 звільнений після відбуття строку покарання; 09.08.2024 Червонозаводським районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді 1 року обмеження волі строком на 1 рік, із застосуванням ст. 75 КК України з іспитовим строком на 1 рік, на шлях виправлення і перевиховання не став, належних висновків для себе не зробив і знову вчинив корисливий злочин за наступних обставин.

Так, ОСОБА_4 13.09.2024 приблизно о 15 год. 00 хв., більш точного часу під час досудового розслідування встановити не виявилось можливим, знаходився біля ТОВ «Епіцентр К» (код ЄРДПОУ 32490244) торговий центр «Епіцентр», який розташований за адресою: м. Харків, просп. Аерокосмічний 352, де у нього раптово виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , шляхом вільного доступу, зайшов до вказаного магазину та діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки у вигляді спричинення матеріальної шкоди ТОВ «Епіцентр К» та бажаючи їх настання, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, вчинив крадіжку Power Bank ТМ «Baseus» моделі «Mini JA 30000» у кількості 2 шт., вартістю 2027 грн. 00 коп. за 1 шт., загальною вартістю 4054 грн. 00 коп.

Після чого, ОСОБА_4 , заволодівши у вказаний спосіб двома Power Bank ТМ «Baseus» моделі «Mini JA 30000», почав рухатися в бік виходу з будівлі, виконавши усі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, проте не зміг з причин, що не залежали від його волі, оскільки проходячи повз касову зону був зупинений працівниками служби безпеки торгівельного центру «Епіцентр».

У випадку доведення умислу до кінця ОСОБА_4 міг спричинити ТОВ «Епіцентр К» (код ЄРДПОУ 32490244) матеріальну шкоду на загальну суму 4054 гривні 00 копійок.

Також, 21.06.2024 у період часу приблизно з 10 год. 00 хв. по 13 год. 00 хв., ОСОБА_4 , маючи прямий умисел, направлений на придбання та зберігання психотропної речовини для подальшого особистого вживання, без мети збуту, перебуваючи поблизу будинку № 12, по Белградській (Грозненській) вулиці у м. Харкові, помітив на землі біля стовпу 1 (одну) прозору пробірку з речовиною кристалічного походження білого кольору, та будучи особою, яка тривалий час вживає психотропні речовини, усвідомлюючи, що вищевказана прозора пробірка містить психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, підняв її та поклав до лівої кишені своїх шортів, які були одягнені на ньому, тим самим незаконно придбав та почав зберігати психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP.

Протиправні дії ОСОБА_4 припинені працівниками поліції, які 21.06.2024 у період з 19:48 годин до 19:58 годин на відкритій ділянці місцевості за адресою: м. Харків, вул. Белградська, (Грозненська) буд. 38, під час проведення огляду місця події, в ході якого у ОСОБА_4 виявлено та вилучено прозору пробірку з кристалічною речовиною білого кольору всередині, загальною масою: 0,4561 г, яка містить в своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP. Маса PVP в перерахунку на масу речовини, становить - 0,3004г.

Такі дії ОСОБА_4 кваліфікуються за ч. 1 ст. 309 КК України, тобто незаконному придбанні та зберіганні психотропної речовини без мети збуту, а також за ч.2 ст.15, ч. 4 ст. 185 КК України, тобто закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

Представник потерпілого у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, претензій до обвинуваченого не має, цивільний позов заявляти не бажає. Проти розгляду в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України не заперечує, при призначенні покарання покладається на розсуд суду.

На підставі вимог ст. 325 КПК України, за погодженням із учасниками судового провадження, судовий розгляд проведено за відсутності потерпілого.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою провину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю визнав, пояснив, що дійсно при обставинах, викладених в обвинувальному акті вчинив дані кримінальні правопорушення. Щиро кається в скоєному.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, обставини вчиненого правопорушення, що викладені в обвинувальному акті, та беручи до уваги, що інші учасники судового провадження також не оспорюють фактичних обставин правопорушення, водночас, судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі і обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, суд вважав за можливе провести судовий розгляд справи щодо всіх її обставин із застосуванням правил частини третьої статті 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та вивченням матеріалів, що характеризують його особу, визнавши недоцільним дослідження інших доказів по справі.

Аналізуючи пояснення обвинуваченого ОСОБА_4 щодо того, що він вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 ст.309, ч.2 ст.15, ч. 4 ст. 185 КК України, суд вважає ці пояснення обвинуваченого правдивими та такими, що відповідають дійсності, події кримінальних правопорушень мали місце, провина обвинуваченого ОСОБА_4 цілком доведена, а вчинене ним вірно кваліфіковано за ч. 1 ст.309 КК України, тобто незаконному придбанні та зберіганні психотропної речовини без мети збуту, та, ч.2 ст.15, ч. 4 ст. 185 КК України, тобто закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

При призначенні виду та міри покарання ОСОБА_4 суд враховує його щире каяття, та, відповідно до статті 66 КК України, визнає цю обставину такою, що пом`якшує його покарання.

Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , передбачених статтею 67 КК України, судом не встановлено.

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Харкова, українець, громадянин України, розлучений, з середньою спеціальною освітою, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 06.09.2019 року за ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 4 років 6 місяців, 31.07.2023 звільнений після відбуття строку покарання; вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09.08.2024 року за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді 1 року обмеження волі строком на 1 рік, із застосуванням ст. 75 КК України з іспитовим строком на 1 рік, на диспансерному (профілактичному) обліку в КНП ХОР «Обласний наркологічний диспансер» не перебуває, впродовж останніх п`яти років за медичною допомогою до КНП «МПНД № 3» ХМР не звертався.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 Кримінального кодексу України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Відповідно до вимог статті 65 Кримінального кодексу України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні покарання суд керується положенням п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 23 жовтня 2003 року, згідно якого суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог статті 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 682/956/17 вказала про те, що визначені у статті 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів.

Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Суд індивідуалізує покарання, необхідне і достатнє для виправлення засуджених, а також для запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину та особі правопорушника випливає зі статті 61 Конституції України, відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а також з принципу правової держави, з суті конституційних прав та свобод людини і громадянина.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви № 43759/10 та 43771/12» зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися, як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.

Дане ж покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається, як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема, права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його, як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають, як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх забезпечення.

Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є складовою частиною загальнонаціонального законодавства України.

Так, в справі «Скополла проти Італії» від 17 вересня 2009 року, суд зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

При призначенні покарання суд враховує ставлення обвинуваченого до скоєного, який вину у вчиненні кримінального правопорушення злочину визнав повністю, щиросердно розкаявся, критично ставиться до скоєного та шкодує про вчинене, наявність обставини, яка пом`якшує, та відсутність обставин, які обтяжують його покарання, а також розмір матеріальної шкоди, завданої потерпілій стороні, який відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи: №СЕ19/121-24/27473-ТВ від 18.09.2024 - становить 1135 грн. 92 коп., а також той факт, що цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено, що свідчить про відсутність претензій зі сторони потерпілої сторони до обвинуваченого.

Водночас, суд також бере до уваги характер та ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином, обставини вчинення ним кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, а також його матеріальний стан, який офіційно не працевлаштований, який не має джерела доходу, та стан його здоров`я, однак, неодноразово судимий.

За таких обставин, відповідно до загальних засад призначення покарання, законності, справедливості, обґрунтованості, враховуючи вимоги, зазначені в абзаці 2 пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», при призначені виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , визначаючи достатність покарання для подальшого виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, характер, суспільну небезпеку та наслідки скоєного кримінального правопорушення, конкретні обставини справи, зокрема, розмір завданої матеріальної шкоди, дані про особу винного, його матеріальний стан, який офіційно непрацевлаштований, відтак не має джерела доходу, та стан здоров`я, обставини, яка пом`якшує, та відсутність обставин, які обтяжують покарання, виходячи із достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень, ставлення обвинуваченого до вчиненого, зважаючи на позицію сторони обвинувачення, захисту та потерпілого, суд вбачає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк та в межах, встановлених санкціями статей Особливої частини Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Відповідно до ч.4 ст. 71 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Приймаючи до уваги наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та оцінюючи сукупність обставин, встановлених ст. 178 КПК України, враховуючи вид та міру покарання, яке призначається судом ОСОБА_4 суд вважає за необхідне до набрання вироком законної сили, запобіжний захід відносно ОСОБА_4 залишити без змін - у виді тримання під вартою.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з 28.01.2025 по день набрання цим вироком законної сили, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта для проведення судових експертиз, необхідно стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 , згідно ст. 124 КПК України.

Питання про арешт майна та про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до положень ч. 4 ст. 174, ч. 9 ст. 100 КПК.

Цивільний позов не заявлявся.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд,

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.309, ч.2 ст.15, ч.4 чт.185 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч. 1 ст. 309 КК України у виді 2 (два) роки обмеження волі;

На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю вчинених кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09.08.2024 року за ч. 1 ст. 309 КК України більш суворим остаточно призначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 2 (два) роки обмеження волі.

- за ч.2 ст.15, ч. 4 ст. 185 КК України у виді 5 (п`ять) років позбавлення волі;

На підставі ст.ст. 71, 72 КК України за сукупністю кримінальних вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком, призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 5 (п`яти) років 2 (два) місяці позбавлення волі.

В строк відбуття покарання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зарахувати термін знаходження його під вартою з 28.01.2025 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід, обраний у відношенні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою, - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на корить Держави витрати, пов`язані із залученням експерта на проведення експертиз:

- від 18.09.2024 № СЕ-19/121-24/27473-ТВ в сумі 1135 (одна тисяча сто тридцять п`ять) гривень 92 копійок;

- від 24.07.2024 №СЕ-19/121-24/20604-НЗПРАП в сумі 2271 (дві тисячі двісті сімдесят одна) гривня 84 копійок.

Скасувати арешт, накладений, ухвалою слідчого судді Червнозаводського районного суду міста Харкова від 18.09.2024 року, на тимчасове вилучене у третьої особи ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , два Power Bank ТМ «Baseus» моделі «Mini JA 30000» mAh, PD 15W, USB-C, 2XUSB, Lightning, чорного кольору, які в подальшому було поміщено до сейф-пакету PSP2380468 з підписами понятих, власником якого є ТОВ «Епіцентр К».

Речові докази:

- два Power Bank ТМ «Baseus» моделі «Mini JA 30000» mAh, PD 15W, USB-C, 2XUSB, Lightning, чорного кольору - повернути власнику майна;

- диск «DVD-R», біло-жовтого кольору, з написом «DVD-R 4,7Gb 16X» та на частині диску мається маркування «Alerus» - зберігати в матеріалах справи;

- полімерний сейф пакет, опечатаний паперовою биркою, з відбитком печатки: «МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ ХАРКІВСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ЕКСПЕРТНО-КРИМІНАЛІСТИЧНИЙ ЦЕНТР №10», та пояснювальний напис: «Харківський НДЕКЦ МВС України Висновок №СЕ-19/121-24/20604-НЗПРАП від 24.07.2024»- знищити.

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Основ`янський районний суд міста Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в порядку, передбаченому частиною 4 статті 394 Кримінального процесуального кодексу України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя - ОСОБА_1