Ухвала суду № 134060151, 13.02.2026, Вільшанський районний суд Кіровоградської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 384/56/26

Провадження № 1-кп/384/35/2026

13 лютого 2026 року с-ще Вільшанка

Вільшанський районний суд Кіровоградської області

у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду в с-щі Вільшанка Кіровоградської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025121110000572 від 12 листопада 2025 року, за обвинуваченням:

- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Бузникувате Вільшанського району Кіровоградської області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, не працюючого, освіта професійно-технічна, неодруженого, раніше не судимого,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.115 КК України

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого, який брав участь у судовому

засіданні в режимі відеоконференції ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченого, який брав участь

в судовому засіданні в режимі

відеоконференції адвоката ОСОБА_5 ,

в с т а н о в и в:

До Вільшанського районного суду Кіровоградської області надійшов обвинувальний акт за матеріалами кримінального провадження №12025121110000572 від 12 листопада 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Ухвалою Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 13 лютого 2026 року у даному кримінальному провадженні було призначено підготовче судове засідання.

У підготовчому судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_3 строком на шістдесят днів, з метою уникнення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які не зменшилися та не втратили своєї актуальності, а саме запобігання спробам: переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілу та свідків; вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник адвокат ОСОБА_5 щодо продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не заперечували.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_6 в підготовче судове засідання не з`явився, подав до суду клопотання, в якому не заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 .

Потерпіла ОСОБА_7 в підготовче судове засідання не з`явилася, про дату та час проведення підготовчого судового засідання повідомлена належним чином.

Заслухавши думку прокурора щодо доцільності продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, думку обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають суду достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди використовують практику суду як джерело права.

Згідно з частиною 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповіднодо вимог п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Поряд з цим, у справі «Москаленко проти України» № 37466/04 від 20.05.2010 року у п. 36 ЄСПЛ зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті суд нагадав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Також суд визнав, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ, викладена у п. 60 рішення від 6 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.08.2025 № 1036 про внесення змін до Правил перетинанням державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27.01.1995, у разі введення на території України воєнного стану обмеження щодо перетину державного кордону не поширюється на громадян України чоловічої статі віком від 18 до 22 років (включно), крім випадків, визначених пунктом 2-14 цих Правил.

Ухвалою слідчого судді Голованівського районного суду Кіровоградської області від 19 листопада 2025 року відносно ОСОБА_3 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів до 21 год. 40 хв. 16 січня 2026 року.

Ухвалою слідчого судді Голованівського районного суду Кіровоградської області від 12 січня 2026 року продовжено ОСОБА_3 строк тримання під вартою, обраний ухвалою слідчого судді Голованівського районного суду Кіровоградської області від 19.11.2025, на 38 днів, з 12 січня 2026 року до 24 год. 00 хв. 18 лютого 2026 року.

При вирішенні питання щодо продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 суд враховує, що він обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину проти життя особи, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п`ятнадцяти років. Крім того, по даній справі не допитано потерпілу, свідків, не досліджено матеріали кримінального провадження, також не допитано обвинуваченого.

При цьому суд враховує дані про особу обвинуваченого, його вік та стан здоров`я, який не одружений, на утриманні дітей не має, тобто не має міцних соціальних зв`язків та осіб, які можуть поручитися за явку обвинуваченого до суду, офіційно не працевлаштований, а отже суспільно-корисною діяльністю не займається та особистих доходів для проживання не має.

Разом з цим, суд оцінює суворість можливого покарання, існування на даний час ризиків, які вказують на можливість обвинуваченого ОСОБА_3 , у разі застосування до нього запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою, переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілу та свідків у вказаному кримінальному провадженні, продовжити вчиняти нові злочини та перешкоджати судовому провадженню.

Крім цього суд вважає, що з метою ухилення від кримінальної відповідальності, та усвідомлення суворого покарання, обвинувачений може переховуватися від суду, що вказує на наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, у зв`язку з чим застосування більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Ризик переховування від суду також підвищується у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. На теперішній час в Україні продовжено дію воєнного стану. Обвинувачений, враховуючи його вік (21 рік), матиме реальну можливість покинути місце проживання та виїхати за межі Кіровоградської області або за кордон, з метою переховування від суду, що унеможливить в подальшому судовий розгляд цього кримінального провадження.

У зв`язку з наведеним, суд дійшов висновку, що ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжують існувати.

Таким чином, заявлені стороною обвинувачення ризики, що стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є триваючими, не спростовані обвинуваченим ОСОБА_3 та стороною захисту, не зменшилися в такому обсязі, що забезпечило б належну процесуальну поведінку обвинуваченого шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою. Обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою відпали, не встановлено.

Отже зазначене свідчить, що більш м`які запобіжні заходи, зазначені у ст.176 КПК України, не зможуть забезпечити належне виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, а також запобігти встановленим ризикам, а тому не буде забезпечено виконання завдань кримінального судочинства.

Разом з цим суд враховує, що строк тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою закінчується і до спливу цього строку судове провадження не може бути завершене з об`єктивних причин.

За таких обставин, враховуючи те, що продовжують існувати обґрунтовані ризики того, що більш м`який запобіжний захід ніж тримання під вартою буде недостатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд вважає за необхідне клопотання прокурора задовольнити та продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 на шістдесят днів.

Крім цього, враховуючи положення ч. 4 ст. 183 КПК України, суд вважає за можливе не визначати у даному кримінальному провадженні розміру застави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 183, 314, 331, 372, 376 КПК України, суд -

у х в а л и в:

Клопотання прокурора про продовження ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою у кримінальному провадженні №12025121110000572від 12 листопада 2025 року відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Бузникувате Вільшанського району Кіровоградської області, строком на шістдесят днів, тобто з 13 год. 50 хв. 13 лютого 2026 року до 13 год. 50 хв. 13 квітня 2026 року включно, без визначення розміру застави.

Строк дії ухвали визначити до 13 години 50 хвилин 13 квітня 2026 року включно.

Копію ухвали направити до ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор», для негайного виконання.

Відкласти підготовче судове засідання на 06 березня 2026 року на 10 год. 00 хв. та повідомити учасників судового провадження.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року №4-р/2019 ухвала про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення, подання апеляційної скарги не зупиняє її виконання.

Повний текст ухвали складено та проголошено 13 лютого 2026 року о 16 год. 40 хв..

Суддя ОСОБА_1