Рішення № 134059272, 09.02.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/5676/25

Провадження № 2/127/970/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2026 Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Романюк Л.Ф.,

при секретарі Курутіній О.В.,

за участі представників позивачів Лугової Г.А., Шмігленко І.В.,

представника відповідача Думанського В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом Заступника керівника Вінницької окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Вінницької міської ради (21050 м. Вінниця, вул. Соборна, 59) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Лука Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області (23234 Вінницька область, Вінницький район с. Лука- Мелешківська, вул. Центральна, буд. 2А) про витребування земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ

Заступник керівника Вінницької окружної прокуратури Вінницької області звернувся до суду в інтересах держави в особі Вінницької міської ради до ОСОБА_1 , за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Лука Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області про витребування земельної ділянки, мотивуючи свої вимоги тим, що під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні № 12023020010000711 від 18.05.2023 Вінницькою окружною прокуратурою встановлено факт незаконного вибуття із комунальної власності територіальної громади м. Вінниці земельної ділянки площею 0,1 га з кадастровим номером 0520682800:02:001:0351, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується повідомленням Вінницької міської ради від 21.04.2023р.

При цьому встановлено, що рішенням 48 сесії 6 скликання Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району від 19.05.2015р. передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, а 21.05.2015 за нею зареєстровано право приватної власності, однак відповідно до Постанови Верховної Ради України від 13.05.2015 № 401-VIII «Про зміну і встановлення меж міста Вінниці і Вінницького району Вінницької області» з 13.05.2015 спірна земельна ділянка увійшла до меж м. Вінниці, а відтак повноваження щодо розпорядження нею належали виключно Вінницькій міській раді відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України та ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», у зв`язку з чим Лука-Мелешківська сільська рада станом на 19.05.2015 не мала компетенції приймати рішення про передачу даної земельної ділянки у приватну власність.

Таким чином, земельна ділянка вибула з комунальної власності поза волею її законного власника територіальної громади м. Вінниці в особі Вінницької міської ради, без рішення уповноваженого органу, що свідчить про наявність підстав для витребування майна з чужого незаконного володіння відповідно до ст. 387, 388 Цивільного кодексу України, при цьому прокуратурою 06.01.2025 повідомлено Вінницьку міську раду про виявлені порушення та необхідність вжиття заходів захисту, однак відповіддю від 16.01.2025р. фактичного звернення до суду не ініційовано, що свідчить про неналежне здійснення захисту інтересів територіальної громади компетентним органом і обумовлює наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді відповідно до ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Просить суд витребувати у ОСОБА_1 на користь Вінницької міської територіальної громади в особі Вінницької міської ради земельну ділянку, площею 0,1 га з кадастровим номером 0520682800:02:001:0351, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , а також понесені судові витрати.

В судовому засіданні представник прокуратури Лугова Г.А. позов підтримала та просить суд його задовольнити за обставин, викладених в позові.

Представник Вінницької міської ради Шмігленко І.В. також в судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідачки Думанський В.О. позов не визнав, вважає ОСОБА_1 добросовістним набувачем даної земельної ділянки, а тому просить суд відмовити в задоволенні даного позову.

Третя особа Лука-Мелешківська сільська рада Вінницького району Вінницької області в судове засідання не з`явилась. Суд вважає можливим розглянути справу у їх відсутність на підставі наявних у справі доказів.

09.04.2025р. на адресу суду надійшов відзив від представника відповідача Думанського В.О., відповідно до якого, на його думку, в прокуратури відсутні підстави для представництва прокурором інтересів держави. Останнім не доведено наявності підстав для представництва інтересів держави відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», факту порушення або реальної загрози порушення інтересів держави, доказів того, що Вінницька міська рада не здійснює або неналежно здійснює захист своїх інтересів.

Також прокурором не наведено жодного факту, який би підтверджував порушення прав Вінницької міської ради, незаконність набуття відповідачем права власності, бездіяльність органу місцевого самоврядування.

Відсутні докази звернення міської ради до суду або інших органів з метою захисту прав.

З матеріалів відзиву випливає, що: 19.05.2015 було відкрито поземельну книгу, 21.05.2015 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0520682800:02:001:0351.

При цьому підставою формування земельної ділянки стала постанова Верховної Ради України від 13.05.2015 «Про зміну і встановлення меж міста Вінниці і Вінницького району Вінницької області», яка була офіційно опублікованав «Урядовому кур`єрі» 27.05.2015 (№ 93) та в «Офіційному віснику України» 02.06.2015р.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації, а не з моменту прийняття нормативного акта.

Таким чином, на його думку, станом на 21.05.2015 право власності було зареєстроване у встановленому законом порядку.

Акцентує увагу суду, що у рамках кримінального провадження № 12023020010000711 від 18.05.2023, особам підозру не вручено, обвинувальний акт до суду не направлено, відсутні процесуальні рішення, які б встановлювали незаконність набуття права.

Зазначає, що відповідач є законним власником, її право на земельну ділянку зареєстровано у встановленому порядку, доказів незаконності її набуття не подано, а отже підстави для застосування віндикації відсутні. Просить в задоволенні позову відмовити.

21.04.2025р. від Прокуратури надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Вінницької міської ради наявні та відповідають вимогам ст. 131-1 Конституції України, ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 56 ЦПК України, оскільки прокуратурою дотримано передбачений законом порядок звернення до суду, зокрема, 06.01.2025 Вінницькою окружною прокуратурою направлено повідомлення № 02.50-2015ВИХ-25 до Вінницької міської ради про намір звернення до суду щодо витребування земельної ділянки кадастровий номер 0520682800:02:001:0351, а листом міської ради від 16.01.2025 № 01/00/011/3689 підтверджено, що спірна ділянка у комунальну власність не повернута та орган місцевого самоврядування самостійно до суду не звернувся, що свідчить про неналежне здійснення повноважень уповноваженим органом.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 13.05.2015 № 401-VIII «Про зміну і встановлення меж міста Вінниці і Вінницького району Вінницької області» з 13.05.2015р. спірна земельна ділянка увійшла в межі м. Вінниці, а отже право розпорядження нею належить Вінницькій міській раді, тому Лука-Мелешківська сільська рада станом після 13.05.2015р. не мала повноважень щодо її відчуження, і будь-які рішення, прийняті після цієї дати, не мають юридичного значення.

Доводи відповідача про нормативний характер зазначеної Постанови та необхідність проходження нею процедури як законопроекту є безпідставними з огляду на положення ст. 89, 113, 114, 138 Регламенту Верховної Ради України та правові висновки Конституційного Суду України від 27.12.2001 № 20-рп/2001 і від 23.06.1997 № 2-зп, оскільки вона має індивідуальний характер і застосовується одноразово.

З матеріалів кримінального провадження № 120230200100000711, відомості до ЄРДР внесені 18.05.2023 за ознаками ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 364 КК України, а також з повідомлення Вінницької міської ради від 21.04.2023 про можливе кримінальне правопорушення вбачається, що земельна ділянка вибула з комунальної власності поза волею власника та без належних правових підстав, що відповідає умовам застосування ст. 387 ЦК України щодо витребування майна з чужого незаконного володіння.

Посилання відповідача на звернення до міської ради у 20192024 роках щодо зміни цільового призначення не спростовують незаконності первинного набуття права та не легалізують вибуття земельної ділянки, а тому доводи відзиву є юридично необґрунтованими та такими, що не спростовують заявлені позовні вимоги.

29.04.2025р. до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив від представника відповідача Думанського В.О., відповідно до яких, на його думку, доводи прокурора є необґрунтованими з огляду на таке: відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації такого права, при цьому 19.05.2015 було відкрито поземельну книгу та присвоєно кадастровий номер 0520682800:02:001:0351, а 21.05.2015р. зареєстровано право приватної власності за Відповідачем, тоді як зміни до адміністративно-територіальних меж м. Вінниці фактично внесено лише 23.07.2015р., тобто після виникнення права власності.

Посилання прокурора на Постанову Верховної Ради України від 13.05.2015 «Про зміну і встановлення меж міста Вінниці і Вінницького району Вінницької області» є помилковим, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 138 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» нормативні акти набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, а тому станом на дату державної реєстрації права власності підстав вважати набуття земельної ділянки незаконним не існувало. Крім того, право було набуте у порядку, передбаченому ст. 81 ЗК України, та відповідно до ст. 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності інакше як з підстав і в порядку, встановлених законом, а відтак відсутні правові підстави для витребування спірної земельної ділянки.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ст.ст. 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України (ЦК України) власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Частинами 1 та 2 ст. 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 2 ст. 373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Згідно з ч. 1 ст. 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Положеннями ст. 81 ЗК України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;

в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;

г) прийняття спадщини;

ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст. 122 ЗК України сільські, міські ради наділені повноваженнями щодо передачі у власність чи користування земель із комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Підставою набуття земельної ділянки у власність із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни набувають права власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених законом.

Відповідно до п. «а» ч. 3 ст. 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно з п. «в» ч. 3 ст. 116 ЗК України (редакція станом на березень-травень 2015 року) безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації.

Пунктом «б» ч. 1 ст. 121 ЗК України встановлено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 гектара.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічної документації із землеустрою, повноваження органів виконавчої влади в частині затвердження цих проектів регулюється ст. 118 ЗК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Клопотання розглядається у місячний строк із наданням дозволу на розроблення проекту землеустрою або мотивованої відмови.

Так, судом встановлено, що у користуванні ТОВ «КАіСА-ФІН-Груп» на підставі договору оренди від 26.06.2007 року перебувала земельна ділянка площею 2,000 га, кадастровий номер 0520682803:02:001:0122, строк дії договору 3 роки, цільове призначення: 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, для комерційного використання розміщення ресторанно-розважального комплексу. Ділянка знаходилась на території Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області в межах населеного пункту лука-Мелешківська, по вул. Тиврівсье шосе,2 та відомості про неї внесено до Державного земельного кадастру 28.08.2007 року з присвоєнням кадастрового номера 0520682803:02:001:0122.

Рішенням 15 сесії 6 скликання Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області від 23.03.2012р. припинено дію даного Договору оренди ( т.1 а.с.92).

Відповідно до рішення Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області 45 сесії 6 скликання від 25.03.2015р. було надано дозвіл громадянам ( згідно списку) на виготовлення проекту землеустрою, щодо відведення у власність земельних ділянок орієнтовною площею по 0,10 га кожному для ведення особистого селянського господарства із земель запасу, які розташовані на території Лука- Мелешківської сільської ради в с. Лука-Мелешківська по вул. Цегельна

Громадянам замовити відповідній землевпорядній проектній організації розробку документації, вказаної в п.1 ( т.2 а.с.18-19).

ТОВ «Юридично-земельний союз «Альянс» в квітні 2015р. було розроблено відповідно до даного рішення проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадян у кількості 12 осіб для ведення особистого селянського господарства на території Лука-Мелешківської сільської ради, в межах населеного пункту, Вінницького району Вінницької області ( т.1 а.с.25-70).

19.05.2015 було відкрито поземельну книгу на земельну ділянку і присвоєно кадастровий номер 0520682800:02:001:0351 (т.1 а.с.80-88).

22.05.2015р. ОСОБА_1 було отримано свідоцтво про право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 0520682800:02:001:0351, площею 0,1 га з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства ( т.2 а.с.20).

Дане право власності ОСОБА_1 було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ( т.3 а.с.13).

Рішенням 27 сесії 6 скликання Лука-Мелешківської сільської ради від 20.09.2013р. «Про погодження проекту землеустрою щодо зміни меж м. Вінниці» було розглянуто клопотання Вінницької міської ради щодо погодження проекту землеустрою щодо зміни меж м. Вінниці.

Рішенням 52 сесії 6 скликання Вінницької міської ради від 26.09.2014р. №1844 «Про погодження проекту землеустрою щодо зміни меж міста Вінниця, розглянувши проект землеустрою щодо зміни меж міста Вінниця, розроблений МКП «Вінницький муніципальний центр містобудування і архітектури», погоджено зазначений проект, вирішено внести Вінницькій обласній раді погоджений проект землеустрою щодо зміни меж міста Вінниця та звернутися до Верховної Ради України з відповідним клопотанням ( т.1 а.с.18-19).

Рішенням 34 сесії 6 скликання Вінницької обласної ради № 847 від 20.03.2015 «Про погодження проекту землеустрою щодо зміни меж міста Вінниці» погоджено проект землеустрою щодо зміни меж міста Вінниці, виконаний МКП «Вінницький муніципальний центр містобудування і архітектури», відповідно до якого загальна площа міста становить 11316,9740 га, із включенням в межі міста земель Вінницького району Вінницької області загальною площею 4448,9740 га, в тому числі за рахунок, зокрема: Луко-Мелешківської сільської ради Вінницького району загальною площею 495,1907 га.

Також зазначеним рішенням погоджені зовнішні межі та загальна площа 11316,9740 гектара міста Вінниці та вирішено звернутися з поданням до Верховної Ради України про зміну зовнішніх меж міста Вінниці і затвердження території міста Вінниці загальною площею 11316,9740 гектара та внесення змін до розмірів території Вінницького району Вінницької області, зменшивши територію Вінницького району на 4448,9740 гектара.

Постановою Верховної Ради України від 13.05.2015 року № 401-V-III «Про зміну і встановлення меж міста Вінниця і Вінницького району Вінницької області»: змінені межі міста Вінниця і Вінницького району Вінницької області, збільшивши територію міста на 4448,97 гектара земель, у тому числі за рахунок 495,19 гектара земель Лука-Мелешківської сільської ради, встановлені межі міста Вінниця та відповідні межі Вінницького району Вінницької області згідно з додатком ( т.1 а.с.20).

18.05.2023р. за заявою Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 17.05.2023р. порушено кримінальне провадження 12023020010000711 за фактом неправомірного володіння земельними ділянка комунальної власності, що знаходяться за адресою АДРЕСА_2 ( т.1 а.с.21).

Відповідно до довідки Архівного відділу Вінницької районної військової адміністрації від 10.04.2024р. №01-24/41 відповідно до архівної копії протоколу та списку рішень 48 сесії 6 скликання Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області від 19.05.2015р., у рішенні «Про передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Лука-Мелешківської сільської ради в межах населеного пункту», не виявлено прізвища « ОСОБА_1 ( т.1 а.с.96).

Відповідно до Довідки Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області від 29.01.25р. №11-14/38 на запит Прокуратури, матеріали 45 сесії 6 скликання Лука-Мелешківської сільської ради від 25.03.2015р., в тому числі протоколу на рішення сесії «Про надання дозволу громадянам на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в приватеу власність для ведення особистого селянського господарства на території Луко-Мелешківської сільської ради в межах населеного пункту» в виконавчому комітеті Лука- Мелешківської сільської ради не виявлено ( т.1 а.с.114).

В даному випадку Позивачем заявлено до ОСОБА_1 віндикаційний позов в порядку ст.ст.330,387,388 ЦК України.

Верховний Суд у постанові від 02.11.2021 року у справі № 925/1351/19 підкреслив важливість належної перевірки обставин, що свідчать про добросовісність або недобросовісність набувача, як для застосування положень статті 387 ЦК України, так і для визначення пропорційності втручання у право набувача майна відповідно до ст. 6 Конвенції.

Верховний Суд у постанові від 20.02.2020 року у справі № 922/719/16 зазначив, що недобросовісним є набувач, який знав або повинен був знати, що відчужувач не мав права відчужувати майно; добросовісність або недобросовісність набувача характеризує його суб`єктивне ставлення до обставин вибуття майна з володіння власника.

Відповідно до ст. 330 ЦК України, добросовісність є умовою набуття права власності. У спорах про віндикацію на набувача покладається обов`язок довести свою добросовісність.

Згідно зі ст. 388 ЦК України, добросовісний набувач це особа, яка набула майно у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 607/15052/16 (постанова від 08.11.2023 року, п. 11.8) підтвердила, що підтвердження добросовісності покладається на набувача, який має довести, що не знав і не міг знати про незаконність відчуження майна.

Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Втручання держави в право на мирне володіння своїм майном, зокрема позбавлення особи права власності на майно шляхом витребування на користь держави, є предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно зі ст.1 Першого протоколу до Конвенції, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Усталена практика Європейського суду з прав людини свідчить про наявність трьох критеріїв, які необхідно оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно легітимну мету; чи є такий захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними. Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності.

Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року, «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року).

Перевіряючи доводи сторін щодо добросовістність/недобросовістність набуття даної земельної ділянки ОСОБА_1 , судом встановлено таку хронологію подій та правові обставини.

Так, у березні 2015 року ОСОБА_1 , реалізуючи гарантоване ст. 14 Конституції України та ст. 118 Земельного кодексу України право на безоплатну передачу земельної ділянки із земель комунальної власності, звернулася до Лука-Мелешківської сільської ради як до уповноваженого органу місцевого самоврядування. За результатами розгляду її клопотання відповідним рішенням сільської ради, оформленим належним чином, з підписом та печаткою голови ради, їй було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах населеного пункту.

На підставі вказаного рішення було розроблено та погоджено проект землеустрою, після чого земельну ділянку передано у приватну власність відповідачці, що підтверджується відповідним правовстановлюючим документом та державною реєстрацією права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

З моменту набуття права власності у 2015 році і до часу розгляду справи (близько 10 років) ОСОБА_1 відкрито, безперервно та добросовісно володіє і користується спірною земельною ділянкою, не відчужувала її третім особам, не приховувала фактів користування, що підтверджується, зокрема, її неодноразовими зверненнями до Вінницької міської ради з питань зміни цільового призначення земельної ділянки з метою здійснення будівництва та проживання (т.2 а.с. 911).

Суд враховує правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові по справі № 488/2807/17, відповідно до яких під час розгляду віндикаційних позовів судам необхідно з`ясувати, чи була або могла бути кінцева набувачка на момент набуття спірного майна обізнана про можливі порушення закону, зокрема щодо його правового режиму, фактичного місцезнаходження, природних властивостей та доступності відповідної документації.

Об`єктивних доказів того, що на момент набуття земельної ділянки ОСОБА_1 знала або повинна була знати про можливі порушення при її відведенні, матеріали справи не містять. Всі дії щодо оформлення права власності здійснювалися нею у межах чинного законодавства, на підставі рішень компетентного органу та з дотриманням встановленої процедури.

За таких обставин суд приходить висновку, що набуття ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку відбулося у спосіб, передбачений законом, за відсутності доказів її недобросовісності.

Крім того, суд враховує, що прокурором у поданому позові не наведено доводів щодо недобросовістності відповідачки як набувача спірної земельної ділянки. Навпаки, обраний позивачем спосіб захисту-витребування майна з чужого незаконного володіння з посиланням на ст. 387,388 ЦК України свідчить про те, що дана обставина ними не заперечується.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21, при встановленні добросовісності набувача суд має виходити з об`єктивних критеріїв, зокрема з`ясувати, чи була особа на момент набуття майна обізнана або чи повинна була бути обізнана про наявність обставин, що свідчать про можливу незаконність вибуття майна з власності держави або територіальної громади. До таких критеріїв належить, зокрема, доступність відповідної інформації її публічність, загальнодоступність, розміщення в офіційних джерелах, наявність у державних реєстрах, судових рішеннях тощо.

Як зазначає позивач у позовній заяві, спірна земельна ділянка увійшла до меж м. Вінниці відповідно до Постанови Верховної Ради України від 13.05.2015 № 401-VIII. Водночас зазначена постанова набула публічної доступності з моменту її офіційного опублікування в газеті «Урядовий кур`єр» 27.05.2015 № 93.

Матеріалами справи встановлено, що право власності на спірну земельну ділянку було зареєстровано за ОСОБА_1 22.05.2015, тобто до моменту офіційного опублікування вказаної постанови та набуття нею статусу загальнодоступної інформації. Саме в цей день було внесено відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За таких обставин суд приходить до висновку, що на момент набуття права власності відповідачка об`єктивно не могла бути обізнаною про положення зазначеної постанови як публічного нормативного акта, оскільки на той час вона ще не була офіційно оприлюднена.

Позивачем не надано доказів того, що ОСОБА_1 знала або повинна була знати про можливі зміни меж населеного пункту чи інші обставини, які могли б поставити під сумнів правомірність набуття нею спірної земельної ділянки.

Отже, доводи про відсутність добросовісності відповідачки є недоведеними, а встановлені судом обставини, навпаки, свідчать про відповідність її поведінки критеріям добросовісного набувача.

Як вже судом зазначалось, положеннями статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.

Згідно практики ЄСПЛ, втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя та четверта статті 12 ЦПК України).

Так, предметом дослідження у даній справі є також встановлення, чи спірна земельна ділянка 0520682800:02:001:0351 відповідно до Постанови Верховної Ради України від 13.05.2025р. «Про зміну і встановлення меж м. Вінниці і Вінницького району Вінницької області», з 13.05.2025р. знаходиться в межі міста Вінниця, чи це є територія Лука-Мелешківської сільської ради, та відповідно чи в даному випадку порушується право Вінницької міської ради, в інтересах котрої звернувся прокурор.

Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

З Постанови Верховної Ради України від 13.05.2015р. № 401-V-III «Про зміну і встановлення меж міста Вінниця і Вінницького району Вінницької області» вбачається рішення змінити межі міста Вінниця і Вінницького району Вінницької області, збільшивши територію міста на 4448,97 гектара земель, у тому числі за рахунок 495,19 гектара земель Лука-Мелешківської сільської ради, встановлені межі міста Вінниця та відповідні межі Вінницького району Вінницької області згідно з додатком ( т.1 а.с.20).

Разом з тим, додаток до вказаної Постанови містить графічний план зовнішньої межі, схематичне зображення території із зазначенням суміжних адміністративно-територіальних одиниць та загальної площі земель, що включаються до меж міста, без зазначення кадастрових номерів конкретних земельних ділянок, їх координат поворотних точок, опису меж у текстовій формі чи прив`язки до відомостей Державного земельного кадастру.

Із наданого плану неможливо однозначно встановити просторове розташування спірної земельної ділянки відносно затвердженої межі міста, а отже -зробити достовірний висновок про включення її до території міста Вінниці ( т.1 а.с.20 на звороті).

Відповідно до статей 76, 77, 78, 89 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а допустимими ті, що отримані у спосіб, передбачений законом.

На підтвердження входження спірної земельної ділянки кадастровий номер 0520682800:02:001:0351 до меж міста Вінниці прокурором надано скріншоти з Публічної кадастрової карти, копії графічних матеріалів проекту землеустрою та викопіювання з кадастрової карти ( т.2 а.с.82-90).

Оцінюючи зазначені матеріали, суд виходить із наступного.

Скріншоти з веб-сайту Публічної кадастрової карти є відтворенням інформації з електронного ресурсу та не є офіційними витягами з Державного земельного кадастру, сформованими відповідно до вимог законодавства. Вони не містять електронного цифрового підпису, реквізитів уповноваженого органу чи підтвердження їх формування у встановленому порядку, а тому не можуть вважатися належними письмовими доказами у розумінні статті 95 ЦПК України.

Крім того, зазначені скріншоти не містять відображення затвердженої межі міста Вінниці у державній системі координат та не дозволяють встановити просторове співвідношення спірної земельної ділянки із межею населеного пункту.

Надані копії графічних матеріалів проекту землеустрою та викопіювання з кадастрової карти мають схематичний характер, не містять координат поворотних точок меж міста, не підтверджують їх внесення до Державного земельного кадастру та не дають можливості здійснити точну геодезичну прив`язку спірної земельної ділянки до меж населеного пункту.

Суд зазначає, що встановлення факту входження конкретної земельної ділянки до меж населеного пункту є питанням просторового розташування, що потребує спеціальних знань у сфері землеустрою та геодезії. Відповідного експертного висновку або належного витягу з Державного земельного кадастру щодо координат меж міста до суду не подано.

Ні в рамках кримінальної справи № 12023020010000711, ні в рамках даної цивільної справи клопотань про проведення відповідної експертизи не заявлялось та не проводилось, що є обов`язковим при доведенні даних фактів та позовних вимог ( Постанова ВС в справі №686/817/22 від 14.05.2024р. в аналогічних справах).

За таких обставин не можуть бути взяті до уваги доводи позивача щодо того, що відповідачкою порушено порядок отримання зазначеної земельної ділянки у власність - оскільки право підлягає захисту лише тоді, коли воно порушене, а обов`язок доказування факту порушення свого права лежить на позивачеві і у даній справі позивачем цього обов`язку не виконано.

Щодо критерію пропорційності при застосуванні ст.ст.387, 388 ЦК України Велика Палата Верховного Суду у справі №910/8413/21 від 12.09.2023р. зауважує наступне «У пункті 71 рішення у справі «Rysovskyy v. Ukraine» від 20.10.2011 ЄСПЛ зазначив, що принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити допущену в минулому «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися у нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки державного органу має покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.

Суд також враховує правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2026 року у справі № 580/4084/14-ц, у якій з урахуванням практики Європейського суду з прав людини сформовано підхід до оцінки пропорційності втручання у право мирного володіння земельною ділянкою у спорах про її витребування.

У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду наголосила, що навіть за наявності порушень при передачі земельної ділянки органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, позбавлення права власності добросовісного набувача без вирішення питання справедливої компенсації вартості майна не відповідає вимогам статті 1 Першого протоколу до Конвенції та призводить до покладення на таку особу індивідуального та надмірного тягаря.

Суд касаційної інстанції підкреслив, що принцип справедливого балансу передбачає, що негативні наслідки помилок чи недоліків у діяльності органів публічної влади не можуть автоматично перекладатися на добросовісного власника, а втручання у право власності має бути не лише законним і таким, що переслідує легітимну мету, але й пропорційним поставленій меті.

У справі, розглянутій Великою Палатою, тривалість володіння земельною ділянкою становила 14 років, що було враховано як елемент сформованих легітимних очікувань особи.

У даній справі відповідачка володіє спірною земельною ділянкою відкрито, безперервно та добросовісно з 2015 року, тобто близько 10 років. Доказів її недобросовісності судом не встановлено, а позивачем не доведено.

При цьому позовні вимоги спрямовані на витребування земельної ділянки без одночасного вирішення питання справедливої компенсації її вартості.

За таких обставин задоволення позову та вилучення земельної ділянки у добросовісного набувача означало б покладення на відповідачку надмірного індивідуального тягаря та порушення принципу пропорційності втручання у право мирного володіння майном.

Отже, навіть у разі встановлення порушень у діяльності органів публічної влади під час прийняття рішень щодо передачі спірної земельної ділянки, такі порушення не можуть бути самі по собі достатньою підставою для позбавлення добросовісного власника його права без дотримання стандартів статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Враховуючи встановлену судом добросовісність набуття відповідачкою права власності на спірну земельну ділянку, тривалий строк відкритого та безперервного володіння нею (близько 10 років), відсутність доказів її обізнаності про можливі порушення при передачі земельної ділянки, а також необхідність дотримання принципу пропорційності втручання у право мирного володіння майном, суд дійшов висновку, що задоволення позовних вимог про витребування земельної ділянки призвело б до покладення на відповідачку надмірного індивідуального тягаря та порушення вимог статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Крім того, позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставину входження спірної земельної ділянки до меж міста Вінниці у встановленому законом порядку.

Надані матеріали не містять достовірного підтвердження просторового розташування конкретної земельної ділянки з кадастровим номером 0520682800:02:001:0351 у межах територіальної громади міста Вінниці станом на момент прийняття оспорюваних рішень та набуття відповідачкою права власності.

Відтак, позивачем не доведено належність спірної земельної ділянки до комунальної власності територіальної громади міста Вінниці та, відповідно, не підтверджено порушення інтересів держави в особі Вінницької міської ради, що є необхідною передумовою для задоволення вимог про витребування майна.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України,-

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову Заступника керівника Вінницької окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Вінницької міської ради (21050 м. Вінниця, вул. Соборна, 59) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Лука Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області (23234 Вінницька область, Вінницький район с. Лука- Мелешківська, вул. Центральна, буд. 2А) про витребування земельної ділянки відмовити.

Судові витрати лишити за позивачем.

Рішення суду може бути оскаржено сторонами шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 13.02.2026 року.

Суддя: