Ухвала суду № 134058798, 05.02.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/15221/25

1-кс/308/767/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2026 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю:секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

підозрюваного - ОСОБА_4 ,

захисника - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області клопотання слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Закарпатській області майора поліції ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 12025070000000197, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.04.2025, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця села Кленовець, Мукачівського району Закарпатської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово не працюючого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Закарпатській області майор поліції ОСОБА_6 за погодженням з прокурором відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_7 , звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з клопотанням у кримінальному провадженні № 12025070000000197, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.04.2025, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а також є достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування, незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме впливати на інших на даний час не встановлених осіб. На переконання сторони обвинувачення, зібрані органом досудового розслідування фактичні дані свідчать, що інший, більш м`який запобіжний захід не зможе забезпечити запобігання вищезазначеним ризикам, зазначеним у клопотанні.

У судовому засіданні прокурор підтримав заявлене клопотання, просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з підстав, наведених у клопотанні. Просив визначити розмір застави у розмірі, що перевищує встановлений ч. 5 ст. 182 КПК України.

Захисник підозрюваного у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання. Стверджує, що у клопотання не наведено жодного доказу на підтвердження заявлених прокурором ризиків. Відсутні підстави вважати, що ОСОБА_4 буде переховуватися від суду , оскільки його попередня поведінка говорить про інше, а саме ОСОБА_4 , довідавшись, що ним цікавляться правоохоронні органи, сам з`явився до слідчого. Жодного документу, який би підтверджував розшук підозрюваного, сторона обвинувачення не надала. Підозрюваний має постійне місце проживання, де позитивно характеризується. Крім того, ОСОБА_4 є студентом денної форми навчання Мукачівського державного університету. Знищити або спотворювати докази підозрюваний не може, оскільки всі докази вже зібрані. Ризик незаконного впливу на свідків та ризик вчинення іншого кримінального правопорушення не підтверджений жодним належним доказом. Просив обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Підозрюваний у судовому засіданні підтримав позицію свого захисника. Зазначив, що він неодружений, дітей не має, раніше не судимий. Просив обрати йому більш м`який запобіжний захід.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши подане клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 та п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених КПК України.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що Головним управлінням Національної поліції в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12025070000000197, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 17 квітня 2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 332 КК України, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 17.04.2025.

Органом досудового розслідування встановлено, що відповідно до Указу Президента України, який затверджений Законом України від 24.02.2022, на території України у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, відповідно до пункту 20 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введено воєнний стан із 05:30 год 24.02.2022, строком на 30 діб, який надалі неодноразово продовжувався Указами Президента України та діяв на час вчинення вищевказаних кримінальних правопорушень.

Згідно ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Так, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, 24.02.2022 указом Президента України №69/2022 оголошено загальну мобілізацію та постановлено здійснити призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», на строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров`я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 27-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу. Поряд з цим, згідно ст. 22 даного Закону, передбачено, що граничний вік перебування на військовій службі (в тому числі в резерві), встановлюється для військовослужбовців, які проходять військову службу під час особливого періоду - до 60 років.

Пунктом 6 частини 1 статті 8 даного Закону України «Про правовий режим воєнного стану», передбачено, що в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, зокрема встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.

Враховуючи вказане, на період введення воєнного стану в Україні, на законодавчому рівні заборонено виїзд за межі території України, осіб, які підлягають мобілізації для несення військової служби, відповідно до вимог Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Однак не зважаючи на вказані норми законодавства, ОСОБА_8 спільно з ОСОБА_9 в невстановлений на даний час період однак не пізніше ніж 22.08.2025 вирішили організувати схему щодо незаконного переправлення осіб призовного віку через державний кордон України до країн Європейського Союзу до якої залучили ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та інших не встановлених на даний час осіб.

Зокрема, 22.08.2025, ОСОБА_8 діючи умисно, спільно з іншими невстановленими на даний час особами організував незаконне переправлення громадянина ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , через державний кордон України поза пунктами пропуску поблизу лінії державного кордону України з селище Тересва, Хустського району до Румунії.

В подальшому, 03.09.2025 ОСОБА_8 спільно з ОСОБА_9 , перебуваючи в транспортному засобі марки «VOLKSWAGEN PASSAT CC» DI9854IA, під керуванням ОСОБА_8 обговорили тонкощі переправлення осіб через державний кордон України та розійшлись після чого ОСОБА_8 продовжуючи свої злочинні дії о 17:49 год. 03.09.2025 на вище згаданому транспортному засобі під`їхав до ТЦ «SILVERLAND», що за адресою м. Мукачево, вул. Т. Масарика, 19, де зустрівся з ОСОБА_10 та ОСОБА_4 яким надав вказівки щодо переправлення 9 (дев`ять) осіб через державний кордон України та разом з ними обумовив план успішного переправлення вказаних осіб з території Хустського району до Румунії, після чого за допомогою мобільного телефону керував всіма етапами успішно реалізованого плану.

Четвертого вересня 2025 о 18 год. 40 хв. ОСОБА_8 , перебуваючи за кермом транспортного засобу «VOLKSWAGEN PASSAT CC» DI9854IA, домовився по мобільному телефоні з ОСОБА_11 про зустріч з метою отримання грошових коштів за успішне переправлення осіб через кордон. О 19:38 год. того ж дня, ОСОБА_8 , перебуваючи у своєму транспортному засобі який був припаркований біля будинку № 13-В, по вул. Бабяка, в м. Ужгород, зустрівся з ОСОБА_11 , який присівши на пасажирське крісло зазначеного транспортного засобу передав ОСОБА_13 грошові кошти за успішне переправлення осіб через державний кордон України.

13 листопада 2025 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями та сприяння незаконному переправленню осіб через державний кордон України вказівками, наданням засобів, вчинене за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.

Сукупність фактичних даних, які містяться в матеріалах кримінального провадження, дають підстави вважати пред`явлену ОСОБА_4 підозру у вчиненні даних кримінального правопорушення обґрунтованою, а обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні вже під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Водночас, слідчий суддя на вказаному етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

При цьому, слід зауважити, що стандарт доведення обґрунтованості підозри є нижчим від стандарту доведеності винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.

Про обгрунтованість підозри, зокрема свідчать матеріали кримінального провадження, долучені до клопотання про тримання під вартою.

Злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 є тяжким та тяжким, за вчинення якого підозрюваному загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, що може спонукати підозрюваного ухилятися від слідчого, прокурора, суду. При оцінці даного ризику, слідчим суддею взято до уваги позицію Європейського суду з прав людини, яка висвітлена в рішенні ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі «Москаленко проти України», в якому зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

Крім того, сторона обвинувачення серед наявних ризиків зазначила ризики незаконного впливу на свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення іншого кримінального правопорушення.

При цьому, слідчий суддя не може погодитися з доводами прокурора про наявність цих ризиків, оскільки сторона обвинувачення не надала відповідних підтверджень зазначеному, а обмежилась лише висловленням припущень про можливу наявність таких ризиків.

Таким чином, слідчий суддя дійшов переконання, що слідчим та прокурором доведено обґрунтованість підозри та наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Доводи сторони захисту щодо необґрунтованості ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, нічим не підтверджені та спростовані у ході розгляду клопотання та стосуються конкретних обставин, фактів, які можуть викликати сумнів у їх правдивості, наявність чи відсутність яких не може бути спростована на даному етапі кримінального провадження та виходять за межі поняття «обгрунтованої підозри». Аргументи захисника підозрюваного щодо відсутності конкретних доказів, які свідчать про заявлені стороною обвинувачення ризики зводяться до «відсутності наміру» та «бажання» підозрюваного вчиняти такі дії. Однак, слідчий суддя, оцінюючи наявність таких ризиків, повинен виходити з необхідності забезпечення належного виконання завдань кримінального провадження.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, слідчим суддею, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, всебічно оцінено вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення у їх сукупності, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, вік підозрюваного, його стан здоров`я, матеріальний стан, його особу, міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання.

На переконання слідчого судді, прокурором доведено, що інший більш м`який запобіжний захід ніж тримання під вартою не зможе в достатній мірі запобігти ризикам, визначеним в ст. 177 КПК України. Про дані обставини свідчать тяжкість, характер та спосіб вчинення інкримінованого підозрюваному злочину, кількість встановлених та доведених у ході розгляду клопотання ризиків.

Слідчий суддя в ракурсі встановлених фактичних обставин вважає, що на даному етапі кримінального провадження запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не є надмірним, потреба у застосуванні такого запобіжного заходу, на сьогодні, є дійсною, а застосування в цей час запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання, особистої поруки, застави, домашнього арешту, є недоречним з огляду на те, що вони є непропорційними, та не зможуть забезпечити уникнення встановлених судом ризиків та забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку, про обрання підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Крім того, частиною 3 ст. 183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Частиною п. 2 ч. 5 статті 182 КПК України визначено, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Водночас, суд враховує конкретні обставини кримінального правопорушення, яке ОСОБА_4 вчинив в період дії в Україні воєнного стану, під час якого суспільство опинилося в найбільш тяжких та несприятливих умовах. Саме ці умови підозрюваний використав для незаконного особистого збагачення.

Визначаючи розмір застави, слідчий суддя також врахував характер кримінального правопорушення, у якому підозрюється особа, кількість та ступінь ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, його майновий стан, стан здоров`я, а також особу підозрюваного, та дійшов висновку, що розмір застави, який в достатній мірі гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, повинен бути визначений на рівні 300 мінімальних розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 998400,00 гривень.

У разі внесення застави, на ОСОБА_4 , відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, слід покласти наступні обов`язки: 1) прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожною вимогою; 2) не відлучатись за межі населеного пункту, в якому проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; 4) здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 186, 193, 196, 197, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити.

Обрати відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 (шістдесят) днів у межах строку досудового розслідування, а саме, до 25 березня 2026 року включно, з можливістю внесення застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього обов`язків, передбачених КПК України, у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 998 400,00 грн (дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотиристо грн 00 копійок).

У разі внесення застави у визначеному розмірі, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 обов`язки:

1) прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожною вимогою;

2) не відлучатись за межі населеного пункту, в якому проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

4) здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Час та дата оголошення повного тексту ухвали 13 год. 15 хв. 10 лютого 2026 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1