Рішення № 134057170, 05.02.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/7239/25

провадження № 2/753/172/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2026 року Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Сирбул О. Ф.

за участю секретаря Парубець А. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний Комфорт»до ОСОБА_1 про стгнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Столичний Комфорт» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Столичний Комфорт») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості. Вимоги позовної заяви мотивовані тим, що ТОВ«Столичний Комфорт» є експлуатуючою організацією, яка здійснює обслуговування буднку АДРЕСА_1 , відповідно до Договору № 17/07-О/1-2 від 17.07.2019 на утримання та технічне обслуговування житлових будинків та актом приймання передачі житлового будинку для утримання та експлуатаційного обслуговування.

ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 та споживачем житлово-комунальних послуг. Відповідач порушує свої обов`язки щодо своєчасної оплати вартості спожитих жилово-комунальних послуг за пероід часу з 01.09.2021 по 01.09.2024, у зв`язку з чим виникла заборгованість у загальному розмірі 9 057,61 грн, яка складається з суми заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги у розмірі 5900,84 грн, збитки від інфляції у розмірі 2 625,05 грн, 3% річних у розмірі 531,72 грн. Заборгованість відповідачем не погашена, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Враховуючи викладені обставини, позивач просить стягнути з відповідача заявлену заборгованість по оплаті житлово-комунальних послуг, судові витрати у розмірі 3 028,00 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

Ухвалою суду від 16.04.2025 позовну заяву залишено без руху.

Позивач належним чином та у встановлений судом строк усунув вказані недоліки.

Ухвалою суду від 28.04.2025 відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 18.06.2025 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний Комфорт»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстраці: АДРЕСА_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний Комфорт»(ЄДРПОУ 33833708, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Нижній Вал, 17/8, оф. 6) заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 5 900,84 грн, інфляційні нарахування у розмірі 2 625,05 грн, 3% річних у розмірі 531,72 грн, а всього 9 057,61 грн, а також витрати з оплати судового збору у розмірі 3 028,00 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

У липні 2025 року відповідач звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення суду, посилаючись на те, що 03.06.2025 у справі було призначено засідання яке не відбулось через повітряну тривогу. Відповідачем було подане клопотання про неможливість брати участь у судовому засіданні через хворобу малолітньої дитини. Крім того, відповідач не зміг подати відзив на позовну заяву, через те, що копію позовної заяви та додані до неї докази останній не отримав. Відповідач ознайомився зі змістом позовних вимог та поданих доказів лише 09.07.2025 ознайомившись із матеріалами справи. В прийнятому рішенні суду відсутнє будь-яке посилання на оцінку доказів поданих позивачем оскільки позивач жодним чином не довів наявність заборгованості за надані житлово-комунальні послуги. Матеріали справи не містять обґрунтованого розрахунку, які саме комунальні послуги та в якій кількості були надані позивачем відповідачу.

Ухвалою суду від 24.07.2025 заяву про перегляд заочного рішення суду залишено без руху.

Ухвалою суду від 01.08.2025 заяву про перегляд заочного рішення суду постановлено вважати неподаною та повернуто заявнику.

Постановою Київського апеляційного суду від 30.09.2025 апеляціну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Дарницького районнного суду м. Києва від 01.08.2025 про повернення заяви про перегляд заочного рішення скасовано, справу направлено до Дарницького районного суду м. Києва для продовження розгляду.

Ухвалою суду від 21.10.2025 заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18.06.2025 у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Столичний Комфорт" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості прийнято до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою суду від 11.11.2025 заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18.06.2025 у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Столичний Комфорт" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено, заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18.06.2025скасовано та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження.

19.11.2025 судове засідання відкладено у зв`язку з неявкою відповідача.

02.12.2025 судове засідання знято з розгляду у зв`язку з неможливістю фіксування судового процесу технічними засобами у приміщенні суду.

15.01.2026 від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує та просив задовольнити у повному обсязі.

15.01.2026 судове засідання відкладено у зв`язку з повторною неявкою відповідача.

У судове засідання 05.02.2026 представник позивача не з`явився, в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просив задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

У судове засідання 05.02.2026 відповідач не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомив.

Відзиву на позовну заяву від відповідача до суду не надходило.

Дослідивши наявні письмові матеріали справи, суд дійшов до висновку про задоволення вимог позивача з наступних підстав.

ТОВ «Столичний Комфорт»є експлуатуючою організацією, яка здійснювала обслуговування буднку АДРЕСА_1 , відповідно до Договору № 17/07-О/1-2 від 17.07.2019 на утримання та технічне обслуговування житлових будинків та актом приймання передачі житлового будинку для утримання та експлуатаційного обслуговування (а. с. 8-14).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального та поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", балансоутримувач має право звертатися до суду про звернення стягнення на майно осіб, які відмовляються оплачувати рахунки за споживання житлово-комунальних послуг або відшкодовувати завдані збитки майну, що перебуває в нього на балансі.

Положеннями статті 13 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", визначено, що у разі відмови власника приміщення укладати договір або сплачувати обов`язкові платежі на утримання та ремонт неподільного майна та відповідної частки загального майна об`єднання має право звернення до суду для стягнення нарахованих платежів у судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно ч. 2 ст. 509 ЦК України та ч. 3 ст. 11 ЦК України, зобов`язання можуть виникати як з договорів, так і безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а. с. 7).

Зі змісту ст. ст. 156, 162 ЖК Української РСР, власник зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги щомісячно у встановлені строки.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживачі зобов`язані сплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Як вбачається зі змісту позову та не спростовано стороною відповідача, відповідач отримувала житлово-комунальні послуги та відповідно зобов`язана була сплачувати кошти за користування ними, тобто фактично відповідач знаходилася у договірних відносинах із виконавцем.

Разом з тим, відповідач не в повному обсязі вносив плату за спожиті житлово-комунальні послуги, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за фактично спожиті житлово-комунальні послуги у розмірі 5 900,84 грн.

Статтею 526 ЦК України, визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а статтею 525 ЦК України, передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Статтею 625 ЦК України, визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, виходячи із встановлених фактичних обставин справи, вимог чинного законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно п. 35 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 № 572, обов`язок по сплаті за обслуговування і ремонт будинку, комунальні та інші послуги покладається на власника, наймача, орендаря житлового приміщення.

Відповідач не виконав грошове зобов`язання, а отже він, відповідно до положень ст. 625 ЦК України, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Таким чином, враховуючи порушення відповідачем виконання зобов`язань по сплаті житлово-комунальних послуг за період з 01.09.2021 по 01.09.2024, суд визнає правомірною вимогу позивача щодо стягнення з відповідача на його користь збитки від інфляції у розмірі - 2 625,05 грн., а також 3% річних у розмірі - 531,72 грн.

Вказані розрахунки інфляційних втрат та трьох відсотків річних від простроченої суми перевірені судом та здійснені позивачем правильно (а. с. 27, 42-43).

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Разом з тим, відповідачем суду не надано жодних належних та допустимих доказів в заперечення позовних вимог, не здобуто таких доказів і в ході судових засідань. У заяві про перегляд заочного рішення ОСОБА_1 вказує, що матеріали справи не містять обґрунтованого розрахунку заборгованості, натомість альтернативного та, на його думку, правильного розрахунку заборгованості той суду не надає. Також відповідач висловлює незгоду з заявленим обсягом відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Суд констатує, що розмір та складові заборгованості відповідачем не спростовано, контррозрахунку заборгованості не надано, доказів часткового чи повного погашення суми боргу матеріали не містять.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилався представник позивача, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивачем при подачі позову до суду сплачено судовий збір у сумі 3 028,00 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, тому суд враховує його при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин з огляду на приписи ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Звертаючись до суду з позовом представник позивача просив покласти судові витрати, пов`язані з отриманням професійної правничої допомоги у розмірі 7 000,00 грн на відповідача.

На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду надано копію договору про надання правової допомоги № 1 від 18.06.2023, укладений між ТОВ "Столичний Комфорт" та Адвокатським об`єднання «Лігал Кейс», акт надання послуг № 201 від 18.03.2025 на суму 7 000,00 грн, детальний опис за надані правові послуги адвокатами АО "Лігал Кейс" на суму 7 000,00 грн.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, слід дійти висновку про те, що наявні в матеріалах справи документи, надані стороною позивача не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному позивачем розмірі, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі №753/15687/15.

Визначаючи час на надання вищенаведених послуг та видів правничої допомоги, суд виходить із наявності у адвоката повної вищої юридичної освіти, стажу роботи в галузі права, у зв`язку з чим надання правничої допомоги у даній справі не вимагало значного обсягу юридичної і технічної роботи. Крім того, позовна заява не є складною за своєю суттю.

Вивчивши надані документи, перевіривши обсяг наданих послуг та враховуючи незначну складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, ціну позову, суд вважає, що заявлений стороною розмір витрат на правничу допомогу є невиправдано завищеним.

У зв`язку з наведеним суд стягує з відповідача на користь позивача 3 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 12, 19, 42, 76, 89, 263-264, 265, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний Комфорт»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстраці: АДРЕСА_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний Комфорт»(ЄДРПОУ 33833708, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Нижній Вал, 17/8, оф. 6) заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 5 900,84 грн, інфляційні нарахування у розмірі 2 625,05 грн, 3% річних у розмірі 531,72 грн, а всього 9 057,61 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстраці: АДРЕСА_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний Комфорт»(ЄДРПОУ 33833708, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Нижній Вал, 17/8, оф. 6) витрати з оплати судового збору у розмірі 3 028,00 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 3 500,00 грн.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Суддя: