Ухвала суду № 134056704, 09.02.2026, Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 695/4960/23

номер провадження 2/695/99/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2026 рокум. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Ушакової К.М.,

за участю: секретаря судового засідання Демченко Л.О.,

позивача за первісним позовом ОСОБА_1 ,

представника позивача за первісним позовом адвоката Пилипенка Р.Б.,

представника відповідача за первісним позовом адвоката Миколюка А.П.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання учасників судового процесу у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,

в с т а н о в и в:

у провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя.

Предметом позовів є, крім інших, вимоги про стягнення грошових коштів в якості спільного майна подружжя, визнання автомобіля MERCEDES-BENZ НОМЕР_1 спільною сумісною власністю та зарахування вартості автомобіля при поділі спільного майна подружжя.

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 04.08.2025 призначено судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Черкаського НДЕКЦ МВС України.

17 грудня 2025 року до суду надійшло повідомлення від 12.11.2025 № СЕ-19/124-25/12964-АВ про неможливість проведення судової експертизи у зв`язку з тим, що станом на 12.11.2025 судова транспортно-товарознавча експертиза згідно рахунку №213 від 18.09.2025 не оплачена.

Ухвалою судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 22.12.2025 поновлено провадження у справі.

03 лютого 2026 року до суду від представника відповідача за первісним позовом адвоката Язибчука О.Ю. надійшло клопотання про долучення доказів: висновку судової транспортно-товарознавчої експертизи № 8099 від 02.02.2026.

09 лютого 2026 року до суду від представника позивача за первісним позовом адвоката Пилипенка Р.Б. надійшли заперечення, у яких просив: визнати недопустимим доказом висновок судового експерта Федотова Ф.В. від 02.02.2026 №8099; залишити без розгляду зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 у цивільній справі №695/4960/23. Свої заперечення обгрунтовував тим, що представник відповідача за первісним позовом адвокат Язибчук О.Ю. у підготовчому судовому засіданні просив задовольнити клопотання про призначення автотоварознавчої експертизи. Додатково пояснив, що у зв`язку із суперечками між сторонами про вартість спірного автомобіля та для визначення розміру судового збору за подання зустрічного позову, необхідно провести експертизу. Черкаське НДЕКЦ МВС України 12.11.2025 направлено письмове повідомлення до Золотоніського міськрайонного суду щодо неможливості проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи, основна причина повернення матеріалів справи до суду несплата ОСОБА_2 вартості експертного дослідження ринкової вартості автомобіля, згідно виставленого рахунку судового експерта. Ціна позову визначається від ринкової вартості майна на момент звернення до суду та повинна бути підтверджена відповідними відомостями (оцінкою відповідної установи або судово- товарознавчим дослідженням). ОСОБА_2 ніхто не перешкоджав сплатити рахунок судового експерта Черкаського НДЕКЦ МВС України за експертне товарознавче дослідження транспортного засобу (автомобіля Mercedes-Benz реєстраційний номер НОМЕР_1 ) не лише після винесення ухвали суду від 04.08.2025 про призначення експертизи, але й після надходження повідомлення від 12.11.2025 з експертної установи про неможливість проведення експертного дослідження. Згідно ч.3 ст.103 ЦПК України при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк установу визначає суд. Разом з цим, замість виконання ухвали суду від 04.08.2025 та забезпечення проведення судово-автотоварознавчої експертизи (шляхом оплати її вартості в Черкаському НДЕКЦ МВС України), ОСОБА_2 з невідомих міркувань замовила позасудову транспортно-товарознавчу експертизу у приватного експерта ОСОБА_3 .. 03 лютого 2026 року представник ОСОБА_2 адвокат Миколюк А.П. подав до суду клопотання про долучення висновку судового експерта Федотова Ф.В. від 02.02.2026 р. №8099 судової транспортно-товарознавчої експертизи з визначення середньої ринкової вартості транспортного засобу «Mercedes Benz» д.н.з НОМЕР_1 . З вищевказаним висновком судового експерта Федотова Ф.В. від 02.02.2026 сторона позивача категорично не погоджується, позаяк проведення судової автотоварознавчої експертизи не призначалося судовою ухвалою від 04.08.2025 у зазначеного приватного судового експерта, а було визначено за погодженням сторін в іншій експертній установі Черкаському НДЕКЦ МВС України. Причому, в судовому засіданні сторона відповідача ( ОСОБА_2 ) не заперечувала проти проведення експертного дослідження ринкової вартості автомобіля саме в державній експертній установі Черкаському НДЕКЦ МВС України та не заявляла жодних клопотань про проведення експертизи у судового експерта Федотова Ф.В.. Слід звернути увагу на ч. 7 ст. 102 ЦПК України, згідно якої у висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків. Однак, всупереч ст. 102 ЦПК України судом при призначенні й проведенні транспортно-товарознавчої експертизи судовий експерт ОСОБА_3 не попереджався про кримінальну відповідальність за подання до суду завідомо неправдивого висновку, а стороною позивача не надавалася згода на «заміну» однієї державної експертної установи (Черкаського НДЕКЦ МВС України) на іншу. Як видно зі змісту висновку товарознавчого дослідження судового експерта ОСОБА_3 від 02.02.2026 легковий автомобіль «Mercedes-Benz» д.н.з НОМЕР_1 взагалі не оглядався судовим експертом із залученням зацікавлених осіб, а також не вивчався його реальний технічний стан, наявність капремонту та не досліджувалися документи про техобслуговування упродовж 2019-2025 років. Окрім того, при визначенні вартості автомобіля судовий експерт ОСОБА_3 не врахував Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, згідно п.1.6 якої величина втрати товарної вартості - це умовна величина зниження вартості колісного транспортного засобу, відновленого за нормативними вимогами після пошкодження, порівняно з ринковою вартістю подібного непошкодженого транспортного засобу. Слід зауважити, що легковий автомобіль «Mercedes-Benz» д.н.з НОМЕР_1 був придбаний ОСОБА_1 зі значними механічними пошкодженнями (що вплинуло на ціну його придбання) та неодноразово ним ремонтувався. Проте, зазначені обставини не були враховані судовим експертом Федотовим Ф.В., який при проведенні товарознавчого дослідження застосував лише один метод порівняння , але не застосував інших методів оцінки КТЗ (зокрема, витратного, дохідного і т.д.). Згідно п.3.5 Методики для визначення вартості обладнання (з урахуванням ремонтних робіт з його монтажу) спеціальних, спеціалізованих та переобладнаних КТЗ допускається використання методу мультиплікаторів. За цим методом вартість визначається на базі розрахунку співвідношень вартостей встановленого обладнання аналогічних транспортних засобів з величиною визначального технічного параметра, який обумовлює вартість спеціального або спеціалізованого КТЗ (вантажність, потужність тощо). Зі змісту ст. ст. 43, 44, 102, 103 ЦПК України випливає, що несплата судових витрат ОСОБА_2 за підготовку Черкаським НДНКЦ МВС України висновку транспортно-товарознавчого дослідження та замовлення такого висновку у приватного судового експерта Федотова Ф.В. є зловживання процесуальним правом зі сторони відповідача, оскільки це затягує в часі вирішення цивільної справи про поділ майна подружжя. Оскільки, на даний час в матеріалах справи відсутній висновок визначений судовою ухвалою від 04.08.2025 Черкаського НДЕКЦ МВС України про ринкову ціну вартості транспортного засобу, то визначити точну ціну зустрічного позову ОСОБА_2 та правильність сплаченого судового збору не вбачається за можливе. Відповідно до п.8 ч.1. ст.257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо: провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.

У підготовчому судовому засіданні представник відповідача за первісним позовом адвокат Язибчук О.Ю. підтримав клопотання про приєднання доказів. Додатково пояснив, що експерт, у якого на виконанні перебувала ухвала суду про призначення експертизи, пояснив йому, що виконати експертизу не буде можливості, оскільки транспортний засіб MERCEDES-BENZ номерні знаки НОМЕР_1 відчужений. Тому ними було прийнято рішення провести самостійно судову транспортно-товарознавчу експертизу.

У підготовчому судовому засіданні представник позивача за первісним позовом адвокат Пилипенко Р.Б. підтримав письмові заперечення.

Позивач ОСОБА_1 за первісним позовом підтримав позицію свого представника.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали цивільної справи в межах заявлених клопотань, суд дійшов такого висновку.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 43 ЦПК України учасники справи мають право подавати клопотання.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд вирішує заяви та клопотання учасників справи.

Частинами 1-4 статті 102 ЦПК України передбачено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.

Згідно статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Положеннями ст. 95 цього Кодексу передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Головним наслідком розгляду будь якої справи, є ухвалення законного, вмотивованого, обґрунтованого рішення.

Суд приходить до висновку, що для повного та всебічного розгляду справи, з`ясування усіх обставин клопотання представника ОСОБА_2 адвоката Миколюка А.П. про долучення доказів підлягає до задоволення.

Представник позивача за первісним позовом адвокат Пилипенко Р.Б. у підготовчому судовому засіданні просив визнати недопустимим доказ: висновок судової транспортно-товарознавчої експертизи № 8099 від 02.02.2026.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону.

Будь-яких доказів, які б давали підстави суду вважати, що зазначенні у клопотанні представника відповідача докази отримані внаслідок порушення закону, суду не надані.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Така оцінка доказів здійснюється судом під час дослідження наявних доказів на стадії розгляду справи по суті.

Таким чином, оцінивши обгрунтування клопотання представника позивача, суд вважає, що підстав визнавати доказ, зазначений в клопотанні, недопустимим немає. Оцінка доказів на предмет допустимості буде надана судом в порядку ст. 89 ЦПК України на стадії розгляду справи по суті.

Щодо клопотання представника позивача за первісним позовом адвоката Пилипенка Р.Б. щодо залишення зустрічної позовної заяви без розгляду, так як не виконана ухвала суду про залишення зустрічної позовної заяви без руху щодо визначення точної вартості транспортного засобу та сплати судового збору, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Згідно з п. 3 ч.3 ст. 175 ЦПК України позовна заява, крім інших обов`язкових реквізитів, має містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Пунктами 2, 9 частини першої статті 176 ЦПК України передбачено, що ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування вартістю майна, а у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, не нижче його балансової вартості.

Ціна позову це грошовий вираз майнових вимог позивача. Ціна позову визначається лише щодо майнових вимог, тобто тих вимог, які мають грошову оцінку.

Суд наголошує на тому, що у випадку коли визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи (ч. 2 ст. 176 ЦПК України).

Згідно із ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі, якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.

Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ України у пункті 16 постанови № 10 від 17.10.2014 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно або його витребування визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому, суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом вимог ЦПК такий обов`язок покладається на позивача. Проте, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд. Остаточне визначення в процесі розгляду справи ціни позову (дійсної вартості спірного майна), а отже, і суми судового збору, здійснюється судом із наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору.

Системний аналіз вказаних норм права свідчить про те, що визначення ціни позову входять до предмета доказування у даному спорі і встановлюються судом під час розгляду справи по суті, на підставі поданих учасниками судового процесу доказів, тобто, такі обставини є предметом доказування у справі та оцінки судом відповідно до положень ст. 76 ЦПК України.

Подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 09.11.2022 у справі № 914/3659/21та від 15.03.2023 у справі № 759/10375/19.

Таким чином, хоча встановлення ціни позову для визначення розміру судового збору в порядку ч.2 ст. 176 ЦПК України і належить до компетенції суду, проте здійснюється воно на підставі доказів, поданих сторонами.

При застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції (рішення у справі «Перес де Рада Каванил`ес проти Іспанії» від 16.12.1992 у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції»).

Верховний Суд у постанові від 15.07.2020 у справі № 760/26376/19 зазначив, що «ненадання відповідних доказів, які вимагає суд на стадії відкриття провадження у справі, не може бути підставою для повернення позовної заяви позивачу, оскільки останній звернувся до суду за захистом прав та надав відповідні докази, які вважав за потрібне для підтвердження своїх вимог та які вважав достатніми, указане повинно вирішуватися при ухваленні судового рішення по суті».

На стадії вирішення питання щодо відкриття провадження у справі суддя не вправі вирішувати питання достатності доказів, поданих позивачем на обґрунтування своїх вимог, а кожна сторона може розпоряджатися своїми процесуальними правами на власний розсуд та несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, відсутність певних доказів не перешкоджає розгляду справи, за результатами якого вирішується питання про доведеність чи недоведеність пред`явлених позовних вимог, оцінка доказів є можливою виключно на стадії розгляду справи по суті.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 08.04.2020 у справі № 761/41071/19.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що залишення зустрічної позовної заяви без розгляду з підстав, зазначених у запереченні представника позивача за первісним позовом, є формальним та сумнівним з точки зору дотримання права позивача за зустрічним позовом на доступ до правосуддя, закріпленого ст. 55 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 49, 76, 83, 176, 187, 189, 197, 260 ЦПК України ЦПК України, суд

у х в а л и в:

клопотання представника ОСОБА_2 адвоката Миколюка Антона Петровича про долучення доказів задовольнити.

Приєднати до матеріалів справи висновок судової транспортно-товарознавчої експертизи № 8099 від 02.02.2026.

У задоволенні клопотань представника ОСОБА_1 адвоката Пилипенка Ростислава Борисовича про визнання недопустимим доказом висновку експерта № 8099 від 02.02.2026 та залишення без розгляду зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя відмовити.

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Суддя: К.М. Ушакова