Вирок № 134055899, 12.02.2026, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/6583/17

Провадження № 1-кп/591/92/22

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2026 року м. Суми

Зарічний районний суд м.Суми у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинувачений ОСОБА_4 ,

захисник ОСОБА_5 ,

потерпілої ОСОБА_6 ,

представника потерпілої ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в місті Суми кримінальне провадження №12016200440005514, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.12.2016

за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Воскресенка, Буринського району, Сумської області, громадянина України, одруженого, що працює водієм УДС з надзвичайних ситуацій у Сумській області, освіта середня, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

21 грудня 2016 року близько 09 год. 20 хв. ОСОБА_4 , керуючи технічно справним службовим спеціальним автомобілем «ЗИЛ 131 НА», н.з. НОМЕР_1 , який належить Управлінню Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області, у світлу пору доби на вологій горизонтальній асфальобетонній ділянці проїзної частини рухався по вул. Харківській зі сторони вул. СКД у напрямку центру міста Суми по зустрічній смузі руху.

Під час руху на регульованому перехресті вулиць Харківської та Прокоф`єва з увімкненим проблисковим маячком синього кольору і спеціальним звуковим сигналом ОСОБА_4 , порушуючи вимоги пункту 3.1 Правил дорожнього руху, не забезпечив безпеку дорожнього руху, виїхав на перехрестя на заборонний (червоний) сигнал світлофора та допустив зіткнення з автомобілем «Chevrolet Niva», державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_8 , який рухався на дозволений (зелений) сигнал світлофора з вулиці Прокоф`єва у напрямку проспекту М. Лушпи.

Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажиру автомобіля «Chevrolet Niva» ОСОБА_6 спричинено тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудної клітки, переломів 5-8 ребер справа, забою правої легені, які згідно з висновком судово-медичної експертизи віднесені до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Дорожньо-транспортна пригода, що потягла вищенаведені наслідки, знаходиться в прямому причинному зв`язку із допущеними водієм автомобіля «ЗИЛ 131 НА» ОСОБА_4 порушеннями Правил дорожнього руху.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення не визнав, вказував на те, що формулювання пред`явленого йому обвинувачення для нього є незрозумілим та відмовився від дачі показів на підставі ст.63 Конституції України.

При цьому, захисник, заперечуючи проти пред`явленого ОСОБА_4 обвинувачення, зазначав, що незрозумілим обвинувачення є тому, що в обвинувальному акті не конкретизовано недотримання чи порушення яких саме пунктів Правил дорожнього руху ОСОБА_4 , на думку сторони обвинувачення, вказує на те, що водій ОСОБА_4 «зневажив безпекою руху та... не впевнився , що це буде безпечно для інших учасників руху...» внаслідок чого відбулося ДТП та спричинено відповідні наслідки.

Слід зазначити про те, що з цих підстав захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 під час двох підготовчих засідань заявляв клопотання про повернення обвинувального акту, оскільки такі обставини, на його думку, вказують на невідповідність обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України, про те в задоволенні такого клопотання судом було відмовлено.

Суд враховує також те, що під час перегляду вироку суду в апеляційному порядку, колегією судів було проаналізовано зміст обвинувального акту у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, і встановлено, що він відповідає вимогам ст. 291 КПК України.

З огляду на викладене суд вважає, що обвинувачення ОСОБА_4 є конкретним і зрозумілим, а твердження сторони захисту про неконкретність та незрозумілість обвинувального акту, є нічим іншим як позицією захисту.

Не зважаючи на невизнання обвинуваченим своєї провини у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні за ч.1 ст. 286 КК України, на думку суду його винуватість повністю підтверджується наступними доказами, які суд безпосередньо дослідив під час судового слідства.

Потерпіла ОСОБА_6 у судовому засіданні детально показала, що 21 грудня 2016 року приблизно о 09 год. 10 хв. вона разом зі своїм чоловіком ОСОБА_8 рухалась в автомобілі «Chevrolet Niva», державний номерний знак НОМЕР_2 , по вулиці Прокоф`єва у напрямку проспекту М. Лушпи. Автомобіль рухався у середньому ряду проїзної частини в умовах інтенсивного транспортного потоку зі швидкістю, яка, за її словами, не перевищувала 60 км/год. За кермом перебував її чоловік, вона знаходилась на передньому пасажирському сидінні.

Наближаючись до регульованого перехрестя вулиць Прокоф`єва та Харківської, вона бачила, що для їх напрямку руху був увімкнений зелений сигнал світлофора, у зв`язку з чим автомобіль продовжив рух без зупинки. Транспортні засоби, що перебували на вулиці Харківській перпендикулярно до напрямку їх руху, стояли перед перехрестям у значній кількості. Перед автомобілем, у якому вона перебувала, перехрестя на зелений сигнал світлофора вже проїхали два легкові автомобілі.

Уже безпосередньо на перехресті, за кілька секунд до зіткнення, вона побачила пожежний автомобіль, який рухався на заборонний сигнал світлофора з боку вулиці Харківської зі значною швидкістю, не здійснюючи гальмування. Пожежний автомобіль здійснив зіткнення з автомобілем «Chevrolet Niva» під прямим кутом, при цьому удар припав у праву бокову частину автомобіля - праві двері та переднє крило. Увімкнених проблискових маячків на пожежному автомобілі вона не бачила, спеціального звукового сигналу не чула.

Потерпіла також зазначила, що оглядовість перехрестя з їхнього боку могла бути обмежена вантажним автомобілем марки «ІФА», який у цей час рухався у крайній правій смузі в попутному напрямку та здійснював поворот праворуч з вулиці Прокоф`єва на вулицю Харківську. Після дорожньо-транспортної пригоди вона зазнала тілесних ушкоджень, у зв`язку з чим тривалий час перебувала на лікуванні. Вважає, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія пожежного автомобіля ОСОБА_4 , який виїхав на перехрестя на заборонний сигнал світлофора та не переконався у відсутності транспортних засобів на перехресті.

Свідок ОСОБА_8 , допитаний у судовому засіданні, показав, що має стаж керування транспортними засобами близько 10 років. 21 грудня 2016 року зранку він разом із дружиною перебував у місті Суми у справах та керував автомобілем «Chevrolet Niva», який був придбаний ним незадовго до події. Він рухався по вулиці Прокоф`єва у напрямку проспекту М. Лушпи зі швидкістю близько 60 км/год. Дорожнє покриття було сухим, на узбіччях знаходився сніг. Проїзна частина мала три смуги руху в одному напрямку, він рухався по середній смузі прямо.

Перед ним рухався автомобіль-бетономішалка, а у крайній правій смузі знаходився вантажний автомобіль «ІФА», який здійснював поворот праворуч на вулицю Харківську. Також з прилеглої території виїжджав автомобіль типу «Газель». Під час виїзду на перехрестя він зрівнявся з автомобілем «ІФА». Транспортні засоби, що знаходились на вулиці Харківській, стояли на заборонний сигнал світлофора.

Під`їжджаючи до перехрестя, він бачив зелений сигнал світлофора для свого напрямку руху, у тому числі на дублюючому світлофорі, розташованому на протилежному боці вулиці, у зв`язку з чим зменшив швидкість приблизно до 55 км/год та виїхав на перехрестя. У цей момент несподівано з`явився пожежний автомобіль, після чого відразу відбулося зіткнення. Удар прийшовся у праву бокову частину автомобіля, яким він керував. Уникнути зіткнення він не мав можливості, оскільки пожежного автомобіля до виїзду на перехрестя не бачив і спеціального звукового сигналу не чув. На його думку, оглядовість перехрестя була обмежена вантажним автомобілем «ІФА», що здійснював поворот праворуч.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що 21 грудня 2016 року керував автомобілем «Газель» та рухався по вулиці Харківській зі сторони вулиці СКД. Він рухався у крайній лівій смузі, оскільки мав намір здійснити поворот ліворуч. На перехресті вулиць Харківської та Прокоф`єва він зупинився на червоний сигнал світлофора. По смузі зустрічного руху в попутному напрямку з боку вулиці СКД по вулиці Харківській рухався пожежний автомобіль «ЗІЛ» із увімкненими світловими та звуковими сигналами, який виїхав на перехрестя на заборонний сигнал світлофора. Перед виїздом на перехрестя пожежний автомобіль пригальмував, що було помітно за увімкненням стоп-сигналів.

У цей час по вулиці Прокоф`єва в напрямку проспекту Лушпи рухалися автомобілі, серед яких був автомобіль «Chevrolet Niva». Безпосереднього моменту зіткнення він не бачив, оскільки огляд йому перекривав автомобіль, що стояв попереду, однак чув характерний звук удару. Після цього, коли загорілася стрілка світлофора, що дозволяла поворот ліворуч, він продовжив рух, зупинився та підійшов до місця дорожньо-транспортної пригоди для надання допомоги. Він бачив, що удар прийшовся у середню стійку автомобіля «Chevrolet Niva», пасажирські двері були заблоковані, а у салоні перебувала жінка, яка не могла самостійно вибратися. У пожежного автомобіля був пошкоджений лівий бампер. Свідком було надано відеозапис з автомобільного відеореєстратора та він брав участь у слідчій дії, під час якої проводилися виміри.

Свідок ОСОБА_10 пояснила, що перебувала на зупинці громадського транспорту поблизу перехрестя вулиць Харківської та проспекту Лушпи зі сторони проспекту Лушпи. Вона бачила, як зі сторони вулиці Прокоф`єва в напрямку проспекту Лушпи рухався потік автомобілів на зелений сигнал світлофора, серед яких був автомобіль «Chevrolet Niva». У цей час пожежний автомобіль виїхав на перехрестя зі сторони вулиці СКД на заборонний сигнал світлофора, об`їжджаючи транспортні засоби, які стояли в попутному напрямку, після чого відбулося зіткнення з автомобілем «Chevrolet Niva». Удар припав у праву бокову частину автомобіля.

Свідок ОСОБА_11 показала, що перебувала поблизу пішохідного переходу на перехресті вулиць Прокоф`єва та Харківської та переходила дорогу на дозволений зелений сигнал світлофора. Вона помітила пожежний автомобіль, який рухався зі сторони вулиці СКД з увімкненими світловими та звуковими спеціальними сигналами, у зв`язку з чим зупинилася та чекала, поки він проїде. Коли пожежний автомобіль виїхав на перехрестя, з боку вулиці Прокоф`єва на перехрестя виїхав автомобіль «Chevrolet Niva», після чого відбулося зіткнення, при якому автомобіль «Chevrolet Niva» правою стороною зачепив лівий бампер пожежного автомобіля.

Допитаний у судовому засіданні експерт ОСОБА_12 показав, що у межах даного кримінального провадження ним була виконана судова автотехнічна експертиза та складено висновок експерта №19/119/9-1/2 від 20 вересня 2017 року.

Експерт пояснив, що під час проведення експертизи він користувався вихідними даними, зазначеними у постанові слідчого про призначення експертизи, матеріалами кримінального провадження, а також методиками автотехнічних досліджень, зокрема методикою дослідження зіткнення транспортних засобів, яка наведена у розділі «Інформаційні джерела» висновку. Окремої спеціальної методики для дослідження дорожньо-транспортних пригод за участю спеціальних транспортних засобів на момент проведення експертизи, за його словами, не існувало.

Експерт зазначив, що з технічної точки зору спеціальний транспортний засіб не має відмінностей від інших транспортних засобів, а особливості його руху визначаються Правилами дорожнього руху.

Відповідаючи на запитання сторони захисту, експерт показав, що водій спеціального транспортного засобу ОСОБА_4 , рухаючись через перехрестя на заборонний сигнал світлофора, повинен був виконувати вимоги пункту 3.1 Правил дорожнього руху щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

Експерт пояснив, що забезпечення безпеки дорожнього руху передбачає такі дії, які б унеможливили дорожньо-транспортну пригоду, зокрема зменшення швидкості руху або вибір траєкторії руху. За результатами виконаних ним розрахунків, дії водія спеціального транспортного засобу були недостатніми для забезпечення безпеки руху.

Експерт також показав, що за використаними ним вихідними даними водій автомобіля «Chevrolet Niva» не мав технічної можливості уникнути зіткнення. Мінімальну швидкість руху спеціального транспортного засобу він визначив не менше 42 км/год. Розрахунки швидкості проводилися без урахування деформацій транспортних засобів та їх післяударного переміщення.

Стосовно визначення моменту виникнення небезпеки для руху експерт пояснив, що відповідні вихідні дані слідчим надані не були, у зв`язку з чим такий момент ним під час проведення експертизи не встановлювався.

Щодо швидкості руху автомобіля «Chevrolet Niva» експерт показав, що у розрахунках використовував швидкість у межах 5560 км/год, визначену на підставі показань водія ОСОБА_8 , які, за його словами, не суперечили слідовій картині дорожньо-транспортної пригоди.

Пояснюючи питання визначення місця зіткнення транспортних засобів, експерт показав, що відповідні вихідні дані були надані слідчим та уточнені зі свідком безпосередньо на місці дорожньо-транспортної пригоди. За його словами, визначене місце зіткнення не суперечить слідовій картині події. Фрагменти транспортних засобів, виявлені в інших місцях, за поясненнями експерта, могли бути переміщені внаслідок зіткнення.

Експерт також показав, що час реакції водія у 0,8 секунди визначався ним з урахуванням того, що спеціальний транспортний засіб рухався з увімкненими проблисковими маячками та спеціальним звуковим сигналом, і що такий показник відповідає даним спеціальної технічної літератури.

Допитані у судовому засіданні експерти ОСОБА_13 та ОСОБА_14 показали, що вони входили до складу експертної комісії та проводили комплексну комісійну судову автотехнічну, фототехнічну експертизу та експертизу відео- та звукозапису №16877/18398/18399.

Експерти пояснили, що під час проведення експертизи використовували інформацію, яка містилась на відеозаписі з відеореєстратора. На підставі аналізу відеозапису ними було визначено швидкість руху автомобіля «Chevrolet Niva», яка, за їх висновками, становила приблизно 63 км/год.

Експерти також пояснили порядок проведення аналізу відеозапису та спосіб визначення швидкості руху транспортного засобу на підставі відеофіксації.

Допитаний у судовому засіданні експерт ОСОБА_15 показав, що ним проводилась судово-медична експертиза потерпілої ОСОБА_6 .

Експерт пояснив, що експертиза проводилась на підставі наданих копій медичної документації, зокрема історії хвороби, що, за його словами, не суперечить вимогам наказу Міністерства охорони здоров`я України №6.

Експерт підтвердив встановлені під час проведення експертизи тілесні ушкодження та ступінь їх тяжкості, зазначені у висновку судово-медичної експертизи.

У судовому засіданні досліджені письмові докази, надані стороною обвинувачення на підтвердження винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення.

Протокол огляду місця події та запис з відеореєстратора з автомобіля марки «ГАЗ-3302» свідка ОСОБА_9 , якими відповідно до яких 21.12.2016 у м. Суми на перехресті вулиць Харківська, Прокоф`єва та проспекту М. Лушпи відбулося зіткнення двох транспортних засобів марки «ЗИЛ-131 НА» та марки «Нива Шевроле», а також, окремі обставини, які йому передували та були зафіксовані на відео з вказаного реєстратора (наявність звуку сирени, ввімкнених світлових маячків на автомобілі марки «ЗІЛ 131 НА», напрямок його руху, рух його по зустрічній полосі та в той час, коли інші автомобілі по напрямку його руху стоять, напрямок руху іншого автомобіля марки «Нива Шевроле», рух інших транспортних засобів перед ним та факт їхнього зникнення з поля зору як і відсутність зафіксованого моменту зіткнення вказаних автомобілів) (Т. 1 а.с. 233-239).

Відповідно до висновку експерта №19/119/9-1-28е від 28.02.2017 року на автомобілі «Нива Шеврале», д.н. НОМЕР_2 , маються механічні пошкодження та на момент огляду автомобіля: гальмівна система та рульове управління працездатні, а ходова частина працездатна, але несправна і такі несправності носять аварійний характер виникнення та визначають час виникнення їх під час ДТП (Т. 2 а.с. 37-41).

Згідно висновку експерта №19/119/9-1/29е від 27.02.2017 року на автомобілі ЗИЛ 131 НА, д.н.з. НОМЕР_3 , маються такі зовнішні пошкодження: деформована ліва сторона переднього бамперу, деформовані ліве та праве крила. При цьому, гальмівна система, рульове управління, ходова частина та система зовнішнього освітлення, у тому числі проблискові маячки синього кольору та установка спеціального звукового сигналу працездатні (Т. 2 а.с. 44-47).

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №592 від 15.06.2017 року у потерпілої ОСОБА_6 встановлені тілесні ушкодження у виді: «закритої травми грудної клітки, закритого перелому 5,6,7,8-го ребер справа, забою правої легені, закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, множинних саден обличчя, рваної рани правої повіки, забою правого плечового пояса». Тілесні ушкодження, які отримала ОСОБА_6 у ділянці правої половини грудної клітини експертом визначено як середньої тяжкості тілесні ушкодження, а ушкодження голови та обличчя, а також садна правого плечового суглобу як легкі тілесні ушкодження. Вказані тілесні ушкодженні утворилися від дії тупих предметів та могли утворитись при ДТП 21.12.2016 (Т.2 а.с. 35-36).

Даними у протоколі проведення слідчого експерименту від 22.05.2017 за участі потерпілої ОСОБА_6 , у ході якого остання показала та розказала обставини ДТП 21.12.2016 (Т. 2 а.с. 22-24).

Даними у протоколі проведення слідчого експерименту від 22.05.2017 за участі свідка ОСОБА_8 , у ході якого останній показав та розказав обставини ДТП 21.12.2016 (Т. 2 а.с. 25-27).

Даними у протоколі проведення слідчого експерименту від 22.05.2017 за участі свідка ОСОБА_10 , у ході якого остання показала та розказала обставини ДТП 21.12.20216 (Т. 2 а.с. 28-30).

Даними у протоколі проведення слідчого експерименту від 14.09.2017 за участі свідка ОСОБА_9 , у ході якого останній показав та розказав обставини ДТП 21.12.20216 (Т. 2 а.с. 31-32).

Висновок експерта (автотехнічна експертиза) №19/119/91/230е від 20.09.2017, в якому зазначено про те, що в діях водія автомобіля «ЗИЛ -131 НА», з технічної точки зору, вбачаються невідповідності вимогам пункту 3.1 ПДР, які знаходяться в прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди, а в діях водія «Нива Шевроле» невідповідностей вимогам ПДР, які б знаходились в прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди, не вбачається. І тільки у випадку, якщо б водій «Нива Шевроле» перевищив допустиму в населених пунктах швидкість руху, то в його б діях було порушення п.12.4 ПДР, але вони, на думку експерта, не знаходились би в прямому причинному зв`язку з ДТП. При цьому, на переконання експерта, водій автомобіля «ЗИЛ -131 НА» мав технічну можливість запобігти зіткненню з автомобілем «Нива Шевроле», в той час як водій «Нива Шевроле» такої технічної можливості не мав.

Також з наданих стороною обвинувачення доказів вбачається, що автомобіль ЗИЛ 131 НА був згідно наказу начальника загону технічної служби УДСНС у Сумській області №2 від 13.01.2016 року закріплений та під час події ДТП ним керував старшина служби цивільного захисту, водій чергової зміни групи спеціальної пожежної техніки загону технічної служби Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області ОСОБА_4 , який працює на вказаній посаді з 2013 року, виключно позитивно характеризується, має хороші теоретичні знання та практичні навички, а також - дозвіл на керування транспортним засобом відповідної категорії. За результатами проведеного огляду на стан алкогольного, наркотичного та іншого сп`яніння у ОСОБА_4 21.12.2016 о 10-50 годині ознак сп`яніння не виявлено (Т.2 а.с. 67-69,72,73,76,77).

Сторона захисту надала висновок комплексної комісійної судової автотехнічної, фототехнічної експертизи та експертизи відео-, звукозапису №16877/18398/18399 від 31.10.2017, в якій зазначено про те, що з наданого на дослідження відеозапису (з відеореєстратора) швидкість руху автомобіля НИВА-Шевроле як на ділянці з моменту появи автомобіля на відеозображенні й до моменту його зникнення за кузовом вантажного автомобіля, так і з моменту появи автомобіля із-за кузова вантажного автомобіля до моменту зникнення з поля зору об`єктиву камери, становить 63 км/год. Встановити швидкість руху автомобіля ЗІЛ 131 експертним шляхом не представилось можливим. Виходячи з наданого на дослідження відеозапису, враховуючи надану на дослідження циклограму роботи світлофорів на даному перехресті, автомобіль Нива -Шевроле здійснив виїзд на перехрестя на зелений сигнал світлофорного об`єкту. Експертами з технічної точки зору визнано неспроможними показання водія Нива -Шевроле ОСОБА_8 у частині швидкості руху перед ДТП 55 км/год. та швидкості руху автомобіля ЗІЛ -131 перед зіткненням (60-80 км/год). Показання водія ОСОБА_8 у частині того, що він рухався на зелений сигнал світлофору з технічної точки зору непозбавлені спроможності. Також зазначено про те, що в даній дорожній обстановці водій автомобіля ЗІЛ-131 ОСОБА_4 повинен був діяти у відповідності до вимог п.3.1 ПДР та у нього була технічна можливість уникнути зіткнення з автомобілем Нива-Шевроле, яка визначалась шляхом виконання ним вимог п.3.1 ПДР, для чого у нього не було перешкод технічного характеру. На переконання експертів, яких залучила сторона захисту, у даній дорожній ситуації дії водія автомобіля ЗІЛ-131 ОСОБА_4 не відповідали вимогам п.3.1 ПДР та з технічної точки зору знаходились у причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди. Крім того експертами встановлено, що в даній дорожній обстановці водій автомобіля Нива -Шевроле ОСОБА_8 повинен був діяти у відповідності до вимог п.п.3.2, 12.4,12,9 (б) ПДР та у нього була технічна можливість уникнути зіткнення з автомобілем ЗІЛ-131, яка визначалась шляхом виконання ним вимог п.3.2 ПДР, для чого у нього не було перешкод технічного характеру. На переконання експертів, у даній дорожній ситуації дії водія автомобіля ОСОБА_16 не відповідали вимогам п.3.2 ПДР та з технічної точки зору знаходились у причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди. У даній дорожній ситуації дії водія автомобіля Нива-Шевроле ОСОБА_8 також не відповідали вимогам п.п.12.4,12.9 (б) ПДР але з технічної точки зору дані невідповідності не знаходились у причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди.(Т.2 а.с. 78-105).

За клопотанням сторони захисту в судовому засіданні досліджено висновок судової автотехнічної експертизи від 14.07.2017 №19/119/9-1/128 е, відповідно до якого водій автомобіля ЗІЛ-131 зобов`язаний був діяти відповідно до вимог п.3.1. ПДР. Технічна можливість водія автомобіля ЗІЛ запобігти зіткненню визначалась його діями, спрямованими на виконання пункту 3.1 ПДР. У діях водія спецавтомобіля ЗІЛ -131 мається невідповідність вимогам п.3.1. Правил дорожнього руху, яке знаходиться в причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою. Водій автомобіля НИВА повинен був діяти відповідно до вимог п.3.2 Правил дорожнього руху. По заданим вихідним даним в об`ємі даної експертизи неможливо встановити технічну можливість водія автомобіля НИВА запобігти зіткненню транспортних засобів з причин, вказаних у дослідницькій частині (не врахування в процесі слідчого експерименту з водієм «Chevrolet Niva» від 22.05.2017 при визначенні чутності звукового сигналу та місця знаходження спецавтомобіля, шуму протектора шин автомобіля Нива при русі по асфальтобетону та шуму його трансмісії). Крім того не враховано, що слідчий експеримент проводився влітку, а ДТП сталося взимку, а на чутність звукового сигналу впливало те, що дерева були вкриті листям, що збільшувало шумоізоляцію. У постанові про призначення експертизи слідчим не зазначено момент загрози для руху автомобіля НИВА, а також не зазначено чи є загрозою для руху водію автомобіля НИВА чи ні встановлена обставина відносно тихої чутності звукової сигналізації автомобіля ЗІЛ, яка не дає можливості зорієнтуватися звідки йде сигнал) (Т. 7 а.с. 201-204).

Учасники провадження про неналежність та недопустимість наданих та досліджених за ініціативою сторони захисту експертиз клопотання не заявляли.

Надаючи оцінку показам потерпілої та свідків у кримінальному провадженні, суд зазначає, що вони в цілому не суперечать між собою та узгоджуються з іншими матеріалами справи.

Суд не бере до уваги покази потерпілої ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_17 , про те що звукова сигналізація та проблисковий маячок на автомобілі ЗІЛ-131 не були увімкнуті, оскільки вони сприймали автомобіль ЗІЛ 131 короткий проміжок часу перед зіткненням. Крім того їх покази в цій частині спростовуються відеозаписом з відеореєтратора та показами інших свідків.

Невідповідність показів свідків та потерпілої в частині швидкості руху автомобіля ЗИЛ-131 та автомобіля Нива -Шевроле ніяким чином не впливають на встановлені фактичні обставини справи, оскільки швидкість автомобіля ЗИЛ-131 була встановлена експертним шляхом (дослідницька частина висновку експерта №19/119/91/230е від 20.09.2017) і становила близько 42 км/год перед зіткненням, а швидкість руху автомобіля «Chevrolet Niva», якщо б вона перевищувала допустиму швидкість руху в межах населеного пункту (більше 60 км/год), то як вбачається із висновків експертиз, вказане порушення вимог п. 12.4. ПДР не знаходиться в прямому причинному зв`язку з виникненням ДТП.

Сторона захисту просила визнати недопустимими доказами протоколи слідчих експериментів проведених з ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , оскільки проведені з порушенням вимог КПК України. З приводу цього суд вважає зазначити наступне, при перегляді вироку судом апеляційної інстанції питання допустимості вказаних слідчих експериментів було предметом оцінки колегії суддів, якою було визнано протоколи слідчих експериментів, проведених з ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , допустимими доказами, оскільки на місце події були запрошені потерпіла та окремі свідки ДТП, які надавали свої пояснення щодо обставин справи, було вжито заходів по відтворенню обстановки ДТП, учасники кримінального провадження розміщувалися по різним авто, вмикалася звукова сирена з метою визначення її звукового сприйняття учасниками дорожнього руху.

З огляду на це, підстав для визнання слідчих експериментів недопустимими доказами у суду немає, оскільки в ході їх проведення не було допущено таких порушень КПК України, які б вказували на їх недопустимість.

Сторона захисту наполягала на визнанні недопустимим доказом висновку судової автотехнічної експертизи №19/119/91/230е від 20.09.2017, посилаючись на те, що зазначений висновок нібито суперечить вимогам статей 101, 102 КПК України, складений після проведення іншої експертизи, у якій було зазначено про неможливість оцінки дій водія автомобіля «Chevrolet Niva» через неповноту вихідних даних, не ґрунтується на спеціальних знаннях, містить необ`єктивні вихідні дані, суперечить висновку комплексної комісійної експертизи №16877/18398/18399 від 31.10.2017, а також з огляду на те, що згідно з висновком транспортно трасологічної експертизи №19/119/9-1/30е від 06.03.2017 неможливо встановити місце зіткнення транспортних засобів.

Надаючи оцінку зазначеним доводам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 101 КПК України висновок експерта є докладним описом проведених експертом досліджень та зроблених за їх результатами висновків, що містять обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або судом. Частиною третьою цієї ж статті передбачено, що висновок експерта повинен ґрунтуватися на відомостях, які експерт сприймав безпосередньо або які стали йому відомі під час дослідження матеріалів, наданих для проведення експертизи, при цьому експерт несе особисту відповідальність за наданий висновок.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження висновок експерта №19/119/91/230е від 20.09.2017 складений уповноваженим експертом, на підставі постанови слідчого про призначення експертизи, з використанням матеріалів кримінального провадження та із зазначенням методик, інформаційних джерел і вихідних даних, якими керувався експерт. Порушень порядку призначення чи проведення експертизи, передбаченого КПК України, судом не встановлено, як і не встановлено, що цей доказ отримано внаслідок істотного порушення прав і свобод людини.

Доводи сторони захисту про те, що зазначений висновок не може бути допустимим доказом лише з тієї підстави, що він складений після проведення іншої експертизи або містить інші висновки, ніж комплексна комісійна експертиза №16877/18398/18399, суд відхиляє, оскільки сам по собі факт наявності кількох експертних досліджень із різними висновками не є підставою для визнання будь-якого з них недопустимим. Такі розбіжності підлягають оцінці судом у межах статті 94 КПК України з точки зору доказової сили та переконливості, а не допустимості доказу.

Оцінюючи доводи сторони захисту щодо недопустимості висновку судової автотехнічної експертизи №19/119/91/230е від 20.09.2017 з тих підстав, що в його основу покладені неперевірені вихідні дані, суд виходить також з положень пункту 1.1.3 розділу ІІ Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08.10.1998.

Згідно з указаними положеннями при вирішенні питань щодо відповідності дій водія технічним вимогам Правил дорожнього руху, наявності у нього технічної можливості запобігти дорожньо-транспортній пригоді та встановлення причинно-наслідкового зв`язку між його діями та ДТП, момент виникнення небезпеки для руху має, як правило, бути зазначений у документі про призначення експертизи. У разі незгоди експерта з визначеним органом досудового розслідування моментом виникнення небезпеки, експерт зобов`язаний навести мотиви такої незгоди та надати відповідні варіанти вирішення поставленого питання.

Як убачається з постанови слідчого про призначення експертизи у якості вихідних даних визначено, що небезпека для руху для водія автомобіля «Chevrolet Niva» виникла в момент появи у нього об`єктивної можливості виявити автомобіль «ЗІЛ 131 НА», а така можливість, відповідно до постанови, з`являлася в момент початку виїзду автомобіля «Нива Шевроле» на проїзну частину вулиці Харківської.

Саме ці вихідні дані були використані експертом при проведенні дослідження та при наданні відповіді на питання щодо наявності або відсутності у діях водія автомобіля «Chevrolet Niva» невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху, які перебувають у причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди.

Разом з тим, як установлено судом, у ході судового розгляду не отримано об`єктивних доказів, які б у достатній мірі підтверджували, що саме в зазначений у постанові слідчого момент у водія автомобіля «Нива Шевроле» виникла реальна об`єктивна можливість виявити спеціальний транспортний засіб «ЗІЛ 131 НА». Вказана обставина ґрунтується переважно на суб`єктивних показаннях потерпілої та водія автомобіля «Нива Шевроле» і не підтверджена результатами слідчих експериментів, відеозаписом або іншими об`єктивними даними.

При цьому експерт у своєму висновку не навів мотивів незгоди з визначеним слідчим моментом виникнення небезпеки для руху, не запропонував альтернативних варіантів його визначення та не здійснив самостійного визначення такого моменту на підставі аналізу дорожньої обстановки, як це прямо передбачено пунктом 1.1.3 Науково-методичних рекомендацій. Таким чином, у частині відповіді на питання щодо технічної можливості водія автомобіля «Chevrolet Niva» запобігти ДТП та щодо наявності причинно-наслідкового зв`язку між його діями та дорожньо-транспортною пригодою, експертне дослідження ґрунтується на вихідних даних, об`єктивність яких не підтверджена дослідженими судом доказами.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що зазначені недоліки не свідчать про порушення порядку призначення чи проведення експертизи та не є підставою для визнання висновку експерта №19/119/91/230е від 20.09.2017 недопустимим доказом у розумінні статей 86, 87 КПК України. Водночас вони істотно впливають на оцінку доказової сили окремих положень цього висновку.

У зв`язку з цим суд критично оцінює та не бере до уваги висновок експерта в частині твердження про відсутність у діях водія автомобіля «Chevrolet Niva» невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху, які перебувають у прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди, оскільки такий висновок зроблений без належного дотримання вимог пункту 1.1.3 Науково-методичних рекомендацій щодо визначення моменту виникнення небезпеки для руху.

Водночас інші положення зазначеного експертного висновку, які стосуються механізму дорожньо-транспортної пригоди, технічного стану транспортних засобів, характеру зіткнення та дій водія спеціального транспортного засобу з точки зору вимог пункту 3.1 Правил дорожнього руху, узгоджуються з сукупністю досліджених доказів та приймаються судом при ухваленні рішення у справі.

Висновок експерта отриманий в порядку КПК України, даних про те що він отриманий внаслідок істотного порушення прав та свобод людини в судовому засіданні не встановлено.

Зважаючи на викладене суд не вбачає підстав для визнання висновку експерта №19/119/91/230е від 20.09.2017 недопустимим доказом. Разом з тим суд не погоджується з п.4 висновку експерта, оскільки експертом для відповіді на це питання використанні вихідні дані, об`єктивність яких не підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.

Учасники з клопотаннями про призначення додаткових експертиз, надання доручень на проведення слідчих дій, чи витребування інших доказів до суду не звертались. Вважали що докази в судовому засіданні дослідженні повно і всебічно, і їх достатньо для прийняття рішення у справі.

Оцінивши зібрані у кримінальному провадженні докази в їх сукупності відповідно до вимог ст. 94 КПК України, суд дійшов переконання, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, доведена поза розумним сумнівом.

Відповідно до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Згідно із вимогами ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Аналізуючи зібрані у кримінальному провадженні та досліджені під час судового розгляду докази в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на неупередженому, повному та всебічному дослідженні усіх обставин кримінального правопорушення, керуючись законом та оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд з врахуванням їх оцінки визнає їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, логічно пов`язані з тими обставинами, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінальним процесуальним законодавством.

Об`єктивна сторона складу злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК, включає три обов`язкові ознаки: а) суспільно небезпечне діяння (порушення правил безпеки дорожнього руху); б) суспільно небезпечні наслідки (заподіяння потерпілому середньої тяжкості тілесних ушкоджень); в) причинний зв`язок між діянням і наслідками.

У випадку виникнення ДТП за участю кількох водіїв наявність чи відсутність в їх діях складу злочину, передбаченого відповідними частинами ст. 286 КК України, потребує встановлення причинного зв`язку між діянням (порушенням правил безпеки дорожнього руху) кожного з них та наслідками, що настали, тобто з`ясування ступеня участі (внеску) кожного з них у спричиненні злочинного наслідку.

Зіставлення фактичних обставин вчинення суспільно небезпечних діянь свідчать про те, що ДТП 21.12.2016 сталося за участю двох водіїв транспортних засобів: водія спецавтомобіля «ЗИЛ -131 НА» (пожежне авто) ОСОБА_4 та водія автомобіля «Chevrolet Niva» ОСОБА_8 , в автомобілі якого перебувала потерпіла.

У даному випадку водій спецавтомобіля «ЗИЛ -131 НА» (пожежне авто) ОСОБА_4 повинен був діяти відповідно до п.3.1 Правил дорожнього руху, а саме міг відступати від вимог розділів 8 (крім сигналів регулювальника), 10-18, 26, 27 та пункту 28.1 цих Правил за умови увімкнення проблискового маячка синього або червоного кольору і спеціального звукового сигналу та забезпечення безпеки дорожнього руху. На водія автомобіля «Chevrolet Niva» ОСОБА_8 покладався обов`язок, передбачений п.3.2 Правил дорожнього руху, а саме у разі наближення транспортного засобу з увімкненим синім проблисковим маячком та (або) спеціальним звуковим сигналом водії інших транспортних засобів, які можуть створювати йому перешкоду для руху, зобов`язані дати йому дорогу і забезпечити безперешкодний проїзд зазначеного транспортного засобу (і супроводжуваних ним транспортних засобів).

У даному випадку суд дослідив характер та черговість порушень, які вчинив кожен з водіїв. На таку особливість у правозастосуванні вказує і Пленум Верховного Суду у постанові «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 №14.

У п.7 цієї постанови роз`яснено, що у випадках, коли передбачені ст.286 КК України суспільно небезпечні наслідки настали через порушення правил безпеки дорожнього руху двома водіями транспортних засобів, потрібно з`ясовувати характер порушень, які допустив кожен з них, а також чи не було причиною порушення зазначених правил одним водієм їх недодержання іншим і чи мав перший можливість уникнути дорожньо-транспортної пригоди та її наслідків. Виключається кримінальна відповідальність особи, яка порушила Правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, яка керувала транспортним засобом.

Досліджуючи матеріали справи, обставини ДТП та докази, надані учасниками судового розгляду суд зазначає, що водій ОСОБА_4 , керуючи автомобілем «ЗИЛ-131 НА»на регульованому перехресті вулиці Харківської та вулиці Прокоф`єва, створюючи своїми діями загрозу безпеці дорожнього руху, не врахувавши дорожньої обстановки, виїхав на перехрестя на червоний забороняючий рух сигнал світлофора і допустив зіткнення з автомобілем марки «Chevrolet Niva», н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_8 , що здійснював рух на зелене світло світлофора з вул. Прокоф`єва на просп. М. Лушпи.

При цьому, суд враховує, що такі дії обвинуваченого ОСОБА_4 були первинні в даній ситуації та згідно висновку експертиз і з технічної точки зору перебували у причинному зв`язку з ДТП, яка сталася, та наслідками у вигляді тілесних ушкоджень у потерпілої.

Так, згідно висновків експертиз №19/119/91/230е від 20.09.2017, №16877/18398/18399 від 31.10.2017 та №19/119/9-1/128е від 14.07.2017, у даній дорожній обстановці водій автомобіля «ЗИЛ-131 НА» ОСОБА_4 повинен був діяти у відповідності до вимог п.3.1 ПДР та у нього була технічна можливість уникнути зіткнення з автомобілем Нива-Шевроле, яка визначалась шляхом виконання ним вимог п.3.1 ПДР, для чого у нього не було перешкод технічного характеру. На переконання експертів, у даній дорожній ситуації дії водія автомобіля ЗІЛ-131 ОСОБА_4 не відповідали вимогам п.3.1 ПДР та з технічної точки зору знаходились у причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.

Суд, дослідивши всі надані докази, враховує вищезазначені висновки експертиз, оскільки вони є однозначними, переконливими, надані без припущень та ці висновки узгоджуються з усіма дослідженими доказами по справі.

Факт виїзду автомобіля «ЗИЛ-131 НА» під керуванням ОСОБА_4 на заборонений сигнал світлофора на регульоване перехрестя вулиць Харківської та вулиці Прокоф`єва, що створило небезпеку для руху та в подальшому зіткнення з автомобілем марки «Chevrolet Niva», н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_8 , що здійснював рух на зелене світло світлофора з вул. Прокоф`єва на просп. М. Лушпи, в якому сиділа потерпіла, підтверджується показаннями свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та потерпілої ОСОБА_6 , протоколами слідчих експериментів, проведеними із ними, та запис з відеореєстратора з автомобіля марки «ГАЗ-3302» свідка ОСОБА_9 .

Показання потерпілої та свідків суд визнає достовірними, оскільки вони є послідовними, логічними, у ключових обставинах узгоджуються між собою, підтверджуються матеріалами відеозапису та результатами експертних досліджень. Виявлені незначні розбіжності у деталях не впливають на встановлення суті події та об`єктивно пояснюються суб`єктивністю сприйняття дорожньої ситуації.

У ході судового розгляду судом встановлено невідповідність обставин, викладених в обвинувальному акті, фактичним обставинам, встановленим за результатами проведення судово-медичної експертизи.

Так, в обвинувальному акті сторона обвинувачення, посилаючись на висновок судово-медичної експертизи №592 від 15 червня 2017 року, зазначила, що тілесні ушкодження, отримані потерпілою ОСОБА_6 , а саме: закрита травма грудної клітки, закритий перелом 5, 6, 7, 8-го ребер справа, забій правої легені, закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, множинні садна обличчя, рвана рана правої повіки, забій правого плечового пояса, експертом були кваліфіковані як тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Разом з тим, як убачається безпосередньо з висновку судово-медичної експертизи №592 від 15 червня 2017 року, тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудної клітки, закритого перелому 5, 6, 7, 8-го ребер справа та забою правої легені експертом віднесені до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, тоді як ушкодження голови та обличчя, а також садна правого плечового суглобу кваліфіковані як легкі тілесні ушкодження (Т. 2 а.с. 3536).

Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 286 КК України кримінальна відповідальність настає за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, якщо такі дії спричинили потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Спричинення легких тілесних ушкоджень потерпілій не входить до об`єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, у зв`язку з чим зазначені обставини підлягають виключенню з обсягу пред`явленого обвинувачення.

Виключення з обвинувачення відомостей про заподіяння потерпілій легких тілесних ушкоджень не призводить до погіршення становища обвинуваченого, не змінює правової кваліфікації його дій та не порушує права обвинуваченого на захист.

У судовому засіданні захисник обвинуваченого наполягав на тому, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія автомобіля «Chevrolet Niva» ОСОБА_8 .

Відповідно до вимог ст. 337 КПК України суд розглядає кримінальне провадження лише в межах висунутого обвинувачення та не має права виходити за його межі.

У зв`язку з цим, встановлюючи обставини дорожньо-транспортної пригоди та надаючи їм оцінку в межах даного кримінального провадження, суд не вирішує питання про наявність чи відсутність вини водія автомобіля «Chevrolet Niva», державний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки обвинувачення щодо нього органом досудового розслідування не пред`являлося.

Разом з тим, обставини щодо дій інших учасників дорожньо-транспортної пригоди досліджувалися судом виключно з метою з`ясування фактичних обставин події, механізму її виникнення, наявності причинного зв`язку та оцінки доказів у їх сукупності, що не є встановленням кримінальної відповідальності таких осіб.

Встановлена у судовому засіданні неповнота досудового розслідування, зокрема в частині з`ясування окремих аспектів дій інших учасників дорожньо-транспортної пригоди, не впливає на висновки суду щодо винуватості обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, оскільки сукупність досліджених у судовому засіданні доказів є достатньою для встановлення фактичних обставин кримінального правопорушення, доведення вини обвинуваченого та ухвалення законного і обґрунтованого вироку.

Не визнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, спрямоване на уникнення відповідальності за вчинене, не відповідає об`єктивним обставинам та спростовується доказами по справі, зібраними на досудовому та під час судового розгляду, та дослідженими в ході судового розгляду.

Таким чином, суд дійшов висновку, що обвинувачений ОСОБА_4 порушив вимоги п. 3.1 Правил дорожнього руху, не забезпечив безпеку дорожнього руху під час руху спеціального транспортного засобу на заборонений сигнал світлофора, що перебуває у прямому причинному зв`язку із дорожньо-транспортною пригодою та спричиненням потерпілій тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

На підставі викладеного, суд вважає, що в судовому засіданні вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення доведена в повному обсязі і його дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Обставин, що пом`якшують відповідальність обвинуваченого ОСОБА_4 відповідно до ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують відповідальність обвинуваченого ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, позитивно характеризується, обставини вчинення правопорушення, відсутність обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання, а також вимоги ст. 65 КК України щодо індивідуалізації покарання.

Разом з тим суд встановив, що на момент постановлення вироку минули строки давності притягнення до кримінальної відповідальності, передбачені ст. 49 КК України.

Обвинувачений був належним чином поінформований про право на звільнення від кримінальної відповідальності з цієї підстави, однак наполягав на продовженні судового розгляду та ухваленні вироку.

З урахуванням викладеного суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України з одночасним звільненням його від відбування покарання на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

У справі заявлено цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Департаменту фінансів Сумської обласної державної адміністрації до ОСОБА_4 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої в сумі 1976 грн.

Позов обґрунтовано тим, що в результаті ДТП потерпіла ОСОБА_6 перебувала на стаціонарному лікуванні у хірургічному торакальному відділенні Сумської обласної клінічної лікарні з 21.12.2016 по 26.12.2016. Відповідно до довідки -розрахунку від 14.07.2017 загальна сума витрат на стаціонарне лікування потерпілої від кримінального правопорушення ОСОБА_6 становить 1976 грн., яка повинна бути стягнута з винної особи.

У судовому засіданні прокурор цивільний позов підтримав, просив задовольнити.

Обвинувачений та захисник цивільний позов не визнали, у поданому відзиві заперечували винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, а тому просили відмовити в задоволенні позову.

Суд встановив, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_6 перебувала на стаціонарному лікуванні у хірургічному торакальному відділенні Сумської обласної клінічної лікарні у період з 21 грудня по 26 грудня 2016 року.

Відповідно до довідки-розрахунку Сумської обласної клінічної лікарні від 14 липня 2017 року витрати на стаціонарне лікування потерпілої, профінансовані за рахунок бюджетних коштів, становлять 1976 грн.

Зазначені витрати перебувають у прямому причинному зв`язку з тілесними ушкодженнями, отриманими потерпілою внаслідок кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов`язана відшкодувати закладу охорони здоров`я витрати на лікування потерпілого.

Оскільки вина обвинуваченого у спричиненні ДТП судом встановлена, цивільний позов прокурора підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, цивільними позивачами ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , з урахуванням поданих доповнень, заявлено цивільний позов про стягнення матеріальної шкоди до ПрАТ Страхової компанії «УНІКА» та ГУ ДСНС України у Сумській області. Третьою особою у справі зазначено ОСОБА_4 .

Зміст позовних вимог зводиться до стягнення на користь позивачів 100000 грн. у межах страхового відшкодування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з ПрАТ Страхової компанії «УНІКА», а також стягнення 319900 грн. з ГУ ДСНС України у Сумській області як різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою.

Позов обґрунтовано тим, що цивільні позивачі перебувають у зареєстрованому шлюбі та є власниками легкового автомобіля «Chevrolet Niva» модель 212300 55LE 2016 року випуску, державний номер НОМЕР_2 , з пробігом 7000 км. Позивачі зазначили, що реальна ринкова вартість транспортного засобу становила 419900 грн станом на 09.01.2018.

На думку цивільних позивачів, 21.12.2016 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася з вини водія ОСОБА_4 , який керував спеціальним транспортним засобом ЗІЛ 131, державний номер НОМЕР_1 , автомобіль позивачів був практично знищений та відновленню не підлягає. При цьому позивачі послалися на те, що вказаний спеціальний транспортний засіб належить відповідачу ГУ ДСНС України у Сумській області та був застрахований за договором ОСЦВ у ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА». В обґрунтування правових підстав позову позивачі послалися на статті 6, 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 №1961 IV та статтю 1194 ЦК України, вважаючи, що 100000 грн. підлягають стягненню зі страховика в межах страхового відшкодування, а решта шкоди у сумі 319900 грн. підлягає стягненню з ГУ ДСНС України у Сумській області.

У судовому засіданні представник цивільних позивачів позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача ГУ ДСНС України у Сумській області у поданих суду запереченнях просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на його необґрунтованість, а також на те, що Управління є неналежним відповідачем, оскільки ОСОБА_4 працює водієм чергової зміни групи спеціальної пожежної техніки загону технічної служби Управління ДСНС України у Сумській області, який, на думку представника відповідача, є самостійною юридичною особою та має нести відповідальність у межах закону.

Представник відповідача ПрАТ Страхової компанії «УНІКА» у запереченнях на позов зазначив, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки вина страхувальника, а саме ОСОБА_4 , у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, на думку страховика, не встановлена. Крім того зазначено, що цивільними позивачами не надано належних та допустимих доказів того, що транспортний засіб «Chevrolet Niva» державний номер НОМЕР_2 є знищеним у розумінні Закону України №1961 IV, тобто що його відновлення є технічно неможливим або економічно необґрунтованим.

У відповідності з ст. ст. 1166, 1167, 1172, 1187 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі статтею 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно із ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

Судом установлено, що ОСЦВ АК/0112033 спецавтомобіль ЗІЛ -131 №4233Ч» «пожежна автодрабина», що належить цивільному відповідачу Управлінню ДСНСУ в Сумській області був застрахований в ПрАТ Страхової компанії «УНІКА», сума страхового відшкодування за шкоду заподіяну майну потерпілого становила 100000 грн., що не заперечувалось учасниками.

Автомобіль «Chevrolet Niva» д.н. НОМЕР_2 , який належав цивільним позивачам, був пошкоджений унаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Разом з тим цивільними позивачами не надано належних та допустимих доказів того, що автомобіль «Chevrolet Niva» модель 212300 55LE 2016 року випуску, державний номер НОМЕР_2 , є фізично знищеним, тобто що його ремонт є технічно неможливим або економічно необґрунтованим у розумінні закону.

Поданий на обґрунтування заявленої вартості транспортного засобу рахунок фактура №3К00423965 від 28.12.2017 підтверджує лише ціну автомобіля «Chevrolet Niva LE» на зазначену дату, сам по собі не є доказом факту знищення транспортного засобу або розміру матеріального збитку, заподіяного внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Разом з тим, до матеріалів справи долучено копію звіту №332 17 від 27.12.2017, складеного ФОП ОСОБА_18 на замовлення ПрАТ «СК «УНІКА», щодо визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Chevrolet Niva» 2016 року випуску, державний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_8 , відповідно до якого вартість матеріального збитку становить 115731 грн 43 коп., а ринкова вартість вказаного транспортного засобу на момент дорожньо-транспортної пригоди становить 284359 грн 68 коп. Вказаний звіт у встановленому законом порядку позивачами не оскаржувався, інших належних доказів розміру збитків, які б спростовували наведені у звіті відомості, суду не надано.

За таких обставин, визначаючи розмір матеріальної шкоди, що підлягає відшкодуванню за заявленим цивільним позовом, суд виходить із суми матеріального збитку 115731 грн 43 коп., зазначеної у звіті №332 17 від 27.12.2017.

Судом також установлено, що дорожньо-транспортна пригода сталася за участю двох транспортних засобів, кожен з яких є джерелом підвищеної небезпеки.

Згідно з висновком комплексної комісійної судової автотехнічної, фототехнічної експертизи та експертизи відео, звукозапису №16877 18398 18399 від 31.10.2017, у діях як водія автомобіля «ЗІЛ 131 НА» ОСОБА_4 , так і водія автомобіля «Chevrolet Niva» ОСОБА_8 встановлено невідповідності вимогам Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору перебувають у причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди.

Оцінюючи наведені обставини, з урахуванням характеру допущених порушень та їх впливу на настання шкоди, суд доходить висновку про наявність обопільної вини учасників дорожньо-транспортної пригоди. Підстав для визначення переважаючого ступеня вини будь-якої зі сторін судом не встановлено.

Відповідно до положень статті 1188 ЦК України, за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. З огляду на встановлене судом, розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню, підлягає зменшенню пропорційно ступеню вини кожного з учасників, а саме у рівних частках по 50 відсотків.

Враховуючи, що цивільна відповідальність відповідача Управління ДСНСУ в Сумській областіна момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно правової відповідальності, страховик зобов`язаний відшкодувати шкоду в межах цивільно-правової відповідальності застрахованої особи, тобто в частині, що відповідає встановленому судом ступеню вини відповідача.

З огляду на викладене, цивільний позов підлягає частковому задоволенню у розмірі 50 відсотків від встановленої суми матеріального збитку, що становить 57865 грн 72 коп., однак з урахуванням округлення, застосованого у розрахунках, суд визначає до стягнення 57866 грн.

Вказану суму належить стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» на користь цивільних позивачів ОСОБА_6 та ОСОБА_8 у рівних частках.

З урахуванням того, що визначена судом сума шкоди, яка підлягає відшкодуванню, повністю охоплюється сумою страхового відшкодування та підлягає стягненню зі страховика, підстав для покладення додаткової майнової відповідальності на ГУ ДСНС України у Сумській області суд не вбачає, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог до ГУ ДСНС України у Сумській області належить відмовити.

На підставі ст. 124 КПК України з обвинуваченого необхідно стягнути витрати на залучення експертів для проведення експертиз у розмірі 6957,90 грн. (Т. 2 а.с. 42,43,48,56,67).

Відповідно до ст.100 КПК України необхідно вирішити долю речових доказів.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_4 винним у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання за цим законом у вигляді штрафу в розмірі 450 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 7650 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 роки.

На підставі ст. 49 КК України та ч. 5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності.

Цивільний позов прокурора в інтересах Департаменту фінансів Сумської обласної державної адміністрації до ОСОБА_4 про стягнення витрат на лікування задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Департаменту фінансів Сумської обласної державної адміністрації 1976 грн 60 коп.

Цивільний позов ОСОБА_6 та ОСОБА_8 до ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» та ГУ ДСНС України у Сумській області задовольнити частково.

Стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» на користь ОСОБА_6 матеріальну шкоду у сумі 28933 грн.

Стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» на користь ОСОБА_8 матеріальну шкоду у сумі 28933 грн.

У задоволенні позовних вимог до ГУ ДСНС України у Сумській області - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз у сумі 6957 грн 90 коп.

Речовий доказ, оптичний носій DVD RW ємністю 4,7 Гб з відеозаписом, залишити на зберіганні в матеріалах судової справи.

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Сумського апеляційного суду через Зарічний районний суд м. Суми протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку, а для особи, яка не була присутня у судовому засіданні, протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку після його проголошення невідкладно вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні, не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя ОСОБА_1